Постанова

від 13.12.2022 по справі 910/18490/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/18490/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Тарасенко О. В.,

відповідачів - Федорчук О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "У сфері культури та мистецтв "Творча молодь Слобожанщини"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 (судді: Станік С. Р. - головуючий, Тищенко О. В., Шаптала Є. Ю.) і рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 (суддя Стасюк С. В.) у справі

за позовом Громадської організації "У сфері культури та мистецтв "Творча молодь Слобожанщини"

до Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державне підприємство "Мелітопольський завод "Гідромаш",

про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У листопаді 2020 року Громадська організація "У сфері культури та мистецтв "Творча молодь Слобожанщини" (далі - ГО "У сфері культури та мистецтв "Творча молодь Слобожанщини") звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - РВ ФДМУ) про: 1) визнання незаконною бездіяльності ФДМУ, яка полягає у невключенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, окремого державного нерухомого майна - бази відпочинку "Азов", загальною площею 2693,2 м2, розташованого за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, Коса Пересип, 46, та перебуває на балансі Державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш" (далі - ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш"; 2) зобов`язання ФДМУ включити окреме державне нерухоме майно - базу відпочинку "Азов" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783338123203), загальною площею 2693,2 м2 у складі: будинку відпочинку літ. "А-3" площею 1483,9 м2, будівлі їдальні з ґанком літ. "Б" площею 370,1 м2, сторожки літ. "В" площею 25,2 м2, навісу літ. "Г" площею 76,3 м2, складу літ. "Д" площею 22,2 м2, душу літ. "Е" площею 74,9 м2, складу літ. "Ж" площею 45,0 м2, сараю літ. "З" площею 7,1 м2, погрібу з шийкою літ. "пг" площею 2,5 м2, сараю літ. "И" площею 11,4 м2, сараю літ. "К" площею 10,5 м2, сараю літ. "Л" площею 41,0 м2, будиночку відпочинку літ. "М" площею 24,2 м2, будиночку відпочинку літ. "Н" площею 26,7 м2, навісу літ. "О" площею 24 м2, вбиральні літ. "Т" площею 39,9 м2, навісу літ. "У" площею 22,8 м2, будинку відпочинку літ. "Ф" площею 308,9 м2, вбиральні літ. "X" площею 1 м2, навісу літ. "Ц" площею 69,7 м2, трансформаторної будки літ. "Ч" площею 5,9 м2, парканів № 1, № 5, водопроводу № 2, зливної ями № 3, резервуару для питної води № 4, водонапірної башти № 6, замощення І, яке розташоване за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, Коса Пересип, 46, що перебуває на балансі ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш", до переліку об`єктів приватизації державної власності, що підлягають приватизації, шляхом викупу ГО "У сфері культури та мистецтв "Творча молодь Слобожанщини"; 3) зобов`язання РВ ФДМУ укласти з ГО "У сфері культури та мистецтв "Творча молодь Слобожанщини" договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації окремого майна - бази відпочинку "Азов", загальною площею 2693,2 м2, що підлягає продажу шляхом викупу, у редакції позивача.

Позов обґрунтовано виконанням позивачем усіх вимог та умов, встановлених чинним законодавством, необхідних для набуття і реалізації права на приватизацію шляхом викупу окремого державного нерухомого майна - бази відпочинку "Азов", яка перебуває на балансі ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш" і в оренді позивача згідно з договором оренди майна, що належить до державної власності від 26.04.2019 № 12/1-3806/д (далі - договір від 26.04.2019), та протиправною бездіяльністю ФДМУ стосовно включення цього майна до переліку об`єктів приватизації державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу.

1.2. Від ФДМУ надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, безпідставними, просив відмовити у позові, наголошуючи, зокрема, на неналежному виконанні позивачем усіх умов, визначених частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а отже, на момент подання позивачем заяви про приватизацію спірного майна, він не набув права на приватизацію цього майна шляхом викупу; ФДМУ в межах своїх дискреційних повноважень прийняв рішення про приватизацію спірного об`єкта нерухомості в складі цілісного майнового комплексу ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш" шляхом його продажу на аукціоні з умовами, що унеможливлює приватизацію такого об`єкта шляхом викупу орендарем.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності позивачем умов для набуття права на приватизацію орендованого ним державного майна шляхом викупу, передбачених у частині 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Зокрема, суд першої інстанції установив неналежне виконання позивачем умов договору від 26.04.2019 і наявність у нього заборгованості з орендної плати. Водночас, за висновком суду, в силу вимог законодавства орган приватизації є замовником незалежної оцінки майна та здійснює відбір суб`єкта оціночної діяльності для оцінки об`єкта державної власності, натомість звіт про оцінку нерухомого майна - бази відпочинку "Азов" складений на замовлення позивача фізичною-особою підприємцем Гундарєвою А. О. (далі - ФОП Гундарєва А. О.), а отже, він не відповідає вимогам Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика оцінки майна). Суд першої інстанції також установив, що заява про включення спірного об`єкта державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, всупереч вимогам пункту 2 розділу ІІ Порядку подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.05.2018 № 675 (далі - Порядок), не була підписана керівником юридичної особи позивача, в цій заяві вказано недостовірну інформацію про наявність у підписанта заяви Лютої Г. С. повноважень керівника цієї юридичної особи, натомість керівником позивача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була інша особа - Кубик Ю. В. Разом із тим, як установив суд першої інстанції, ФДМУ за пропозицією Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Міністерство) як уповноваженого органу управління майном ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш" було прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш", частиною якого є орендована позивачем база відпочинку "Азов", шляхом його продажу на аукціоні з умовами. Отже, як зазначив суд першої інстанції, ФДМУ не мав законних підстав для затвердження рішення про включення бази відпочинку "Азов", яку орендує позивач, до переліку об`єктів малої приватизації державної власності на підставі заяви, поданої від імені позивача особою, яка не мала на це повноважень, і за обставин, коли вже було прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш".

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. ГО "У сфері культури та мистецтв "Творча молодь Слобожанщини" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження наголошує на (1) відсутності висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме щодо застосування пункту 5 розділу II Порядку; пункту 8 Розділу 4, пункту 1, пунктів 10- 11 Розділу 5 Порядку і частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"; частини 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", і положень Методики оцінки майна; (2) неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/6319/19 щодо застосування положень частини 3 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Зокрема, скаржник стверджує про те, що заява позивача була розглянута РВ ФДМУ, яке згідно з наказом від 28.11.2019 прийняло рішення щодо включення до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, спірного об`єкта державної власності; пропозиції органу управління, яким у наведеному випадку є Міністерство не є обов`язковими для ФДМУ, який має їх розглядати, але не зобов`язаний неухильно виконувати. Водночас, на думку скаржника, суди не врахували, що у листі від 14.11.2019 Міністерство повідомило ФДМУ та РВ ФДМУ про надання своєї згоди щодо включення бази відпочинку "Азов" до переліку об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації як окремого об`єкта; наголошує на порушенні своїх прав незаконною бездіяльністю ФДМУ та на відсутності підстав для відмови останнього у включення спірного об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації; вважає, що положення Методики оцінки майна у контексті положень пункту 4 частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" щодо підтвердження вартості невід`ємних поліпшень не застосовуються. Поза тим, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень, які доводять відсутність заборгованості позивача перед бюджетом в частині сплати 30 % орендної плати. Водночас відсутність заборгованості позивача перед державним бюджетом в частині сплати 70 % відсотків орендної плати підтверджується актом звірки, наявним у матеріалах справи.

3.2. Від ФДМУ надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому фонд просить залишити без змін оскаржені у справі судові рішення як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 26.04.2019 між РВ ФДМУ (орендодавцем) і ГО "У сфері культури та мистецтв "Творча молодь Слобожанщини" (орендарем) укладено договір оренди майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування з метою розміщення турбази для організації оздоровлення, відпочинку та дозвілля державне нерухоме майно бази відпочинку "Азов" загальною площею 2693,2 м2 у складі: будинку відпочинку літ. "А-3" площею 1483,9 м2, будівлі їдальні з ґанком літ. "Б" площею 370,1 м2, сторожки літ. "В" площею 25,2 м2, навісу літ. "Г" площею 76,3 м2, складу літ. "Д" площею 22,2 м2, душу літ. "Е" площею 74,9 м2, складу літ. "Ж" площею 45,0 м2, сараю літ. "З" площею 7,1 м2, погрібу з шийкою літ. "пг" площею 2,5 м2, сараю літ. "И" площею 11,4 м2, сараю літ. "К" площею 10,5 м2, сараю літ. "Л" площею 41,0 м2, будиночку відпочинку літ. "М" площею 24,2 м2, будиночку відпочинку літ. "Н" площею 26,7 м2, навісу літ. "О" площею 24 м2, вбиральні літ. "Т" площею 39,9 м2, навісу літ. "У" площею 22,8 м2, будинку відпочинку літ. "Ф" площею 308,9 м2, вбиральні літ. "X" площею 1,0 м2, навісу літ. "Ц" площею 69,7 м2, трансформаторної будки літ. "Ч" площею 5,9 м2, парканів № 1, № 5, водопроводу № 2, зливної ями № 3, резервуару для питної води № 4, водонапірної башти № 6, замощення І, яке розташоване за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, Коса Пересип, 46, що перебуває на балансі ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш".

Згідно з інформацією з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 26.04.2019 № 165183478 речове право позивача на користування нерухомим майном на підставі вказаного договору зареєстроване 26.04.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За змістом пункту 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами та доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2019 року 46 680,50 грн.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору від 26.04.2019 нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

У пункті 3.6 вказаного договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 70 % від розміру орендної плати за кожен місяць - до Державного бюджету оплата здійснюється через органи Державного казначейства, а 30 % від розміру орендної плати за кожен місяць - балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок, щомісяця не пізніше 15 числа відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з пунктом 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до пункту 5.7 договору від 26.04.2019 орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов`язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень. У разі, якщо орендар подає заяву на погодження орендодавцем здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, він зобов`язаний надати експертний висновок на проектно-кошторисну документацію на здійснення невід`ємних поліпшень.

У пункті 4.4 цього договору передбачено, що для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає заяву і матеріали згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 № 686 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.06.2019 за № 711/32163.

02.08.2019 сторони уклали договір про внесення змін та доповнень № 1 до спірного договору оренди, зокрема внесли зміни до пунктів 10.8, 10.9 договору, виклавши його у такій редакції: "10.8. У разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця, які можливо відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а невід`ємні поліпшення - власністю держави; поліпшення майна, зроблені орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, є власністю держави та їх вартість компенсації не підлягає"; "10.9. Невід`ємні поліпшення, здійснені орендарем за рахунок власних коштів без згоди орендодавця є державною власністю. Вартість невід`ємних поліпшень, здійснених орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця, підлягають компенсації у разі приватизації в порядку, визначеному чинним законодавством".

У подальшому 23.09.2019 сторони уклали договір про внесення змін та доповнень № 2 до договору від 26.04.2019, яким, серед іншого, погодили виключити пункт 2.5 договору; пункт 6.4 договору оренди викласти у такій редакції: "6.4. За письмовою згодою орендодавця здавати майно в суборенду. Суборендну плату в розмірі, що не перевищує орендної плати за об`єкт суборенди, отримує орендар, а решту суборендної плати спрямовується до бюджету"; пункт 10.1 договору викласти у такій редакції:" 10.1. Цей договір укладено строком на 25 (двадцять п`ять) років, що діє з 26 квітня 2019 року по 25 квітня 2044 року включно".

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.11.2020 № 233758172 речове право позивача на користування нерухомим майном на підставі договору зареєстроване 26.04.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зі строком дії до 25.04.2044.

У листі від 27.06.2019 № 3242-05/26743-07 Міністерство у відповідь на звернення позивача від 19.06.2019 № 1906/1 повідомило його про доцільність здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного нерухомого майна загальною площею 2693,20 м2, розташованого за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, Коса Пересип, 46, яке знаходиться на балансі ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш", а також просило позивача надати завірені копії його установчих документів та копію укладеного договору.

У листі від 07.08.2019 № 17-006-04787 РВ ФДМУ повідомило позивача та ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш" стосовно надання позивачеві згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна шляхом капітального ремонту з частковою реконструкцією корпусу літ. "Ф" бази відпочинку "Азов", розташованої за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, Коса Пересип, 46, відповідно до зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва на загальну суму 3 628 493,59 грн.

За змістом листа від 26.09.2019 № 3241-13/39382-07 (у відповідь на лист позивача від 19.09.2019 № 1909/1) Міністерство повідомило позивача, зокрема, про те, що нерухоме майно - база відпочинку "Азов" не підпадає під критерії заборони приватизації, визначені частиною 2 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", та не належить до об`єктів, включених до затвердженого Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", які випускають підакцизну продукцію, та за даними балансоутримувача не задіяні в процесі виробництва.

Відповідно до відомості розрахунку вартості здійснених поліпшень орендованого державного майна шляхом капітального ремонту з частковою реконструкцією корпусу літ. "Ф" бази відпочинку "Азов" за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, Коса Пересип, 46, станом на 16.10.2019 підрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД" за укладеним із позивачем договором від 09.08.2019 № 0908/1, відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2019 № 1, від 15.10.2019 № 2 виконано і позивачем оплачено роботи з капітального ремонту з влаштуванням невід`ємних поліпшень основних конструкцій та частковою реконструкцією корпусу літ. "Ф" бази відпочинку "Азов" за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, Коса Пересип, 46, на загальну суму 32 528 821,82 грн, у тому числі ПДВ 542 136,97 грн.

Згідно з бухгалтерською довідкою позивача від 18.10.2019 і звітом незалежного аудитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Віта-Аудит" від 18.10.2018, складеним на замовлення позивача щодо фінансування здійснених поліпшень орендованого державного майна за рахунок коштів орендаря, станом на 16.10.2019 загальна вартість фінансування виконаних робіт на здійснення капітального ремонту з влаштуванням невід`ємних поліпшень основних конструкцій та частковою реконструкцією корпусу літ. "Ф" бази відпочинку "Азов" за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, Коса Пересип, 46, за рахунок власних коштів орендаря становить 32 528 821,82 грн, у тому числі ПДВ - 542 136,97 грн; за період дії договору оренди та до видачі звіту аудитора амортизаційні нарахування не нараховувалися та не використовувалися позивачем, платіжні документи відповідають вимогам Закону України "Про платіжні системи та перекази кошті в Україні" зі змінами, а копії платіжних доручень відповідають нормативно-правовим актам з питань бухгалтерського обліку, статистичної звітності в Україні та підтверджують понесені орендарем витрати на ремонт орендованого майна.

Зі змісту складеного 15.10.2019 на замовлення позивача висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 24/10-2019 вбачається, що в результаті повного (закінченого) циклу ремонтних робіт корпусу літ. "Ф" бази відпочинку "Азов" за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, Коса Пересип, 46, проведених орендарем, здійснено поліпшення загального технічного стану об`єкта, влаштування всіх нормативно необхідних інженерних комунікацій забезпечило нормативну можливість використання об`єкта за своїм цільовим використанням. Зважаючи на те, що відокремлення будь-яких будівельних конструкцій та нормативно необхідних інженерних комунікацій призведе до унеможливлення експлуатації об`єкта оренди за цільовим призначенням та, як наслідок, до зменшення ринкової вартості всього об`єкта, проведені роботи є невід`ємними. Здійснення і склад ремонтних робіт корпусу літ. "Ф" бази відпочинку "Азов" в складі орендованого державного нерухомого майна загальною площею 2693,20 м2 за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, Коса Пересип, 46, проведених орендарем (позивачем), є невід`ємними поліпшеннями.

Попередні судові інстанції також установили та це підтверджено матеріалами справи, що 28.10.2019 до РВ ФДМУ від імені позивача було подано заяву про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, а саме щодо нерухомого майна - бази відпочинку "Азов" за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, Коса Пересип, 46. Зазначена заява зареєстрована РВ ФДМУ 28.10.2020 вх. № 90-01/12. Вказана заява підписана і подана від імені позивача 25.10.2020 Лютою Г. С., посада якої в тексті цієї заяви вказана як "голова організації". Водночас, як з`ясували суди, відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача наявні в реєстрі відомості про те, що з 21.10.2018 (відповідно до статуту) керівником, а з 21.10.2019 (відповідно до статуту) підписантом є Кубик Ю. В.

Суди попередніх інстанцій також установили, що РВ ФДМУ разом з листом від 31.10.2019 № 01-01-06379 на виконання вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та наказу ФДМУ від 22.05.2018 № 675 направило до ФДМУ копію зареєстрованої заяви та доданих до неї документів.

Міністерство у листі від 14.11.2019 № 3241-13/47534-06, адресованому ФДМУ, РВ ФДМУ і ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш", у відповідь на звернення РВ ФДМУ від 31.10.2019 № 07-01-0637, повідомило про надання згоди щодо включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, яке перебуває на балансі ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш", а саме державного нерухомого майна бази відпочинку "Азов" загальною площею 2693,2 м2 за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, Коса Пересип, 46.

Згідно з наказом РВ ФДМУ від 28.11.2019 № 12/01-10-ВДП прийнято рішення про включення до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, об`єкта державної власності - державного нерухомого майна бази відпочинку "Азов" загальною площею 2693,2 м2, розташованого за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, Коса Пересип, 46, та знаходиться на балансі ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш"; зазначено про необхідність відділу приватизації та управління корпоративними правами письмово повідомити про прийняте рішення позивача і орган управління (Міністерство) і не пізніше наступного дня після прийняття цього рішення надати на затвердження до ФДМУ рішення про включення до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, цього об`єкта державної власності.

У листі від 29.11.2019 № 01-01-07017 РВ ФДМУ просило ФДМУ затвердити вказане рішення.

Разом із тим, попередні судові інстанції установили, що відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" Міністерство у листі від 29.10.2019 № 3241-13/44567-03 надало ФДМУ пропозиції щодо включення об`єктів права державної власності, що належать до сфери управління цього міністерства, до переліку об`єктів малої приватизації державної власності, приватизація яких здійснюватиметься у 2019 році. Згідно з додатком до цього листа серед об`єктів права державної власності визначено ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш" (код ЄДРПОУ 002400106), відповідно до відомості про нерухоме державне майно до складу цього об`єкта державної власності поряд з іншими об`єктами нерухомості входять також будівлі (приміщення) бази відпочинку "Азов", розташованої за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, Коса Пересип, 46.

Наказом ФДМУ від 03.12.2019 № 1211 прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш" шляхом його продажу на аукціоні з умовами.

16.11.2020 позивач звернувся до РВ ФДМУ із заявою в якій, посилаючись на те, що ним виконано усі передбачені частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" вимоги, просив його визначити спосіб реалізації орендованого майна (бази відпочинку "Азов") шляхом викупу його позивачем.

У листі від 20.11.2020 № 17-01-06711 РВ ФДМУ поінформувало позивача про те, що об`єкт державної власності - державне нерухоме майно бази відпочинку "Азов" загальною площею 2693,2 м2, розташоване за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, Коса Пересип, 46, не було включено ФДМУ до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

4.3. Як установили попередні судові інстанції та свідчать матеріали справи, спір у ній виник з приводу набуття і реалізації позивачем як орендарем нерухомого державного майна права на приватизацію орендованого ним майна шляхом його викупу.

4.4. Вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій дослідили обставини справи та наявні у ній докази, надали оцінку доводам сторін, урахували вимоги законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у справі.

При цьому, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, із того, що відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Винятки з цього правила та особливості приватизації окремих видів об`єктів права державної і комунальної власності визначені частинами 2- 5 статті 4 Закону.

За змістом статті 7 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації, які здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших актів законодавства. Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють, серед іншого, такі основні повноваження: затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації; класифікують об`єкти приватизації відповідно до цього Закону; приймають рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законодавством; здійснюють повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації; здійснюють управління об`єктами державної власності, зокрема державними підприємствами та корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери управління Фонду державного майна України, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України; продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації, а також акції (частки), що належать державі у майні господарських товариств; укладають договори на проведення оцінки об`єктів приватизації у випадках, передбачених законодавством; здійснюють захист майнових прав державних підприємств, а також корпоративних прав держави на території України, що належать до сфери управління Фонду державного майна України; державні органи приватизації здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, іншими актами законодавства.

За змістом статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" порядок приватизації державного і комунального майна, зокрема, передбачає формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу. Приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.

Статтею 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" унормовано, що ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці. Переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України.

Уповноважені органи управління державним майном або корпоративними правами, управління яких вони здійснюють, за результатами аналізу господарської діяльності суб`єктів господарювання подають щороку до 1 жовтня державним органам приватизації пропозиції стосовно включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації на наступний рік, разом з висновками щодо прогнозованої суми надходження коштів від приватизації запропонованих до переліків об`єктів та прогнозом соціально-економічних наслідків приватизації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 11 цього Закону).

У частинах 7, 8 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що заяви про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об`єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України. Державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації. Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об`єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації. Державні органи приватизації протягом 30 днів розглядають заяви та приймають рішення щодо включення до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, і в п`ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, підприємство, що приватизується (балансоутримувач об`єкта), а також відповідний уповноважений орган управління.

Статтею 13 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" унормовано способи приватизації. Зокрема, приватизація державного або комунального майна здійснюється шляхом: 1) продажу об`єктів права державної або комунальної власності на аукціоні, у тому числі: аукціоні з умовами; аукціоні без умов; аукціоні за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій; аукціоні із зниженням стартової ціни; аукціоні за методом вивчення цінових пропозицій; 2) викупу об`єктів приватизації.

Процедура подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до переліків об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації визначена у Порядку, прийнятому відповідно до частини 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Пунктами 4 і 5 розділу І Порядку визначено, що заявниками можуть бути потенційні покупці - фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни) або юридичні особи (юридичні особи, зареєстровані на території України, юридичні особи інших держав). Заявник забезпечує достовірність наданої інформації та повноту поданих документів.

У пункті 2 розділу ІІ Порядку передбачено, що право підпису заяв мають від юридичної особи - керівник юридичної особи або уповноважена ним особа, яка діє на підставі довіреності.

За змістом пунктів 9-11 розділу IV Порядку державний орган приватизації, який прийняв рішення про включення об`єкта до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, не пізніше наступного дня інформує Фонд про прийняте рішення. Фонд за поданням державних органів приватизації, які прийняли рішення про включення об`єкта до переліку об`єктів малої приватизації, у разі відсутності підстав для відмови затверджує переліки об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. Об`єкт вважається включеним до переліку об`єктів малої приватизації з дати затвердження такого переліку Фондом.

Разом із тим, відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" приватизація об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною 2 цієї статті.

За змістом частини 2 статті 18 зазначеного Закону орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов:

- орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;

- орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу;

- невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди;

- здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності;

- орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати;

- договір оренди є чинним на момент приватизації.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" орендар, який виконав умови, передбачені частиною 2 цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу. У разі якщо органами приватизації прийнято рішення про приватизацію на аукціоні з умовами щодо компенсації орендарю невід`ємних поліпшень, вартість таких поліпшень компенсується покупцем. Ціна продажу об`єкта приватизації зменшується на суму компенсації невід`ємних поліпшень. Якщо покупцем об`єкта приватизації стає орендар, вартість невід`ємних поліпшень зараховується йому під час остаточного розрахунку за об`єкт приватизації.

4.5. Під час вирішення спору у цій справі, попередні судові інстанції установили, що позивач (орендар) за погодженням із орендодавцем (РВ ФДМУ) і Міністерством упродовж вересня-жовтня 2019 року здійснив невід`ємні поліпшення частини орендованого майна - корпусу літ. "Ф" бази відпочинку "Азов", розташованого за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, Коса Пересип, 46, що перебуває на балансі та у складі єдиного майнового комплексу ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш".

Суди також установили, що від імені ГО "У сфері культури та мистецтв "Творча молодь Слобожанщини" до органу приватизації було подано заяву щодо включення бази відпочинку "Азов" до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. Проте, як установили суди та це підтверджено матеріалами справи, заява від імені позивача, подана до РВ ФДМУ (отримана ним 28.10.2019) всупереч вимогам пункту 2 розділу ІІ Порядку не була підписана керівником юридичної особи позивача; в її змісті було вказано недостовірну інформацію про наявність у підписанта заяви - Лютої Г. С. повноважень керівника цієї юридичної особи, в той час, коли керівником ГО "У сфері культури та мистецтв "Творча молодь Слобожанщини" згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була інша особа - Кубик Ю. В.; доказів протилежного позивач під час розгляду справи суду не надав, цих встановлених обставин належними та допустимими доказами не спростував.

Водночас, як установили суди попередніх інстанцій, в межах передбаченого законодавством строку для розгляду такої заяви уповноважений орган управління майном (Міністерство) відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у листі від 29.10.2019 № 3241-13/44567-03 надав для ФДМУ пропозицію про включення до переліку об`єктів малої приватизації державної власності, приватизація яких здійснюватиметься у 2019 році, єдиного майнового комплексу ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш", до складу якого, поряд з іншими об`єктами нерухомості, входять у тому числі і будівлі (приміщення) бази відпочинку "Азов", яку орендує позивач. ФДМУ, у свою чергу, проаналізувавши документи, які надійшли від РВ ФДМУ та пропозицію Міністерства, наказом від 03.12.2019 № 1211, прийнятим, як установили суди, також в межах визначеного законодавством строку для розгляду поданої від імені позивача заяви, ухвалив рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш" шляхом його продажу на аукціоні з умовами. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до наказу ФДМУ від 05.01.2021 № 5 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році" єдиний майновий комплекс ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш" включено в додаток № 2 (Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду). За таких встановлених обставин, попередні судові інстанції дійшли висновку про те, що ФДМУ не мав законних підстав для затвердження рішення про включення бази відпочинку "Азов", яку орендує позивач, до переліку об`єктів малої приватизації державної власності на підставі зазначеної заяви, поданої від імені позивача особою, яка не мала на це повноважень, і за умови, коли за пропозицією уповноваженого органу управління майном ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш", прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш", частиною якого є орендована позивачем база відпочинку "Азов", шляхом його продажу на аукціоні з умовами; до того ж процедури, яка би дозволяла органу приватизації самостійно виключати майно зі складу цілісного майнового комплексу, немає.

Разом із тим, попередні судові інстанції надали оцінку твердженням позивача про належне виконання ним вимог та умов, встановлених законодавством та необхідних для набуття і реалізації його права на приватизацію шляхом викупу спірного майна, а також наданим позивачем доказам, на підтвердження цих доводів. Однак, господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду спору установили невідповідність визначення вартості невід`ємних поліпшень спірного майна вимогам законодавства та визнали недоведеним позивачем належними і допустимими доказами належне виконання ним умов договору оренди та факт відсутності заборгованості з орендної плати. Зокрема, суди з`ясували, що наданий позивачем звіт про оцінку нерухомого майна, складений на замовлення позивача ФОП Гундарєвою А. О., не відповідає вимогам Методики оцінки майна, оскільки відповідно до пункту 12 цієї Методики з метою проведення незалежної оцінки майна державні органи приватизації, які є замовниками оцінки, забезпечують відбір суб`єктів оціночної діяльності-суб`єктів господарювання, зокрема, у випадку приватизації шляхом викупу об`єктів малої приватизації державної форми власності, крім випадків, передбачених частинами 8 і 10 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (абзац 7 пункту 12 Методики); відбір суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для оцінки об`єктів державної власності здійснюється на конкурсних засадах у порядку, що встановлюється ФДМУ. В інших випадках проведення незалежної оцінки майна відповідно до вимог цієї Методики відбір суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання здійснюється замовником такої оцінки самостійно. Отже, як зазначили суди, замовником оцінки та органом, що затверджує висновок про вартість майна, є орган приватизації (коли йдеться, зокрема, про приватизацію шляхом викупу об`єктів малої приватизації державної форми власності), натомість у наведеному випадку замовником звіту про оцінку майна є позивач, що не ґрунтується на наведених положеннях законодавства, у зв`язку з чим суди відхилили наданий позивачем як доказ звіт та його протилежні аргументи і посилання на останній абзац пункту 12 Методики оцінки майна.

Водночас попередні судові інстанції акцентували на тому, що, як уже зазначалося, однією із умов для виникнення у орендаря права на приватизацію орендованого майна шляхом його викупу за змістом статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" є належне виконання орендарем умов договору оренди та відсутність заборгованості з орендної плати. Упродовж розгляду справи позивач стверджував, що виконання ним такої умови підтверджується актом звірки нарахування та надходження орендної плати за спірним договором оренди, який було надано позивачу РВ ФДМУ листом від 11.11.2020 № 17/1-38-04531 у відповідь на запит позивача від 06.11.2020. Надавши оцінку доводам позивача та наявним у справі доказам, попередні судові інстанції установили, що зазначений акт звірки підтверджує факт неналежного виконання позивачем умов спірного договору оренди (несвоєчасна сплата позивачем орендної плати, за що позивачеві нарахована і сплачена ним пеня у сумі 7 864,27 грн) та наявність у позивача заборгованості зі сплати орендної плати, в тому числі до бюджету. При цьому суди зазначили, що акт звірки не містить жодних відомостей про сплату позивачем відповідно до пункту 3.6. договору оренди 30 % від розміру орендної плати за кожен місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок, а також про наявність або відсутність заборгованості зі сплати цієї частини орендної плати. Водночас суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Крім того, суд апеляційної інстанції установив, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач не подав доказів, які ним були долучені до матеріалів апеляційної скарги, не зазначив поважності причин неподання таких доказів до суду першої інстанції, а тому такі докази не були прийняті судом апеляційної інстанції до розгляду, зважаючи на положення процесуального законодавства.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Верховний Суд, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як уже зазначалося, позивач оскаржив судові рішення у цій справі про відмову у позові до суду касаційної інстанції та обґрунтував наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених у пунктах 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/6319/19 стосовно застосування частини 3 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", оскільки зазначена постанова Верховного Суду була прийнята хоча й у спорі, пов`язаному з приватизацією державного майна, але за інших обставин, встановлених господарськими судами, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, тобто зазначені справи і ця справа, в якій подано касаційну скаргу, є відмінними за істотними правовими ознаками. У цій справі, в якій подано касаційну скаргу, попередніми судовими інстанціями не було установлено на підставі належних і допустимих доказів дотримання позивачем усіх умов, передбачених статтею 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а отже, наявності у позивача права на приватизацію спірного об`єкта шляхом викупу. Натомість у справі, на яку посилається скаржник, було установлено обставини виконання позивачем як орендарем державного нерухомого майна положень статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

З огляду на викладене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла підтвердження.

Як уже зазначалося, як на підставу касаційного оскарження скаржник також послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Однак, скаржник у касаційній скарзі не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених ним норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, здійсненої ними оцінки наявних у справі доказів та підстав для відмови у позові. При цьому, доводи касаційної скарги у цій частині фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій, до необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судами, такі доводи стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, а отже, з огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та мотиви для відмови у позові, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для формування правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування наведених скаржником норм права в правовідносинах, що склалися в цій справі.

Саме лише прагнення скаржника здійснити переоцінку наявних в матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахуванням його власних висновків щодо поданих доказів не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки, як вже зазначалося, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

5. Висновки Верховного Суду та розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Ураховуючи, що Верховний Суд з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про закриття касаційного провадження, а з підстави, визначеної у пункті 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу, - про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційне провадження у справі № 910/18490/20 за касаційною скаргою Громадської організації "У сфері культури та мистецтв "Творча молодь Слобожанщини", відкрите в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Громадської організації "У сфері культури та мистецтв "Творча молодь Слобожанщини" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі № 910/18490/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак