Ухвала

від 19.12.2022 по справі 120/19946/21-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2022 року

м. Київ

19 грудня 2022 року

м. Київ

справа №120/19946/21-а

адміністративне провадження № К/990/34407/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року у справі №120/19946/21-а за адміністративним позовом Фермерського господарства «Юрченка Володимира Григоровича» до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в :

Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року позов задоволено.

Апеляційну скаргу відповідачем вперше подано 13 травня 2022 року, проте ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року її залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалами від 27 травня 2022 року та 14 червня 2022 року, апелянту продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, на строк 10 днів з моменту отримання даної ухвали.

В подальшому, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Повторно апеляційну скаргу подано відповідачем 19 жовтня 2022 року.

Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження, визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та залишено апеляційну скаргу без руху, апелянту запропоновано протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції та вказати інші підстави для поновлення строку.

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції скаржником надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що вперше апеляційну скаргу було подано вчасно. Також, заявник посилається на введення на території України воєнного стану.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року відмовлено; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року у справі №120/19946/21-а.

Вказана ухвала мотивована тим, що скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій. При цьому, інших причин (підстав) для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження рішення суду відповідачем не наведено, як і не надано жодних доказів наявності поважних підстав для поновлення такого строку, тому відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Згідно статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Крім того, згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII, відповідно до яких Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України. В частині тверджень про неспроможність сплати судового збору у зв`язку із військовим вторгненням Російської Федерації на територію України слід зазначити, що такі твердження є безпідставними, оскільки податковим органом не надано обґрунтованих пояснень, а також не підтверджено належними та достатніми доказами взаємозв`язок воєнного стану з скороченням обсягу бюджетних асигнувань, які призначені саме для сплати судового збору, Головному управлінню ДПС у Вінницькій області, як суб`єкту владних повноважень. Також не зазначено, які саме обставини, події, тимчасові обмеження в період дії правового режиму воєнного стану та, як вплинули на рівень майнового стану Головного управління ДПС у Вінницькій області, а також не надано жодних доказів незадовільного матеріального стану та неможливості для сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги. Колегія суддів звертає увагу, що сам лише факт запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року не є перешкодою, яка унеможливлює сплату судового збору та не може бути підставою для безумовного та систематичного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках. Таким чином, обставини пов`язані з тривалою внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору, обставини щодо неналежного фінансування суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України, відсутність коштів, які призначені для цієї мети, блокування рахунків та здійснення безспірного стягнення коштів з рахунків боржника, а також внутрішня організація роботи органів податкової служби в умовах правового режиму воєнного стану, не можуть вважатися достатніми для відстрочення сплати судового збору та продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги поза строками встановленими процесуальним законодавством, оскільки це є лише недоліками в організації внутрішньої діяльності та представництва інтересів суб`єкта владних повноважень, в судах.

Не погоджуючись із указаною ухвалою суду апеляційної інстанції та вважаючи, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, податковий орган, при поданні апеляційної скарги не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та не надав доказів, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям, а в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, обґрунтованого клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження не подано.

Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що відсутність належного фінансування, довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та не є такою, що пов`язана з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи, та як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Щодо доводів скаржника про те, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає право заявника звернутися зі скаргою протягом одного року, є безпідставними та свідчать про самостійне (довільне) тлумачення ним норм процесуального права, якими визначено присічний строк на апеляційне оскарження судових рішень суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку.

Стосовно посилання скаржника на введення воєнного стану в Україні та встановлення простою в роботі податкового органу, як на підставу для поновлення строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Таким чином сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

Суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Право особи повторно звернутися з апеляційною скаргою після її повернення відповідно до положень частини восьмої статті 169, частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України не є абсолютним, таке звернення повинно бути в порядку, встановленому законом.

Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані судом неповажними.

Таким чином, подана Головним управлінням ДПС у Вінницькій області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року у справі №120/19946/21-а за адміністративним позовом Фермерського господарства «Юрченка Володимира Григоровича» до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко