Ухвала

від 21.12.2022 по справі 640/7529/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 640/7529/21

адміністративне провадження № К/990/34009/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шишова О.О.,

суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі № 640/7529/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КІЙ-В» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КІЙ-В» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1646041/25288344 від 17 червня 2020 року, № 1646043/25288344 від 17 червня 2020 року, № 1646044/25288344 від 17 червня 2020 року; № 1646045/25288344 від 17 червня 2020 року, № 1800695/25288344 від 04 серпня 2020 року, № 1800693/25288344 від 04 серпня 2020 року, № 2001282/25288344 від 05 жовтня 2020 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного надходження, а саме: розрахунок коригування кількісних та вартісних показників від 20 травня 2020 року № 137 до податкової накладної від 29 квітня 2020 року № 242; розрахунок коригування кількісних та вартісних показників від 15 травня 2020 року № 106 до податкової накладної від 14 травня 2020 року № 75; розрахунок коригування кількісних та вартісних показників від 20 травня 2020 року № 202 до податкової накладної від 14 червня 2017 року № 158; розрахунок коригування кількісних та вартісних показників від 20 травня 2020 року № 200 до податкової накладної від 22 серпня 2017 року № 234; розрахунок коригування кількісних та вартісних показників від 14 липня 2020 року № 134 до податкової накладної від 02 червня 2020 року № 11; розрахунок коригування кількісних та вартісних показників від 14 липня 2020 року № 133 до податкової накладної від 07 липня 2020 року № 131; розрахунок коригування кількісних та вартісних показників від 22 вересня 2020 року № 349 до податкової накладної від 03 вересня 2020 року № 60.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2021 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 296 КАС України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги задоволено. Продовжено Головному управлінню ДПС у м. Києві строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

25 листопада 2021 року від скаржника надійшло повторне клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги з аналогічних підстав, а саме у зв`язку з незадовільним матеріальним положенням, тимчасовим обмеженим фінансування та відсутністю можливості здійснення будь-яких платежів, у тому числі і щодо сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

08 червня 2022 року відповідач повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2022 року справу витребувано із суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України КАС України.

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2022 року, відповідачем подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року задоволено клопотання Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про продовження процесуального строку для виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про усунення недоліків від 11 липня 2022 року, надано Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС додатковий строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2022 року, до 15 серпня 2022 року.

18 серпня 2022 року апелянтом подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що апелянтом у визначений строк не усунуто недоліки апеляційної скарги.

Суд зазначив, що апелянту було надано достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції надавав податковому органу достатній строк для усунення недоліку апеляційної скарги щодо наведення підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, однак у встановлений судом апеляційної інстанції строк скаржником недоліки апеляційної скарги усунуто не було.

Відтак правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Верховний Суд не встановив неправомірних обмежень судом апеляційної інстанції у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судових рішень, доводи касаційної скарги також не спростовують вищенаведених висновків про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі № 640/7529/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КІЙ-В» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко