Постанова
від 19.12.2022 по справі 754/17263/20
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 754/17263/20

номер провадження №22-ц/824/10756/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2022 року /суддя Гринчак О.І./

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

15 жовтня 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , в якому просив стягнути на його користь грошові кошти у розмірі 424746,00 грн., що еквівалентно 15000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 15 жовтня 2020 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 408033,00 грн. (чотириста вісім тисяч тридцять три гривні 00 коп.), а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4080,33 грн. (чотири тисячі вісімдесят гривень 33 коп.). В іншій частині позовних вимог відмовлено. / т. 2 а.с. 141-151/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати, відмовивши у задоволенні позову у повному обсязі.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема, суд не дослідив докази, наявні у матеріалах справи, які підтверджують факт підготовки позивачем проектів актів приймання-передачі корпоративних прав не до умов Меморандуму від 17.04.2020 р., а саме як додатків до проектів договорів купівлі-продажу корпоративних прав, які є його невід`ємною частиною. Не надав оцінку суд тому, що позивачем було підготовлено і проект нового Меморандуму (Новий) в редакції від 02.06.2020 р., в якому містилися нові умови, які відрізнялися від умов вже укладеного. Підтвердженням того, що вказані вище документи розроблялися саме з ініціативи позивача є листування між сторонами, наявні докази роздруківки скріншоту із цієї групи з мобільного додатку «WhatsApp». Листування свідчить, що ОСОБА_4 фактично визнав, що укладений 17.04.2020 р. між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Меморандум за своїм змістом є попереднім договором у розумінні ст. 635 ЦК України, а підготовлені проекти договорів купівлі-продажу корпоративних прав з актами приймання-передачі таких прав до цих договорів свідчать про наміри сторін на укладання саме-основного договору купівлі-продажу корпоративних прав. Посилалась також на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2021 р. у справі № 904/5726/19 щодо дії принципу jura novit curia (суд знає закони) та обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Судом першої інстанції також, при прийнятті оскаржуваного рішення було застосовано норми ЦК України щодо правових наслідків укладення Меморандуму від 17.04.2020 р. саме як основного договору та виконання зобов`язань за основним договором. Натомість, Меморандум укладений саме як попередній договір, наслідки, у разі не виконання окремих положень якого, є відмінними від юридичних наслідків невиконання умов основного договору.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_1 12.10.2022 р. звернулась з відзивом на апеляційну скаргу та клопотанням про поновлення строків на його подачу. Вказувала, що копію апеляційної скарги та ухвалу про відкриття провадження отримала по електронній пошті 05 жовтня 2022 року, а відтак останнім днем строку подання відзиву був понеділок - 10 жовтня 2022 року. У зв`язку з масованим ракетним обстрілом міста Києва та ризиком його повторення 11.10.2022 р. вона не працювала, а тому, об`єктивно не мали змоги подати відзив на апеляційну скаргу. З метою уникнення надмірного формалізму та неправомірного обмеження доступу суду, просила поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

По суті апеляційної скарги, вказувала, між сторонами що був укладений договір про організацію порядку співпраці - Меморандум, в договорі були встановлені права та обов`язки сторін, строки виконання обов`язків. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором, його умовами був передбачений Гарантійний та Компенсаційний платіж з чітким механізмом застосування такого механізму договірного забезпечення. Оскільки апелянт своїх обов`язків не виконав - має сплатити Компенсаційний платіж позивачу як це передбачено умовами Меморандуму. Саме на вищенаведених обставинах ґрунтується оскаржуване рішення і саме ці обставини мають вирішальне значення для правильного вирішення справи по суті. Наголошувала, що Меморандум є договором купівлі-продажу корпоративних прав, в якому сторони погодили предмет договору, відкладальну обставину щодо переходу права власності на корпоративні права, ціну корпоративних прав, порядок її оплати, відповідальність за невиконання зобов`язань та інші умови. Жодних умов щодо укладання в майбутньому основного договору Меморандум не містить. Таким чином, твердження апелянта відносно того, що Меморандум є попереднім договором купівлі-продажу корпоративних прав, не заслуговує на увагу суду. Щодо роздруківки електронного листування, наданого апелянтом, представник зауважувала, що оскільки воно не дає змогу точно ідентифікувати всіх учасників цього листування та конкретно позивача, не може вважатись достовірним доказом. Отже, вказувала, що оскаржене рішення є правомірним, ухваленим з правильним застосуванням норм матеріального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу суду.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернулась з запереченнями щодо поновлення строку на подання відзиву, вказуючи, що останній день подачі відзиву сплив 10.10.2022 р., у зв`язку з введеним воєнним станом допускається дистанційна робота, поштові відділення працювали за графіком, тому об`єктивних підстав для поновлення строку немає.

Крім того, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернулась з клопотанням про витребування електронних доказів - листування між сторонами у мобільному додатку WhatsApp, яке відхилене судом апеляційної інстанції з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, про те, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апелянтом причин, що об`єктивно не залежали від неї, для подання нових доказів до суду апеляційної інстанції, не вказано, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог на підставі наступного.

Судом встановлено, що 17 квітня 2020 року між ОСОБА_3 (продавцем), ОСОБА_4 (покупцем) та ОСОБА_5 (повіреним) укладено меморандум.

Відповідно до п. 1 меморандуму продавець зобов`язується у строк до 17 травня 2020 року (включно) та актом приймання-передачі корпоративних прав передати у власність покупця належну продавцю частку у компанії, що становить 100 % статутного капіталу компанії (надалі - «корпоративні права»), а покупець зобов`язується прийняти та сплатити корпоративні права відповідно до умов цього меморандуму.

Згідно з п. 2 меморандуму з метою забезпечення виконання цього меморандуму сторони дійшли згоди, що продавець у строк не пізніше одного календарного місяця з моменту підписання цього меморандуму має забезпечити наступне: 2.1. створення та реєстрацію компанії, що відповідає наступним вимогам: організаційна форма компанії: Товариство з обмеженою відповідальністю; місцезнаходження : м. Київ; статутний капітал: еквівалент 1574632 доларів США; порядок формування статутного капіталу: шляхом внесення майна; частка продавця у статутному капіталі: 100 %; порядок набуття частки: внесення майна шляхом формування статутного капіталу; права третіх осіб на частку в статутному капіталі компанії: відсутні; директор товариства: ОСОБА_7 або особа, окремо визначена покупцем. При цьому, особа має бути призначена директором в момент реєстрації компанії та не може бути змінена до моменту викупу покупцем корпоративних прав компанії.

2.2. Забезпечити внесення наступного майна у статутний капітал компанії: адміністративний будинок, літ. «Ф», загальною площею 363,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1621745580000, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 27482945, та склад-1, літ. «У», загальною площею 1872,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1621715680000, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 27482360, та адміністративно-складський будинок 2, літ. «К», загальною площею 1991,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1621672380000, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 27481536.

2.3. З моменту фактичного виконання продавцем вимог пунктів 2.1, 2.2 меморандуму, повідомлення покупця та повіреного про таке виконання та готовність продавця до підписання акта приймання-передачі корпоративних прав.

Згідно з п. 3 меморандуму в триденний термін з моменту фактичного виконання продавцем вимог підпунктів пункту 2 меморандуму продавець зобов`язується передати покупцю корпоративні права відповідно до умов цього меморандуму, шляхом складання та підписання відповідного акта приймання-передачі корпоративних прав, забезпечити внесення відповідних змін до статуту компанії та державну реєстрацію вказаних змін у відповідних органах згідно з чинним законодавством України. Акт приймання-передачі корпоративних прав підписується двома сторонами цього договору - продавцем та покупцем, повірений вказаний документ не підписує.

Передача корпоративних прав здійснюється за ціною, визначеною в п. 4 цього меморандуму.

Продавцем не були належним чином виконані умови вказаного меморандуму.

Продавець ОСОБА_3 створив компанію - Товариство з обмеженою відповідальністю «Складський комплекс «ПРОМИСЛОВИЙ» (код ЄДРПОУ 43612036) та призначив позивача ОСОБА_4 директором, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копією рішення засновника (учасника) № 1 про створення вказаного товариства (а.с. 17-19), однак, не передав позивачу корпоративні права відповідно до умов п. 1 Меморандуму, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, (а.с. 20), відповідно до якої, єдиним засновником компанії є продавець - ОСОБА_3 .

Окрім того, продавець не вніс до статутного капіталу ТОВ «СК «ПРОМИСЛОВИЙ» корпоративні права.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.03.2020 (а.с. 10-16), продавець ОСОБА_3 залишився власником адміністративного будинку, літ. «Ф», загальною площею 363,7 кв.м., складу-1, літ. «У», загальною площею 1872,4 кв.м. та адміністративно-складського будинку 2, літ. «К», загальною площею 1991,1 кв.м., які він мав внести до статутного капіталу ТОВ «СК «ПРОМИСЛОВИЙ».

Отже, продавець не виконав у повному обсязі умов п. 2 та п. 3 меморандуму.

Відповідно до п. 6 меморандуму з метою забезпечення виконання цього меморандуму сторони дійшли згоди, що покупець передає повіреному гарантійний платіж у розмірі суми в гривнях, яка є еквівалентом 15 000,00 доларів США по курсу НБУ на дату підписання цього меморандуму. Повірений своїм підписом на цьому меморандумі підтверджує, що покупець у повному обсязі до підписання сторонами цього меморандуму передав повіреному суму гарантійного платежу готівкою.

Згідно з п. 7 меморандуму сторони дійшли згоди, що у випадку, якщо до 17 травня 2020 р. (включно) продавцем не будуть у повному обсязі виконані обов`язки передбачені п. 2. та/або п. 3 цього меморандуму, вказане буде вважатись порушенням продавцем умов цього меморандуму. В такому випадку брокер зобов`язується у триденний термін повернути покупцю у повному обсязі суму гарантійного платежу, отриманого від покупця, а продавець зобов`язується у триденний термін сплатити на користь покупця компенсаційний платіж за порушення меморандуму у розмірі, що дорівнює сумі гарантійного платежу.

За приписами пункту 8 меморандуму сторони дійшли згоди, що у випадку, якщо покупець після отримання повідомлення продавця згідно з п. 2.3 меморандуму, відмовиться від приймання корпоративних прав та укладання акта приймання-передачі корпоративних прав, в строк, встановлений цим договором, не з вини продавця (з причин порушення продавцем своїх зобов`язань за цим договором, не з`явлення продавця на підписання акта тощо), вказане буде вважатись порушення покупцем умов цього меморандуму. В такому випадку повірений зобов`язується у триденний термін передати продавцю у повному обсязі суму гарантійного платежу, отриманого від покупця.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався положеннями статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Зі змісту п. 6, 7, 8 меморандуму вбачається, що сторони узгодили між собою умови щодо забезпечення виконання зобов`язань, і за своєю правовою природою і гарантійний, і компенсаційний платежі є нічим іншим як способом забезпечення виконання зобов`язань за меморандумом.

З огляду на те, що обов`язки, передбачені умовами меморандуму, не були у повному обсязі виконані продавцем, гарантійний платіж, передбачений умовами меморандуму підлягає поверненню покупцю, а продавець зобов`язаний сплатити покупцю компенсаційний платіж.

09 липня 2020 року повірений ОСОБА_5 повернув покупцю ОСОБА_4 гарантійний платіж, попередньо внесений ним з метою забезпечення виконання умов меморандуму, що підтверджується копією відповідного акту приймання-передачі грошових коштів /т. 1 а.с. 21/.

Так, у пункті 1 зазначеного акта приймання-передачі грошових коштів зазначається, що у зв`язку із тим, що продавцем за меморандумом не були виконані обов`язки, передбачені п. 2 та п. 3 меморандуму та повірений стверджує, що з продавцем за меморандумом відсутній зв`язок, повірений повертає покупцю у повному обсязі суму гарантійного платежу - суму в гривнях, яка є еквівалентом 15000,00 доларів США по кусу НБУ на дату підписання цього акта.

Суд першої інстанції дійшов висновків, що поверненням гарантійного платежу повірений підтвердив факт невиконання продавцем його договірних зобов`язань.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з положеннями статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 548 ЦК України встановлює загальні умови забезпечення виконання зобов`язання. Так, відповідно до частини першої статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як встановлено вище, у меморандумі у п. 6, 7, 8 сторони дійшли згоди щодо видів забезпечення зобов`язань, зокрема, у пункті 7 меморандуму дійшли згоди, що у випадку, якщо до 17 травня 2020 р. (включно) продавцем не будуть у повному обсязі виконані обов`язки передбачені п. 2 та/або п. 3 цього меморандуму, вказане буде вважатись порушенням продавцем умов цього меморандуму. В такому випадку брокер зобов`язується у триденний термін повернути покупцю у повному обсязі суму гарантійного платежу, отриманого від покупця, а продавець зобов`язується у триденний термін сплатити на користь покупця компенсаційний платіж за порушення меморандуму у розмірі, що дорівнює сумі гарантійного платежу, який за умовами п. 6 меморандуму станом на 17 квітня 2020 року становить 408033,00 грн., що є еквівалентом 15000,00 доларів США за курсом НБУ на дату підписання меморандуму.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 408 033,00 грн.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2020 між ОСОБА_7 (Покупець), ОСОБА_8 (Продавець) та ОСОБА_5 (Повірений) укладено Меморандум, відповідно до п. 1 якого Сторони попередньо домовились, що Продавець зобов`язується у строк до 17.05.2020 (включно) за Актом приймання-передачі корпоративних прав передати у власність Покупця належну Продавцю частку у Компанії, що становить 100% статутного капіталу Компанії, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити за корпоративні права у відповідності до умов цього Меморандуму /т. 1 а.с. 7/

Пунктом 3 Меморандуму від 17.04.2020 визначено, що передача корпоративних прав здійснюється шляхом складення та підписання Акту приймання-передачі корпоративних прав. Акт приймання-передачі корпоративних прав підписується Покупцем (Позивач) та Продавцем (Відповідач - 1), а Повірений (Відповідач - 2) такий Акт не підписує.

Також в матеріалах справи наявні проекти договорів купівлі-продажу корпоративних прав та акти приймання-передачі таких прав до проектів цих договорів та переписка сторін. /т. 1 а.с. 108-239/

З вказаних матеріалів вбачається, що Меморандум укладений щодо намірів на укладання договору купівлі-продажу корпоративних прав.

При цьому, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, та з`ясувавши, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер.

Тому, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.06.2021 по справі № 742/3238/17 (провадження № 61-15938св19), від 06.10.2021 по справі № 336/1136/19 (провадження № 61-4521св21), від 17.08.2022 по справі № 693/319/20 (провадження № 61-19818св21), постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.06.2021 по справі № 742/3238/17 (провадження № 61-15938св19), постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 по справі № 761/18552/20 (провадження № 61-11840св21).

Ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції не дослідив та не з`ясував вказані вище фактичні обставини щодо дійсних спірних правовідносин учасників справи та не надав належну оцінку доказам, які підтверджують укладення Меморандуму від 17.04.2020 р. саме як договору про наміри усіх Сторін щодо укладення в подальшому договору купівлі- продажу корпоративних прав (основного договору), які мають юридичне значення для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас, судом першої інстанції застосовано норми ЦК України щодо правових наслідків укладення Меморандуму від 17.04.2020 саме як основного договору та виконання зобов`язань за основним договором. Водночас, Меморандум від 17.04.2020 не містить ознак основного договору, оскільки він є документом, який засвідчує лише наміри сторін та не є тим документом, який має юридичну силу, як договір або угода (основний договір), а відтак

і юридичні наслідки, у разі не виконання окремих положень документу є відмінними від юридичних наслідків невиконання умов основного договору.

Однак суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог не врахував того, що сторони, розробляючи проекти договорів купівлі-продажу корпоративних прав (основний договір) та актів приймання-передачі таких прав до проектів цих договорів, так і не дійшли згоди щодо умов.

У зв`язку із тим, що такий основний договір між Сторонами не був укладений через відсутність досягнутої Сторонами згоди щодо його істотних умов, апеляційний суд не вважає Меморандум від 17.04.2020 тим договором, який містить договірні зобов`язання сторін щодо відчуження корпоративних прав, що повинно також оформлюватись окремими договорами.

Апеляційний суд вказує на те, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Третя палата Касаційного цивільного суд у складі Верховного Суду дійшла висновку, який викладено у постанові від 23.06.2022 по справі № 490/7050/19 (провадження № 61-5389св21), а саме: «Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті 1.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті З ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

09 липня 2020 року повірений ОСОБА_5 повернув покупцю ОСОБА_4 гарантійний платіж - суму в гривнях, яка є еквівалентом 15000,00 доларів США по кусу НБУ на дату підписання акта, попередньо внесений ним з метою забезпечення виконання умов меморандуму, що підтверджується копією відповідного акту приймання-передачі грошових коштів /т. 1 а.с. 21/.

Сама лише наявність укладеного між сторонами договору, в даному випадку намірів щодо вчинення подальших дій, не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

В даному випадку дії, визначені Меморандумом, підлягали виконанню окремими договорами, укладеними в подальшому.

У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству.

Сторони договору мають право на свій власний розсуд обирати форму договору, крім тих випадків, коли форма такого договору спеціально встановлена законом, адже в певних випадках закон встановлює обов`язкову письмову чи нотаріально засвідчену форму договору.

Свобода договору передбачає свободу в укладенні договору, неприпустимість примусу щодо вступу у договірні відносини. В умовах ринкової економіки частина договорів укладається на виконання обов`язкових для однієї сторони чи обох сторін актів планування, якими не лише встановлювався обов`язок щодо укладення договору, але й, як правило, визначалися контрагенти майбутнього договору, вид договору і його умови.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог прийнято з порушенням вимог ст. 263 ЦПК України та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати, стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає 6 120, 50 гривень.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2022 року - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2022 року - скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_4 /РНОКПП НОМЕР_1 / на користь ОСОБА_3 / РНОКПП НОМЕР_2 / 6 120, 50 /шість тисяч сто двадцять гривень п`ятдесят копійок/ гривень.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді:

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення19.12.2022
Оприлюднено26.12.2022
Номер документу107988899
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Судовий реєстр по справі —754/17263/20

Ухвала від 26.01.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коротун Вадим Михайлович

Постанова від 19.12.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Лапчевська Олена Федорівна

Ухвала від 26.09.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Лапчевська Олена Федорівна

Ухвала від 26.09.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Лапчевська Олена Федорівна

Рішення від 26.06.2022

Цивільне

Деснянський районний суд міста Києва

Гринчак О. І.

Ухвала від 30.08.2021

Цивільне

Деснянський районний суд міста Києва

Гринчак О. І.

Ухвала від 04.03.2021

Цивільне

Деснянський районний суд міста Києва

Гринчак О. І.

Ухвала від 15.02.2021

Цивільне

Деснянський районний суд міста Києва

Гринчак О. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні