Постанова

від 20.12.2022 по справі 754/11412/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/11412/20 головуючий у суді І інстанції Зотько Т.А.

провадження № 22-ц/824/9439/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора Терм» та апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотозаводець-6», на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Аврора Терм», ОСББ «Мотозаводець - 6», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року позивач звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів ТОВ «Аврора Терм», ОСББ «Мотозаводець-6» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири посилаючись на той факт, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Власником квартири АДРЕСА_2 цього ж будинку, поверхом вище є ОСОБА_2 .. 01.09.2017 року його квартиру було залито водою, після чого він звернувся до ОСОБА_2 , однак остання відмовила у відшкодуванні шкоди з посиланням на той факт, що залиття відбулось внаслідок запуску води в центральний стояк працівниками відповідачів у справі. Після цього позивач звернувся до ОСББ «Мотозаводець-6» з вимогою зафіксувати та підтвердити факт залиття його квартири з вини ОСОБА_2 . Згідно з актом обстеження від 01.09.2017 року, що складений комісією ОСББ «Мотозаводець-6» причиною затоплення було халатне відношення ОСОБА_2 при виконанні будівельних і сантехнічних робіт. Відповідач доручила зміну труби гарячої води не кваліфікованим робітникам, які не мають ліцензії на будівельні та сантехнічні роботи. Згідно вказаного Акту позивачу було завдано майнову шкоду, а саме: зал - залито стіни, стелю і лінолеум площею 18,2 м.кв, меблі - шість шаф; спальня - залито стіни, стелю і лінолеум площею 13,5 м.кв., меблі - дві шафи, дві тумбочки, трюмо; дитяча кімната - залито стіни, стелю і ламінат площею 11,9 м.кв., меді - шафа, ліжко, комп`ютер; прихожа - залито стіни, стелю і лінолеум площею 10,9 м.кв., меблі - м`який куток; кухня - залито стіни, стелю площею 8,7 м.кв.; міжкімнатний коридорчик і вхідний коридор - залито стіни, стею і лінолеум площею разом 7,5 м.кв.; ванні і туалет - залито стелю площею разом 3,6 м.кв. Внаслідок залиття, квартира Позивача потребує термінового поточного ремонту, зважаючи на сирість мешкати в ній стало неможливо.

Згідно зі зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва від 20.09.2017 року, вартість проведення ремонту квартири позивача становить 114 649,05 грн.

Також позивач зазначив, що йому було завдано моральну шкоду, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. Внаслідок чого трапилось різке погіршення його здоров`я в період після залиття квартири, в результаті чого його по швидкій було доставлено в Київську міську клінічну лікарню №8 в неврологічне відділення №1, де було надана медична допомога і стаціонарне лікування в період з 04.09.2017 року по 19.09.2017 року. Розмір відшкодування за завдану моральну шкоду позивач оцінює в 20 000 грн.

На підставі викладеного позивач просив суд, стягнути солідарно з відповідачів на його користь відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 114 649,05 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Аврора Терм», ОСББ «Мотозаводець-6», 3-особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора Терм» та ОСББ «Мотозаводець-6» на користь ОСОБА_1 спричинену матеріальну шкоду у розмірі 114 649,05 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі по 573,25 грн. з кожного з відповідачів. В задоволенні інших вимог позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Аврора Терм», через представника - адвоката Козачук Наталію Юріївну, подало апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Також апелянт просив судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що обов`язок з утримання санітарно-технічних приладів (кранів, труб, що розміщені у квартирі) у належному стані покладено на власника квартири. Апелянт зазначає, що такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 344/3303/16-ц. Окрім того, вказує, що статтею 323 Цивільного кодексу України визначено, що ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, на думку апелянта, суд першої інстанції не надав мотивованої оцінки аргументам відповідача 1, чим порушив приписи статті 265 ЦПК України. Разом з тим, апелянт зазначає, що поняття «халатність» цивільним законодавством не визначено, а відповідач 1, в свою чергу, діяв у відповідності до зобов`язань, визначених умовами укладеного з ОСББ «Мотозаводець-6» договору. Вказує, що здійснювати перевірку закінчення ремонтних робіт, які проводяться у житлових приміщеннях мешканців на їх власний розсуд, в даному випадку в квартирі АДРЕСА_2 , до обов`язків відповідача 1 не входило. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що відсутні неправомірні дії (недбалість) працівників ТОВ «Аврора Терм», які б давали підстави для притягнення товариства до цивільно-правової відповідальності. Апелянт переконаний, що постанова Київського апеляційного суду в справі № 754/15438/17, яку судом першої інстанції було взято до уваги при вирішенні даного спору, не має преюдиційного значення, оскільки судом першої інстанції не досліджувався договір №2/15 від 25 травня 2015 року та його умови й належне чи неналежне виконання ТОВ «Аврора Терм» договірних зобов`язань. Окрім викладеного, апелянт вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено доводи відповідача 1 щодо відсутності матеріальної відповідальності останнього на підставі положень, викладених в Додатку №3 до договору. Зазначає, що даним додатком визначено перелік аварійних пошкоджень систем ЦО, ГВП, ХВП при виникненні яких виконавець не несе матеріальної відповідальності. Наголошує, що ОСОБА_3 при поданні заявки до диспетчера ТОВ «Аврора Терм» про необхідність відключення стояків ХВП, ГВП, не повідомлялося про проведення ремонтних робіт. Апелянт вважає, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не надано жодних належних, допустимих та у своїй сукупності достатніх доказів, які встановлюють наявність обставин (фактів) вини відповідача 1. Разом з тим апелянт просив суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності, оскільки з тексту позовної заяви вбачається, що позивачеві про порушення його права стало відомо 01 вересня 2017 року, а позовна заява датована 25 вересня 2020 року. Щодо солідарного стягнення апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що між ТОВ «Аврора Терм» та ОСОБА_1 не укладено жодних договорів.

Крім того, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотозаводець-6», через голову правління - Н.М. Мирутенка, подало апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Також апелянт просив вирішити питання про стягнення судових витрат.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції протиправно не прийняв до уваги та не надав належної оцінки акту залиття квартири від 01 вересня 2017 року, складеного комісією ОСББ «Мотозаводець-6», доповідній записці ОСОБА_4 , підтвердженої позивачем ОСОБА_1 . Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 27 грудня 2019 року в справі № 686/11256/16-ц, апелянт наголошував, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Вважав, що суд першої інстанції зобов`язаний був застосувати вказані правові висновки Верховного Суду, зокрема, в частині того, що саме на власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 покладено відповідальність не використовувати своє право власності на шкоду інших осіб. На думку апелянта, причинно-наслідковий зв`язок між завданням шкоди позивачу та винними, протиправними діями ОСОБА_2 полягає в тому, що остання вчинила протиправні діяння щодо втручання до внутрішньо-будинкової системи тепловодопостачання ОСББ «Мотозаводець-6», оскільки під виглядом заміни шарових кранів, по факту, додатково здійснила протиправне втручання та зрізала частину труб системи тепловодопостачання без отримання на це дозволу зі сторони відповідача 2 чи будь-якого іншого компетентного органу. Окрім того, ОСОБА_2 не допустила уповноважених осіб ОСББ «Мотозаводець-6» до своєї квартири для перевірки завершення роботи, при цьому, телефоном повідомила диспетчера ОСББ про те, що роботи по заміні шарових кранів завершені, але не повідомила, що крім цього були здійснені несанкціоновані роботи щодо втручання в інженерні системи (тепловодопостачання), які ще не завершені. Також апелянт вважає, що правові оцінки, надані в ході судового розгляду по справі № 754/15438/17 не були обов`язковими до застосування судом першої інстанції для їх відображення в оскаржуваному рішенні, а повинні були бути проаналізовані та досліджені належним чином для надання правильної правової оцінки та з`ясування дійсних обставин справи. На думку апелянта, судом першої інстанції протиправно не взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18 грудня 2019 року в справі № 761/29966/16-ц. Окрім вищевикладеного, апелянт зазначав, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу господарського правопорушення. Разом з тим, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивачем на вимогу суду не надано договору з проектно-кошторисною організацією чи підрядником на виконання робіт та придбання матеріалів, що вказані в кошторисі, що свідчить також про абстрактність такої шкоди та її надуманий характер. Також апелянт вважає, що існують підстави для застосування судом першої інстанції строку позовної давності. Обґрунтовує це тим, що залиття квартири позивача відбулося 01 вересня 2017 року, а з позовною заявою позивач звернувся 04 вересня 2020 року.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзивів на апеляційні скарги.

07 листопада 2022 року на адресу суду надійшов відзив позивача на апеляційні скарги, в якому просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Оскільки в даній справі ціна позову становить 134 649,05 грн. і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСББ «Мотозаводець-6» залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ "Аврора Терм" задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до Свідоцтва про право власності від 10.12.2008 року позивачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 (а.с.3).

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття належної йому квартири 01.09.2017 року з квартири 3-особи: ОСОБА_2 , яка є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що знаходиться поверхом вище.

В підтвердження вищевказаних позовних вимог позивачем надано суду Акт від 01.09.2017 складений комісією ОСББ «Мотозаводець-6», згідно якого, 01.09.2017 відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_4 , що поверхом вище. Залиття відбулося внаслідок неналежного проведення будівельних та сантехнічних робіт у квартирі відповідача - АДРЕСА_4 (а.с.4).

Згідно Кошторисного розрахунку, проведеного ТОВ «Білдінг Еволюшн», вартість проведення ремонту квартири АДРЕСА_1 становить 114649 грн. 05 коп. (а.с.5).

Також судом встановлено, що ТОВ "Аврора Терм" та ОСББ "Мотозаводець-6" перебувають у договірних відносинах у відповідності до Договору №2/15 на технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових систем централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання і водовідведення, мереж енергопостачання від 25.05.2015, що не заперечували в судовому засіданні представники відповідачів. Доказів його розірвання суду не надано (а.с.40-43, 44, 45-46, 47).

Судом першої інстанції з пояснень сторін в судовому засіданні вставнолено, що 01 вересня 2018 року працівниками ТОВ "Аврора Терм" за погодженням з ОСББ «Мотозаводець-6» , в 9 годин 35 хвилин вода була спущена з системи, на підтвердження даних обставин суду в тому числі було надано копію журналу виконання заявок з обслуговування сан-технічн.обладнання.

Згідно Постанови Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, судом апеляційної інстанції було встановлено, що працівниками ТОВ "Аврора Терм" зі згоди диспетчера ОСББ "Мотозаводець-6" о 13 годині 50 хв. було проведено включення стояка ХВП та ГВП, проте в цей період сантехнічні роботи в квартирі ОСОБА_2 завершені ще не були. При цьому ні працівники ТОВ "Аврора Терм", ні ОСББ «Мотозаводець-6» не пересвідчились, що роботи завершені, і включення води не призведе до затоплення будинку.

Отже, судом було встановлено, що причиною залиття квартири позивача стало саме запуск води в центральний стояк будинку, працівниками ТОВ "Аврора Терм", зі згоди диспетчера ОСББ «Мотозаводець-6», яка видавала ключі від приміщення, в якому така вода може бути перекрита, у яких не було достовірних відомостей про завершення робіт.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили, таким чином факт залиття квартири позивача та вина працівників ТОВ "Аврора Терм" та ОСББ «Мотозаводець-6», які, включаючи воду, діяли на свій страх і ризик, додаткового доказування не потребує. Вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири суд першої інстанції вважав необґрунтованою та недоведеною.

Колегія суддів не повною мірою погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, факт залиття квартири підтверджується актом від 01.09.2017, складеним комісією ОСББ «Мотозаводець-6», згідно якого, 01.09.2017 відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_4 , що поверхом вище.

Згідно Постанови Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, судом апеляційної інстанції було встановлено, що причиною залиття квартири позивача став запуск води в центральний стояк будинку, працівниками ТОВ "Аврора Терм", зі згоди диспетчера ОСББ "Мотозаводець-6", яка видавала ключі від приміщення, в якому така вода може бути перекрита, у яких не було достовірних відомостей про завершення робіт у квартирі ОСОБА_2 . Відповідачі ТОВ "Аврора Терм" та ОСББ "Мотозаводець-6" були залучені до участі у справі у якості третіх осіб і судове рішення Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року не оскаржували.

Розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок залиття належної йому на праві власності квартири становить суму, визначену Кошторисним розрахунком, проведеним ТОВ «Білдінг Еволюшн» на його замовлення, у розмірі 114 649,05 гривень.

Відповідачами, належними та допустимими доказами визначений у коршорисі розмір шкоди не спростований.

При цьому колегія суддів наголошує, що під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Оцінивши кошторисний розрахунок, проведений ТОВ «Білдінг Еволюшн», в сукупності з дослідженими матеріалами справи, апеляційний суд не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність кошторису чи суперечливість його іншим матеріалам справи. Зважаючи на викладене, кошторис наданий позивачем на підтвердження розміру заподіяної йому шкоди судом першої інстанції було вірно визнано належним та допустимим доказом у справі, і взято до уваги.

Щодо доводів апелянтів про необхідність застосування в даній справі правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 27 грудня 2019 року в справі № 686/11256/16-ц, апеляційний суд до уваги не бере, зважаючи на те, що відповідачами не доведено, що причиною залиття квартири АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_4 , що поверхом вище, було саме неналежне утримання майна власником квартири АДРЕСА_2 , в результаті чого відбулося нанесення шкоди позивачеві.

Натомість, вказаний довід повністю спростовується висновком, викладеним в постанові Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, де визначено, що причиною залиття квартири позивача став запуск води в центральний стояк будинку, працівниками ТОВ "Аврора Терм", зі згоди диспетчера ОСББ «Мотозаводець-6», яка видавала ключі від приміщення, в якому така вода може бути перекрита, у яких не було достовірних відомостей про завершення робіт у квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 .

Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 не допустила уповноважених осіб ОСББ «Мотозаводець-6» до своєї квартири для перевірки завершення роботи, при цьому, телефоном повідомила диспетчера ОСББ про те, що роботи по заміні шарових кранів завершені, але не повідомила, що крім цього були здійснені несанкціоновані роботи щодо втручання в інженерні системи (тепловодопостачання), які ще не завершені відповідачем ОСББ «Мотозаводець-6» не надано.

Щодо заперечень апелянтів про можливість застосування висновків суду в справі №754/15438/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ТОВ «АВРОРА ТЕРМ", ОСББ "Мотозаводець-6", про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири у даній справі, апеляційний суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

При цьому посилання апелянта ОСББ «Мотозаводець-6» на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 18 грудня 2019 року в справі № 761/29966/16-ц апеляційний суд оцінює критично, оскільки згідно змісту вказаної постанови Верховний Суд, скасовуючи судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, вказував про те, що власник магазину не був учасником справи, судовим рішенням в якій вставнолено обставини, що в подальшому були застосовані судами попередніх інстанцй на підставі частини 4 статті 82 ЦПК України. Натомість, до участі в справі, яка переглядалася судом касаційної інстанції не залучено особу, яка брала участь в справі, обставини в якій були встановленими.

Таким чином, Верховний Суду наголошував на неможливості застосування частини 4 статті 82 ЦПК України в справі, в якій брали участь не ті самі особи або не брала участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Натомість, учасниками справи, що наразі переглядається апеляційним судом є ті самі особи, що брали участь під час розгляду справи №754/15438/17 та щодо яких було встановлено відповідні обставини. Відомостей щодо оскарження чи скасування даного судового рішення суду не надано. Постанова Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року в справі №754/15438/17 набрала законної сили.

А відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосування положень частини 4 статті 82 ЦПК України щодо обставин, вставлених постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року.

Що стосується посилання апелянтів на необхідність застосування судом першої інстанції строку позовної давності чого не було зроблено, апеляційний суд відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява з додатками була направлена до суду першої інстанції 31 серпня 2020 року (а.с.12). Таким чином, строк позовної давності ОСОБА_1 не пропущено.

Поряд з цим, переглядаючи справу у частині доводів апеляційних скарг щодо солідарного стягнення шкоди апеляційний суд зважає на наступне.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги, що у відповідності до п.4.8 Договору №2/15 на технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових систем централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання і водовідведення, мереж енергопостачання від 25.05.2015, ТОВ «Аврора Терм», як виконавець робіт не несе відповідальність за пошкодження внутрішньо будинкових систем ЦО, ГВП, ХВП та енергопостачання передбачених додатком №3 до даного Договору, у якому визначено: залиття квартир, приміщень орендарів та порча матеріальних коштовностей, що виникли з вини мешканців та орендарів, які виконали самостійне переобладнання систем опалення, горячого та холодного водопостачання, або при механічному їх пошкодження..

Отже, враховуючи, що судом під час розгляду справи було встановлено, що запуск води в центральний стояк будинку, працівниками ТОВ "Аврора Терм" було проведено саме зі згоди посадової особи ОСББ "Мотозаводець-6", яка в свою чергу не пересвідчилася в завершені виконання робіт у квартирі ОСОБА_2 , про виконання яких була повідомлена належним чином, апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині встановлення доведеності вини ТОВ «Аврора Терм» у залитті квартири позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, встановивши, що позивач довів розмір завданої матеріальної шкоди, протиправність дій ОСББ «Мотозаводець - 6» та причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, а також, відсутність відповідальності ТОВ «Аврора Терм» за такі дії, що передбачено умовами договору між відповідачами, завдана позивачу шкода на думку апеляційного суду підлягає відшкодуванню відповідачем ОСББ «Мотозаводець - 6» в повному обсязі.

Отже, ухвалюючи рішення колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не повною мірою ґрунтується на вимогах закону, а висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора Терм» та ОСББ «Мотозаводець -6» на користь ОСОБА_1 спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 114 649,05 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі по 573,25 грн. з кожного з відповідачів підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про стягнення з ОСББ «Мотозаводець -6» на користь ОСОБА_1 спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 114 649,05 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 573,25 грн. У задоволенні позовних вимог позивача до ТОВ «Аврора Терм» в частині стягнення матеріальної шкоди слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотозаводець-6», подану головою правління - Н.М. Мирутенком, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора Терм», подану представником - адвокатом Козачук Наталією Юріївною, - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора Терм» та ОСББ «Мотозаводець-6» на користь ОСОБА_1 спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 114 649,05 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі по 573,25 грн. з кожного з відповідачів - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСББ «Мотозаводець-6» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 114 649 ( сто чотирнадцять тисяч шістсот сорок дев`ять) грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 573 (п`ятьсот сімдесят три) грн. 25 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Аврора Терм» в частині стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора Терм» судові витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 1719 (одна тисяча сімсот дев`ятнадцять) грн. 75 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова