Постанова

від 14.12.2022 по справі 916/169/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/169/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Поліщук Л.В., Аленіна О.Ю.,

при секретарі судового засідання: Земляк А.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 участі не брали,

від Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" участі не брали,

від Акціонерного товариства "Державний ощадний банк Україна" Бабенко Н.С.,

від Головного управління Державної податкової служби в Одеській області участі не брали,

від арбітражного керуючого Глуховського Олексія Юрійовича участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2021 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, прийняту суддею Лепехою Г.А., м. Одеса, повний текст складено 29.07.2021,

у справі №916/169/20

за заявою: ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 р. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Зазначена заява мотивована наявністю у ОСОБА_1 заборгованості перед кредиторами у розмірі 1715497,42 доларів США та 33334876,10 грн, яку остання неспроможна погасити у зв`язку з недостатністю у неї грошових коштів та іншого майна.

За вказаною заявою місцевим господарським судом 18.02.2020 відкрито провадження у справі №916/169/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 і введено процедуру реструктуризації боргів боржника та в подальшому ухвалою суду від 09.07.2020 визначено розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів: Акціонерне товариство "Державний ощадний банк Україна" 18171109,85 грн; Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" 18194574,67 грн; Головне управління Державної податкової служби в Одеській області 75282,53 грн.

Комітетом кредиторів на засіданні зборів кредиторів 15.07.2021 прийнято рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2021 у справі №916/169/20 (суддя Лепеха Г.А.) відмовлено в затвердженні плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Глуховського Олексія Юрійовича; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2020; закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Дана ухвала з посиланням на положення статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на неподання до суду погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника та прийняття комітетом кредиторів вказаного вище рішення, мотивована наявністю правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2021 у справі №916/169/20 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що вичерпний перелік підстав закриття провадження у справі про неплатоспроможність визначений положеннями частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, між тим місцевий господарський суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, не встановив жодної з цих підстав, тим більше, що ОСОБА_1 надавала до суду повну та достовірну інформацію про майно, від погашення боргу не ухилялась та не притягувалась до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю, у зв`язку з чим, беручи до уваги ненадання погодженого плану реструктуризації та відсутність передбачених законом підстав для закриття провадження, Господарський суд Одеської області повинен був прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника. Крім того, апелянт зауважує на тому, що ним на розгляд кредиторів було надано проєкт реструктуризації, який він мав можливість виконувати, у той час як план реструктуризації, складений керуючим реструктуризацією, передбачав занадто великі щомісячні суми погашення боргу, які скаржник не має можливості сплачувати.

У відзиві на апеляційну скаргу №113.20-14/5699/58622/2021-15/ВИХ від 08.09.2021 (вх.№3238/21/Д1 від 09.09.2021) Акціонерне товариство "Державний ощадний банк Україна" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк Україна" просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2021 у справі №916/169/20 без змін. В обґрунтування зазначеного відзиву даний кредитор посилається на вчинення боржником дій, спрямованих на перешкоджання проведення стосовно нього процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, а саме: на ненадання ОСОБА_1 плану реструктуризації боргів та відомостей про доходи боржника та членів його сім`ї.

13.09.2021 до суду апеляційної інстанції від Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 07.09.2021 (вх.№3238/21/Д2 від 13.09.2021), в якому останнє, посилаючись на те, що відповідно до протоколу комітету кредиторів від 15.07.2021 боржник та його представник не надали плану реструктуризації та джерел фінансування погашення заборгованості, зазначає про необхідність закриття провадження у цій справі на підставі статті 126 Кодекс України з процедур банкрутства, у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2021 у справі №916/169/20 без змін.

Інші учасники справи своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційні скарги не надали, що в силу положень процесуального закону не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 25.08.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 13.09.2021 справу №916/169/20 призначено до розгляду на 06.10.2021 о 10:00.

Між тим у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Таран С.В. з 04.10.2021 по 29.10.2021 та перебуванням судді Поліщук Л.В. у відпустці з 05.10.2021 по 13.10.2021 судове засідання у справі №916/169/20, призначене на 06.10.2021 о 10:00, не відбулося.

З огляду на тимчасову непрацездатність судді Поліщук Л.В. з 18.10.2021 за розпорядженням керівника апарату суду №304 від 01.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/169/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги у справі №916/169/20 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Аленіна О.Ю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у визначеному складі суддів справу №916/169/20 прийнято до свого провадження та призначено останню до розгляду на 01.12.2021 о 15:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2021 про закриття провадження у справі №916/169/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №903/806/20.

В подальшому, з огляду на звільнення судді ОСОБА_2 у відставку з 17.02.2022, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/169/20.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду для апеляційного розгляду справи №916/169/20 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022 у визначеному складі суддів прийнято справу №916/169/20 до свого провадження.

Здійснивши опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів встановила, що постановою судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишено без задоволення; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 та постанову Господарського суду Волинської області від 30.03.2021 у справі №903/806/20 залишено без змін (дану постанову суду касаційної інстанції було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.08.2022).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2021 у справі №916/169/20 та призначено розгляд даної справи на 14.12.2022 о 10:30.

У судовому засіданні 14.12.2022 представник Акціонерного товариства "Державний ощадний банк Україна" висловив заперечення проти задоволення апеляційної скарги; представники інших учасників справи не з`явилися, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022, якою розгляд справи №916/169/20 призначено на 14.12.2022 о 10:30, як і всю іншу судову кореспонденцію у даній справі, ОСОБА_1 було направлено за адресою, яка вказана боржницею у всіх документах, поданих останньою до судів першої та апеляційної інстанцій, а саме: АДРЕСА_1 , між тим вищенаведена ухвала повернулася на адресу апеляційного господарського суду з проставленою на конверті позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6511913965970.

За умовами частин другої-четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме: у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Частинами п`ятою, шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії").

Колегія суддів також зауважує на тому, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі "Пономарьов проти України".

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в якому ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі №916/169/20 була оприлюднена 17.11.2022, тим більше, що ОСОБА_1 безумовно була обізнана про існування даного судового провадження, оскільки, виступаючи апелянтом у цій справі, тобто самим ініціатором апеляційного перегляду оскаржуваного ним рішення, є безпосередньо зацікавленою вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи і несе ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів щодо отримання інформації про рух справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення апелянта про судовий розгляд даної справи, зокрема, направляючи йому рекомендованою кореспонденцією копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі №916/169/20 за адресою, яка вказана самою ОСОБА_1 у всіх документах, поданих нею до судів першої та апеляційної інстанцій, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів пункту 4 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України скаржниця була належним чином сповіщена про дату, час та місце проведення судового засідання.

Крім того, апеляційний господарський суд зауважує, що уповноваженого представника скаржника адвоката Якових Євгена Володимировича засобами телефонного зв`язку, а саме: за номером телефону, який зазначено самим скаржником безпосередньо в апеляційній скарзі, було повідомлено про призначення справи №916/169/20 до розгляду на 14.12.2022 о 10:30, про що свідчить телефонограма від 08.12.2022.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк Україна", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Остаточний розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів у справі №916/169/20 визначено ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2020: Акціонерне товариство "Державний ощадний банк Україна" 18171109,85 грн; Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" 18194574,67 грн; Головне управління Державної податкової служби в Одеській області 75282,53 грн.

15.07.2021 відбулося засідання зборів кредиторів у справі №916/169/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , для участі в яких з`явилися та зареєструвалися представники Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк", Акціонерного товариства "Державний ощадний банк Україна" та Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, у зв`язку з чим вказані збори були повноважними. Крім того, на цих зборах був присутній арбітражний керуючий керуючий реструктуризацією ОСОБА_3 , у той час як ні боржниця, ні її представники участі у зборах не брали, що підтверджується протоколом засідання зазначених зборів.

На вищенаведених зборах арбітражним керуючим керуючим реструктуризацією ОСОБА_3 було оголошено розроблений ним за отриманою від боржника інформацією проєкт плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , який визначає погашення вимог кредитора Акціонерного товариства "Державний ощадний банк Україна" за забезпеченим кредитом, проте не передбачає погашення заборгованості перед іншими кредиторами (Публічним акціонерним товариством "МТБ Банк" та Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області) у зв`язку з недостатністю майна боржника.

При цьому, арбітражний керуючий керуючий реструктуризацією ОСОБА_3 на цих зборах також повідомив про те, що наданий ОСОБА_1 проєкт плану реструктуризації боргів безпідставно не містить інформації про належні боржнику частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Плюс" (розмір внеску боржниці до статутного капіталу 162500 грн, що становить 65% статутного капіталу) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Йолка" (розмір внеску боржниці до статутного капіталу 125500 грн, що становить 50% статутного капіталу). Водночас арбітражний керуючий зазначив, що ОСОБА_1 не працює, не має доходів та розраховує отримувати від родичів щомісячну допомогу, між тим інформація про родичів, які мають намір допомагати боржниці, останньою приховується, натомість виконання зобов`язань ОСОБА_1 пропонується забезпечити порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіделіті-2020" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Просперіті-2020".

Поряд з цим, вищенаведений арбітражний керуючий наголосив, що за вимогами Акціонерного товариства "Державний ощадний банк Україна" за забезпеченим кредитом розмір щомісячного платежу, запропонованого ОСОБА_1 у проєкті плану реструктуризації боргів, не містить платежів по відсоткам, а вартість іпотечної квартири, на яку посилається боржниця, не відповідає ринковій вартості даного об`єкта нерухомого майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності.

Згідно з запропонованим арбітражним керуючим проєктом плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 на утриманні останньої (за її словами) знаходиться 4 особи:

-чоловік ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , працездатний);

-дитина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );

-батько ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , непрацездатний);

-мати ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , непрацездатна).

За інформацією ОСОБА_1 для задоволення її потреб та осіб, які знаходяться на її утриманні, у боржниці щомісяця будуть залишатись кошти у сумі 5 прожиткових мінімумів.

Водночас боржником не підтверджено джерело отримання доходу (не надані документи, які б підтверджували фінансову платоспроможність членів родини сплачувати зазначені суми боргу, не надано документів щодо фінансового стану поручителів юридичних осіб).

З огляду на викладені вище обставини, не повідомлення ОСОБА_1 про джерела погашення заборгованості за реструктуризованим боргом, а також посилаючись на те, що боржниця не надала остаточного плану реструктуризації її боргу та не погодила план реструктуризації, розроблений на підставі наданої нею інформації арбітражним керуючим, зборами кредиторів у справі №916/169/20, які відбулися 15.07.2021, було прийнято рішення про відмову у затвердженні плану реструктуризації та звернення до Господарського суду Одеської області з клопотанням про закриття провадження у даній справі.

У матеріалах справи також містяться проєкт плану реструктуризації боргів боржника від 21.01.2020, розроблений останнім та доданий ним до заяви про відкриття провадження у справі; проєкт плану реструктуризації боргів боржника, розроблений арбітражним керуючим та розглянутий кредиторами на зборах 15.07.2021; виправлені декларації про майновий стан ОСОБА_1 за 2017, 2018 та 2019 роки (в яких, серед іншого, зазначено про те, що члени сім`ї боржниці не надали відповідної інформації про майно, доходи та витрати), а також звіт керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Глуховського О.Ю. про свою діяльність №01-34/124 від 12.05.2021 (вх.№15750/21 від 10.06.2021), до якого додано висновок Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Парус" №03897 від 01.06.2021 про ринкову вартість об`єкта оцінки, відповідно до якого ринкова вартість об`єкта оцінки житлової шестикімнатної квартири АДРЕСА_2 , яка належить боржниці, визначена станом на 27.05.2021 складає 3996829 грн без ПДВ.

Предметом даного судового розгляду є питання обґрунтованості закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , з огляду на таке.

Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.

Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Кодексу України з процедур банкрутства, метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.

Таким чином, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

У преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексом України з процедур банкрутства не встановлена.

За змістом статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

Кодексом України з процедур банкрутства запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.

За змістом приписів Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

Частиною другою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

Згідно з частиною п`ятою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

З огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

Саме така правова позиція судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 Цивільного кодексу України).

Відтак до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов`язки:

-повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), тобто обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

-надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), при цьому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

-подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства);

-повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 Кодексу України з процедур банкрутства);

-погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 Кодексу України з процедур банкрутства).

Водночас Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, у тому числі передбачає:

-відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства;

-закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства);

-відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 Кодексу України з процедур банкрутства або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства);

-дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства).

Системне тлумачення вищенаведених приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу України з процедур банкрутства принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

За частиною першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства).

За такого правового регулювання у справі про неплатоспроможність фізичної особи застосовні загальні підстави закриття провадження у справі про банкрутство, передбачені частиною першою статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними нормами цього Кодексу, отже, тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи.

Системне тлумачення положень частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства у взаємозв`язку зі статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що наведена норма та визначені нею підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за винятком, визначених пунктами 1, 2, 5, які стосуються виключно юридичних осіб) є загальними приписами стосовно підстав закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за Книгою четвертою цього Кодексу, адже застосовуються як до банкрутства юридичних осіб, так і фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, за змістом частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства термін "справа про банкрутство" слід тлумачити широко, як універсальне поняття, адже банкрутство боржника є одним з етапів провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а підстави закриття провадження, які стосуються лише юридичних осіб, законодавець виділив у цій нормі відповідним уточненням щодо особи боржника або властивих лише банкрутству юридичних осіб судових процедур.

Крім того, з урахуванням положень статей 3, 12 Господарського процесуального кодексу України, 2 Кодексу України з процедур банкрутства та відсилочного припису пункту 9 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства у справі про неплатоспроможність фізичної особи можуть бути застосовані підстави закриття провадження у справі за статтею 231 Господарського процесуального кодексу України в тих межах, що стосуються фізичної особи та особливостей банкрутства.

Щодо спеціальних підстав закриття провадження у справі, які можуть бути застосовані лише у справі про неплатоспроможність фізичної особи, то аналіз приписів Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що така процесуальна можливість передбачена на всіх стадіях судової процедури реструктуризації боргів боржника, за різних підстав та з неоднаковим ступенем імперативності відповідних норм.

Зокрема, частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Південно-західний апеляційний господарський суд враховує, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

До того ж розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

В абзаці п`ятому частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, не може відкрити провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.

Таким чином, зібравши певний перелік підстав для закриття провадження у справі в окремій нормі (частина сьома статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства), законодавець акцентував насамперед на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно скористатися такою процедурою для очевидно недобросовісного боржника.

За таких обставин, перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.

Враховуючи вищевикладене, Південно-західним апеляційним господарським судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що частина сьома статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства містить вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі.

У судовій процедурі реструктуризації боргів Кодекс України з процедур банкрутства передбачає право зборів кредиторів (кредитора у частині другій статті 128 цього Кодексу) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність якщо:

-збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини восьмої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства);

-господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (частина десята статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства);

-боржником порушено план реструктуризації боргів (частина друга статті 128 Кодексу України з процедур банкрутства).

Системний аналіз зазначених норм свідчить, що за наведених вище підстав (окрім частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства) господарський суд може вирішити питання щодо доцільності подальшого руху справи лише за клопотанням зборів кредиторів (кредитора), яким на певній стадії судової процедури реструктуризації боргів боржника надано виключне право ініціювати за власним вибором перехід до наступної судової процедури неплатоспроможності фізичної особи або закриття провадження у справі.

При цьому, слід зазначити, що визначені у пункті 2 частини восьмої статті 123, частині десятій статті 126 та частині другій статті 128 Кодексу України з процедур банкрутства підстави для звернення зборів кредиторів (кредитора) з клопотанням про закриття провадження у справі можуть бути зумовлені саме неконструктивною позицією останніх при погодженні плану реструктуризації боргів, порушеннями при схваленні зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, іншими обставинами, які не залежать від волі боржника, що має врахувати господарський суд при вирішенні питання про задоволення чи відмову у задоволенні такого клопотання зборів кредиторів (кредитора) крізь призму мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

З огляду на викладене, саме по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

За змістом вищенаведеної норми:

1) чітко визначений строк, з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;

2) обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;

3) коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;

4) господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства з частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

Вказані відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті Кодексу України з процедур банкрутства.

Разом з тим, необхідно враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.

Крім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

При цьому очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

За таких обставин, однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

У випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

Саме такий правовий висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства міститься в постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема, закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства, тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника, у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

За приписами Кодексу України з процедур банкрутства судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п`ятої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства).

Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема, у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.

Таке тлумачення кореспондується з приписами частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.

Як зазначалося вище, відповідно до частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв`язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема, у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином, хоча Кодекс України з процедур банкрутства докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте, приписами пункту 8 частини п`ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов`язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема, щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.

Колегія суддів наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20.

За змістом частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:

1) протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника;

2) зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Вказана норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте, не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.

В силу абзацу другого частини другої статті 6, частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.

Відтак, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з`ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.

Неплатоспроможність боржника є обов`язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема, в порядку частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, приписи частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема, за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства конкретизовано лише момент, з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема, безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства.

З огляду на викладене, приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі на підставі частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Перевіривши поведінку Крук І.В. в межах даної справи на предмет її добросовісності, що є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, з якими чинне законодавство пов`язує можливість альтернативного вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи (зокрема, і в частині можливості закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи), колегія суддів зазначає наступне.

Реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20).

Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема, шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

Відтак подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період.

Колегія суддів вбачає, що ОСОБА_1 до місцевого господарського суду було подано виправлені декларації про майновий стан за 2017, 2018 та 2019 роки, в яких, серед іншого, зазначено про те, що члени сім`ї боржниці не надали відповідної інформації про майно, доходи та витрати.

Зміст пункту 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України №2627/5 від 21.08.2019 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність встановлює, що боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім`ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім`ї не надав інформацію".

Посилаючись у декларації про майновий стан на те, що члени сім`ї не надали інформації про доходи, витрати, майно чи зобов`язання згідно з пунктом 9 Приміток до вищенаведеної форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника, позаяк спеціальним законом, яким є Кодекс України з процедур банкрутства, такої підстави ненадання інформації про майновий стан члена сім`ї не передбачено, натомість у частині п`ятій статті 116 цього Кодексу імперативно визначено, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 22.09.2022 у справі №916/2372/20.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що боржниця жодним чином не обґрунтувала об`єктивну неможливість отримання інформації з офіційних джерел щодо наявності у членів її сім`ї доходу, рухомого та нерухомого майна, витрат тощо.

Із змісту постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі №916/1941/21, яка набрала законної сили, вбачаються обставини належності ОСОБА_4 (тобто чоловіку боржниці) свідоцтв України на торгівельну марку № НОМЕР_1 (зареєстровано 25.01.2016 та діє до 20.08.2025) та №207353 (зареєстровано 25.12.2015 та діє до 23.09.2025), що підтверджується відомостями з офіційного вебсайту Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" ("Укрпатент").

Між тим, вищенаведена інформація з офіційного відкритого та загальнодоступного джерела щодо члена сім`ї боржниці за відсутності жодного обґрунтування неможливості її отримання ОСОБА_1 не була відображена останньою у жодній з наданих нею декларацій про майновий стан.

Крім того, повідомлена ОСОБА_1 інформація про доходи, зазначена в подальшому у розробленому арбітражним керуючим проєкті плану реструктуризації, наданому на розгляд зборам кредиторів, які відбулися 15.07.2021, як і відповідна інформація, зазначена боржницею у власному проєкті плану реструктуризації боргів, що був доданий до заяви про відкриття провадження у справі, жодним чином не узгоджується з наявними у матеріалах справи деклараціями про майновий стан і взагалі не дає можливості визначити джерело отримання коштів боржницею та їх розмір, у тому числі необхідних для забезпечення її фізіологічних та соціальних потреб та потреб членів її родини, які, за її твердженням, перебувають у неї на утриманні.

Водночас така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, оскільки єдине джерело для погашення заборгованості, визначене боржником, це допомога від родичів.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що боржниця у деклараціях про майновий стан за 2017, 2018 та 2019 роки зазначила неповну інформацію стосовно активів та майна, доходів і витрат членів її сім`ї, обмежившись формальним посиланням на те, що члени сім`ї не надали такої інформації, зокрема, стосовно їх доходів, інших грошових виплат, нерухомого майна.

Реструктуризація боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, на якому задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника, серед іншого, обов`язок подати проєкт плану реструктуризації боргів, співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні та доповненні його змісту відповідно до вимог статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства.

Наведена норма визначає обов`язкові та факультативні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника.

Відповідно до частини другої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства у плані реструктуризації боргів боржника обов`язково мають бути зазначені: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.

Розгляд проєкту плану реструктуризації боргів боржника, а також прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність входять до переліку основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів (частина друга статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства).

Системний аналіз приписів статей 116, 123, 124 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що проєкт плану реструктуризації боргів, що доданий боржником до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, набуває ознак власне плану реструктуризації боргів боржника, який може бути поданий для схвалення зборам кредиторів, лише після включення до такого проєкту всіх передбачених законом обов`язкових положень, зміст яких має ґрунтуватися на компромісі між кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов`язань, з урахуванням майнового стану та об`єктивних можливостей боржника.

За змістом частини восьмої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства саме стосовно плану реструктуризації боргів боржника, що містить принаймні обов`язкові положення згідно статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, збори кредиторів приймають рішення про схвалення або відмову у його схваленні.

Отже, у випадку подання зборам кредиторів для схвалення проєкту плану реструктуризації боргів боржника (у редакції на час звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, за невідповідності його змісту частині другій статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства) неприйняття зборами рішення щодо схвалення такого проєкту не може розглядатися як недобросовісне зволікання кредиторів з реалізацією своїх прав чи зловживання ними.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 08.12.2022 у справі №916/1941/21.

За наданою ОСОБА_1 інформацією вона не працює, не має доходів та розраховує отримувати від родичів щомісячну допомогу, проте жодних відомостей про те, які саме родичі мають намір допомагати боржниці, а також доказів на підтвердження фінансової спроможності таких осіб допомагати останній не надано. Крім того, боржницею не вказано, які обставини об`єктивно (зокрема, але не виключно, повна або часткова недієздатність, непрацездатність тощо), перешкоджають їй, за наявності існуючої заборгованості, працевлаштуватися задля отримання доходу, частина якого у тому числі може бути спрямована на погашення заборгованості, а також на задоволення її побутових потреб. Не зазначено боржницею і жодної інформації щодо підстав перебування на її утримання працездатного чоловіка та батьків, які, з огляду на їх вік, мають право на пенсійне забезпечення.

Враховується апеляційним господарським судом і та обставина, що наявний у матеріалах справи проєкт плану реструктуризації боргів, який надала ОСОБА_1 , за відсутності жодних обґрунтованих підстав не містить інформації про належні боржниці частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива-Плюс" (розмір внеску боржниці до статутного капіталу 162500 грн, що становить 65% статутного капіталу) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Йолка" (розмір внеску боржниці до статутного капіталу 125500 грн, що становить 50% статутного капіталу).

Водночас пропозиції ОСОБА_1 щодо можливості забезпечення виконання нею своїх зобов`язань порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіделіті-2020" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Просперіті-2020" ґрунтуються виключно на власних припущеннях боржниці, не підтверджених жодними доказами, які б свідчили про намір вказаних юридичних осіб виступати поручителями боржниці та, у разі реальної наявності таких намірів, про фінансову спроможність даних товариств стати поручителями.

Колегія суддів також зазначає, що ОСОБА_1 висловила бажання погасити вимоги лише забезпеченого кредитора, але й ті не в повному обсязі. Зокрема, за вимогами Акціонерного товариства "Державний ощадний банк Україна" за забезпеченим кредитом розмір щомісячного платежу, запропонованого боржницею, не містить платежів по відсоткам.

Більше того, повідомлена боржницею вартість іпотечної квартири (житлової шестикімнатної квартири АДРЕСА_2 ) є заниженою порівняно з ринковою вартістю даного об`єкта нерухомого майна, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, що підтверджується висновком Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Парус" №03897 від 01.06.2021 про ринкову вартість об`єкта оцінки, доданим до звіту керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Глуховського О.Ю. про свою діяльність №01-34/124 від 12.05.2021 (вх.№15750/21 від 10.06.2021).

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на не надання боржницею вичерпних та достовірних відомостей щодо майна, доходів та витрат останньої та членів її сім`ї, а також за відсутності доказів сумлінного виконання ОСОБА_1 обов`язків, у тому числі стосовно вжиття заходів щодо отримання доходу задля погашення існуючої значної заборгованості, беручи до уваги економічну необґрунтованість як проєкту плану реструктуризації боргів, наданого боржницею, так і проєкту плану реструктуризації, розробленого арбітражним керуючим на підставі неповної інформації, наданої боржницею, що призвело до не відображення у ньому усіх відомостей, передбачених статтею 124 Кодексу України з процедур банкрутства, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що, вищенаведені обставини не можуть свідчити про добросовісну поведінку боржниці та її реальне прагнення співпрацювати з арбітражним керуючим та кредиторами з метою досягнення компромісу та відновлення своєї платоспроможності, що відповідно до приписів чинного законодавства є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

При цьому колегія суддів наголошує на тому, що, з урахуванням встановлених обставин, застосування до боржниці наступної судової процедури, зокрема, визнання її банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника, може призвести до недобросовісного використання ОСОБА_1 судових процедур неплатоспроможності у вигляді безпідставної реалізації бажання останньої перейти у процедуру погашення боргів задля їх списання, що, в свою чергу, призведе до протиправного ігнорування інтересів кредиторів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене та враховуючи те, що твердження апелянта щодо порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 29.07.2021 про закриття провадження у справі №916/169/20 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2021 про закриття провадження у справі №916/169/20 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.12.2022.

Головуючий суддяС.В. Таран

СуддяЛ.В. Поліщук

СуддяО.Ю. Аленін