Постанова

від 13.12.2022 по справі 585/1320/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 585/1320/21-ц

провадження № 61-6426св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Роменська міська рада Сумської області, Роменський міський голова Стогній Олег Анатолійович, комунальне підприємство «Комбінат комунальних підприємств «Роменської міської ради»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуРоменської міської ради Сумської області на постанову Сумського апеляційного суду від 08 червня 2022 року в складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Роменської міської ради Сумської області, Роменського міського голови Стогнія О. А., комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств «Роменської міської ради» (далі - КП «ККП «Роменської міської ради») про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 05 лютого 2020 року між Роменською міською радою Сумської області та ОСОБА_1 , укладено контракт, відповідно до якого останній прийнятий на посаду директора КП «ККП «Роменської міської ради» на термін дії з 05 лютого 2020 року по 05 лютого 2021 року.

05 лютого 2020 року міським головою міста Ромни видано розпорядження № 23-ос «Про укладення контракту зі ОСОБА_1 » та призначено ОСОБА_1 на посаду директора КП «ККП «Роменської міської ради».

Посилався на те, що у відповідності до пункту 5.6. контракту від 05 лютого 2020 року, пункту 22 Положення про порядок укладання контрактів з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Ромни, затвердженого розпорядженням міського голови міста Ромни від 15 січня 2016 року № 1-К/1 за три місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за згодою сторін укладений на новий строк. Якщо контракт не продовжено або не укладено на новий термін, трудові відносини припиняються.

02 грудня 2020 року з ним укладено трудовий контракт, за яким останній найнятий на посаду директора КП «ККП «Роменської міської ради» на термін дії з 06 лютого 2020 року по 06 лютого 2026 року відповідно до розпорядження міського голови міста Ромни від 02 грудня 2020 року № 228-ос «Про укладення контракту зі ОСОБА_1 » та призначено останнього на посаду директора комунального підприємства на термін дії з 06 лютого 2020 року по 06 лютого 2026 року.

Вказував, що укладенню контракту на новий строк та підписанню розпорядження від 02 грудня 2020 року передувало дотримання всіх вимог, передбачених пунктом 22 Положення про порядок укладання контрактів з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Ромни, а саме: за три місяці до закінчення строку дії контракту за відповідною заявою керівника підприємства начальником галузевого виконавчого органу було підготовлено подання з пропозиціями щодо укладання контракту на новий термін. Зазначене подання погоджене профільним заступником міського голови та внесено на розгляд міському голові. Крім того, контракт було погоджено з керуючим справами виконкому ОСОБА_2 , заступником міського голови ОСОБА_5, начальником відділу з контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятістю населення Виконавчого комітету Роменської міської ради ОСОБА_6, начальником управління економічного розвитку ОСОБА_7, начальником фінансового управління ОСОБА_9, начальником управління житлово-комунального господарства ОСОБА_8, начальником відділу юридичної та кадрової роботи Ковтун І.

Вважав, що, контракт укладено 02 грудня 2020 року, а чинності він набував з 06 лютого 2021 року. Проте, 01 лютого 2021 року міський голова міста Ромни листом № 03-26/429 повідомив його про те, що контракт від 05 лютого 2020 року припиняє свою дію 05 лютого 2021 року, а розпорядження міського голови міста Ромни від 02 грудня 2020 року № 228-ОС скасоване розпорядженням міського голови міста Ромни від 01 лютого 2021 року № 79-ОС.

06 лютого 2021 року до його трудової книжки внесено запис про звільнення з посади згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП на підставі розпорядження від 05 лютого 2021 року № 202-ОС.

Стверджував, що оскільки 02 грудня 2020 року з ним укладено контракт, який набував чинності з 06 лютого 2021 року, Роменський міський голова Стогній О. А. не міг його звільнити у зв`язку із припиненням попереднього контракту 05 лютого 2020 року, а міг лише за наявності підстав розірвати новий контракт від 02 грудня 2020 року.

Крім того, зазначав, що міський голова своїм розпорядженням від 01 лютого 2021 року № 79-ОС не міг скасовувати раніше видане чинне розпорядження від 02 грудня 2020 року № 228-ОС.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 січня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в частині вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження від 05 лютого 2021 року № 202-ОС позивачем не доведено наявності спору, оскільки дія контракту від 05 лютого 2020 року не була продовжена, отже строк його дії закінчився. Зазначення в розпорядженні пункту 2, та пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, не є такими, що суттєво впливають на законність і тягнуть за собою скасування розпорядження, оскільки підстава звільнення може бути змінена.

Щодо дати звільнення 06 лютого, а не 05 лютого, суд зазначив, що в даному випадку міська рада жодним чином не погіршила становище робітника, оскільки не звільнила його в період перебування на лікарняному.

В частині вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження від 01 лютого 2021 року № 79-ОС суд вважав, що розпорядження про укладення контракту зі ОСОБА_1 від 02 грудня 2020 року, станом на 01 лютого 2021 року - час прийняття розпорядження про його скасування не було виконане і правовідносини, які мали виникнути на підставі його виконання, ще не настали, оскільки розпорядження не діяло; контракт від 02 грудня 2020 року не був укладений, оскільки його примірник, який знаходиться у Роменській міській раді Сумської області, не підписаний ОСОБА_1 . Крім того, суд відмітив, що розпорядження має бути винесено після укладення контракту, саме на підставі цього контракту і в розпорядженні має бути вказана дата з якої працівник повинен приступити до виконання обов`язків, та вказав, що скасоване розпорядження є розпорядженням про укладення контракту.

В частині вимоги позивача про поновлення на посаді директора КП «ККП «Роменської міської ради» зазначено, що суд взагалі не вбачає можливості її задовольнити, тому що при її формулюванні позивач не вказав за яким саме контрактом він підлягає поновленню.

При цьому суд також вважав, що контракт не є самодостатньою підставою для допуску особи до роботи, оскільки для цього має бути видано відповідне розпорядження міського голови (в інших випадках наказ роботодавця), та здійснено відповідні запису у трудову книжку. Виходячи з висновків про відсутність підстав для задоволення вимог про скасування розпорядження про звільнення та про поновлення на роботі, суд дійшов висновку про те, що інші вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 08 червня 2022 року рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 січня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Роменського міського голови Стогнія О. А. «Про скасування розпорядження міського голови» від 01 лютого 2021 року № 79-ОС.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Роменського міського голови Стогнія О. А. «Про звільнення з посади ОСОБА_1 » від 05 лютого 2021 року № 202-ОС.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора КП «ККП» Роменської міської ради» з 06 лютого 2021 року.

Стягнуто з Роменської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 лютого 2021 року по 08 червня 2022 року в розмірі 234 417,12 грн без урахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора КП «ККП» Роменської міської ради» та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 15 000,00 грн без урахування податків, зборів та обов`язкових платежів, підлягає негайному виконанню.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції дійшов висновку про те, що трудові правовідносини між Роменською міською радою та ОСОБА_1 не припинилися, і не могли припинитися, оскільки сторони 02 грудня 2020 року уклали новий контракт із строком дії з 06 лютого 2021 року по 06 лютого 2026 року, і призначення (допуск до роботи) ОСОБА_1 на посаду директора КП «ККП «Роменської міської ради» з 06 лютого 2021 року відбулося згідно з розпорядженням Роменського міського голови Салатуна С. «Про укладення контракту зі ОСОБА_1 » від 02 грудня 2020 року № 228-ОС.

Апеляційний суд також дійшов висновку, що Роменський міський голова О. Стогній, видаючи 01 лютого 2021 року розпорядження № 79-ОС про скасування розпорядження «Про укладення контракту зі ОСОБА_1 », вийшов за межі повноважень, визначених частинами восьмою, десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки розпорядження від 02 грудня 2020 року № 228-ОС є ненормативним актом відповідно до якого виникли трудові правовідносини між Роменською міською радою і ОСОБА_1 . Скасоване розпорядження, у розумінні вимог частини третьої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП України та пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є призначенням (допуском до роботи) ОСОБА_1 на посаду директора КП «КП» Роменської міської ради» з 06 лютого 2021 року, тобто пов`язане з реалізацією ОСОБА_1 гарантованого статтею 43 Конституції України суб`єктивного права на працю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, встановивши, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням законодавства про працю, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

07 липня 2022 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу Роменської міської ради Сумської області на постанову Сумського апеляційного суду

від 08 червня 2022 року, у якій заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 липня 2020 року в справі № 757/34139/18-ц, постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року в справі № 607/3393/18, постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року в справі № 389/2004/16-ц, постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 809/847/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи,(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не подано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Роменської міської ради Сумської області підлягає залишенню без задоволення.

Встановлені обставини справи

Суди встановили, що 05 лютого 2020 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду директора в КП «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради».

На посаду директора ОСОБА_1 був призначений розпорядженням міського голови міста Ромни Сумської області Салатуна С. А. від 05 лютого 2020 року № 23-ОС.

05 лютого 2020 року між міським головою Салатуном С. А., як уповноваженою власником особою, та ОСОБА_1 укладено контракт, за умовами якого ОСОБА_1 призначається на посаду директора КП «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради», власником якого є територіальна громада м. Ромни на термін з 05 лютого 2020 року до 05 лютого 2021 року.

Пунктом 5.6 контракту від 05 лютого 2020 року визначено, що за три місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за угодою сторін укладений на новий термін. Якщо контракт не продовжено або не укладено на новий термін, трудові відносини припиняються.

Розпорядженням міського голови міста Ромни Сумської області Салатуна С. А. від 02 грудня 2020 року № 228-ОС ОСОБА_1 був призначений на посаду директора КП «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради».

02 грудня 2020 року між міським головою Салатуном С. А., як уповноваженою власником особою, та ОСОБА_1 укладено контракт, за умовами якого ОСОБА_1 призначається на посаду директора КП «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради», власником якого є територіальна громада м. Ромни на термін з 06 лютого 2021 року до 06 лютого 2026 року.

Розпорядженням міського голови міста Ромни Сумської області Стогнія О. від 01 лютого 2021 року № 79-ОС скасовано розпорядження міського голови Салатуна С. А. від 02 грудня 2020 року № 228-ОС «Про укладення контракту зі ОСОБА_1 ».

Розпорядженням міського голови О. Стогнія від 05 лютого 2021 року № 202-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади директора КП «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради» з 06 лютого 2021 року на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Розпорядженням міського голови О. Стогнія від 05 лютого 2021 року № 204-ОС ОСОБА_4 був призначений на посаду директора КП «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради» і укладено з ним контракт на термін дії з 08 лютого 2021 по 08 лютого 2026 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну «законодавство»), контракт, як особлива форма трудового договору, повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника, порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (стаття 9 КЗпП України) (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини). На момент прийняття Конституційним Судом України Рішення від № 12-рп/98 положення частини третьої статті 21 Кодексу передбачали, що сфера застосування контракту визначається законодавством. Надаючи офіційне тлумачення цій нормі Конституційний Суд України зазначив, що терміном «законодавство» охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Законом України «Про управління об`єктами державної власності», зокрема статтею 6, визначено, що сферою застосування контрактної форми трудового договору є трудові відносини між уповноваженими органами управління (в даному випадку відповідачем) та керівниками підприємств, установ та організацій (позивачем).

За змістом частин четвертої, п`ятої та шостої статті 65 ГК України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

Із викладеного слідує, що правовою підставою для укладення контракту з керівником юридичної особи незалежно від форм власності є також стаття 65 ГК України.

Порядок укладення контрактів із керівниками підприємств, установ та організацій державної форми власності визначений постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» (далі - постанова КМУ № 203).

В пункті 5 постанови КМУ № 203 зазначено - рекомендувати місцевим органам виконавчої влади при укладенні контрактів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений Положенням, затвердженим цією постановою.

Положенням про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженим постановою КМУ № 203, визначено, що контракт з керівником підприємства укладається за попереднім погодженням з органом, до номенклатурної групи якого належить ця посада, згідно з пунктом 2 цієї постанови. Розгляд матеріалів і прийняття рішення про погодження контракту здійснюється у місячний строк з дня подання відповідних матеріалів.

Пунктом 7 Положення про порядок укладання контракту встановлено, що відповідно до статті 24 КЗпП України контракт укладається в письмовій формі у 2-х примірниках, які зберігаються у кожної із сторін і мають однакову юридичну силу. Контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами, якщо інше не передбачено умовами контракту, і може бути змінений тільки за угодою сторін у письмовій формі.

Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру».

Частинами восьмою, десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова в межах своїх повноважень видає розпорядження. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пункту 3 частини першої, частин другої та третьої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні контракту. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим.

Судами встановлено, що 05 лютого 2020 року між міським головою Салатуном С. А., як уповноваженою власником особою, та ОСОБА_1 укладено контракт, за умовами якого ОСОБА_1 призначається на посаду директора КП «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради», власником якого є територіальна громада м. Ромни на термін з 05 лютого 2020 року до 05 лютого 2021 року.

02 грудня 2020 року між міським головою Салатуном С. А., як уповноваженою власником особою, та ОСОБА_1 укладено контракт, за умовами якого ОСОБА_1 призначається на посаду директора КП «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради», власником якого є територіальна громада м. Ромни.

Згідно з пунктом 6.1 указаного контракту від 02 грудня 2020 року - контракт діє з 06 лютого 2021 року по 06 лютого 2026 року.

Судом встановлено, що в примірнику, наданому до суду ОСОБА_1 містяться підписи обох сторін, а в примірнику, який подано Роменською міською радою Сумської області, є підпис лише однієї сторони - Роменського міського голови Салатуна С. А.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться та судом досліджено відмітки погодження контракту від 02 грудня 2020 року з: керуючим справами виконкому - ОСОБА_2, заступником міського голови - ОСОБА_5, відділом з контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення Виконавчого комітету Роменської міської ради - ОСОБА_6, управлінням економічного розвитку - ОСОБА_7, фінансовим управлінням - ОСОБА_9, управлінням житлово-комунального господарства - О. Шевченко, відділом кадрової роботи - ОСОБА_10.

Таким чином, апеляційний суд, враховуючи вищевикладені обставини справи, обґрунтовано вважав, що укладаючи контракт від 02 грудня 2020 року, на погоджених сторонами умовах, сторони реалізували їх право, надане частиною третьою статті 21, частиною третьою статті 24 КЗпП України, на встановлення угодою сторін особливої форми трудового договору, у якому, поміж іншого, визначили строк його дії з 06 лютого 2021 року по 06 лютого 2026 року, та дійшов правильного висновку про те, що трудові правовідносини між Роменською міською радою та ОСОБА_1 виникли 05 лютого 2020 року і не припинилися, оскільки 02 грудня 2020 року сторони уклали новий контракт зі строком дії з 06 лютого 2021 року по 06 лютого 2026 року, і призначення (допуск до роботи) ОСОБА_1 на посаду директора КП «ККП «Роменської міської ради» з 06 лютого 2021 року відбулося згідно з розпорядженням Роменського міського голови Салатуна С. «Про укладення контракту зі ОСОБА_1 » від 02 грудня 2020 року № 228-ОС.

Підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виявив коли особисто складав та підписував заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час працівник виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

У пункті 5 Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Виходячи з наведених норм права, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що Роменський міський голова О. Стогній, видаючи 01 лютого 2021 року розпорядження № 79-ОС про скасування розпорядження «Про укладення контракту зі ОСОБА_1 », вийшов за межі повноважень, визначених частинами восьмою, десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки розпорядження від 02 грудня 2020 року № 228-ОС є ненормативним актом відповідно до якого виникли трудові правовідносини між Роменською міською радою і ОСОБА_1 . Скасоване розпорядження, у розумінні вимог частини третьої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП України та пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є призначенням (допуском до роботи) ОСОБА_1 на посаду директора КП «ККП «Роменської міської ради» з 06 лютого 2021 року, тобто пов`язане з реалізацією ОСОБА_1 гарантованого статтею 43 Конституції України суб`єктивного права на працю.

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, встановивши, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням законодавства про працю, дійшов правильного висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання незаконними та скасування розпоряджень від 01 лютого 2021 року № 79-ОС, від 05 лютого 2021 року № 202-ОС, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених постанові Верховного Суду від 31 липня 2020 року в справі № 757/34139/18-ц, постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року в справі № 607/3393/18, постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року в справі № 389/2004/16-ц, постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 809/847/18, є безпідставними, оскільки у наведених заявником справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини справи, а тому різне й правозастосування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Постановив:

Касаційну скаргу Роменської міської ради Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 08 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська