Рішення

від 19.09.2022 по справі 361/11185/21

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/2150/22, cправа № 361/11185/21

19.09.2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19»вересня 2022року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Гафінчук Т.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Міський центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області,

представник позивача ОСОБА_1 адвокат Філіпова Оксана Вікторівна,

представник відповідачаМіського центрукомплексної реабілітаціїдітей зінвалідністю Броварськоїміської радиБроварського районуКиївської області адвокат Міщенко Оксана Григорівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справуза позовом ОСОБА_1 доМіського центрукомплексної реабілітаціїдітей зінвалідністю Броварськоїміської радиБроварського районуКиївської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати незаконним її звільнення з посади машиніста з прання та ремонту одягу 0,5 ставки 2 тарифного розряду Міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області з 30 листопада 2021 року та поновити її на посаді з 01 грудня 2021 року; стягнути з Міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі посадового окладу, який станом на день подання позову становить 1455 грн. 00 коп., а у подальшому стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу по день винесення судового рішення; стягнути з Міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області на свою користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн. 00 коп.

В обґрунтування вимог зазначається, що позивач є інвалідом з дитинства, з

14 жовтня 2021 року їй первинно встановлено другу групу інвалідності. Відповідно до висновків МСЕК позивач може працювати в створених умовах.

У червні 2021 року позивач закінчила навчання в школі-інтернат № 26 Дніпровського району м.Києва та вирішила розпочати свою трудову діяльність.

Відповідно до наказу Міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області № 62-ос від 31 серпня

2021 року ОСОБА_1 з 01 вересня 2021 року прийнято на посаду машиніста з прання та ремонту одягу 0,5 ставки 2 тарифного розряду за строковим трудовим договором на 3 місяці з тривалістю робочого часу 18 годин на тиждень.

На підставі наказу Міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області № 83-ос від 13 жовтня

2021 року ОСОБА_1 у зв`язку з досягненням повноліття встановлено тривалість робочого часу 20 годин на тиждень.

За період здійснення трудової діяльності позивач сумлінно та чесно виконувала свої трудові обов`язки, дотримуючись правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни. У цілому колектив центру ставився до позивача з порозумінням та намагався допомогти. Разом з тим, під час роботи позивач зіткнулася також з цькуванням з боку деяких працівників, що вплинуло на її емоційний стан та призвело до замкнутості. Під тиском деяких працівників Міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області роботодавець прийняв рішення про звільнення позивача із займаної посади. Так, 29 листопада 2021 року керівник центру

ОСОБА_2 примусив позивача написати заяву про звільнення з роботи. Написання вказаної заяви не відповідало волевиявленню позивача, оскільки вона хотіла продовжувати працювати й далі.

Наказом виконуючого обов`язки директора першого заступника директора Міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області Трачука О.С. № 94-ос від 29 листопада 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади машиніста з прання та ремонту одягу 0,5 ставки 2 тарифного розряду по закінченню строку трудового договору згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України.

Звільнення із займаної посади позивач вважає незаконним, оскільки роботодавець змусив позивача подати заяву про звільнення, при звільнення не було добровільним та не відповідало її волі.

Внаслідок незаконного звільнення позивачу завдано моральну шкоду, що полягає у психоемоційному стресі та моральних стражданнях викликаних порушенням її трудових прав. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 20000 грн. 00 коп. З підстав поновлення трудових прав позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 20 січня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

21 квітня 2022 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримали. Пояснили, що на час прийняття на роботу позивач була неповнолітня, їй не пропонували укладати трудовий договір. Заяву про звільнення з роботи позивач писала під тиском співробітників центру, фактично наміру звільнятися з роботи не мала. Внаслідок незаконного звільнення у позивача відбулися психологічні зміни у поведінці. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача Міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області Міщенко О.Г. позовні вимоги не визнала, пояснила, що 01 вересня 2021 року позивача прийнято на роботу за строковим трудовим договором, строк договору з позивачем погоджувався, випробувальний термін не встановлювався, оскільки на той час ОСОБА_1 була неповнолітньою. Звільнення позивача відбулося з дотримання вимог трудового законодавства, у день звільнення вручено відповідний наказ та видано трудову книжку. Будь-які скарги від позивача щодо чинення на неї тиску до адміністрації центру не надходили. Просить суд відмовити у задоволенні даного позову з підстав недоведеності.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах.

31 серпня 2021 року ОСОБА_1 написала заяву про прийняття на роботу до Міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області за строковим трудовим договором на три місяці з 01 вересня

2021 року з тривалістю робочого часу 18 годин на тиждень.

Відповідно до наказу Міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області № 62-ос від 31 серпня

2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитину з інвалідністю, з

01 вересня 2021 року прийнято тимчасово на посаду машиніста з прання та ремонту одягу 0,5 ставки 2 тарифного розряду Міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області за строковим трудовим договором на 3 місяці з посадовим окладом 1455 грн. 00 коп., тривалістю робочого тижня 18 годин, режим роботи з 09 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв.

У зв`язку з прийняттям на роботу вперше на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міським центром комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області заведено трудову книжку та внесено відповідний запис про прийняття на роботу.

На момент прийняття на роботу позивач була неповнолітня.

Наказом Міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області № 83-ос від 13 жовтня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , машиністу з прання та ремонту одягу 0,5 ставки

2 тарифного розряду Міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю, що працює за строковим трудовим договором з 15 жовтня 2021 року встановлено робочий час 20 годин на тиждень з режимом роботи з 08 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв.

29 листопада 2021 року ОСОБА_1 написала заяву про звільнення з 30 листопада

2021 року з посади машиніста з прання та ремонту одягу 0,5 ставки 2 тарифного розряду у зв`язку із закінченням строкового трудового договору.

Згідно з наказом Міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області № 94-ос від 29 листопада 2021 року ОСОБА_1 , машиніста з прання та ремонту одягу 0,5 ставки 2 тарифного розряду Міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області, що працювала тимчасово за строковим трудовим договором, 30 листопада 2021 року звільнено з посади по закінченню строку трудового договору згідно з пунктом 2 статті 36 Кодексу законів про працю України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою з другою групою інвалідності, встановленою з 14 жовтня 2021 року, про що свідчить довідка МСЕК серії АВ № 1083403, причина інвалідності: інвалідність з дитинства. Висновок щодо умов та характер праці: може працювати в створених умовах.

За клопотанням сторони позивача судом допитували свідки.

Так, свідок ОСОБА_4 , баба позивача, показала, що її онука сумлінно працювала, нарікань щодо роботи не було. Зі скаргами на негативне ставлення з боку співробітників ОСОБА_1 до керівництва центру не зверталася. Звільнення з роботи у такий спосіб викликало у позивача моральні переживання.

Свідок ОСОБА_5 мати позивача, показала, що при оформленні дочки на роботу їй повідомили про встановлення випробувального терміну. Укладення трудового договору не пропонували. Зауваження щодо роботи дочки не надходили, обговорювали поведінку через її відношення до деяких осіб. Керівник закладу запропонував ОСОБА_1 написати заяву на звільнення через невдоволення колективу. Вважає, що заява про звільнення написана під тиском. Звільнення з роботи вплинуло на емоційний стан її дочки.

Судом при розгляді даної справи по суті також допитувався свідок з боку відповідача, виконуюча обов`язки директора центру ОСОБА_6 , яка показала, що особисто їй не відомі про обставини звільнення позивача з роботи та чинення тиску щодо написання заяви.

Частиною першою статті 15Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Положеннями частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною третьою статті 24КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

У пункті 2 частини першої статті 36КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Аналіз вищевказаних положень трудового законодавства свідчить про те, що трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, та дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором i угодою сторін.

Відповідно до статті 23КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 пункту 7 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт). Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 КЗпП України, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто, такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення.

Таким чином, порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим. Але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України.

На підставі пункту 2 частини першої статті 36КЗпП України може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або іншого волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він виявив, коли звертався із заявою про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Такі висновки відповідають правовій позиції, що викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц; від 31 жовтня 2018 року у справі

№ 761/27037/17-ц; від 11 листопада 2020 року у справі № 686/27915/18.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи у сукупності всі зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову з підстав його недоведеності та необґрунтованості. Так, при розгляді даної справи по суті встановлено, що позивач прийнята на роботу за строковим трудовим договором на три місяці. У заяві про прийняття на роботу позивач особисто зазначила про це. Укладення з позивачем строкового трудового договору оформлено видачею роботодавцем відповідного наказу № 62-ос від 31 серпня 2021 року, що передбачено частиною третьою статті 24 КЗпП України. Позивач з наказом про прийняття на роботу ознайомлена, про що свідчить її підпис. Із заявами про продовження строкового договору позивач до відповідача не зверталася, 29 листопада 2021 року написала заяву про звільнення. Вимоги щодо незаконності звільнення позивача мотивовані чиненням тиску та звільненням без відповідного волевиявлення. Разом з тим, при розгляді даної справи по суті доказів чинення тиску на позивача щодо написання заяви про звільнення, судом здобуто не було. У даному випадку підставою припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору.

Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі. З огляду на необґрунтованість вимог про поновлення на роботі та визнання звільнення незаконним, вимоги про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди задоволенню не підлягають.

На підставі Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи відмову у задоволенні даного позову, відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати стягненню з відповідача на користь держави не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 77, 81, 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенніпозову відмовити.

Сторони справи:

позивач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 );

відповідач - Міський центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради Броварського району Київської області (зареєстроване місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Гагаріна, 8 А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26474474).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин