Рішення

від 09.12.2022 по справі 160/14390/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2022 року Справа № 160/14390/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/14390/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

19.09.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ» до Дніпровської митниці, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 05.10.2022 року, просить:

- визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UА110140/2022/000018/1 від 01 лютого 2022 року та картку відмови №UA110140/2022/000039, які винесені Дніпровською митницею, яким ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ» (код ЄДРПОУ 44232014) відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Ухвалою суду від 26.09.2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

05.10.2022 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі суду від 26.09.2022 року.

Ухвалою суду від 10.10.2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 10.10.2022 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:

- рішення про коригування митної вартості товарів №UА110140/2022/000018/1 від 01 лютого 2022 року;

- картку відмови №UA110140/2022/000039;

- митну декларацію, подану позивачем разом із додатками;

- відомості/інформацію, що послугували підставою для прийняття оскаржуваних товариством рішень та інші докази щодо суті спору.

28.10.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, а також надано витребувані ухвалою суду додаткові докази по справі.

04.11.2022 року позивачем подана письмова відповідь на відзив відповідача на позовну заяву позивача.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 09.12.2022 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА110140/2022/000018/1 від 01 лютого 2022 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2022/000039 прийняті відповідачем безпідставно та без урахування усіх обставин, відтак останні підлягають скасуванню у судовому порядку.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах митний орган діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Зазначили, що за результатами формато-логічного контролю за митною декларацією, поданою позивачем, встановлено ряд порушень, що ставить під сумнів, що надані декларантом документи для підтвердження митної вартості товарів містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваних транспортних засобів за ЕМД від 31.01.2022 року № UA 110140/2022/000872, а також відмови декларанта від надання додаткових документів у повному (достатньому) обсязі, ненадання документів щодо спростування виявлених невідповідностей, унеможливило об`єктивну перевірку відповідачем числового значення митної вартості заявлених транспортних засобів.

Крім того, наявність у митного органу інформації щодо вищого рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснювалось, призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

За результатами перевірки, митну вартість товарів скориговано за резервним методом визначення митної вартості (стаття 64 МКУ) до відповідних рівнів митної вартості подібних (аналогічних) транспортних засобів.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ" (покупець) та DAEHAN SEAAIR CO., LTD (продавець) укладено контракт № DH102/21 від 01.10.2021 року.

Відповідно до п.1 контракту, покупець купує, продавець продає автомобілі, іменовані надалі «товар», відповідно до додатків до даного контракту. Загальна кількість товарів, яка буде поставлена, згідно з цим контрактом, складає 250 автомобілів.

Відповідно до п.п. 2.1 та 2.2, загальна вартість Контракту складає 1 000 000 доларів США (один мільйон доларів США) (код валюти 840). Ціна і кількість кожної партії «товару», а також вартість послуг з логістики вказується в Додатках до даного контракту.

Відповідно до п.п. 4.1, якщо додатками не обумовлено інакше, платежі по даному Контракту здійснюються в такий спосіб:

- «покупець» здійснює оплату «продавцю» протягом 90 днів з дати підписання Додатка до даного контракту.

Відповідно до п.п. 4.2 «Покупець» здійснює платіж на наступних умовах:

- за «товар» безпосередньо на банківський рахунок «Продавця» або виробника «товару», що зазначаються окремо в Додатках до даного контракту.

Згідно п.п. 11.1-11.2, даний контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Термін закінчення дії цього контракту - 01 жовтня 2022 з правом його подальшого продовження за погодженням сторін, вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року.

Відповідно до п.п. 12.1, всі зміни і доповнення до Контракту повинні оформлятися в письмовому вигляді і підписуватися обома сторонами в формі Доповнень та/або додаткових угод до Контракту.

За вказаним контрактом № /21 від 01.10.2021 на адресу позивача надійшов товар.

Позивачем 31.01.2022 року до Дніпровської митниці з метою здійснення митного оформлення подано митну декларацію (МД) та документи на товар. Декларацію зареєстровано за № UA110140/2022/000872.

За вказаною МД здійснювалась поставка 4 транспортних засобів:

товару № 1 «HYUNDAI SANTA FE 2015 року виготовлення»;

товару № 2 «SSANGYONG REXTON 2017 року виготовлення»;

товару № 3 «HYUNDAI GRANDEUR 2014 року виготовлення»;

товару № 4 «HYUNDAI SONATA 2018 року виготовлення».

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, зокрема:

рахунок-фактура (інвойс) № СР211026 від 01.10.2021 року;

рахунок-фактура (інвойс) № СР211027 від 01.10.2021 року;

коносамент №GIGSMACR2111DH25 ВІД 22.11.2021 року;

декларація про походження товару № СР211026 від 01.10.2021 року;

декларація про походження товару № СР211027 від 01.10.2021 року;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 04.10.2021 року;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 21.09.2021 року;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 19.10.2021 року;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 20.09.2021 року;

зовнішньоекономічний договір (контракт) № DH102/21 від 01.10.2021 року;

доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 01.10.2021 року;

доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 01.10.2021 року;

довідка № 12.01.2022-61 від 12.01.2022 року;

довідка№ 12.01.2022-60 від 12.01.2022 року;

довідка№ 12.01.2022-58 від 12.01.2022 року;

довідка№ 12.01.2022-59 від 12.01.2022 року.

Додатково позивачем було подано до органів митниці копії митних декларацій країни відправлення з перекладом:

експортну декларацію № 14225-21-039630Х від 08.11.2021 року;

експортну декларацію № 14225-21-039626Х від 08.11.2021 року;

експортну декларацію № 14225-21-039633Х від 08.11.2021 року;

експортну декларацію № 14225-21-039629Х від 08.11.2021 року.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.

Відповідачем за результатами розгляду вказаної декларації винесено картку відмови № UA110140/2022/000039 у митному оформленні (випуску) товарів за таких підстав, зокрема:

- у пункті 2.2 наданого до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту від 01.10.2021 року № DH102/21 зазначено, що ціна і кількість кожної партії товару, а також вартість послуг з логістики вказується в додатках до контракту. При цьому, в наданих до митного оформлення додатках від 01.10.2021 року №1 та від 01.10.2021 року №2 до зовнішньоекономічного контракту не зазначена інформація щодо вартості послуг з логістики товарів;

- згідно наданого до митного оформлення додатку від 01.10.2021 року №1 до зовнішньоекономічного контракту від 01.10.2021 року № DH102/2, умови оплати - передоплата до отримання. Однак, відповідні банківські платіжні документи, щодо оплати транспортних засобів, які поставляються згідно додатку від 01.10.2021 року №1 до зовнішньоекономічного контракту, декларантом до митного оформлення не надано. Згідно пункту 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.10.2021 року № DH102/21, якщо додатками не обумовлено інакше, платежі по даному контракту здійснюються в наступний спосіб'-покупець здійснює оплату продавцю протягом 90 днів з дати підписання додатка до даного контракту. До митного оформлення товарів за ЕМД від 31.01.2022 року №UА110140/2022/000872 декларантом надано додаток до зовнішньоекономічного контракту від 01.10.2021 року№2. Згідно зазначеного додатку, умови оплати за товари після оплата. Враховуючи положення пункту 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.10.2021 року №DH102/21, дату наданого додатку №2 до зовнішньоекономічного контракту - 01.10.2021 року, на дату декларування товарів - 31.01.2022 року, покупцем має бути здійснено оплату 100% вартості транспортних засобів, задекларованих згідно наведеного додатку від 01.10.2021 року №2 до зовнішньоекономічного контракту. Однак, відповідні банківські платіжні документи, щодо оплати транспортних засобів, які поставляються згідно додатку від 01.10.2021 року №2 до зовнішньоекономічного контракту, декларантом до митного оформлення не надано.

З метою оскарження картки відмови № UA110140/2022/000039, до Дніпровської митниці 01.02.2022 року товариством було подано додаткові документи, зокрема:

експортну декларацію № 14225-21-039630Х від 08.11.2021 року;

експортну декларацію № 14225-21-039626Х від 08.11.2021 року;

експортну декларацію № 14225-21-039633Х від 08.11.2021 року;

експортну декларацію № 14225-21-039629Х від 08.11.2021 року.

З метою оскарження картки відмови №UA110140/2022/000039, до Дніпровської митниці було подано заяву від 02.02.2022 року, до якою було додано, документи, що підтверджують митну вартість товару, зокрема:

платіжне доручення № 7 від 26.01.2022 року, на суму 39 105 доларів США, що підтверджує докази оплати за Додатком № 2 до вищезгаданого Контракту;

платіжне доручення № 3 від 28.12.2021 року на суму 111 118 доларів США, що підтверджує докази оплати за Додатком № 1 до вищезгаданого Контракту.

За результатами розгляду усіх поданих декларантом документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА110140/2022/000018/1 від 01 лютого 2022 року.

У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови №UA110140/2022/000039.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно із ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. (ч.ч.1,2 ст.337 Митного кодексу України)

Згідно з ч.1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Так, у спірному рішенні вказується на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України.

Згідно із ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Досліджуючи долучені до матеріалів справи докази, слід зазначити про таке.

Щодо доводів митного органу в частині незазначення інформації щодо вартості послуг з логістики товарів, суд встановив таке.

Відповідно до п.5.1. Контракту № DH102/21 від 01.10.2021 року сторони зазначили, що на взаємини сторін за Контрактом поширюється дія Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Конкретні умови поставки встановлюються і фіксуються в Додатках до Контракту.

Так, відповідно до додатків до вказаного контракту сторони погодили умови постачання: CFR CHORNOMORSK.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CFR (вартість та фрахт) означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для поставки товару в зазначений порт, однак ризик втрати чи ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна у порту відвантаження. За умовами CFR на продавця лягає відповідальність з очищення товару від стягнень для його вивозу.

З огляду на викладене складові митної вартості товару, як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування не потребували додаткового підтвердження декларантом. Тобто, додаткових витрат, які б могли вплинути на митну вартість товару, позивач в будь-якому випадку не поніс, оскільки всі зазначені витрати відповідно до умов поставки CFR (вартість та фрахт) включаються до ціни товару, що буде сплачена позивачем на умовах визначених контрактом.

Таким чином, слід дійти висновку, що для цілей визначення митної вартості товару, зокрема логістики (транспортування), поставленого відповідно до умов контракту №DH102/21 від 01.10.2021 року, додатків до нього № 1, 2 від 01.10.2021 року та інвойсів від 01.10.2021 № СР211026 та № СР211027 такі складові митної вартості товару як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування не потребували додаткового підтвердження позивачем, оскільки вже були включені у вартість товару визначену у ЕМД.

Щодо доводів відповідача про невідповідність зазначених у поданих до митного оформлення документах порту завантаження товарів, слід зазначити таке.

Так, відповідно до інвойсів від 01.10.2021 року № СР211026 та №СР211027 в інформації щодо місця завантаження товарів зазначено порт - LOADING: INCHEON, KOREA, однак в наданому коносаменті від 22.11.2021 року №CIGSMACR2111DH25 портом завантаження зазначено MASAN, KOREA.

Згідно матеріалів справи, митному органу було надано лист від 15.02.2022 від DAEHAN SEAAIR CO.,LTD, в якому зазначається про технічну помилку зроблену представниками корейського підприємства при оформленні інвойсів від 01.10.2021 року №СР211026 та № СР211027. Вказаним листом зазначено, що правильним слід вважати - «LOADING: MASAN, KOREA».

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що вказаний лист підтверджує розрахунок платежів з транспортування товару до митної території України.

Щодо доводів митного органу про незавірені продавцем належним чином інвойси від 01.10.2021 року № СР211026 та № СР211027.

Частиною 1 статті 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Позивач у позові та у своїх письмових поясненнях зазначає, що співпраця та обмін документів для митного оформлення з контрагентом здійснювалась шляхом електронного документообігу та вказані інвойси від 01.10.2021 року №СР211026 та № СР211027 направлено позивачу його контрагентом засобами електронного зв`язку.

Вказані обставини представником відповідача не заперечувались.

З огляду на викладене, надання інвойсів без підпису та печатки контрагента позивача не може свідчити про невідповідність заявленої митної вартості товару декларантом та не створює обґрунтованого сумніву у достовірності наданих митному органу документів та не виключають можливість визначення митної вартості за ціною договору.

Щодо ненадання банківських платіжних документів щодо оплати за поставлений товар, слід зазначити про таке.

Відповідно до укладеного між позивачем та контрагентом контракту №DH102/21 від 01.10.2021 року, якщо додатками не обумовлено інакше, платежі по цьому контракту здійснюються в такий спосіб - «покупець» здійснює оплату «продавцю» протягом 90 днів з дати підписання додатка до даного контракту (п.п.4.1).

Так, відповідно до додатку № 1 від 01.10.2021, товаром були 53 транспортні засоби загальна вартість яких складала 200 000 доларів США та додатку № 2 від 01.10.2021 - 12 транспортних засобів загальною вартістю 53 050 доларів США.

На підтвердження оплати товару за додатком № 1 позивачем надано платіжні доручення № 7 від 26.01.2022 року, на суму 39 105 доларів США та платіжне доручення № 3 від 28.12.2021 року на суму 111 118 доларів США.

Крім того, між позивачем та контрагентом 10.11.2021 укладено додаткову угоду № 1 до зовнішньоекономічного контракту, відповідно до п. 1 якого кінцева дата оплати за товар згідно з додатком № 2 від 01.10.2021 року відтерміновано на три місяці.

Вказане свідчить, що на момент митного оформлення товару позивачем сплачено вартість партії за товар, що також підтверджено вказаними платіжними дорученнями.

Таким чином, встановлено, що позивачем на вимогу митного органу надані необхідні розрахункові документи на підтвердження митної вартості товару.

Також, слід зазначити, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідачем не було дотримано положень статті 55 МК України та «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 р. за №883/21195), згідно яких прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У спірному рішенні зазначені лише дата раніше оформленої ЕМД, її реєстраційний номер, назва зазначеного у ній товару та торговельної марки, короткий виклад стану товару, країна виробництва та рівень до якого скориговано митну вартість, метод за яким скориговано митну вартість.

Крім того, окремою графою 33 зазначено вищевказані порушення та порівняння заявлений рівень митної вартості кожного з транспортних засобів з наявною інформацією баз даних щодо митного оформлення подібних (аналогічних) товарів.

Разом з цим, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування митним органом у рішенні не викладено, як і не враховано можливі розбіжності у вказаних товарах заявлених декларантом та аналогічних їм щодо ідентифікуючих ознак вжиття внаслідок їх використання, а також порівняння характеристик оцінюваного товару.

Верховний Суд розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (постанова від 22.04.2019 №815/6242/17).

У постанові Верховного Суду від 18.12.2020 у справі №160/5853/19 вказано, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що декларант подав наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митниця не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

Декларантом обґрунтовано включення до митної вартості товарів усі необхідні складові (зокрема логістики), визначено їх числові значення, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Митним органом не доведено, що документи, які подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Слід вказати, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: - має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; - зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.

З огляду на встановлені судом обставини, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем не було доведено належними доказами правомірність прийнятих рішень.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UА110140/2022/000018/1 від 01 лютого 2022 року та картку відмови №UA110140/2022/000039 від 01 лютого 2022 року, які винесені Дніпровською митницею, згідно яких ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ» було відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ" судові витрати з оплати судового збору в сумі 2481,00 гривень.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ» (49000, м.Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 12, оф.303, код ЄДРПОУ 44232014).

Відповідач: Дніпровська митниця (49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 09.12.2022 року.

Суддя В.В. Ільков