Рішення

від 30.11.2022 по справі 160/7557/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року Справа № 160/7557/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. за участі секретаря судового засіданняНатхи В.С. за участі: представника позивача представника відповідача Беззубкіна С.М. Захарової А.О. розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСЕРВІС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

26.05.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСЕРВІС", в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.12.2021 року № 6106-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОСЕРВІС; визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОСЕРВІС з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Автоком - Груп за період з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року та всіх звітних періодах, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами з цим контрагентом, вчинені на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.12.2021 року № 6106-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОСЕРВІС; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.02.2022 року № 0026730705 форма «Р», яким Товариству з обмеженою відповідальністю НАФТОСЕРВІС збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 175 485,75 грн. (зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 140 367, 00 грн. та штрафні санкції у розмірі 35 091, 75 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується як з законністю наказу на перевірку № 6106-п від 14.12.2021 року, з законністю дій з проведення податкової перевірки відповідачем, за результатами якої було прийняте податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області, оскільки вважає, що дана перевірка була проведена безпідставно та із грубими порушеннями норм податкового законодавства, так і з законністю даного податкового повідомлення-рішення, та вважає його таким, що підлягає скасуванню в повному обсязі, як таке, що є неправомірним та не відповідає чинному законодавству.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/7557/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСЕРВІС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заперечуючи проти позовної заяви, відповідачем 05.07.2022 року подано до суду відзив на неї, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 14.12.2021 року було видано наказ №6106-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки відносно ТОВ «НАФТОСЕРВІС» з питань дотримання податкового законодавства України з податку додану вартість. За результатами перевірки було складено акт № 78/04-36-07-05/32233161 від 13.01.2022 року та винесено податкове повідомлення-рішення від 09.02.2022 року № 0026730705. Тобто, посадові особи відповідача були допущені до проведення перевірки. У позовній заяві позивач посилається на порушення при призначенні перевірки, необґрунтованість її проведення через недотримання контролюючим органом мораторію на проведення документальних перевірок та не надіслання ним вчасно обов`язкового письмового запиту, як вимагає п.78.1.1. ст. 78 Податкового кодексу України. Велика палата Верховного суду в постанові від 08.09.2021 року по справі № 816/228/17 висловила наступну правову позицію, відповідно якої у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 року вирішено подальший розгляд адміністративної справи № 160/7557/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСЕРВІС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення здійснювати за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 30.11.2022 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні 30.11.2022 року представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовної заяви з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив та зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОСЕРВІС" перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та являється платником податку на додану вартість.

14.12.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі п.19-1.1 ст.19-1 п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, постанови КМУ від 03.02.2021 року №89 прийнято наказ №6106-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСЕРВІС", яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Автоком-Груп" за період з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами з цим контрагентом.

В період з 29.12.2021 року по 05.01.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено перевірку позивача та результатами якої складено акт від 13.01.2022 року № 78/04-26-075/32233161 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Автоком-Груп" за період з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами з цим контрагентом».

Перевіркою було встановлено порушення ст.1, п.2 ст.3, п.1 ст.9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 (із змінами та доповненнями); п.п.1.1 п.1, п.п.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованим у Мін`юсті України 05.06.1995р. за №168/704; п.п.14.1.181 п.14.1 ст 14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 140 367 грн., в т.ч. за лютий 2019 року на суму ПДВ 140 367 грн.

09.02.2022 року на підставі акту перевірки від 13.01.2022 року Головне управління ДПС Дніпропетровській області прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0026730705, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 175458, 75 грн., з яких 140367 грн. за податковими зобов`язаннями та 35091, 75 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись із наказом про призначення перевірки, діями щодо її проведення та податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3)виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27 грудня 2010 року, письмовий запит про подання інформації надсилається суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

Наведене в сукупності свідчить про те, що виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, є достатньою підставою для звернення контролюючого органу із запитом про подання інформації. При цьому, такий запит повинен містити інформацію, яка підтверджує недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, також являється підставою для звернення контролюючого органу із запитом про подання інформації в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Перевірка ТОВ «ТАФТОСЕРВІС» була проведена на підставі підпункту 78.1.1 та підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для перевірки є отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

В той же час, підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для перевірки є виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що можливість для проведення документальної позапланової перевірки та прийняття відповідного наказу на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає за наявності двох умов: наявності податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

В свою чергу, можливість для проведення документальної позапланової перевірки та прийняття відповідного наказу на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає за наявності таких двох умов, як виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків та ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

У контролюючого органу при цьому є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

При цьому судом було встановлено, що 11.06.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на адресу позивача було направлено запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), в якому зазначено, що відповідачем виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ «НАФТОСЕРВІС» даних податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «АВТОКОМ-ГРУП». Про зазначене вказують результати аналізу податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72, 73 і 74 Податкового кодексу України, що відповідно до статті 74 Податкового кодексу України використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме даних Єдиного реєстру податкових накладних та аналізу фінансової та податкової звітності ТОВ «НАФТОСЕРВІС».

22.07.2019 року позивачем надано письмові пояснення на запит від 11.06.2019 року № 018 щодо взаємодії з ТОВ «АВТОКОМ-ГРУП» разом з їх документальними підтвердженнями на 60 аркушах.

За результатами оцінки пояснень та їх документального підтвердження, що надані на запит від 11.06.2019 року, відповідач дійшов висновку, що останні надані не у повному обсязі, зокрема не надано наказу про призначення на посаду керівника та головного бухгалтера на дату подання інформації та на момент здійснення фінансово-господарської операції з контрагентом, договори про використання офісних та складських приміщень, інформацію про наявність основних фондів ж/о (карта рахунків) по рахунку 10 за відповідні періоди, штатний розпис підприємства.

Надання, на переконання відповідача, не у повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження стало підставою для прийняття оскаржуваного наказу про призначення перевірки від 14.12.2021 року.

В свою чергу, згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції на момент винесення наказу) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року №1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття спірного наказу від 14.12.2021 року не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних позапланових перевірок платників податків.

Відповідно до вимог пункту 4 розділу IIЗакону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»»на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними;

документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);

документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

При цьому, відповідачем не було доведено, а судом не було встановлено, що позивач формував податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ).

Також, відповідачем не було доведено, а судом не було встановлено, що позивач співпрацював з ризиковими платниками податків із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ.

Отже, підстави, передбачені Кабінетом Міністрів України Постановою №89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки», якою було дозволено проведення таких видів перевірок, в даному випадку у відношенні позивача були відсутні.

Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна положень Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Наведений вище висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, що викладена у справі №420/12859/21, якою зазначено, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділуXXПерехідних положень Податкового кодексу Україниє нормою вищої юридичної сили, ніжПостанова Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року, тому колегія суддів вважає, що за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме нормиПодаткового кодексу України.

Виходячи з наведеного наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.12.2021 року № 6106-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОСЕРВІС»» прийнято протиправно, отже він є таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, оскільки такі вимоги обґрунтовуються протиправністю оскаржуваного наказу про призначення перевірки, в свою чергу визнання та скасування наказу про призначення перевірки від 14.12.2021 року буде ефективним, належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.02.2022 року № 0026730705 форма «Р», яким Товариству з обмеженою відповідальністю НАФТОСЕРВІС збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 175 485,75 грн. (зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 140 367, 00 грн. та штрафні санкції у розмірі 35 091, 75 грн.), суд зазначає наступне.

Згідно пункту78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом86.1 статті 86 Податкового кодексу Українипередбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Так, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.02.2022 року № 0026730705 форма «Р» прийняте за результатами перевірки, яка проведена на підставі наказу від 14.12.2021 року, про протиправність якого суд дійшов висновку в ході розгляду даної адміністративної справи.

Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки. Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04 травня 2022 року у справі № 1.380.2019.002258, про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Отже, визнання протиправним та скасування наказу про призначення перевірки є окремою та самостійною підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 44.1, пунктів 44.3 - 44.5 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов`язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання, тобто отримання товару для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 - 200.4 статті 200 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідач в акті перевірки посилався на неможливість підтвердити факт придбання послуг від ТОВ «Автоком-Груп» у лютому 2019 року у зв`язку із відсутністю факту придбання послуги по ланцюгу походження та встановлення здійснення ТОВ «Нафтосервіс» нереальних господарських операцій за послугами за

відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг у попередніх ланках постачання

та/або реального задекларованого виробництва.

Водночас, з такими висновками контролюючого органу не можна погодитись з огляду на наступне.

Як було встановлено судом на підставі досліджених матеріалів справи, взаємовідносини між ТОВ «Автоком-Груп» та ТОВ «Нафтосервіс» мали місце на підставі договору транспортно-експедиційного обслуговування від 03.04.2018 року № 2/0304/18.

На виконання умов вказаного договору було складено акти наданих послуг, виписано (оформлено) податкові накладні у лютому 2019 року, а транспортування товару здійснювалось згідно товарно-транспортних накладних, наданих як під час проведення перевірки так і до матеріалів справи.

Розрахунки за послуги здійснювались в безготівковій формі та підтверджені матеріалами справи.

Під час проведення перевірки та розгляду справи судом, відповідачем не було заявлено про недоліки в оформленні первинних документів або їх неповноту.

Також, суд звертає увагу, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарських операціях, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість, що доводить додаткове не передбачене законом обтяження, у межах спірних відносин позивача, як платника податку.

Таким чином, у ТОВ «Нафтосервіс» відсутній обов`язок щодо перевірки контрагентів на наявність достатніх трудових та матеріальних ресурсів, та, окрім іншого, крізь призму індивідуальної відповідальності платника податків ТОВ «Нафтосервіс» не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв`язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ТОВ «Нафтосервіс» та його контрагентом, та як наслідок завищення податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, на переконання суду, господарські операції між ТОВ «Нафтосервіс» та його контрагентом є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «Нафтосервіс» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об`єкту оподаткування податком на додану вартість.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" позивач та його контраген є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов`язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов`язань за спірними правочинами, вчинені правочини об`єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентами, або порушення ними податкового законодавства, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту.

Суд зазначає, що у позивача на час розгляду справи наявні первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагент на час здійснення операцій перебував на обліку в податкових органах та не припинений, мають усі необхідні реквізити відповідно до ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств. Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договорів, укладеними між позивачем та його контрагентами, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту.

Таким чином, оскільки під час розгляду даної справи, судом встановлено факт реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом-постачальником, то висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту є необґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про порушення позивачем вимог закону, і не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.02.2022р. № 0026730705 форма «Р», а тому останнє підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, позивачем за подачу даного позову було сплачено судовий збір у розмірі 7 594, 28 грн. Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 5113,28 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСЕРВІС" (49000, м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 58, ЄДРПОУ 32233161) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17а, ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.12.2021 року № 6106-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОСЕРВІС.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.02.2022 року № 0026730705 форми «Р», яким Товариству з обмеженою відповідальністю НАФТОСЕРВІС збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 175 458,75 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОСЕРВІС» суму сплаченого судового збору у розмірі 5113, 28 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295,297 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 09 грудня 2022 року.

Суддя С.І. Озерянська