Рішення

від 21.12.2022 по справі 160/17080/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року Справа № 160/17080/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/17080/22 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІ" про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

28.10.2022р. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІ" та просили суд:

- стягнути до бюджету податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНІ» (ЄДРПОУ 32122748) у розмірі 63829,08 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Ухвалою суду від 02.11.2022 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, в порядку положень ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 02.11.2022 року витребувано у відповідача копії таких доказів по справі, а саме:

докази сплати заборгованості у добровільному порядку, згідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії доказів/документів:

- обґрунтований розрахунок із зазначенням дати виникнення податкового боргу по кожному ППР з урахуванням дати вручення відповідачеві таких ППР, виходячи з вимог ст.ст. 42, 58 Податкового кодексу України та вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 21.12.2022 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 63829,08 гривень.

Позивач вживав заходи щодо погашення податкової заборгованості, визначені Податковим кодексом України, в тому числі надсилалась податкова вимога.

З цих підстав позивач просить стягнути з відповідача податковий борг та задовольнити позовну заяву.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Ухвалою суду від 02.11.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/17080/21 та призначено справу до розгляду в порядку положень ст. 262 КАС України.

Цією ухвалою суду відповідачеві було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Ця ухвалабуланаправлена на адресувідповідача, зазначену у позовній заяві.

16.11.2022 року до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаю адресою».

Також судом здійсненого оголошення про розгляд справи на сайти Судова влада України.

Станом на 21.12.2022 року від відповідача відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, до суду не надано.

Відповідно доч.4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно доч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Такимчином,відповідач не скористався своїм правом, передбаченим положеннями КАС України, відзив на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, до суду не надав, у зв`язку з чим судвирішиврозглянутисправу занаявними матеріалами.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНІ» (код ЄДРПОУ 32122748) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області та має податковий борг у загальній сумі 63829,08 грн., зокрема:

заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів виникла у зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені терміни сум грошових у сумі 63829,08 грн., а саме:

донарахованих штрафних санкцій по ППР №0215091213 від 03.09.2018р. у сумі 63319,08 грн., терм. спл. 14.10.2018р.;

донарахованих штрафних санкцій по ППР №0239731213 від 24.09.2018р. у сумі 206,40 грн., терм. спл. 17.11.2018р.;

донарахованих штрафних санкцій по ППР №0239711213 від 24.09.2018р. у сумі 303,60 грн., терм. спл. 17.11.2018 року.

Інформація щодо оскарження вищенаведених податкових повідомлень - рішень - матеріали справи не містять.

З урахуванням вимог ст.56, 57 ПКУ, у зв`язку з несплатою Відповідачем у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

У зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені строки узгоджених податкових зобов`язань, контролюючим органом було вжито заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України сформовано податкову вимогу від 16.10.2018 року №111189-17, яка була направлена на адресу платника засобами поштового зв`язку та яка була повернута у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Оскільки податковий борг платником податків в добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Пунктом 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.36.1 - 36.3 ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п.п.58.2, 58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1 ст.59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно пункту 60.6 ст.60 Податкового кодексу України, якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Стаття 60 Податкового кодексу України містить перелік підстав відповідно яких податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Оскільки матеріали справи не містять підтверджень жодного із перелічених випадків, податкові повідомлення-рішення є не відкликаними.

За правилами, визначеними п.59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Приписами п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків у відповідності із п.87.2 ст.87 ПК України, є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платниками податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органом, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів добровільного погашення податкового зобов`язання чи оскарження відповідачем вищезазначеної податкової вимоги та податкових повідомлень рішень в адміністративному чи судовому порядку матеріали справи не містять.

Таким чином заборгованість по сплаті податків є узгодженою, вона не скасована і не списана податковим органом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 63829,08 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування.

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v.Turkey №48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria №30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що податковим органом було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності стягнення спірного податкового боргу.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІ" про стягнення податкового боргу.

Щодо розплоду судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить із положень ч.2 ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи, що письмові докази понесення судових витрат суб`єктом владних повноважень пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз у справі відсутні, суд не вирішує питання про повернення позивачу інших судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІ" про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІ" (код ЄДРПОУ 32122748) до Державного бюджету у розмірі 63829,08 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Позивач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНІ" (49127, м.Дніпро, вул. Базова, 4, ка. 4, код ЄДРПОУ 32122748).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 21.12.2022 року.

Суддя В.В. Ільков