Рішення

від 22.12.2022 по справі 376/2384/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2022 року м. Київ № 376/2384/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,В С Т А Н О В И В:

До Сквирського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також відповідач, Укртрансбезпека) про скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті серії ВМ № 00000009 від 05.10.2021.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оспорюваної постанови Укртрансбезпеки, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з тим, що 01.10.2021 о 11 год. 30 хв. за адресою: Н-32, км 2 +998, Кіровоградська область допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху України (тобто навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 11% (3,541 тони). Позивач вважає, що фактичні дані, які містяться в цій постанові не дають можливості встановити у його діях наявність складу порушення Правил дорожнього руху, та відповідно встановити факт допущення позивачем порушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також згідно з цією постановою позивача відповідачем було притягнуто до адміністративної відповідальності не як суб`єкта господарювання, а як фізичну особу, що суперечить положенням Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 20.10.2021 було відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи на правомірність та обгрунтованість оскаржуваної постанови, з огляду на те, що за результатами проведеної рейдової перевірки в частині габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF CF модель 85.430, державний номерний знак НОМЕР_1 (який належить позивачу) встановлено, що навантаження на одну вісь склало на 11% більше від нормально допустимого - 11 т. Фіксація вчиненого позивачем адміністративного порушення здійснено в автоматичномсу режимі з використанням сертифікованого вимірювального обладнання автоматичного пункту Q-FREE HI TRAC TMU4 WIM, механізм якої врегульовано Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174. При цьому, представник відповідача вказує на необгрунтованість посилань позивача на випадки порушення працівниками Укртрансбезпеки Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, оскільки зазначений Порядок №897 не застосовуюється під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах. Також, представник відповідача зазначив, що в розумінні норм ст. 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивач у статусі фізична особа є належним суб`єктом відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 зазначеного Кодексу.

Позивач подав до канцелярії суду відповіді на відзив, де посилався на здійснення органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю та фіксації його результатів з порушенням чинного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, та про відсутність на момент проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача у встановленому порядку затвердженої методики виконання вимірювання поосьових навантажень на маси транспортних засобів з сипучим вантажем, перевезення саме якого здійснюва позивач.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 19.11.2021 адміністративну справу № 376/2384/21 передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу № 376/2384/21 передано на розгляд головуючому судді Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 суд прийняв до провадження адміністративну справу № 376/2384/21 та вирішив що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомлення сторін.

У свою чергу представник відповідача подав до суду письмові додаткові пояснення, у тексті яких на спростування доводів позивача зазначив, що обставини та склад правопорушення, вчиненого позивачем, належним чином встановлені та відображені в оскаржуваній постанові, а також підтверджуються: фотозображеннями транспортного засобу та державних номерних знаків, зробленими у момент фіксації транспортного засобу під час проїзду через автоматичний пункт; відеозаписом руху транспортного засобу через автоматичний пункт. Зазначені докази також містяться на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки за наступним посиланням: https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/00000009/. Посилання на веб-сайт в мережі Інтернет міститься в оскаржуваній постанові, у тексті якої також наявний ідентифікатор доступу до веб-сайту. Крім того, додатково до своїх пояснень представник відповідача подав до суду інформаційну картку габаритно-вагового контролю, а також витяги із програми АРМ аудиту стосовно зафіксованої події адміністративного порушення.

Також відповідач зазначав, що дана справа підсудна суду загальної юрисдикції.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що у власності позивача перебуває транспортний засіб вантажний спеціалізований автомобіль марки DAF модель CF 85.430 державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп спеціалізований марки KOGEL модель SN 24 (контейнеровоз).

Постановою працівника Державної служби України з безпеки на транспорті провідним фахівцем відділу цифрової трансформації та інформаційно-технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Соколюк Л.М. від 05.10.2021 серії ВМ № 00000009 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорущення, шляхом накладення на позивача штрафу у розмірі 17 000 грн.

За змістом вказаної постанови адміністративне правопорушення полягало у тому, що ОСОБА_1 як відповідальна особа 01.10.2021 о 11 год. 30 хв., за адресою: Н-32, км 2 +998, Кіровоградська область допустив керування транспортним засобом DAF CF модель 85.430, державний номерний знак НОМЕР_1 з перевищенням нормативних параметрів, зазначених в п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме - перевищено навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 11% (на 3,541 тони).

Порушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорущення (далі КУпАП), зафіксоване за допомогою технічного засобу Q-FREE HI TRAC TMU4 WIM, 10020, який має свідоцтво про повірку технічного засобу № UA.TR.001 35 376-21, дійсне до 10.09.2022.

У призначене судом судове засідання 06.06.2022 представники сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились. Враховуючи викладене, на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України суд вирішив здійснювати подальший розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу норми ч. 2 ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Частиною 1 ст. 60 зазначеного Закону передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, відповідно до п. 4 яких рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до п. 3 вказаних Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 затверджено Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, який, відповідно до п.1 Порядку, визначає механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі.

За змістом п. 16 цього Порядку посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.

У п. 2 зазначеного Порядку наведено визначення, за яким інформаційний файл - упорядкована сукупність відомостей про транспортний засіб, відповідальну особу, визначену статтею 14--3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Згідно з п. 7 - 8 Порядку № 1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.

Вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 163.

Так, відповідно до п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

У даному випадку, як вбачається з тексту оспорюваної постанови серії ВМ № 00000009, вчинене правопорушення було зафіксовано 01.10.2021 в автоматичному режимі технічним засобом Q-FREE HI TRAC TMU4 WIM, 10022, свідоцтво про повірку технічного засобу № UA.TR.001 35 376-21, дійсне до 10.09.2022.

Отже, фіксація правопорушення відбулась у визначений законодавством спосіб за допомогою використання автоматизованої системи зважування транспортних засобів у русі WIM, яким зафіксовано перевищення вагових обмежень, а саме навантаження на одиничну вісь. Перевищення становить 11% (3,541 т.), що свідчить про вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

У тексті своєї позовної заяви позивач стверджував про не об`єктивність проведеного вимірювання ваги транспортного засобу, оскільки здійснювалось перевезення сипучого вантажу. Надаючи оцінку таким доводам позивача суд зазначає наступне: по-перше, зі змісту наявних у справі матеріалів (в т.ч. з тексту товарно-транспортної накладної №21078515 від 01.10.2021) не вбачається за можливе встановити перевезення 01.10.2021 вантажним автомобілем DAF CF модель 85.430, державний номерний знак НОМЕР_1 саме сипучого вантажу; по-друге, переміщення сипучого вантажу під час руху транспортного засобу не є тією обставиною, яка може звільнити від визначеної законодавством адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, перевізник має вчиняти відповідні дії, зокрема щодо закріплення вантажу, або вжиття інших заходів, які б унеможливлювали зміщення сипучого вантажу, з метою не допущення перевищення допустимого навантаження на окрему ось транспортного засобу.

Також, суд звертає увагу сторін, що переміщення вантажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 по справі № 814/1460/16.

Стосовно доводу позивача про те, що його, як неналежного суб`єкта, було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, то суд відхиляє їх як необгрунтовані, у зв`язку з наступним.

В силу ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з`ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені, зокрема, ч.ч. 2, 3 ст. 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Отже, у випадку фіксації адміністративного правопорушення у автоматичному режимі, до відповідальності притягується саме власник транспортного засобу, а тому посилання апелянта, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП не може слугувати підставою для скасування спірної постанови.

Згідно зі свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 і СХС7 84685 власником вантажного спеціалізованого автомобіля марки DAF модель CF 85.430 державний номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричіпу марки KOGEL модель SN 24 (контейнеровозу) значиться ОСОБА_1 .

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 21078515 від 01.10.2021 саме зазначені транспортний засіб та спеціалізований напівпричеп-контейнеровоз були використані для вантажних перевезень.

Також, позивачем не надано доказів його звернення до відповідачів протягом 10 днів з дня вручення постанови з метою повідомлення, що відповідний транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи.

Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_1 є особою, яка несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачену ч.ч. 2, 3 ст. 132-1 КУпАП.

Суд також критично оцінює посилання позивача на відсутність в тексті оскаржуваної постанови відомостей, що передбачені Додатком 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512, а саме: марки, моделі, державного номерного знаку причепу (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорії транспортного засобу, типу транспортного засобу, повної маси транспортного засобу, ширини, висоти, довжини, розподілу навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь), фактичної міжосьової відстані, фактичної шинності тощо) відхиляються судом, оскільки відсутність окремих відомостей в оскаржуваній постанові не спростовує факт встановленого автоматизованою системою зважування транспортних засобів у русі WIM перевищення нормативних параметрів навантаження на осі при перевезення вантажу, що встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, повну масу транспортного засобу, навантаження на осі.

Таким чином, зміст оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, постанова містить усі передбачені положеннями ст. 283 КУпАП обов`язкові відомості щодо події правопорушення, суб`єкта адміністративної відповідальності, накладеного стягнення та порядку його сплати, а також порядку ознайомлення та оскарження постанови, а також інші обов`язкові відомості, визначені ст. 283 КУпАП та Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512, підписана шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки.

У контексті з наведеним суд дійшов висновку, що подія та склад адміністративного правопорушення належним чином встановлені та відображені у оскаржуваній постанові, а також підтверджуються: фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт; та/або відеозаписом руху транспортного засобу через автоматичний пункт.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд дійшов висновку про правомірність спірної постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в результаті перевищення нормативних параметрів навантаження на одиночну вісь при перевезення вантажу, що є порушення адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Адміністративне стягнення накладено уповноваженою особою, за наявності складу адміністративного правопорушення та в межах встановленої законодавством санкції, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи позивача, викладені в тексті позовної заяви, висновків суду наведених вище не спростовують.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що дана справа не підсудна адміністративному суду слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи саме за клопотанням відповідача (Укртрансбезпеки) ця справа була передана Сквирським районним судом Київської області до Київського окружного адміністративного суду. При цьому, ухвала суду від 19.11.2021 про передачу справи сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.

У свою чергу, відповідно до вимог частини першої статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про правомірність оскаржуваної постанови, винесеної відповідачем у межах наданих йому повноважень, що, відповідно, свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.