Рішення

від 22.12.2022 по справі 320/7910/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2022 року м. Київ№ 320/7910/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі»

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі», у якому позивач просить суд стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» (код ЄДРПОУ 34902269) у банках, що обслуговують боржника 193 329,50 грн. на користь Державного бюджету, в рахунок погашення податкового боргу по податкам.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача податкового боргу з земельного податку та податку на нерухоме майно з юридичних осіб у розмірі 193329,50 грн., який добровільно не було сплачено, у зв`язку з чим контролюючий орган просить стягнути заборгованість у примусовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення поштового відправлення на електронну адресу відповідача.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався. Відповідач подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи, але будь-яких заяв чи письмових пояснень по суті спору не подав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» (ідентифікаційний код: 34902269; місцезнаходження: 08335, Київська область, Бориспільський район, с. Іванків, вул. Харківська, 41) зареєстровано в якості юридичної особи 06.02.2007 про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи слідує, що 15.05.2017 ТОВ «Будівельна компанія «Княжичі» подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, у якій визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно в розмірі 6521,64 грн.

19.02.2018 відповідач подав до Бориспільського відділення Броварської ОДПІ податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якою нараховано податок на 2018 рік у розмірі 6521,64 грн.

13.03.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, у якій самостійно визначено річну суму податку на нерухоме майно в сумі 16 298,17 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний податковий період 2019 року, у якій визначено річну суму податку на нерухоме майно, яке підлягає сплаті за даними платника в розмірі 6521,64 грн.

Крім того, судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки платником податку 34902269 ТОВ «Будівельна компанія «Княжичі» за результатами якої оформлено акт перевірки від 21.08.2018 № 2975/10-36-51-01/34902269. Відповідно до відомостей вказаного акта перевірки, платник порушує терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010.

На підставі висновків акта перевірки від 21.08.2018 № 2975/10-36-51-01/34902269, Головним управлінням ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 03.09.2018 № 0046325101 яким зобов`язано ТОВ «Будівельна компанія «Княжичі» сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 76,87 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене юридичними особами. Які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

Вказані акт перевірки та податкове повідомлення-рішення рекомендованим поштовим відправленням направлені на податкову адресу відповідача, що підтверджується матеріалам справи.

Також матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку за результатами якої оформлено акт перевірки від 26.01.2018 № 304/10-36-51-01/34902269.

Вказаний акт перевірки поштовим відправленням зі штриховим ідентифікатором № 0830101798880 направлений на поштову адресу відповідача, однак поштове відправлення повернулося на адресу контролюючого органу.

Відповідно до висновків викладених за результатами вказаної перевірки, платник порушує терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010. За результатами проведеної перевірки згідно із висновками акта перевірки від 26.01.2018 № 304/10-36-51-01/34902269, Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2018 № 0006565101, яким зобов`язано ТОВ «БК «Княжичі» сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 163,04 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичним особам, які є власниками об`єктів житлової нерухомості та податкове повідомлення-рішення від 20.02.2018 № 0006575101, яким зобов`язано ТОВ «БК «Княжичі» сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 1381,19 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичним особам, які є власниками об`єктів житлової нерухомості. Дані податкові повідомлення-рішення направлені на адресу відповідача.

Разом з тим, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» було подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), зокрема від 17.02.2020 за 2020 рік в якій визначено річну суму грошового зобов`язання з земельного податку за 2020 рік в сумі 78276,55 грн та від 19.02.2019 за 2019 рік в якій визначено річну суму грошового зобов`язання з земельного податку на 2019 рік в сумі 78276,55 грн.

Крім того, Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю платником податку 34902269 ТОВ «Будівельна компанія «Княжичі» за результатами якого оформлено акт перевірки від 12.06.2018 № 1335/10-36-51-01/34902269. Згідно із висновками вказаного акта перевірки, платник порушує терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання з плати за землю, визначеного п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010. Зазначений акт первеіркире4комендовнаим поштовим відправленням зі штриховим ідентифікатором № 0830100541990 направлений на поштову адресу відповідача.

Враховуючи висновки викладені в акті перевірки від 12.06.2018 № 1335/10-36-51-01/34902269, ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 № 0024791203, яким зобов`язано ТОВ «БК «Княжичі» сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 4182, 03 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Відповідно до відомостей рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штриховим ідентифікатором № 0830100844527, вказане податкове повідомлення-рішення було вручено відповідачу 18.07.2018.

Також з матеріалів справи вбачається, що 14.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» було подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік, у якій визначено річну суму грошового зобов`язання з земельного податку в розмірі 78276,55 грн.

Згідно із розрахунком боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» (код ЄДРПОУ 34902269) оформленого ГУ ДПС у Київській області згідно інтегрованих карток платника податків обліковується податковий борг з земельного податку з юридичних осіб в сумі 167258,18 грн. та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості 1621,10 грн.

В зв`язку з існуванням у ТОВ «Будівельна компанія «Княжичі» податкового боргу, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення податкового боргу у примусовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

При вирішенні спору щодо стягнення з відповідача податкового боргу суд виходить з того, що порядок визначення суми податкових зобов`язань та погашення податкового боргу платників податків регулюється Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України обумовлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За змістом пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається:

129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

За приписами пп.14.1.72 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до приписів п.2651.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Статтею 266 Податкового кодексу України обумовлено норми що регулюють підстави нарахування, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Згідно із підпунктом 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1. пункту 266.1 статті 266 визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Нормами підпункту 266.7.5. пункту 266.7 статті 266 податкового кодексу України обумовлено, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

При цьому, приписи підпункту 266.9.1. визначають, що податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.

Строки сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено пунктом 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, згідно якого податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Відповідно до норм пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно із положеннями статті 270 та 271 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

271.1. Базою оподаткування є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (п. 285.2 статті 285 ПК України).

Нормами пункту 286.1-286.4 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Згідно із приписами статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

287.3. Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

287.4. Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

287.10. Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Пунктами 49.1-49.2 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу визначено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень від 03.09.2018 № 0046325101, від 20.02.2018 № 0006565101, від 20.02.2018 № 0006575101, від 27.06.2018 № 0024791203 в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи вказане, нараховані на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень грошові зобов`язання є узгодженими.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України визначено, що самостійно визначене платником податків податкове зобов`язання оскарженню не підлягає.

Враховуючи вказане, самостійно визначені відповідачем грошові зобов`язання з земельного податку є узгодженими.

За визначеннями, наданими у пп.14.1.39, 14.1.156, 14.1.175, 14.1.152 п.14.1 статті 14 ПК України:

- податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

- грошове зобов`язанням - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

- погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно з п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Матеріалами справи підтверджено, що податковий борг відповідача становить 193329,50 грн.

Доказів погашення цього податкового боргу суду відповідачем не надано.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Пунктом 59.3 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

15.06.2016 Головним управлінням ДПС у Київській області у зв`язку з виникненням у відповідача податкового боргу винесено податкову вимогу форми «Ю» № 3720-23, яка виставлена ТОВ «БК «Княжичі» на суму податкову боргу 1630,41 грн, яка рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення направлена на адресу відповідача, однак поштове відправлення було повернуто на адресу контролюючого органу. Вказана податкова вимога на даний час не відкликана, сума податкового боргу не погашена.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд, вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків у банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів сплати у добровільному порядку суми узгодженого грошового зобов`язання на загальну суму 193329,50 грн.

Зважаючи на доведеність у ході судового розгляду справи позовних вимог, позов про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 193329,50 грн слід задовольнити та стягнути вказану суму в дохід державного бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також враховуючи відсутність витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» (код ЄДРПОУ 34902269) кошти у розмірі 193329,50 грн. (сто дев`яносто три тисячі триста двадцять дев`ять гривень п`ятдесят копійок) в рахунок погашення податкового боргу з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» (код ЄДРПОУ 34902269; місцезнаходження: 08335, Київська область, Бориспільський район, с. Іванків, вул. Харківська, 41).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.