Рішення

від 22.12.2022 по справі 707/2480/22

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/2480/22

2/707/868/22

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2022 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання Проценко В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , у якій просить суд:

- встановити, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її батьком;

- визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 на:

?жилий будинок з прибудовами і надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 травня 1991 року, що видане державним нотаріусом Черкаської державної районної нотаріальної контори;

?земельну ділянку площею 0,5790 га, кадастровий номер 7124980500:03:001:0031, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, по АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 230474;

?земельну ділянку площею 1,16 га, кадастровий номер 7124980500:02:001:0199, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 377870;

- судові витрати не стягувати з відповідача.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який є батьком позивача. Після його смерті відкрилась спадщина на жилий будинок з прибудовами і надвірними спорудами по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,5790 га, кадастровий номер 7124980500:03:001:0031, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, по АДРЕСА_1 ; а також земельну ділянку площею 1,16 га, кадастровий номер 7124980500:02:001:0199, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області. Зажиття,11жовтня 2019року, ОСОБА_3 склавзаповіт,згідно якоговсе своємайно,де бвоно небуло із чогоб вононе складалося,і взагалівсе те,що буденалежати йомуна деньсмерті іна щовін матимеправо зазаконом,заповів позивачуу справі ОСОБА_1 татретій особіу справі ОСОБА_2 ,у рівнихчастках. 12 жовтня 2021 року позивач подала до Черкаської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька та саме за її заявою заведено спадкову справу № 554/2021 після ОСОБА_3 . Сестра позивача ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини. У подальшому, у червні 2022 року, позивач подала до Черкаської районної державної нотаріальної контори заяву про видачу на її ім`я свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, однак отримати відповідні свідоцтва про право на спадщину на указане майно не змогла у зв`язку з тим, що не надала правовстановлюючих документів на спадкове майно. Також нотаріусом було звернуто увагу на те, що у свідоцтві про народження позивача прізвище її батька вказано як « ОСОБА_3 » замість вірного « ОСОБА_3 ».

За вказаних обставин позивач була змушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 27 жовтня 2022 року позовна заява була залишена без руху, з наданням позивачу часу для усунення недоліків /а.с. 28-29/.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 31 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 23 листопада 2022 року; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву і усіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову; визначено третійособі п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали та копії позовної заяви з додатками для подання пояснень; задоволено клопотання позивача про витребування доказів і витребувано в Черкаській районнійдержавній нотаріальнійконторі копіюспадкової справи,заведеної післясмерті ОСОБА_3 ;крім того,задоволено клопотанняпозивача провиклик свідків /а.с. 34-37/.

11 листопада 2022 року, на виконання вимог ухвали суду від 31 жовтня 2022 року, від завідувача Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н.В. надійшла копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 /а.с. 47-61/.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2022 року закрито підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 21 грудня 2022 року, встановлено загальний порядок дослідження доказів у справі /а.с. 66-68/.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, виходячи з підстав, наведених у позові. Додатково зазначила, що оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно у неї відсутні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала, вказала, що дійсно подала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини після смерті батька ОСОБА_3 і її волевиявлення було добровільним , а також підтвердила, що позивач у справі ОСОБА_1 є її рідною сестрою, та, відповідно, донькою ОСОБА_3 .

Представник відповідача Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області староста Лисенко П.І. скерував на адресу суду лист про проведення розгляду справи без участі представника Байбузівської сільської ради, у якому зазначив, що не заперечує проти задоволення позову /а.с. 70/.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк Байбузівська сільська рада Черкаського району Черкаської області не скористалася.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За вказаних обставин, суд вважає можливим провести судове засідання за даної явки учасників справи.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13 серпня 2021 року виконавчим комітетом Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис № 155 /а.с. 10/.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, до складу якого увійшли:

жилий будинок з прибудовами і надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 травня 1991 року, виданого державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори (видане на ім`я ОСОБА_3 ) /а.с. 12/;

земельна ділянка площею 0,5790 га, кадастровий номер 7124980500:03:001:0031, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, по АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 230474 (виданий на ім`я ОСОБА_3 ) /а.с. 13/;

земельна ділянка площею 1,16 га, кадастровий номер 7124980500:02:001:0199, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 377870 (виданий на ім`я ОСОБА_3 ) /а.с. 14, 15/.

Згідно з висновком ТОВ «Центр нерухомості України» від 28 вересня 2022 року, ринкова вартість об`єкта оцінки, а саме житлового будинку загальною площею 76,3 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; становить 127430 гривень 00 копійок /а.с. 21/.

Відповідно до копії витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № 16018/42-22 від 06 жовтня 2022 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 7124980500:03:001:0031 складає 168 056 гривень 29 копійок /а.с. 19/.

З копії витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 10 жовтня 2022 року вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 7124980500:02:001:0199 становить 33 527 гривень 34 копійки /а.с. 20/.

За життя, 11 жовтня 2019 року, ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом, заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у рівних частках /а.с. 11/.

З копії довідки № 639 від 07 жовтня 2021 року, виданої Байбузівським старостинським округом виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, вбачається, що гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно був зареєстрований та проживав до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті з ним ніхто не був зареєстрований, але проживала без реєстрації дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 51/.

З копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22 січня 1953 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився «ОСОБА_4 » (російською мовою) /а.с. 22/.

З копії архівної довідки, виданої державним архівом Черкаської області Черкаської обласної державної адміністрації № Д-53/05-08 від 02 листопада 2021 року вбачається, що у книзі реєстрації актів про народження Байбузівської сільської ради Черкаського району Київської (нині Черкаської) області, є такі відомості про народженого: «ОСОБА_5 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько - « ОСОБА_6 », 41 рік, українець; мати - « ОСОБА_7 », 36 років, українка, актовий запис № 17, складено 16 серпня 1934 року /а.с. 23/.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 18 серпня 1962 року, «ОСОБА_8 » (позивач у справі) народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Байбузи Черкаського району Черкаської області; у графі «мати» зазначено « ОСОБА_9 », українка за національністю, а у графі батько « ОСОБА_3 », росіянин за національністю /а.с. 9/.

Відповідно до копії Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 02 лютого 1985 року, 02 лютого 1985 року між « ОСОБА_8 » (російською мовою) та « ОСОБА_10 » (російською мовою) був зареєстрований шлюб, після реєстрації якого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_11 » (російською мовою) /а.с. 9/.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що прізвище спадкодавця, зазначене як « ОСОБА_3 » уСвідоцтві просмерть серії НОМЕР_1 ,виданому 13серпня 2021року виконавчимкомітетом Мошнівськоїсільської радиЧеркаського районуЧеркаської області/а.с.10/,та узаповіті від11жовтня 2019року /а.с.11/, не збігається з прізвищем батька позивача, вказаним у Свідоцтві про її народження серії НОМЕР_3 від 18 серпня 1962 року як « ОСОБА_3 » /а.с. 9/, а також з інформацією, зазначеною в архівній довідці, виданій державним архівом Черкаської області Черкаської обласної державної адміністрації № Д-53/05-08 від 02 листопада 2021 року, щодо народження « ОСОБА_5 », ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 23/, і є наслідком відхилення від правил міжмовного перетворення та зумовлено впливом російської орфоепії в ситуації українсько-російського білінгвізму.

Згідно звідомостями,які надійшлина запитсуду відЧеркаської районноїдержавної нотаріальноїконтори,після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу № 554/2021. Із заявою про прийняття спадщини 12 жовтня 2021 року до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 . Із заявою про відмову від прийняття спадщини, у тому числі і від права на обов`язкову частку за заповітом, 12 жовтня 2021 року до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 . Свідоцтва про право на спадщину не видавались. У матеріалах спадкової справи наявний заповіт від імені ОСОБА_3 , посвідчений секретарем Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області 11 жовтня 2019 року та зареєстрований в реєстрі за № 67. У матеріалах спадкової справи відсутні дані про осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині за заповітом /а.с. 47-61/.

Як убачається з копії листа завідувача Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н.В. № 311/02-14 від 16 червня 2022 року, позивач ОСОБА_1 не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на спірне майно у зв`язку з розбіжністю в написанні прізвищ спадкодавця і спадкоємиці у документах, наявних у матеріалах спадкової справи. Відтак, для вирішення питання щодо можливості видачі свідоцтва про право на спадщину їй необхідно надати оригінали документів, що підтверджують родинні стосунки зі спадкодавцем, та оригінали документів, що підтверджують право власності на спадкове майно /а.с. 17/.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , кожен окремо, дали суду покази, якими засвідчили, що позивач у справі ОСОБА_1 та третя особа у справі ОСОБА_2 є рідними сестрами, а покійний ОСОБА_3 є їхнім батьком.

За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно зі статтею 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

До фактів, що мають юридичне значення, пункт 1 частини першої статті 315 ЦПК України відносить встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до статті 315 ЦПК України та пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку позовного провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року вказано, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Оскільки у даній справі наявний спір про право, вона підлягає розгляду у позовному провадженні.

Приймаючи до уваги зібрані у справі докази, суд вважає, що факт наявності родинного зв`язку між позивачем та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме те, що останній є її батьком, знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи.

Обставин, які б давали підстави сумніватись у такому висновку, судом не встановлено.

Встановлення факту родинних відносин має для позивача юридичне значення, оскільки відсутність документів про родинний зв`язок із спадкодавцем перешкоджає оформлення нею спадщини, тому звернення до суду є правомірним. Вирішення цього питання в іншому порядку, окрім судового, є неможливим.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині встановлення факту, що має юридичне значення, підтверджені належними доказами та вважає необхідним встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком ОСОБА_1 .

За змістом статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

В силу вимог статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

В силу вимог частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися відприйняття спадщини протягомстроку,встановленого статтею1270цього Кодексу.Заява провідмову відприйняття спадщиниподається нотаріусуабо всільських населенихпунктах уповноваженій наце посадовійособі відповідногооргану місцевогосамоврядування замісцем відкриттяспадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст. 225, 229-231 і 233 цього Кодексу (частина п`ята статті 1274 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 було роз`яснено зміст ст.ст. 25, 1273-1275 ЦК України, ст.ст. 60-65 СК України, а також те, що її заява про відмову від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Особу ОСОБА_2 , її дієздатність перевірено та засвідчено справжність її підпису /а.с. 49/.

Вказана відмова у встановленому законом порядку не оспорена та є чинною.

За змістом частини першої статті 1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Отже, судом установлено, що позивач у справі ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 , звернувшись у визначений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори з письмовою заявою про прийняття спадщини /а.с. 48/.

Інший спадкоємець ОСОБА_3 за заповітом третя особа у справі ОСОБА_2 у визначений законом шестимісячний строк подала до нотаріальної контори письмову заяву про відмову від прийняття спадщини, у тому числі від права на обов`язкову частку за заповітом /а.с. 49/.

Відтак, в силу положень частини першої статті 1275 ЦК України, частка у спадщині, яку мала право прийняти ОСОБА_2 , перейшла до позивача у справі ОСОБА_1 , однак оформити свої спадкові права позивач не має змоги через відсутність оригіналів документів,що підтверджуютьродинні стосункизі спадкодавцем,а також у зв`язку з відсутністю оригіналів документів, що підтверджують право власності на спадкове майно, виданих на ім`я спадкодавця, що стверджується листом завідувача Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н.В. № 311/02-14 від 16 червня 2022 року /а.с. 17/.

При цьому суд виходить із того, що відсутність оригіналів документів, що підтверджують право власності на спадкове майно, виданих на ім`я ОСОБА_3 , не є перешкодою для реалізації ОСОБА_1 права на прийняття спадщини після смерті батька.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, тобто, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Відтак, визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим виникає цивільно-правовій спір.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оцінюючи надані суду докази на підставі повного, всебічного, об`єктивного їх дослідження в судовому засіданні, беручи до уваги те, що у позивача наявні перешкоди в отриманні свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у неї немає, а також беручи до уваги відсутність заперечень проти позову з боку відповідача та третьої особи, суд вважає, що позов у цій частині також є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, позивач у позовній заяві просить не стягувати судові витрати з відповідача.

Відтак, ухвалюючи рішення, суд залишає судові витрати за позивачем.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 141, 211, 223, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на жилий будинок з прибудовами і надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,5790 га, кадастровий номер 7124980500:03:001:0031, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 1,16 га, кадастровий номер 7124980500:02:001:0199, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Судові витрати у справі залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: Байбузівська сільська рада Черкаського району Черкаської області місцезнаходження: вул. Рябоконя, 121, с. Байбузи, Черкаський район, Черкаська область; код ЄДРПОУ: 04408809.

Третяособа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_6 .

Повне рішення складено та підписано 22 грудня 2022 року.

Суддя: Т. А. Миколаєнко