Постанова

від 20.12.2022 по справі 686/18860/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 686/18860/21

Провадження № 22-ц/4820/1240/22

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Магера О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2022 року (суддя Мазурок О. В., повне судове рішення складено 05 травня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житлоінвестбуд», про визнання коштів спільною сумісною власністю та стягнення Ѕ частини грошових коштів.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання спільною сумісною власністю подружжя майнових прав на об`єкт інвестування за договором про участь у фінансуванні будівництва квартири. У подальшому, змінивши вимоги, зазначав, що з 2012 року спільно проживав з відповідачкою без реєстрації шлюбу. 14 липня 2013 року зареєстрували шлюб. Від спільного проживання мають сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 23 березня 2019 року ОСОБА_3 в інтересах сім`ї уклала з ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд» договір про участь у фонді фінансування будівництва № 14/30-18, об`єкт інвестування однокімнатна квартира на 7 поверсі загальною площею 43,1 кв.м по АДРЕСА_1 , номер об`єкта будівництва 45. На виконання умов договору сплачувались спільні кошти. Проте 08 жовтня 2020 року за заявою відповідачки додатковою угодою №2 розірвано договір № 14/30-18 від 23.03.2019. ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд» повернуло ОСОБА_3 внесені за договором кошти у сумі 369577 грн. Вважає дані кошти спільною сумісною власністю, а відповідачка використала їх не в інтересах сім`ї, а на власний розсуд.

Тому позивач просив визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 368577 грн, отримані відповідачкою відповідно до додаткової угоди від 08.10.2020 про розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва № 14/30-18 та стягнути з ОСОБА_3 на його користь 184788,50 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2022 року в позові відмовлено.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Суд не взяв до уваги те, що на час розірвання договору та сплати коштів їхньої сім`ї фактично не існувало, згоду на розірвання договору він не надавав. Відповідачка не довела факт використання отриманих коштів на потреби сім`ї.

У засідання апеляційного суду учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Представники сторін подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

У зв`язку з чим на підставі частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що 14 липня 2013 року сторони зареєстрували шлюб і від спільного проживання мають сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10-11).

27 березня 2019 року ОСОБА_3 уклала з ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд» договір про участь у фонді фінансування будівництва №14/30-18, відповідно до умов якого об`єктом будівництва є однокімнатна квартира загальною площею відповідно до проекту 43,1 кв. м на сьомому поверсі у багатоповерховому житловому будинку з вбудовано прибудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 (а.с. 12-21).

Відповідно до умов договору про участь у фонді фінансування будівництва №14/30-18 у період з березня 2019 року по січень 2020 року ОСОБА_3 сплатила за об`єкт будівництва кошти у сумі 381731,20 грн.

08 жовтня 2020 року між ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд» і ОСОБА_3 була укладена додаткова угода № 2 про розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва № 14/30-18 від 27.03.2019. За умовами договору ТОВ «ФК «Житлоінвестбуд» зобов`язалося повернути внесені кошти за поточною ціною вимірної одиниці об`єкта інвестування, встановленою на день передачі коштів, що становить 369577 грн (а.с. 88).

Згідно з платіжним дорученням № 3145 від 08.10.2020 товариство повернуло відповідачці кошти у сумі 369577 грн (а.с. 90).

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 14 вересня 2021 року шлюб між сторонами розірвано.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

У силу статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, законом встановлено презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на майно, придбане під час шлюбу.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до положень частини 1 статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з вимогами статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною 1 статті 63, частиною 1 статті 65 СК України.

У разі використання одним із подружжя спільних коштів всупереч статті 65 Сімейного Кодексу України інший з подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За змістом наведених норм факт використання спільних коштів не в інтересах сім`ї повинен бути доведеним відповідними доказами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 761/32404/14-ц, у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 161/79/18.

Звертаючись з позовом до суду, позивач просив стягнути Ѕ частину коштів, отриманих відповідачкою 08 жовтня 2020 року після розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва №14/30-18 від 27.03.2019.

Установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 липня 2013 року по 14 вересня 2021 року.

Представник ОСОБА_1 вказує, що сторони припинили подружні відносини у грудні 2019 року.

ОСОБА_3 вказує, що подружні відносини підтримували до ухвалення рішення про розірвання шлюбу і кошти після розірвання договору отримані під час перебування у шлюбі і використані ними в інтересах сім`ї, зокрема на оренду та утримання житла, утримання сім`ї.

Позивач не надав доказів припинення подружніх відносин у грудні 2019 року та використання спірних коштів не в інтересах сім`ї, а в особистих чи інших цілях.

Не містить посилання на такі докази й апеляційна скарга.

Згідно з частинами 1-3 статті 12, частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Періодичне перебування позивача за межами України, на підтвердження чого надано копію закордонного паспорта, не підтверджує обставини припинення подружніх відносин у грудні 2019 року та використання коштів без його згоди не в інтересах сім`ї.

Не підтверджує зазначених обставин і факт народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 дочки ОСОБА_6 , батьком якої був записаний ОСОБА_1 , а після розірвання шлюбу у грудні 2021 року за спільною заявою сторін батьком дитини записана інша особа.

У справі про розірвання шлюбу 30 червня 2021 року ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про надання строку для примирення для збереження сім`ї.

Отже, установивши, що грошові кошти були отримані у період шлюбу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для їх поділу, оскільки позивач не довів, що вони використані не для задоволення потреб сім`ї, а на інші потреби.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів.

Апеляційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування судового рішення у справі.

Тому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2022 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта