Постанова

від 22.12.2022 по справі 520/12610/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 р. Справа № 520/12610/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бершова Г.Є.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, по справі № 520/12610/21

за позовом ОСОБА_1

до Державний реєстратор прав на нерухоме майно Борисенко Катерина Вячеславівна Золочівської державної нотаріальної контори Золочівського районного нотаріального округу Харківської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відновлення державної реєстрації прав на підставі поданої позивачем заяви №45723119 від 20.05.21;

- зобов`язати відповідача зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322686000:02:002:0225 на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №45723119 від 20.05.21.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку, однак 20.05.2021 реєстратором було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав на підставі заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстровану приватним нотаріусом згідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва. Однак, з огляду на те, що вказана заява була самостійно відкликана нотаріусом, на думку позивача, відпали обставини, які слугували підставою для зупинення реєстраційних дій, а відтак відповідач повинна була вчинити певні дії щодо відновлення вказаних реєстраційних дій. Вважаючи, що відповідачем протиправно не вчиняються дії щодо відновлення реєстрації права власності на земельну ділянку, позивач звернувся до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Борисенко Катерини Вячеславівни Золочівської державної нотаріальної контори Золочівського районного нотаріального округу Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

ОСОБА_1 , не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 по справі № 520/12610/21, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована твердженнями про відсутність підстав для бездіяльності відповідача щодо відновлення державної реєстрації прав на підставі поданої позивачем заяви №45723119 від 20.05.21, оскільки підстави для зупинення, наразі відпали.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Протокольною ухвалою суду 19.12.2022 колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 20.05.2021 звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Борисенко Катерини Вячеславівни Золочівської державної нотаріальної контори Золочівського районного нотаріального округу Харківської області із заявою про державну реєстрацію права на земельну ділянку з кадастровим номером 6322686000:02:002:0225, внаслідок отримання спадщини.

Судом встановлено, що відповідачем в ході розгляду заяви отримано відомості з Державного реєстру речових на нерухоме майно, відповідно до яких приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондарем М.О. 20.02.2020 було подано заяву №38564398 про заборону вчинення реєстраційних дій на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 02.08.2019 по справі №757/31242/19-ц.

20.05.2021 відповідачем прийнято рішення №58253793 про зупинення державної реєстрації прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322686000:02:002:0225.

Відповідно до даних Державного реєстру речових на нерухоме майно, 08.06.2021 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондарем М.О. було подано заяву про залишення заяви від 20.02.2020 без розгляду у зв`язку із її відкликанням.

Позивач, вважаючи, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо невідновлення державної реєстрації прав ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6322686000:02:002:0225 після усунення обставин, які були підставою для зупинення державної реєстрації прав, звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності, оскільки позивачем не було надано судового рішення по справі №757/31242/19-ц, яким скасовано ухвали Печерського районного суду міста Києва від 02.08.2019 по справі №757/31242/19-ц на підставі якої, в свою чергу, прийнято рішення №58253793 про зупинення державної реєстрації прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322686000:02:002:0225.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі Закон № 1952-IV).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1127 від 25.12.2015, відповідно до частин другої і десятої статті 18, частини першої статті 20, частин другої і третьої статті 32, частини третьої статті 34 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджена низка порядків, зокрема Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі Порядок № 1127).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі. Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав. Дія абзацу третього цієї частини не поширюється на випадки використання таких відомостей у судових спорах, пов`язаних з визнанням чи поновленням речових прав. Зміна ідентифікаційних даних суб`єкта речового права, обтяження речового права та/або зміна характеристик об`єкта нерухомого майна не впливають на дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Зміни характеристик об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, вносяться під час проведення державної реєстрації права власності на такий об`єкт у результаті вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення речових прав.

Отже вказана норма презюмує достовірність відомостей про речові права, обтяження речових прав, внесених до Державного реєстру речових прав.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до державного реєстратора з відповідною заявою про реєстрацію речових прав на земельну ділянку, у Державному реєстрі речових прав містився запис № 38564398 від 20.02.2020 про заборону вчинення реєстраційних дій на підставі судового рішення (а.с.12, 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 1952-IV проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Про зупинення реєстраційних дій на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна. У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників.

Судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав. (ч. 2 ст. 25 Закону № 1952-IV)

Позивач не оскаржує підстави зупинення державної реєстрації прав.

Разом з цим, станом на 08.06.2021 вказаний запис було виключено з Державного реєстру речових прав за заявою про залишення заяви без розгляду у зв`язку з її відкликанням.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 1952-IV державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав. Державний реєстратор також приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об`єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує п`ятнадцяти календарних днів, не подано судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону № 1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним скасуванням цим рішенням заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій чи відповідного судового рішення, зареєстрованих у базі даних заяв.

Проте, матеріали справи свідчать, що наразі запис у Єдиному реєстрі речових прав про наявність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 02.08.2019 по справі №757/31242/19-ц про забезпечення позову виключений, також листом Печерського районного суду м. Києва № 1174/20 від 06.04.2020 повідомлялося про відсутність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 02.08.2019 по справі №757/31242/19-ц про забезпечення позову ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт плюс» шляхом заборони вчинення реєстраційних дій відносно ряду земельних ділянок під головуванням суддів Батрин О.В. не постановлювалися та на виконання до будь-яких установ не направлялися, а надана до Печерського районного суду м. Києва фотокопія названої ухвали має ознаки підроблення.

Колегія суддів дослідивши відомості Єдиного державного реєстру судових рішень встановила, що у межах справи № 757/31242/19-ц були постановлені ухвали Печерського районного суду міста Києва від 18.06.2019, від 02.08.2019, від 09.08.2019 (2 ухвали), від 01.11.2019.

Інформація, викладена в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 02.08.2019 заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень" проте, з інших ухвал Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019, від 09.08.2019 (2 ухвали), від 01.11.2019 можна встановити що спір виник між двома позивачами та двома відповідачами, які є фізичними особами, щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності. Третіми особами визначені приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна та ОСОБА_3 .

Проте, в наданій відповідачем ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 02.08.2019 по справі № 757/31242/19-ц про забезпечення позову ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт плюс» про визнання укладеним договору суборенди земельних ділянок, що свідчить про невідповідність складу учасників справи та предмету спору в ухвалах Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019, від 09.08.2019 (2 ухвали), від 01.11.2019 та ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 02.08.2019 в межах однієї справи, що є неможливим.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень дізнавшись про виключення запису про наявність обтяження у Державному реєстрі речових прав мав відновити реєстраційні дії та пересвідчитись у існуванні судового рішення, на підставі якого ним було зупинено державну реєстрацію прав, та або в порядку, визначеному ст. 36 Закону № 1952-IV повідомити про це правоохоронні органи.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не передбачає можливості відновлення державної реєстрації прав, зупиненої на підставі судового рішення, яке має ознаки підробленого.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При цьому, суд застосовує принцип «належного урядування» який висвітлений у тому числі в пунктах 70, 71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04), відповідно до яких, зазначений принцип зокрема передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Отже, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Прогалини в чинному законодавстві щодо зупинення державної реєстрації прав на підставі судового рішення, яке має ознаки підробленого, не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян - на відновлення державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що допущена бездіяльність відповідача не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України в частині її обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322686000:02:002:0225 на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №45723119 від 20.05.21 колегія суддів зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

При цьому, колегія суддів враховує, що виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки у суду відсутні будь-які дані щодо наявності або відсутності підстав для відмови позивачеві у проведенні державної реєстрації прав, і такі обставини виходять поза межі розгляду цієї справи, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача, у цьому випадку, є зобов`язання відповідача відновити державну реєстрацію прав, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції у цій справі.

Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 по справі № 520/12610/21 - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Борисенко Катерини Вячеславівни Золочівської державної нотаріальної контори Золочівського районного нотаріального округу Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державного реєстратора прав на нерухоме майно Борисенко Катерини Вячеславівни Золочівської державної нотаріальної контори Золочівського районного нотаріального округу Харківської області щодо відновлення державної реєстрації прав на підставі поданої позивачем заяви №45723119 від 20.05.21;

Зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Борисенко Катерину Вячеславівну Золочівської державної нотаріальної контори Золочівського районного нотаріального округу Харківської області відновити державну реєстрацію прав за заявою ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №45723119 від 20.05.21 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322686000:02:002:022, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко