Постанова

від 07.12.2022 по справі 160/14336/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/14336/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання Рівна В.В.

за участю представника позивача Кисельова А.В.

представника відповідача Волошиної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.12.2021

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року (головуючий суддя Тулянцева І.В.)

в адміністративній справі №160/14336/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МИР" до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД МИР", звернувся 18.08.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 02.08.2021 року:

- №0113810702, яким Товариству «ТД МИР» донараховано зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 514 470,75 грн.;

- №0113840702, яким Товариству «ТД МИР» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 508 550грн.

В обґрунтування позову вказано, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТД МИР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 31.03.2021, за результатами якої складено акт №1816/04-36-07/38432167 від 11.06.2021. На підставі висновків вказаного акту про не підтвердження обґрунтованості формування позивачем власних показників податкової звітності у періоді, що перевірявся, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає протиправними, оскільки на підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «ТД МИР» до перевірки було надано відповідні первинні документи, які не містять дефектів форми, змісту або походження. Таким чином, позивачем правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відображено у даних податкового обліку операції із контрагентами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року позов задоволено:

визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 02.08.2021 року

- №0113840702 про донарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 2 508 550грн. (основний платіж 2 006 840грн., штрафні (фінансові) санкції 501 710 грн.;

- №0113810702 на суму 514 470,75 грн. (основний платіж 508 539,40 грн., штрафні (фінансові) санкції 5931,35 грн.).

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обшивка модульного офісу та побутових вагончиків та придбання послуг по облаштуванню відкритого складського майданчику не є поліпшенням основних засобів, а тому їх вартість підлягає віднесенню до складу загальновиробничих витрат, а відтак, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 02.08.2021 року №0113810702 на суму 514 470,75 грн. підлягає скасуванню. Щодо висновків відповідача про заниження ТОВ «ТД МИР» податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 2 006 840грн., то суд зазначив, що чинне податкове законодавство не покладає на платника податків обов`язку із донарахування податкових зобов`язань у зв`язку із не реалізацією попередньо придбаного активу. Зауважив про безпідставність доводів, викладених в акті перевірки №1816/04-36-07/38432167 від 11.06.2021 про не повідомлення ТОВ «ТД МИР» місця зберігання арматури на час проведення перевірки та не надання можливості обстеження складських приміщень для підтвердження залишків арматури, оскільки відповідний акт про не допуск не складався, у той час, як під час проведення планової виїзної перевірки відповідачу позивачем було надано повний доступ як до території, так і до приміщень відкритого складського майданчика, розташованого за адресою: місто Дніпро, вул.Гаванська, 9-Б. Відтак, дійшов висновку, що підлягає скасуванню і податкове повідомлення-рішення від 02.08.2021 року №0113840702 про донарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 2508550грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вказує, що згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 10 «Основні засоби» первісна вартість основних засобів для яких використано ДСП становить: «модульний офіс» - 394750грн.; «вагончик побутовий» - 250 000грн. Тобто, на думку контролюючого органу, вартість придбаної для ремонту ДСП вдвічі (1252987,37/644750=1,94) перевищує вартість основного засобу, однак згідно з даними рахунку 10 «Основні засоби» та 15 «Капітальні інвестиції» встановлено відсутність збільшення вартості основних засобів на вартість придбаної ламінованої ДСП. Отже, вважає відповідач, операції з обшивки модульного офісу та побутових вагончиків є поліпшенням об`єкта (основні засоби) з метою отримання подальшої економічної вигоди, а операції з ремонту основних засобів направлені на безпідставне завищення витрат для зменшення фінансового результату з податку на прибуток підприємства. Відтак дійшов висновку про заниження фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за 2020 рік у сумі 1 252 987грн. Посилається на неточності товарно-транспортних накладних змісту укладеного з ТОВ «АЛЬВИН» договору. Також вказує, що земляні роботи, відсипка шлаком, ущільнення поверхні, підготовчі роботи армування поверхні, укладання бетону при облаштуванні відкритого складського майданчику свідчать про те, що орендований у ТОВ «Мир Україна» майданчик був не облаштований для ведення господарської діяльності ТОВ «ТД Мир», а проведені роботи з реконструкцією орендованого основного засобу з метою отримання подальшої економічної вигоди, тому операції з ремонту основних засобів направлені, на думку податкового органу, на безпідставне завищення витрат для зменшення фінансового результату з податку на прибуток підприємства. Водночас, відповідач вказує про те, що позивач повинен був нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ у відповідності до положень п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України у зв`язку із неповідомленням позивачем місця зберігання товару (арматура) на день проведення перевірки 31.03.2021 року та ненадання можливості обстеження складських приміщень для підтвердження залишків арматури, зроблено висновок про те, що оскільки товарно матеріальні цінності використані не в господарській діяльності.

В судовому засіданні учасники справи свої позиції щодо рішення суду першої інстанції підтримали.

Представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що

На підставі висновків акту перевірки №1816/04-36-07/38432167 від 11.06.2021 відповідачем було сформовано податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 02.08.2021:

-№0113840702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 508 550 грн. (податкове зобов`язання 2 006 840 грн., штрафні (фінансові) санкції 501 710 грн.;

- №0113810702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 541 438,75 грн. (податкове зобов`язання 535 507 грн., штрафні (фінансові) санкції 5 931,75 грн.).

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, норми Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561, норми Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, норми Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 02.08.2021 року №0113810702 на суму 514470,75 грн., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (ПКУ), об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.

Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу.

Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років.

В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПКУ).

Отже, необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов`язань, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому, така господарська операція здійснюється з урахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2021 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.04.2021 №1984-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТД МИР» у період з 17.05.2021 по 04.06.2021 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД МИР» (ТОВ «ТД МИР») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законом, за період з 01.04.2017 по 31.03.2021.

За результатами планової перевірки складено акт №1816/04-36-07/38432167 від 11.06.2021, у висновках якого встановлено порушення:

-п.198.5 ст.198 ПКУ, в результаті чого підприємством занижено суми податку на додану вартість на загальну суму 2 006 840 грн., в т.ч. за березень 2021 року 2 006 840грн.;

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 535 507 грн., в т.ч. за 4 квартал 2019 року 23 727 грн., за 2020 рік 228 778 грн., за 1 квартал 2021 року 283 002 грн.;

- п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПКУ, в результаті чого ТОВ «ТД МИР» не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму 2 006 840 грн., що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 3 400 грн.;

- п.176.2 ст.176 ПКУ та розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 13.01.2015 року за №111/26556, - подання не у повному обсязі податкової звітності на суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 4 квартал 2019 року, 1 квартал 2020 року, що призвело до невідображення доходів фізичних осіб у сумі 131 820 грн., за 4 квартал 2019 року у сумі 18 000 грн., за квартал 2020 року з ознакою « 126»;

- п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 ПКУ з урахуванням п.п. «е» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ, що призвело до несплати до бюджету ПДФО з додаткового блага у сумі 32 887,31 грн., у тому числі за грудень 2019 року у сумі 28 936,09 грн. та у березні 2020 року у сумі 3 951,22 грн.;

- п.п.1.4, 1.6, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, що призвело до несплати військового збору в сумі 2 247,30 грн., у тому числі за грудень 2019 року у сумі 1 977,30 грн. та у березні 2020 року у сумі 270 грн.;

- п.1 ч.1 ст.4, п.2 ст.6, п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині не нарахування та несплати єдиного внеску на загальну суму 32 960грн., у тому числі за грудень 2019 року на суми нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, на загальну суму 29000 грн., та за березень 2020 року на суми нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, на загальну суму 3 960 грн.

Аналіз змісту зазначеного Акту планової перевірки від 11.06.2021 року дає підстави для висновку, що фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в ньому висновки податкового органу про те, що:

-операції з ремонту основних засобів (обшивка модульного офісу та побутових вагончиків) направлені на безпідставне завищення витрат ТОВ «ТД МИР», що є порушенням п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, а саме - занижено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток за 2020 рік у сумі 1 252 987грн.;

-операції з ремонту основних засобів (придбання у ТОВ «Будівельна фірма «Бедтехмонтаж» послуг по облаштуванню відкритого складського майданчику, що знаходиться у користуванні на умовах оренди) направлені на безпідставне завищення витрат ТОВ «ТД МИР», що є порушенням п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, а саме - занижено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2021 року у сумі 1 572 231,56 грн.;

-перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.04.2017 по 31.03.2021 встановлено, що придбана підприємством арматура в асортименті не використовувалась в господарській діяльності, та у порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України не нарахувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов`язань на загальну суму 2 006 840грн., в т.ч. за березень 2021 року 2 006 840грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 185 Податкового кодексу України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

В силу пункту 198.1 ст.198 ПК України, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст.198 ПКУ).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ТД МИР» (код ЄДРПОУ 38432167) є юридичною особою та платником ПДВ, видами діяльності якої є:

46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний);

42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.;

46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами;

46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами;

46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

У власній господарській діяльності позивач на праві оренди використовує відкриті складські площі загальною площею 3 000 кв.м., розташовані за адресою: місто Дніпро, вул.Гаванська, буд.9-Б, на підставі договору №1/08 від 3 серпня 2020 року, укладеного із ТОВ «МИР-УКРАЇНА» (а.с.153-154, т.2).

Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10 за квітень 2017 року по березень 2021 року, на балансі підприємства обліковується виробниче обладнання для власних господарських потреб підприємства, загальна вартість основних засобів ТОВ «ТД МИР» складала 901 753,31 грн. (а.с.74, т.1).

За період з 01.04.2017 по 31.03.2021 позивачем у рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку», задекларовано у сумі 370 652 024 грн.

При цьому позивач зазначає, що на формування цих показників мали вплив операції із оптової торгівлі металевими виробами та надання послуг порізки металу, тому позивачем було прийнято рішення про застосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці.

У рядку 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) позивачем було визначено відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» показники за період з 01.04.2017 по 31.03.2021 у загальній сумі 8 882 143 грн.

Позивач також зазначає, що під час перевірки модульного офісу 6120x4880x2700 - 1 поверх, 8560x6120x2700 - 2 поверх, було встановлено зношення модульного офісу внаслідок необережної експлуатації, а саме при перевезенні та монтажу будівлі (модульного офісу), а також численні подряпини, дірки на стінах та у лінолеумі, що вкриває підлогу, про що комісією у складі директора ТОВ «ТД МИР», бухгалтера ТОВ «ТД МИР» та менеджера зі збуту складено дефектний акт №1 від 4 січня 2020 року (а.с.188, т.1).

За наслідками проведеної перевірки керівником підприємства «ТД МИР» було прийнято рішення про проведення поточного ремонту власними силами, а саме - профілактичного та косметичного.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що для проведення вищевказаного ремонту позивачем було використано ДСП ламіновану у кількості 234,2 кв.м., що підтверджується:

наказом про списання ТМЦ №4-т від 29.02.2020 (а.с.189, т.1),

актом списання товарів №4 від 29.02.2020 (а.с.190, т.1),

наказом списання ТМЦ №5-т від 31.03.2020 (а.с.191, т.1),

актом списання товарів №5 від 31.03.2020 (а.с.192, т.1),

наказом про списання ТМЦ №16-т від 30.07.2020 (а.с.193, т.1),

актом списання товарів №18 від 31.07.2020 (а.с.194, т.1),

наказом про списання ТМЦ №17-т від 28.08.2020 (а.с.195, т.1),

актом списання товарів №19 від 31.08.2020 (а.с.196, т.1),

наказом про списання ТМЦ №22-т від 30.12.2020 (а.с.197, т.1),

актом списання товарів №22-т від 30.12.2020 (а.с.198, т.1).

Також позивач зазначає, що використану під час проведення ремонту ламіновану ДСП було закуплено у контрагентів: ТОВ «Компанія ПРОМ ІМПОРТ» та ТОВ «АЛЬВИН» на загальну суму 1 252 987,37 грн. без ПДВ.

Зокрема, придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Компанія ПРОМ ІМПОРТ» здійснювалось на підставі договору поставки №ПІ-0220/02 від 20.02.2020 (а.с.155, т.1).

На підтвердження виконання зазначеного договору поставки матеріали справи містять:

видаткову накладну №ПІ-0220/02 від 20.02.2020 (а.с.156, т.1),

рахунок-фактуру № ПІ-0220/02 від 20.02.2020 (а.с.157, т.1),

товарно-транспортну накладну №0220/02 від 20.02.2020 (а.с.158, т.1),

видаткову накладну №ПІ-0220/03 від 20.02.2020 (а.с.159, т.1),

рахунок-фактуру №ПІ-0220/03 від 20.02.2020 (а.с.160, т.1),

товарно-транспортну накладну №0220/03 від 20.02.2020 (а.с.161, т.1),

видаткову накладну №ПІ-0220/04 від 20.02.2020 (а.с.162, т.1),

рахунок-фактуру №ПІ-0220/04 від 20.02.2020 (а.с.153, т.1),

товарно-транспортну накладну №0220/04 від 20.02.2020 (а.с.164, т.1),

видаткову накладну №0220/05 від 20.02.2020 (а.с.165, т.1),

рахунок-фактуру №ПІ-0220/05 від 20.02.20200 (а.с.166, т.1),

товарно-транспортну накладну №0220/05 від 20.02.2020 (а.с.167, т.1),

банківські виписки (а.с.168-170, т.1).

Водночас, придбання ТМЦ у ТОВ «АЛЬВИН» здійснено на підставі договору купівлі-продажу №3003-М від 30.03.2020 (а.с.172-174, т.1).

На підтвердження виконання зазначеного договору купівлі-продажу матеріали справи містять:

видаткову накладну №15 від 30.03.2020 (а.с.175, т.1),

рахунок на оплату №15 від 30.03.2020 (а.с.176, т.1),

товарно-транспортну накладну №15 від 30.03.2020 (а.с.177, т.1),

видаткову накладну №16 від 30.03.2020 (а.с.178, т.1),

рахунок на оплату №16 від 30.03.2020 (а.с.179, т.1),

товарно-транспортну накладну №16 від 30.03.2020 (а.с.180, т.1),

видаткову накладну №17 від 31.03.2020 (а.с.181, т.1),

рахунок на оплату №17 від 31.03.2020 (а.с.181, т.1),

товарно-транспортну накладну №17 від 31.03.2020 (а.с.183, т.1),

видаткову накладну №18 від 31.03.2020 року (а.с.184, т.1),

рахунок на оплату №18 від 31.03.2020 (а.с.185, т.1),

товарно-транспортну накладну №18 від 31.03.2020 (а.с.186, т.1),

виписки з банку (а.с.187, т.1).

Суми вартості ДСП ламінованої, списаної під час ремонту модульного офісу Товариством «ТД МИР» було віднесено до складу загальновиробничих витрат.

Так, за даними бухгалтерського обліку вказана ДСП оприбутковано на рахунок 20 «Інші матеріали» наступним чином: ДТ 209 КТ 631 1 252 987,37 грн.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції з Акту планової перевірки від 11.06.2021 року вбачається, що висновки податкового органу щодо заниження фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за 2020 рік у сумі 1 252 987грн. базуються на тому, що згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 10 «Основні засоби» первісна вартість основних засобів для яких використано ДСП становить: «модульний офіс» - 394 750грн.; «вагончик побутовий» - 250 000грн.

Тобто, контролюючий орган вважає, що вартість придбаної для ремонту ДСП вдвічі перевищує вартість основного засобу (1252987,37/644750=1,94), однак згідно з даними рахунку 10 «Основні засоби» та 15 «Капітальні інвестиції» встановлено відсутність збільшення вартості основних засобів на вартість придбаної ламінованої ДСП.

При цьому, відповідач вважає операції з обшивки модульного офісу та побутових вагончиків є поліпшенням об`єкта (основні засоби) з метою отримання подальшої економічної вигоди, а операції з ремонту основних засобів направлені на безпідставне завищення витрат для зменшення фінансового результату з податку на прибуток підприємства.

Матеріалами справи також підтверджується, що в періоді що перевірявся, позивачем (Замовник) у ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДТЕХМОНТАЖ» (Виконавець) було придбано послуги відповідно до договору про надання послуг №01 від 01.03.2021 року (а.с.156, т.2).

За умовами вказаного договору про надання послуг Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати послуги з облаштування та монтажу відкритого складського майданчику.

Вартість послуг за даним договором складає 2 096 677,87 грн., в тому числі ПДВ - 349446,31 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно калькуляції послуги з облаштування та монтажу відкритого складського майданчику (Додаток 1 до договору №0103/1 від 01.03.2021), передбачено виконання наступних робіт (а.с.157, т.2):

земляні роботи при облаштуванні відкритого складського майданчика;

відсипка шлаком при облаштуванні відкритого складського майданчика;

ущільнення поверхні при облаштуванні відкритого складського майданчика;

підготовчі роботи до бетонування поверхні при облаштуванні відкритого складського майданчика;

армування поверхні при облаштуванні відкритого складського майданчика;

укладання бетону при облаштуванні відкритого складського майданчику, затирка бетонної поверхні при облаштуванні відкритого складського майданчика;

очищення металевих конструкцій крану механічне;

фарбування металевих конструкцій крану механічне.

При цьому, факт виконання послуг по облаштуванню відкритого складського майданчика підприємством «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДТЕХМОНТАЖ» підтверджується:

протоколом узгодження договірної ціни (додаток №2 до договору №0103/1 від 01.03.2021),( а.с.158, т.2),

актом прийому-здачі наданих послуг від 29.03.2021 року (додаток 3 до договору №0103/1 від 01.03.2021), (а.с.159, т.2),

додатковою угодою №1 до договору № 0103/1 від 01.03.2021 (а.с.160, т.2),

актом надання послуг №69 від 29.03.2021 (а.с.161, т.2),

рахунком на оплату №69 від 01.03.2021 (а.с.162, т.2),

актом надання послуг №70 від 29.03.2021 (а.с.163, т.2),

рахунком на оплату №70 від 01.03.2021 (а.с.164, т.2),

актом надання послуг №71 від 29.03.2021 (а.с.165, т.2),

рахунком на оплату №71 від 01.03.2021 (а.с.166, т.2),

банківськими виписками (а.с.169-171, т.2).

Зокрема, зазначені вище роботи проводились на майданчику, який використовується ТОВ «ТД МИР» на підставі Договору оренди відкритих складських площ №1/08 від 03.08.2020 (а.с.153-154, т.2),

Вказаний договір оренди укладений між ТОВ «Мир-Україна» (Орендодавець) та ТОВ «ТД МИР» (Орендар).

За умовами Договору оренди відкритих складських площ №1/08 від 03.08.2020, Орендодавець передає Орендарю в оренду (строкове платне користування) відкриті складські площі загальною площею 3000 кв.м., які розташовані за адресою м. Дніпро, вул. Гаванська, 9-Б, далі «Об`єкт оренди».

Об`єкт оренди Орендар використовує для ведення господарської діяльності відповідно до Статуту.

Товариством «ТД МИР» до складу витрат вказані роботи включено на підставі п.15 П(С)БО 7 «Основні засоби» у сумі 1 572 231,56 грн. Позивач зазначає, що проведення ремонтних робіт проводилось для підтримання об`єкту в технічному стані.

Водночас, контролюючий орган зазначає, що земляні роботи, відсипка шлаком, ущільнення поверхні, підготовчі роботи армування поверхні, укладання бетону при облаштуванні відкритого складського майданчику свідчать про те, що орендований у ТОВ «Мир Україна» майданчик був не облаштований для ведення господарської діяльності ТОВ «ТД Мир», а проведені роботи з реконструкцією орендованого основного засобу з метою отримання подальшої економічної вигоди.

За таких обставин відповідач вважає, що операції з ремонту основних засобів направлені на безпідставне завищення витрат для зменшення фінансового результату з податку на прибуток підприємства.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV встановлено, що державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

- створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов`язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

- удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Основними нормативними документами, що регламентують облік основних засобів, їх відображення у бухгалтерському обліку або міжнародній фінансовій звітності, є:

- Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 (далі - Методичні рекомендації № 561),

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (далі - П(С)БО 7 «Основні засоби»),

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 (далі - П(С)БО 16 «Витрати»).

Відповідно до підпункту 15.4 пункту 15 П(с)БО 16 «Витрати» до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п.16 П(с)БО 16 «Витрати»).

За визначенням, наведеним у пункті 4 П(с)БО 7 «Основні засоби», капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Згідно з пунктами 14, 15 П(с)БО 7 «Основні засоби», первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів. Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Пунктом 29 Методичних рекомендацій №561 визначено, що рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент.

У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об`єкту основних засобів і списанням заміненого об`єкту.

Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду.

Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів.

Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання.

Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому (п.30 Методичних рекомендацій №561).

Згідно з пунктом 31 Методичних рекомендацій №561, вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом.

Прикладами такого поліпшення є, зокрема:

а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг).

Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що в бухгалтерському обліку заходи на поліпшення та ремонт основних засобів можуть відображатися по-різному.

Насамперед, враховується характер проведення останніх та вплив на первісну вартість та первісно очікувані майбутні економічні вигоди від використання цього об`єкта.

Так, витрати, які здійснюються для підтримки об`єкта в робочому стані й отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання включаються до складу витрат поточного періоду на підставі акта виконаних робіт.

В той же час, у разі якщо за наслідками понесених витрат на ремонтні роботи відбулось поліпшення основного засобу, внаслідок чого, зокрема, зростає очікуваний термін корисного використання такого об`єкта, такі витрати слід відносити до капітальних інвестицій.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 10.04.2020 року у справі №1440/1967/18 вказав, що саме керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу поточної ситуації і їх істотності вирішує як класифікувати видатки. Тобто, керівництво підприємства визначає, які роботи вважаються поліпшенням об`єкта основних засобів, а які пов`язані з підтримкою їх в робочому стані. Залежно від цього видатки відображаються або як капітальні інвестиції з наступним збільшенням первісної вартості об`єкта основних засобів, або як видатки поточного періоду. Саме вид фактично здійсненого поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства на проведення такого. З наведеного випливає, що проведення поліпшення об`єкта передбачає вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об`єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, покращення умов праці тощо. Здійснення ж ремонту полягає у частковому відновленні окремих об`єктів для підтримання їх робочому стані.

В ході розгляду справи встановлено, що обшивка модульного офісу та побутових вагончиків та послуги по облаштуванню відкритого складського майданчика здійснювались позивачем лише для підтримання об`єкта в придатному для використання стані або відновлення робочого ресурсу об`єкта, що в жодному випадку не вплинуло на збільшення майбутніх економічних вигід.

Водночас, матеріали справи не містять (відповідачем не підтверджено), що ремонтні роботи, які були здійснені позивачем, носили ознаки модернізації, модифікації, добудови або реконструкції.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та суб`єктивність доводів відповідача щодо неправильності відображення витрат у складі собівартості, оскільки переоцінка об`єктів з моменту їх придбання не здійснювалася, експерти з даного питання контролюючим органом під час проведення перевірки не залучалися, комісія не створювалася.

Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності документів на підтвердження якості отриманого від ТОВ «Компанія ПРОМ ІМПОРТ» товару, а також на неточності товарно-транспортних накладних змісту укладеного з ТОВ «АЛЬВИН» договору, оскільки такі обґрунтування не були покладені в основу податкових повідомлень-рішень.

Крім того, слід зазначити, що документи, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т.н.) - документи, які за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів платнику податку, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

Водночас, сама по собі відсутність сертифікатів чи або паспорту якості, може стати лише підставою позивачу не приймати взагалі чи за якістю товар, поставлений контрагентом, та заявляти відповідні претензій та не свідчить про нереальність господарської операції. Крім цього, вказані документи складав та повинен був надати постачальник, а не позивач.

Також відповідачем не вказано та не доведено тієї обставини, що вся придбана позивачем продукція без виключення підлягає обов`язковій сертифікації у порядку, визначеному законодавством України.

При цьому, судом не досліджено понесені позивачем витрати на придбання туристичних послуг у зв`язку з їх не оскарженням позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що обшивка модульного офісу та побутових вагончиків та придбання послуг по облаштуванню відкритого складського майданчику не є поліпшенням основних засобів, а тому їх вартість підлягає віднесенню до складу загальновиробничих витрат, а відтак, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 02.08.2021 року №0113810702 на суму 514470,75 грн. підлягає скасуванню.

Щодо висновків відповідача про заниження Товариством «ТД МИР» податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 2 006 840грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що податковий орган, посилаючись на п.198.5 ст.198 ПК України наполягає на обов`язку позивача виписати та зареєструвати податкові накладні на суми попередньо закупленої арматури у зв`язку із невикористанням її у власній господарській діяльності.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що за період з 01.04.2017 по 31.03.2021 Товариством «ТД МИР» задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 60 142 455 грн.

Слід зазначити, що в ході проведення планової перевірки контролюючим органом встановлено, що станом на 31.03.2021 по рахунку 28 «Товар» у підприємства обліковується арматура в асортименті, яка була придбана у перевіряємому періоді на суму 10 034 197,91 грн.

Водночас, факт придбання арматури Товариством «ТД МИР» не ставиться відповідачем під сумнів та не спростовується, та підтверджується матеріалами справи.

Матеріалами справи підтверджується, що супровідним листом за вих.№2021/05-21 від 21.05.2021 року (а.с.82, т.1) позивач повідомив податковий орган, що станом на 31.03.2021 року на рахунку 281 обліковувалась арматура у кількості 751,046 т. за балансовою вартістю 9 277 104,52 грн. Станом на 21 травня 2021 року товар «арматура» реалізовано з ПДВ у загальній кількості 354,123 т. на суму 5 952 268,31 грн. таким контрагентам: ТОВ «ФЕРРУМ- СТІЛ» (код ЄДРПОУ 43642500), ТОВ «Колективне будівельно-монтажне підприємство «Демос» (код ЄДРПОУ19238968), ТОВ «Будівельна фірма «Будтехмонтаж» (код ЄДРПОУ 42422537). Також, у зв`язку із виробничою необхідністю товар «арматура» покладено на відповідальне зберігання ТОВ «Хім-Еко» (код ЄДРПОУ 36072043) за Договором відповідального зберігання ЗБ-2021/05/05 від 05.05.2021 року у кількості 396,923т.

Водночас, з акту перевірки від 11.06.2021 року вбачається, що податковим органом у зв`язку із неповідомленням позивачем місця зберігання товару (арматура) на день проведення перевірки 31.03.2021 року та ненадання можливості обстеження складських приміщень для підтвердження залишків арматури, зроблено висновок про те, що оскільки товарно матеріальні цінності використані не в господарській діяльності, позивач повинен був нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ у відповідності до положень п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Натомість, чинне податкове законодавство не покладає на платника податків обов`язку із донарахування податкових зобов`язань у зв`язку із не реалізацією попередньо придбаного активу, а тому вищевикладений висновок відповідача є необґрунтованим.

Також, на думку колегії суддів апеляційної інстанції є безпідставними доводи в акті перевірки №1816/04-36-07/38432167 від 11.06.2021 про не повідомлення Товариством «ТД МИР» місця зберігання арматури на час проведення перевірки та не надання можливості обстеження складських приміщень для підтвердження залишків арматури, оскільки пунктом 81.2 статті 81 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Крім того, матеріали справи не містять доказів не допуску до проведення перевірки, відповідний акт про не допуск не складався.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що в ході проведення планової виїзної перевірки позивачем було надано відповідачу повний доступ як до території, так і до приміщень відкритого складського майданчика, розташованого за адресою: місто Дніпро, вул.Гаванська, 9-Б.

Доказів на підтвердження обґрунтованості позиції відповідача матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з виснлвкеолм суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 02.08.2021 року №0113840702 про донарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 2 508 550грн., підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини спростовують доводи, викладені відповідачем.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Виходячи з результатів апеляційного перегляду розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.12.2021 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 07.12.2022 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 07.12.2022

В повному обсязі постанова виготовлена 14.12.2022.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова