Рішення

від 21.12.2022 по справі 288/1206/21

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/1206/21

Провадження № 2/288/52/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

з участю секретаря судових засідань Корнієнко Т.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув смт.Попільня Житомирськоїобласті цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Відділуосвіти,охорони здоров`я,культури,молоді таспорту Попільнянськоїрайонної державноїадміністрації Житомирськоїобласті, Житомирської державноїрайонноїадміністраціїЖитомирської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області (далі відповідач-1), Житомирської державноїрайонноїадміністраціїЖитомирської області (далі відповідач-2) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, в якому вказує, що 01 лютого 2021 року згідно наказу № 2-к від 01.02.2021 року вона була звільнена з відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, згідно п.1ст.40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією відділу.

Згідно особового рахунку по заробітній платі, їй належало до виплати на день звільнення 28962,16 гривень.

04 лютого 2021 року на її банківську картку надійшли кошти в сумі 23671,04 гривень, залишок коштів в сумі 5289,12 гривень, вона отримала 30 березня 2021 року.

Отже, заборгованість по виплаті заробітної плати, яка належала до виплати в день звільнення, тривав до 30 березня 2021 року.

Затримка по виплаті їй належних сум при звільненні виникла за період з 01 лютого 2021 року по 30 березня 2021 року.

У зв`язку з вищенаведеним, при розрахунку середнього заробітку враховується заробітна плата за грудень 2020 року та січень 2021 року (місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата).

Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, заробітна плата: грудень 2020 року- 16560.00 грн., січень 2021 року - 9850.00 грн., всього: 26410,00 грн.

Кількість робочих днів: грудень 2020 року -22, січень 2021 року-19, всього: 41 робочий день.

Середньоденна зарплата: 26410.00 / 41 = 644.15 грн.

Кількість робочих днів за час затримки виплати - 42 дні (з 01.02.2021 по 30.03.2021 року)

Середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за весь період: 644,15 грн. х 42 = 27054,30 грн.

Середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 27054,30 грн.

У зв`язку із затримкою заробітної плати їй завдана моральна шкода, яка обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення її законного права на заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням її прав, втратою у зв`язку з цим престижу та ділової репутації серед співпрацівників, знайомих, друзів та родичів.

Незаконними діями керівництво відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, їй було нанесено моральну шкоду, яку вона оцінила у 3000 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з Відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, що складає 27054,30 грн.; Стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву в якій просив розгляд здійснювати без її участі.

Відповідачі всудове засіданняне з`явилися, продату,час тамісце розглядусправи повідомлені заздалегідь іналежним чиномзгідно норм статті 128ЦПК України.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 21 грудня 2022 року Попільнянська районна державна адміністрація Житомирської області, перебуває в стані припинення з 06 січня 2021 року. Внесення рішення засновників щодо припинення ЮО в результаті реорганізації.

Від представника відповідача Житомирської державноїрайонної адміністраціїЖитомирської області надійшла до суду заява в якій просили справу розглядати без їх участі.

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

15лютого 2022року представникомЖитомирської державноїрайонної адміністраціїЖитомирської області подано відзив на позовну заяву в якому просили відмовити в задоволенні позову, оскільки вина відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області та Житомирської державноїрайонної адміністраціївідсутня з наступних причин. Обставини, які зумовили таку заборгованість, не залежали від волі відповідачів, а мали місце у зв`язку з реалізацією реформи децентралізації та набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій, та у зв`язку з цим відсутністю у розпорядника коштів бюджету коштів для розрахунку з працівниками. Щодо стягнення маральної шкоди, то позивачем жодним чином не доведено ступінь її моральних страждань або інших негативних явищ, заподіяних їй незаконними діями або бездіяльністю роботодавця. Середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні становить: 644,15 х 41=26410,15 грн.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства, розглянувши справу на засадах змагальності сторін, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 листопада 2019 року працювала у відділі освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області на посаді начальника, що підтверджується копією листі з трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Відповідно до Наказу № 2-К від 01 лютого 2021 року відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу 01 лютого 2021 року у зв`язку з реорганізацією відділу (п.1 ст. 40 КЗпП України) з виплатою компенсації за 15 календарних днів невикористаної відпустки за період роботи з 01 листопада 2019 року по 30 жовтня 2020 року, за 8 днів невикористаної відпустки за період роботи з 01 листопада 2020 року по 01 лютого 2021 року (ст. 24 Закону України «Про відпустки) та вихідної допомоги в розмірі двох середніх заробітних плат (ч. 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу»). Підстава: наказ відділу від 30.12.2020 року № 101.

Згідно виписки по особовому рахунку по заробітній платі виданого відділом освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, станом на 01 лютого 2021 року ОСОБА_1 за січень місяць -19 робочих днів та лютий місяць -1 робочий день, нараховано до виплатити - 28962,16 гривень.

Як вбачається з виписки по картковому рахунку ГУ з обслуговування клієнтів, ОСОБА_1 04 лютого 2021 року в рахунок зарахування заробітної плати за першу половину лютого 2021 року, перераховано кошти в сумі 23673,04 гривень. Решту коштів в розмірі 5289,12 гривень позивачу перераховано 30 березня 2021 року.

Відповідачем не заперечується та обставина, що позивачеві у день звільнення не було виплачено усіх належних сум.

Відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області від 30 грудня 2020 року № 214 «Про реорганізацію структурних підрозділів райдержадміністрації», реорганізовано шляхом приєднання до Житомирської районної державної адміністрації структурні підрозділи, які мають статус юридичної особи публічного права Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

У відповідності до положень статті 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.21Закону України«Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Стаття 93 КЗпП України визначає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч.1 ст. 115 КЗпП України).

Стаття 47 КЗпП Українивизначає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП Українизазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Тож чинний закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Втім встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Варто також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначила, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні.

Відповідачем не подано доказів відсутності його вини у затримці проведення розрахунку з позивачем; у матеріалах справи відсутні й будь-які дані щодо спору про розмір невиплачених позивачеві сум. За таких обставин наявні підстави для застосування положень частини 1 статті 117 КЗпП України щодо відповідальності відповідача за затримку розрахунку при звільненні.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові по цивільній справі №6-195цс14 і є обов`язковою для застосування у всіх судах України.

Згідно з абзацом третім пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзаців пункту 8 вищевказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Позивач була звільнена 01 лютого 2021 року. Станом на 30 березня 2021 року проведено розрахунок по заробітній платі.

Визначаючи середній заробіток, суд виходить із наступного розрахунку. Розмір заробітку позивача, становить: грудень 2020 року 16560,00 грн., січень 2021 року 9850,00 грн. Кількість робочих днів у грудні 2020 року22 днів, у січня 2021 року19 днів. Таким чином, середній заробіток позивача становить: (16560,00+9850,00) : (22+19) = 644,15 грн. Заборгованість по заробітній платі, була виплачена позивачу частково 04 лютого 2021 року в розмірі 23671,04 гривень та остаточно проведено розрахунок 30 березня 2021 року в розмірі 5289,12 гривень. Кількість робочих днів з 01 лютого 2021 року по 30 березня 2021 року становить 41 днів. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 644,15 х 41 = 26410,15 грн., вказана сума співпадає з розрахунком наведеним представником відповідача у своєму відзиві.

Разом зтим,судом враховується,що Відділ освіти,охорони здоров`я,культури,молоді таспорту Попільнянськоїрайонної державноїадміністрації Житомирськоїобласті з 04січня 2021року перебуваєі станіприпинення,що підтвердилосьвитягом зЄдиного державногореєстру юридичнихосіб,фізичних осібта громадськихформувань. А тому,враховуючи принципспівмірності тасправедливості,що бувзастосований ВеликоюПалатою Верховногосуду усправі №761/95/84/15-ц,суд стягуєз відповідачана користьпозивача середнійзаробіток зачас затримкирозрахунку в сумі 11414,47грн., виходячи з наступного розрахунку. Середній заробіток позивача за місяць становить 12883 грн. (644,15х19=12238,85 грн.). Прострочена заборгованість становила 5289,12 грн., що становить 43,22 відсотки від середнього заробітку позивача. В грошовому еквіваленті 43,22 відсотки від середнього заробітку за час затримки розрахунку (26410,15 грн.) становить 11414,47 грн.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає загальну суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на фінансове становище, як на підставу звільнення його від відповідальності, оскільки, як зазначено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності на підставі ст. 117 КЗпП.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступні обставини.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За роз`ясненнями п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 з подальшими змінами розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача та інших обставин.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Виходячи із наведеного, суд вважає, що було порушено трудові права позивача у зв`язку з невиплатою усіх належних сум, що змусило позивача докладати додаткових зусиль для відновлення порушеного права, тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

З огляду на характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у способі життя позивача, виходячи з принципів розумності та справедливості, а також розміру недоотриманих виплат, суд визначив розмір моральної шкоди в сумі 1500 гривень, що буде відповідати перенесеним позивачем моральним стражданням.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до відділу освіти, охорони здоров`я, культури, молоді та спорту Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, оскільки Попільнянська районна державна адміністрація Житомирської області як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 21 грудня 2022 року Попільнянська районна державна адміністрація Житомирської області, перебуває в стані припинення. Внесення рішення засновників щодо припинення ЮО в результаті реорганізації.

Таким чином, аналіз досліджених в судовому засіданні об`єктивних доказів дає суду підстави зробити правовий висновок про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав та в розмірах, наведених судом вище.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача суд стягує 383,09 грн. судового збору, а також із Житомирської державної районної адміністрації Житомирської області в дохід держави підлягає стягненню 454,00 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України; статтями 47, 116, 117, 233 КЗпП України, Законом України «Про відпустки», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року №100, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділуосвіти,охорони здоров`я,культури,молоді таспорту Попільнянськоїрайонної державноїадміністрації Житомирськоїобласті, Житомирської державноїрайонноїадміністраціїЖитомирської області простягнення середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку таморальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Житомирської державноїрайонноїадміністраціїЖитомирськоїобласті (кодЄРДПОУ 04053476,місцезнаходження:м.Житомир,вулиця ЛесіУкраїнки,1)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ) середній заробітокза часзатримки розрахункупри звільненніза періодз 01лютого 2021року по 30березня 2021року в розмірі 11414 гривень 47 копійок та 1500 гривень на відшкодування моральної шкоди, а всього в розмірі 12914 гривень 47 копійок.

Стягнути з Житомирської державноїрайонноїадміністраціїЖитомирськоїобласті (кодЄРДПОУ 04053476,місцезнаходження:м.Житомир,вулиця ЛесіУкраїнки,1)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 383 гривень 09 копійок.

Стягнути з Житомирської державноїрайонноїадміністраціїЖитомирської області (код ЄРДПОУ 04053476, місцезнаходження: м. Житомир, вулиця Лесі Українки, 1) в дохід державного бюджету України судовий збір в розмірі 454 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко