Рішення

від 05.12.2022 по справі 548/1918/22

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1918/22

Провадження № 2/548/617/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2022 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді: Коновода О.В.,

при секретарі судового засідання : Листопад В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорольського ботанічного саду про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з позовом до Хорольського ботанічного саду (адреса знаходження: вул. Кременчуцька, 1/79, оф. 46 м. Хорол Лубенського району Полтавської області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити певні дії. Позовна заява мотивована тим, що він ОСОБА_1 , є ветераном вiйни - інвалідом II групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантгії їх соціального захисту. З грудня 2011 року позивач працює в Хорольському ботанічному саду на посаді головного бухгалтера.

Позивач зазначає, що з 24 лютого 2022 року як військовослужбовець ЗСУ проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконує (несе) обов`язки військової служби та військові обов`язки в воєнний стан (особливий правовий режим).

Згідно наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.02.2022 № 37 , позивача- молодшого сержанта ОСОБА_1 призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 24 лютого 2022 року призвано на посаду інструктора відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_1 , його призначено на визначену штатним розписом посаду.

24 лютого 2022 року, згідно вищезазначеного наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 він посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно Наказу Хорольського ботанічного саду від 21.07.2022 № 01-04/14-К працівникам, увільненим від роботи у зв`язку із призивом у відповідності до ст.. 39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» з 19 липня 2022 року припинено нарахування та виплату середнього заробітку.

Позивач вказує, що на момент його призову до лав ЗСУ діяла норма ч. 3 ст. 119 КЗпП України, якою передбачався обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку працівникам, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Просить визнати протиправною бездіяльність директора Хорольського ботанiчного саду щодо не відновлення нарахування та виплати йому середнього заробiтку як працiвнику, призваному на військову службу за призовом під час мобiлiзацiї до 19 липня 2022 року ;- визнати незаконним i скасувати наказ № 01-04/14-К «Про припинення збереження середнього заробiтку мобiлiзованим» в частині припинення ОСОБА_1 виплати середнього заробiтку на весь час військової служби за призовом під час мобiлiзацiї з 19.07.2022 року; - зобов"язати Директора Хорольського ботанiчного саду відновити виплату середнього заробiтку починаючи з 19.07.2022 року.

04.11.2022 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.

05.12.2022 року директор Хорольського ботанічного саду Красовський В.В., надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до відомостей позивач ОСОБА_1 , з грудня 2011 року працює в Хорольському ботанічному саду на посаді головного бухгалтера.

24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого ЗУ «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні»

Також, 24 лютого 2022 року строком на 90 діб в Україні оголошено та проведено мобілізацію відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію».

Відповідно до Повідомлення Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ( по стройовій частині) та з Витягу із Наказу № 37 від 24.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно мобілізаційної директиви Головнокомандуючого Збройних Сил України від 24.02.2022 року № 32/321/501/13т та згідно Указів Президента України від 24.02.2022 року «Про проведення воєнного стану в Україні» та «Про загальну мобілізацію» - молодшого сержанта ОСОБА_1 призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 24 лютого 2022 року призвано на посаду інструктора відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати таким, що з 24 лютого 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.

19 липня 2022 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Пунктом 17 ч. 1 розділу 1 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до КЗпП України, а саме, у ч. 3 ст. 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» змінено словами «зберігаються місце роботи і посада ».

З врахуванням відповідних змін щодо обсягу гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків, Хорольським ботанічним садом 21 липня 2022 року видано Наказ про припинення нарахування середнього заробітку працівникам увільненим від роботи у зв`язку із призовом на військову службу за загальною мобілізацією.

Відповідно до даного Наказу, з 19 липня 2022 року на період проходження військової служби за загальною мобілізацією, припинено нарахування середнього заробітку ОСОБА_1 головному бухгалтеру.

Згідно з частиною 3статті 119 КЗпП України, у редакціїЗакону України від 20 травня 2014 року № 1275-VII, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову.

19 липня 2022 року набрав чинностіЗакон України №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»(законопроект №7251).

Відповідно до ч.2ст.1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»(зі змінами, внесенимиЗаконом № 2352-IX від 01.07.2022) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями43,44 Конституції України.

Так,Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який 19 липня 2022 року набрав чинності, внесено зміни достатті 119 Кодексу законів про працю Українив частині виключення норми щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Так, відповідно до п.17Закону №2352внесено зміни до частини 3статті 119 КЗпП, а саме: слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

При цьому державою мобілізованим працівникам забезпечено виплату грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.

Пунктом 1 вказаної постанови передбачається установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Таким чином, держава взяла на себе обов`язок з виплати щомісячного забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та мобілізованим працівникам (зокрема, тим, що перебувають на військовій службі за контрактом) та при цьому з 19 липня 2022 року зняла цей обов`язок з роботодавців, які в умовах війни та воєнного стану мають обмежені фінансові можливості.

Оскільки,закон не має зворотної дії в часі, обов`язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку зберігається включно до дня, що передує дню набранням чинності цим Законом.

Водночас, зазначені зміни не обмежують права суб`єктів господарювання приватної форми власності зберігати такі виплати і після набуття чинності цим Законом. Тобто якщо роботодавець бажає і має можливість виплачувати середній заробіток, то він вправі це продовжувати робити.

Відповідно до роз`яснень Міністерства економіки України щодо застосування положеньЗакону №2352, викладених в листі від 26.07.2022 р. № 4711-06/52362-09, з метою уникнення дискримінаційних підходів відносно працівників, які будуть прийняті (призвані) на військову службу після дня набрання чинностіЗаконом, збереження роботодавцем заробітної плати за працівниками, які були прийнятті (призвані) на військову службу до дня набрання чинностіЗаконом, на думку Міністерства, слід припинити.

Разом з тим, відповідно достатті 9-1 КЗпПпідприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Враховуючи, що прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2352 не визначено особливостей застосування норми частини третьоїстатті 119 КЗпП, то з дня набрання чинності вказаногоЗаконуза працівниками, призваними (прийнятими) до дня набрання чинностіЗаконом №2352на військову службу, слід зберігати лише місце роботи (посаду).

Враховуючи викладене,з моменту набрання чинностіЗаконом №2352, на думку Мінекономіки, яку також підтримує Відповідач, не вбачається правових підстав для продовження виплати роботодавцем середньої заробітної плати працівникам, які були прийнятті (призвані) на військову службу до 19.07.2022 року.

Щодо твердження Позивача стосовно дії в часі норми права про незастосування ч.3ст. 119 КЗпП Українидо трудових відносин, які виникли до внесення змін до ч. 3 ст.119 КЗпП України, тобто до 19.07.2022 року

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 N 2352-IXне містить вимог, що вказані зміни у законодавстві стосуються осіб, які призвані на військову службу вже після набрання чинності таких змін.

Позивач, посилаючись на неприпиненя дії закону в часі, помилково стверджує, що положення нового законодавчого акту не повинно поширюватися на трудові відносини, які виникли з Хорольським ботанічним садом .

Отже, нормазакону ч. 3ст. 119 КЗпП Україниу редакціїЗакону №2352-ІХпоширюється на правовідносини в даному випадку, які виникли до набрання чинності нормою, так і після цього.

Так, відповідно до змін, внесених до ч.3 ст.119 КЗпПЗаконом № 2352з 19 липня 2022 року, Відповідачем за військовослужбовцями за контрактом зберігається робоче місце та посада, проте середній заробіток не зберігається та не виплачується.

Відповідно до вищезазначеного, Хорольським ботанічним садом застосовано зміни, внесені до ст.119 КЗпП, у відповідності до норм ст.58 Конституції та згідно п.3ст.5 ЦК України, а саме з дня, коли Закон №2352 набрав чинності з 19 липня 2022 року і тільки до тих прав і обов`язків щодо нарахування і виплати заробітної плати, що виникли після набраннязакономчинності19 липня 2022 року.

При цьому Відповідачем не було скасовано накази про нарахування середнього заробітку мобілізованим працівникам, які були видані до набрання чинностіЗаконом №2352, яким внесено зміни до ч.3ст.119 КЗпП.

Виходячи з зазначеного, норма ч.3ст. 119 КЗпП України у частині збереження середнього заробітку втратила чинність, відтак Хорольським ботанічним садом не порушено нормист. 58 Конституції України та ЦК України щодо незворотності дії закону в часі, тому нарахування та виплати середнього заробітку з 19 липня 2022 року припинено правомірно у повній відповідності до Закону.

Суд не погоджується з позицією позивача стосовно дії в часі норми права про незастосування ч. 3ст. 119 КЗпП Українидо трудових відносин, які виникли до внесення змін до ч. 3ст. 119 КЗпП України, тобто до 19.07.2022 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 р. № 1-рп/99 зазначає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Урішенні від 03жовтня 1997 р. № 4-зп Конституційний Суд Українизазначає, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто наданнязаконуабо іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першоюстатті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзаци перший-другий пункту 4 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідностіКонституції України(конституційності)Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа про податки) від 05.04.2001№ 3-рп/2001).

У Рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі про страхові виплати Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим, які здійснюються і відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (в нашому випадкусередній заробіток зберігається роботодавцем за рахунок його коштів), встановлюються державою з урахуванням його фінансових можливостей.

Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22).

Міжнародний пакт про економічні,соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов`язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі « Ейрі проти Ірландії» також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 р. № № 5-р/2018зазначається, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: «обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключноКонституцієюі законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права» (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).

При цьому, Урядом прийнято Постанову від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 вказаної постанови передбачається установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

З урахуванням викладеного, а також з метою уникнення дискримінаційних підходів відносно працівників, які будуть прийняті (призвані) на військову службу після дня набрання чинностіЗакономроботодавець вправі припинити збереження заробітної плати за працівниками, які були прийнятті (призвані) на військову службу до дня набрання чинності Законом.

На думку суду, твердження позивача щодо неналежного виконаня відповідачем обов`язку щодо сплати позивачу, як військовослужбовцю середнього заробіткує помилковим.

ЗУ «Про внесеня змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» змінено редакцію ч. 3 ст. 119 КЗпП України щодо виключення із обсягу гарантій збереження середнього заробітку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод , основні обов`язки громадянина.

Тобто, законодавче визначення обсягу гарантій для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків є виключно компетенцією Верховної Ради України.

Згідно з ч. 1 ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також, інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Відповідно до ст. 152 Конституції України Закони та інші акти за рішеннями Конституціного Суду України визаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня ухвалення.

З огляду на викладене, до моменту визнання неконституційним ЗУ «Про внесеня змін до деяких законодавчих актів України» щодо оптимізації трудових відносин» або його окремих положень, в порядку конституційного контролю, означений закон є таким, що відповідає Конституції України.

Тому, на думку суду, застосування положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» є правомірним та законним, а відтак, і накз відповідача від 21 липня 2022 року № 01-04/14-К є правомірним та законним.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідач, видаючи Наказ № 01-04/14-К від 21 липня 2022 року про припинення нарахування середнього заробітку позивачу ОСОБА_1 на період проходження ним військової служби, діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки позивача ОСОБА_1 при зверненні до суду з даними позовом звільнено від сплати судового збору , а у задоволенні його позовних вимог відмовлено, то витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст.43,44,119КЗпП України,Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постановою від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», ст.ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса : АДРЕСА_1 ) до Хорольського ботанічного саду (адреса знаходження:вул.Кременчуцька,1/79,оф.46м.Хорол Лубенськогорайону Полтавськоїобласті ) провизнання бездіяльностіпротиправною тазобов"язаннявчинити певнідії,- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05 грудня 2022 року .

Суддя: О.В. Коновод