Рішення

від 21.12.2022 по справі 569/7964/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/7964/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Тимощука О.Я.

при секретарі Ковальчук О.Б.,

за участю представника позивача адвоката Цуняка С.В.,

провівши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне заочний розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна бувшого подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , про поділ майна бувшого подружжя, а саме: будинковолодіння, загальною площею 46,5 кв.м. (відповідно до Договору купівліпродажу будинковолодіння від 15.02.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С.Й., зареєстрованого за № 652) та земельну ділянку, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0265 га, кадастровий номер 5610100000:01:028:0262 (відповідно до Державного акту серії ЯД № 263465 від 29.12.2006 року), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.

Представник позивача - адвокат Цуняк С.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити повністю, з підстав та мотивів наведених у позові. Крім того, пояснив, що вважає неявку відповідачки зловживанням процесуальними правами, оскільки з метою досудового врегулювання спору про поділ майна бувшого подружжя останній направлялась досудова пропозиція, яка нею була отримана. Таким чином, сторона відповідача була обізнана про майновий спір, а тому зобов`язана була цікавитись про стан своїх майнових прав. Вважає зазначені дії відповідачки такими, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема спрямовані на безпідставне затягування розгляду даної справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася повторно, про час та дату розгляду справи повідомлялась належним чином, причину неявки суду не повідомила. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзив на позов не надала.

Частиною восьмоюстатті 178 ЦПК Українивизначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2ст. 191 ЦПК України.

Суд вважає зібраних в справі доказів достатньо для вирішення справи по суті, тому розглядає справу у відсутності відповідача в заочному порядку.

Заслухавши думку представника позивача адвоката Цуняка С.В., дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, щоз 13.10.1990 року по 11.12.2020 року позивач - ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 , який рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11.12.2020 року розірвано.

За період шлюбу сторонами у спільну сумісну власність було набуто: будинковолодіння, загальною площею 46,5 кв.м. (відповідно до Договору купівлі продажу будинковолодіння від 15.02.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С.Й., зареєстрованого за № 652) та земельну ділянку, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0265 га, кадастровий номер 5610100000:01:028:0262 (відповідно до Державного акту серії ЯД №263465 від 29.12.2006 року), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.

Подальше спільне проживання позивача та відповідачки не можливе, у зв`язку з чим виникла необхідність поділу сумісно нажитого майна бувшого подружжя.

12.05.2022 року на адресу відповідачки - ОСОБА_2 позивачем було надіслано досудову пропозицію, яка згідно оглянутих в судовому засіданні матеріалів справи, нею була отримана 25.05.2022 року, однак проігнорована.

Згідно Звіту про оцінку майна від 03.05.2022 року: будинковолодіння, загальною площею 46,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного ТОВ «МІРАМЕКС», ринкова вартість даного об`єкту складає 654 023 грн.

Згідно експертно-грошової оцінки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд від 03.05.2022 року, загальною площею 0,0265 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного ТОВ «МІРАМЕКС», ринкова вартість даного об`єкта становить 165 115 грн., а разом 819 138 грн.

Відповідно до вищезазначених оцінок вартість спільно нажитого майна разом становить 819138 грн.

Згідно висновку експерта № 220306/1_ФМ від 10.06.2022 року, судовим експертом Фурсовичем М.О. встановлено, що «Індивідуальний житловий будинок, загальною площею 46,5 кв.м., господарські будівлі та споруди. за адресою: АДРЕСА_1 , є неподільним між двома співвласниками, з одного боку ОСОБА_2 та з іншого боку ОСОБА_1 по Ѕ частки кожному.

Враховуючи, що між сторонами в добровільному порядку не досягнуто згоди стосовно поділу сумісно нажитого майна, позивач просить визнати за ним та ОСОБА_2 по Ѕ ідеальної частки у будинковолодінні, загальною площею 46,5 кв.м. та земельній ділянці, загальною площею 0,0265 га, кадастровий номер 5610100000:01:028:0262, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, кожному, залишивши вказане майно у їхній спільній частковій власності.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 13,19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічне положення закріплено у ч. 3 ст. 368 ЦК України, де зазначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).

Частиною 1 ст. 70 СК України, встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічне закріплено в ч. 2 ст. 372 ЦК України, згідно якої - у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Зазначені норми закону, свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, та у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні бути враховані всіма судами України.)

Відповідно до роз`яснень пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

За змістом ч. 1 ст. 69 СК України слідує, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Аналогічні роз`яснення містяться в пп. а) п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 січня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», зокрема, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Способи та порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя визначаються статтею 71 СК України.

Аналогічне роз`яснено у п. 22 Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Вищезазначене, закріплено у правових позиціях викладених у Постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та підсумовано у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року по справі № 372/504/17, Провадження № 14-325цс18.

Відповідно до пункту 25 Постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного Суду України роз`яснено: що «вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя, (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми».

У разі коли кожен з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Аналогічні правові висновки Верховний суд України висловив у своїх Постановах від 18.05.2016 року по справі №6-3037цс15, від 30.03.2016 року по справі № 6-281цс15, від 11.03.2015 року по справі № 6-21цс15).

На підставі викладеного, законодавцем чітко визначено порядок поділу спільного майна подружжя, який пов`язаний з певними діями сторін, і як наслідок, у разі невчинення сторонами таких дій, можливий варіант щодо визнання судом ідеальних часток подружжя в цьому майні та залишення його у їх спільній частковій власності. При цьому, обов`язковою умовою прийняття вказаного рішення є неподільність речі.

Відповідно до ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Враховуючи те, що будинковолодіння, загальною площею 46,5 кв.м., та земельна ділянка, загальною площею 0,0265га, кадастровий номер 5610100000:01:028:0262, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований вказаний житловий будинок, з надвірними будівлями та спорудами, набуте у період шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя, відповідно до Висновку експерта № 220306/1_ФМ від 10.06.2022 року вказане майно є неподільним, то керуючись ст.ст. 60, 71 СК України, суд розділяє спільно нажите майно по Ѕ ідеальної частки кожному із сторін, при цьому залишивши вказане майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 4095 грн. 69 коп., а також понесено витрати з оплати послуг по складанню Звіту про оцінку майна (будинковолодіння) та Експертно-грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 2 400 грн., які документально підтверджені, вказані витрати слід покласти на відповідача ОСОБА_2 .

На підставі ст.ст. 60, 68, 71 СК України, ст.ст. 321, 355, 368, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проподіл майнабувшого подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по Ѕ ідеальної частки у будинковолодінню, загальною площею 46,5 кв.м. та земельній ділянці, загальною площею 0,0265 га, кадастровий номер 5610100000:01:028:0262, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, кожному, залишивши вказане майно у їхній спільній частковій власності.

Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 6495 (шість тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 69 копійок судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Рівненського апеляцiйного суду через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 виданий органом 5610 15.05.2018 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 28.11.1997 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення виготовлений 21 грудня 2022 року.

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук