Постанова

від 20.12.2022 по справі 580/8948/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/8948/21 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіФайдюка В.В.

суддів:Мєзєнцева Є.І.

Собківа Я.М.

При секретарі:Шепель О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест» (далі позивач, ТОВ «Латагроінвест») звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 жовтня 2021 року №0077550705, згідно якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 117 012, 50грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки акта перевірки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ТОВ «Латагроінвест» за результатами фінансово-господарських операцій з контрагентами правомірно сформувало витрати і податковий кредит, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року даний адміністративний задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування скарги зазначено, що за результатами дослідження господарських операцій невідомо, які реальні наслідки отримав позивач від контрагентів, які витрати передбачалось відшкодувати надавачу послуг, та якими документами це підтверджується, яку кількість послуг фактично надано. Також відповідач вказує на дефектність первинних бухгалтерських документів в контексті повноти зазначеної інформації. Таким чином, діяльність з придбання послуг здійснювалась з метою формування витрат та отримання податкової вигоди. У зв`язку з цим, спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечено проти її доводів та зауважено про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Зазначено, що саме виробнича необхідність та відсутність у штаті підприємства окремих спеціалістів спонукала позивача на укладення договорів про надання абонентських послуг з ТОВ Агропросперіс, ТОВ Золотий Світанок (Агро), ТОВ АП Сек`юріті, ТОВ Апелла Консалт.

Кожен з наведених суб`єктів надавав різні за функціональним призначенням послуги, які були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022 та від 12 серпня 2022 року № 573 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги здійснюється в умовах воєнного стану, що суттєво обмежує можливість вирішення справи у строк, встановлений статтею 309 КАС України, колегія суддів з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу в умовах діючого воєнного стану, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч.4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Латагроінвест» зареєстровано юридичною особою з 22 серпня 2006 року (код ЄДРПОУ 34323974).

Службовими особами ГУ ДПС у Черкаській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року від`ємного значення ПДВ, у т.ч. заявленого відшкодування з бюджету.

Результати перевірки оформлені актом від 06 липня 2021 року № 4823/23-00-07-0505/34323974 (далі акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки ГУ ДПС у Черкаській області встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 219 754 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки та рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 30 вересня 2021 року №22222/6/99-00-06-01-05-06 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 08 жовтня 2021 року №0077550705, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2021 року на 117 012,50 грн.

Не погоджуючись з винесеним відповідачем податковим повідомленням-рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судом встановлено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкової дисципліни засновані на твердженнях про те, що перевіркою відображених у рядку 17 Декларації «Усього податковий кредит» показників за період з 01 квітня 2021 року по 31 квітня 2021 року встановлено, що на формування цих показників мало вплив відображення ПДВ по виписаних на користь позивача податкових накладних: ТОВ Агропросперіс, ТОВ Золотий Світанок (Агро), ТОВ АП Сек`юріті, ТОВ Апелла Консалт та ТОВ «Агро ІТ».

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців п. 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Обов`язковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

Відповідно до приписів п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Як вбачається з матеріалів, 04 січня 2021 року між ТОВ АП Сек`юріті та позивачем укладено договір №3-ЗП-АПС на абонентські послуги з питань організації та управління безпекою.

На підтвердження виконання вищевказаного договору та реальності операцій позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 квітня 2021 року №185 на суму 24624,00 грн., (у т.ч. ПДВ 4104,00 грн.), який містить опис наданих послуг та скріплений підписами керівників.

Оплата придбаних послуг підтверджується платіжним дорученням від 02 квітня 2021 року №3780 на суму 24624,00 грн.

Отже, позивач підтвердив формування витрат за вищевказаним договором.

Крім того, 04 січня 2021 року між ТОВ Апелла Консалт та позивачем укладено договір №3-ЗС-АК на абонентську юридичну допомогу.

На підтвердження виконання вищевказаного договору та реальності операцій позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 квітня 2021 року №214 на суму 24624,00 грн., (у т.ч. ПДВ 4104,00 грн.), який містить опис наданих послуг та скріплений підписами керівників.

Оплата придбаних послуг підтверджується платіжним дорученням від 02 квітня 2021 року №3792 на суму 24624,00 грн.

Отже, позивач підтвердив формування витрат за вищевказаним договором.

Також 04 січня 2016 року між ТОВ Агропросперіс та позивачем укладено договір №5-АП/ЗС про надання абонентських послуг.

На підтвердження виконання вищевказаного договору та реальності операцій позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 квітня 2021 року №300 на суму 171643,00 грн., (у т.ч. ПДВ 28607,17 грн.), який містить опис наданих послуг та скріплений підписами керівників.

Оплата придбаних послуг підтверджується платіжним дорученням від 02 квітня 2021 року №3807 на суму 171643,00 грн.

Отже, позивач підтвердив формування витрат за вищевказаним договором.

01 січня 2018 року між ТОВ Золотий Світанок (Агро) та позивачем укладено договір №03/01/2018 про надання абонентських послуг.

На підтвердження виконання вищевказаного договору та реальності операцій позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 квітня 2021 року №27 на суму 76666,67 грн., (у т.ч. ПДВ 15333,33 грн.), який містить опис наданих послуг та скріплений підписами керівників.

Оплата придбаних послуг підтверджується платіжним дорученням від 07 квітня 2021 року №3812 на суму 92000,00 грн.

Отже, позивач підтвердив формування витрат за вищевказаним договором.

Також 11 березня 2021 року між ТОВ Агро ІТ та позивачем укладено договір №110301 про надання послуг.

На підтвердження виконання вищевказаного договору та реальності операцій позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09 квітня 2021 року №86 на суму 19619,70грн., (у т.ч. ПДВ 3923,94 грн.), від 09 квітня 2021 року №94 на суму 59515,58грн., (у т.ч. ПДВ 11903,12грн.), які містять описи наданих послуг та скріплені підписами керівників.

Оплата придбаних послуг підтверджується платіжним дорученням від 02 квітня 2021 року №3787 на суму 23543,64грн.; від 17 березня 2021 року 021 №3691 на суму 71418,70грн.

Отже, позивач підтвердив формування витрат за вищевказаним договором.

Таким чином, позивач довів зміну власного майнового стану, пов`язану з вищевказаними правочинами у квітня 2021 року.

Згідно доводів апеляційної скарги, підставою для відмови на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивача по вказаним вище контрагентам є дефектність первинних документів, а саме: акти здачі приймання робіт та додатки до актів здачі приймання робіт не містять: дати і місця складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

З даного приводу слід зазначити, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вищенаведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

В той же час, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Так, згідно наявних у матеріалах справи актів здачі прийняття робіт (надання послуг) та додатків до них (про що також вказано у акті перевірки), вказано, що саме слід вважати під «абонентськими послугами» для кожного з договорів, вказані акти підписані електронними цифровими підписами, вказано одиницю виміру та кількість, містять позначки ФІО осіб, ЕЦП якими було підписано відповідні акти (в той час у верхній частині актів вказано посади даних осіб).

Таким чином, наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні достатні підстави вважати, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами, на підставі яких він включив суми коштів у податковий кредит, не мали реального характеру.

Таким чином, суд зазначає, що на підтвердження фактичного виконання зазначених операцій з ТОВ Агропросперіс, ТОВ Золотий Світанок (Агро), ТОВ АП Сек`юріті, ТОВ Апелла Консалт, ТОВ «Агро ІТ» позивачем подано первинні документи, які мають усі необхідні реквізити первинного документу, відображають дійсні факти господарської діяльності та, відповідно, підтверджують дані податкового обліку підприємства, сформовані за наслідками цих операцій.

Натомість, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, які б підтверджували фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

Відтак, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Жодного спростування даної інформації, викладеної судом в оскаржуваному рішенні, податковим органом в апеляційній скарзі не наведено, як і не обґрунтовано його незгоду із таким висновком, будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, порушення суд норм права не доведено.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

Відтак, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 08 жовтня 2021 року №0077550705 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки суб`єкт владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не виконав, не навів підстав незаконності оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального чи процесуального права, то підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 20 грудня 2022 року.

Головуючий суддя:В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Я.М. Собків