Постанова

від 21.12.2022 по справі 640/19347/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19347/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М, за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "20" червня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Аянка" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство "Аянка" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2020 №0051180405.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з Електронного кабінету платника податків дізнався про наявність у нього податкової заборгованості. У зв`язку з тим, що жодних документів, які підтверджували б зазначену заборгованість позивачу не надходило, останній звернувся із запитом до ДПС України, яка у відповідь повідомила, що заборгованість виникла у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань, нарахованих згідно з податковим повідомленням-рішення від 21.01.2020 №0051180405 та пені. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "20" червня 2022 р. позов задоволено.

Також стягнуто на користь Приватного підприємства «Аянка» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для завищення позивачу суми від`ємного значення на 71231,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17807,75 грн., отже податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.01.2020 №0051180405 є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що під час камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «Аянка» за жовтень 2019 року встановлено порушення вимог п. 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. Оскільки постачальником позивача TOB «Побутсервіс Авто» не подано заяви про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання на митній території України вугілля, у позивача були відсутні підстави для формування податкового кредиту за вказаний період, а відтак на думку контролюючого органу при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень.

Також скаржник зазначив, що стягнення судом першої інстанції сума судових витрат на правничу допомогу є необґрунтованою

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Сторони у справі просили здійснювати розгляд справи за участю їхніх представників.

Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції розглянув справу за правилами ст. 262 КАС України в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом апеляційної інстанції можуть бути розглянуті без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

З огляду на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань про участь сторін у справі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, в порядку п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «Аянка» за жовтень 2019 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2019 №10842/26-15-04-05-16/34181409.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Аянка» вимог п. 45 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що підлягало зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового звітного періоду на суму 10544,00 грн. та заниження за жовтень 2019 року податкових зобов`язань на суму ПДВ 71231,00 грн., загальна сума - 81775,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2020 № 0051180405 про завищення суми від`ємного значення на 71231 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17807,75 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, яким порушено його права та інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

За приписами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

У відповідності до пункту 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до підпункту 201.3 статті 201 Податкового кодексу України у разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком.

У ході перевірки контролюючим органом встановлено, що ПП «Аянка» у рядку 10.1 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року сформовано податковий кредит на суму ПДВ 94343 грн., в тому числі за рахунок податкових накладних, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних з товарною позицією 2701 (вугілля) на суму 81775,00 грн.

Зазначена сума відображена в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року в Додатку 5 в розділі II «Податковий кредит» зазначено суму податку на додану вартість по контрагенту-постачальнику TOB «Побутсервіс Авто» (код ЄДРПОУ 37740738).

За даними Єдиного реєстру податкових накладних постачальником TOB «Побутсервіс Авто» (код ЄДРПОУ 37740738) виписано та зареєстровано податкові накладні по взаємовідносинах з ПП «Аянка» (код ЄДРПОУ 34181409) (товарна позиція 2701) на загальну суму ПДВ 81775,17 грн.: від 09.10.2019 №4 на суму 4416,67 грн. (реєстраційний №9249458022); від 08.10.2019 №2 на суму4666,67 грн. (№9249459052); від 16.10.2019 №10 на суму 27000,00 грн. (реєстраційний №9253738540); від 25.10.2019 №19 на суму 4333,33 грн. (реєстраційний №9267784477); від 31.10.2019 №24 на суму 6666,67 грн. (реєстраційний №9269525889); від 30.10.2019 №22 на суму 34691,83 грн. (реєстраційний №9269542189).

Разом з цим, на думку Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у позивача були відсутні підстави для формування податкового кредиту на загальну суму 81775,00 грн. по контрагенту TOB «Побутсервіс Авто» у звітному періоді - жовтень 2019 року, оскільки згідно з даними інформаційних ресурсів ДПС України відсутня інформація по постачальнику TOB «Побутсервіс Авто» (код ЄДРПОУ 37740738) про надання заяви про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання на митній території України вугілля.

Відповідно до пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2022 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

У разі застосування зазначеної пільги норми пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються в частині товарів/послуг, необоротних активів, суми податку на додану вартість з вартості яких були включені до податкового кредиту у звітних (податкових) періодах, що передували періоду початку застосування пільги.

Платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви. Заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачає використання зазначеної пільги. Відмова від використання пільги, зазначеної у цьому пункті, чи зупинення її використання застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду, зазначеного у заяві.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків саме до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачає використання зазначеної пільги.

З роздруківки з Електронного кабінету платника податку TOB «Побутсервіс Авто» вбачається, що останнім 18.09.2019 подано заяву про відмову від пільги ПДВ при реалізації вугілля на жовтень 2019 року.

Тобто, постачальником позивача подано заяву в порядку пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачав використання зазначеної пільги, а саме: за жовтень 2019 року.

Статус заяви в програмі, через яку вона направлялася до органів Державної податкової служби України: «Відправлено».

У відповідь на зазначену заяву квитанцій про неприйняття чи відмову у прийнятті TOB «Побутсервіс Авто» не отримано, тому заява про відмову від податкової пільги вважається прийнятою.

Отже, доводи скаржника про те, що постачальником позивача не подано заяви не відповідає дійсності та не спростовано жодними належними доказами.

Більш того, як встановлено судом першої інстанції та визнається скаржником, податкові накладні, виписані TOB «Побутсервіс Авто» позивачу, зареєстровані належним чином у ЄРПН.

Тобто, контролюючий орган при наявності інформації в інформаційних ресурсах ДПС України щодо відсутності заяви ТОВ «Побутсервіс Авто» про відмову від використання пільги, встановленої п. 45 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, мав можливість зупинити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних від 09.10.2019 №4, від 08.10.2019 №2, від 16.10.2019 №10, від 25.10.2019 №19, від 31.10.2019 №24, від 30.10.2019 №22, складених ТОВ «Побутсервіс Авто», однак реєстрація вказаних накладних контролюючим органом не зупинена.

Крім того, враховуючи те, що вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а, отже податковим органом не встановлено ризиків безпідставного формування зазначених податкових накладних, ПП «Аянка» мало право на формування податкового обліку за відповідними податковими накладними на підставі статті 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для завищення позивачу суми від`ємного значення на 71231,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17807,75 грн., отже податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.01.2020 №0051180405 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів скаржника про те, що розмір судових витрат, який стягнутий судом першої інстанції, в сумі 5000,00 грн є необґрунтованим, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача подано заяву про винесення рішення щодо розподілу судових витрат на професійну (правничу) допомогу в розмірі 28 000,00 грн.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статі 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Як вбачається з матеріалів справи, представником Позивача є Гапоненко Р.І., адвокат Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери».

Між ПП «Аянка» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Гапоненко Роман і партнери» (Адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №03-313 від 28.12.2019, за змістом якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта, надавати інші види правової (правничої) допомоги в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором та за домовленістю Сторін, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та всі фактично понесені Адвокатським об`єднанням витрати у зв`язку з виконанням даного Договору.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу подано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000224 та ордер на надання професійної правничої (правової) допомоги від 30.12.2019 №1014445; договір про надання професійної (правничої) допомоги №03-313 від 28.12.2019, акт надання послуг №3 від 28.01.2021, рахунок на оплату №49 від 27.07.2020, копії квитанцій до прибуткових касових ордерів та платіжне доручення №815 від 10.08.2020.

Відповідно до рахунку на оплату №49 від 27.07.2020 позивачу необхідно сплатити гонорар у розмірі 11000,00 грн. за надані послуги: щодо підготовки та подання адвокатського запиту до ДПС м. Києва 1000,00 грн., щодо підготовки та подання позову в суд проти ДПС м. Києва 10000,00 грн.

Оплата позивачем зазначених послуг підтверджена платіжним дорученням №815 від 10.08.2020 на суму 11 000,00 грн.

У подальшому, між ПП «Аянка» та Адвокатським об`єднанням «Гапоненко Роман і партнери» складено акт надання послуг №3 від 28.01.2021 на суму 28 000,00 грн. за надані послуги згідно додатку до цього акту.

Представником Головного управління Державної податкової служби у м. Києві подано до суду заперечення на вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу, в яких зазначив, що заявлені витрати є неспіввісними та необґрунтованими, просив відмовити у задоволенні заяви позивача.

Суд першої інстанції, проаналізувавши подані документи та матеріали справи, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням предмету спору та складності справи є очевидно неспіввісними.

Суд першої інстанції виходив з того, що предмет даного спору відноситься до справ незначної складності та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт, з огляду на сталу практику судів зі спірних правовідносин.

Більш того, позивачем не надано доказів оплати за надані послуги згідно акту надання послуг №3 від 28.01.2021.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в цьому випадку співмірною є сума 5000,00 грн., яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Проаналізувавши інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про задоволенні позовних вимог.

Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "20" червня 2022 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2022 року.

Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків