Рішення

від 04.02.2022 по справі 760/28122/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/28122/20 2/760/79/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Омельченко Ю. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОУКРАЇНА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю(далі - ТОВ) «Електроукраїна», в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 25 329,15 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 09 червня 2020 року по 31 серпня 2020 року вона працювала на посаді бухгалтера у ТОВ «Електроукраїна». Припинення трудового договору та звільнення з роботи відбулось за наказом роботодавця від 28 серпня 2020 року № 14-К згідно з частиною першою статті 36 КЗпП України - за угодою сторін. Нараховану за весь період роботи заробітну плату (червень, липень, серпень 2020 року) їй було сплачено лише 15 жовтня 2020 року на мій картковий рахунок платіжними дорученнями роботодавця № № 1764, 1765, 1766 від 12 жовтня 2020 року у таких сумах: 6 037,50 грн - за червень 2020 року; 8 050,00 грн - за липень 2020 року та 8 050,00 грн - за серпень 2020 року. Однак, компенсацію за невикористану частину відпустки їй так і не сплатили, у зв`язку з чим вона звернулась зі скаргою до територіального органу Держпраці. За підсумками інспекційного відвідування керівнику роботодавця було вручено припис з вимогою усунути виявлені порушення та складено протокол про адміністративне правопорушення, який передано до Солом`янського районного суду м. Києва. Після чого, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1 583,61 грн їй було сплачено вже 17 листопада 2020 року за приписом територіального органу Держпраці.

Позивач вважає, що оскільки її було звільнено 31 серпня 2020 року, а заборгованість по заробітній платі в повному обсязі була виплачена лише 17 листопада 2020 року, тому з відповідача на її користь необхідно стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 25 329, 15 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 грудня 2020 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року вказану позовну заву було залишено без руху.

На виконання зазначеної ухвали, 14 січня 2021 року позивачем надано до суду квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 16 січня 2021 року вказаний позов було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом, якою у відповідача було витребувано засвідчену копію наказу від 05 червня 2020 року № 6-к про прийняття ОСОБА_1 на роботу; засвідчену копію наказу від 28 серпня 2020 року № 18-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 ; довідку про доходи (середню заробітну плату) за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню (червень-липень 2020 року), обчислену у порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100.

13 вересня 2021 року ухвалою суду змінено порядок розгляду вказаної справи та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та повторно витребувано не надані відповідачем документи.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, на підставі пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, що підтверджується конвертами, які повернулися на адресу суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», про поважність причин неявки суд не повідомив. Крім того, у встановлений судом строк, не скористався своїм правом на подання відзиву, тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. При цьому, статтею 3 КЗпП встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Таким чином, відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України «Про оплату праці» та іншими.

Судом установлено, що позивач з 09 червня 2020 року прийнята на роботу у ТОВ «Едектроукраїна» на посаду бухгалтера та 31 серпня 2020 року звільнена за угодою сторін, згідно з частиною першою статті 36 КЗпП України, що підтверджується листом Головного управління Держпраці у Київській області № 4.2/3-К-5846-7583 від 11 листопада 2020 року (а. с. 8-9).

З довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 вбачається, що відповідачем здійснювались відрахування за ОСОБА_1 , в період з червня 2020 року по серпень 2020 року, які дають підстави для нарахування їй пенсійного забезпечення. Зазначені обставини не заперечувались відповідачем, що свідчить про те, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Крім того, згідно з довідкою сума заробітку позивача за червень 2020 року становить 7 500 грн, за липень 2020 року - 10 000 грн, за серпень 2020 року - 10 000 грн.

Відповідно до виписки Акціонерного товариства «Універсал Банк» про рух коштів по картці позивача від 19 листопада 2020 року нараховану за весь період роботи заробітну плату ОСОБА_1 було сплачено лише 15 жовтня 2020 року у таких сумах: 6 037,50 грн - за червень 2020 року; 8 050,00 грн - за липень 2020 року та 8 050,00 грн - за серпень 2020 року (а. с. 3).

За зверненням позивача ГУ Держпраці у Київській області було проведено перевірку (інспекційне відвідування) відповідача під час якого було виявлено, що нарахована заробітна плата виплачувалась несвоєчасно, а компенсація за невикористану щорічну відпустку у кількості шести днів на дату перевірки позивачу взагалі не була нарахована та виплачена. За підсумками інспекційного відвідування керівнику відповідача було вручено припис з вимогою усунути виявлені порушення та складено протокол про адміністративне правопорушення, який передано до Солом`янського районного суду міста Києва (а. с. 8-9).

17 листопада 2020 року за приписом територіального органу Держпраці позивачу було виплачено компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1 583,61 грн, що підтверджується випискою про рух коштів по картці від 19 листопада 2020 року (а. с. 4).

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ «Електроукраїна» середній заробіток за час затримки розрахунку, за період з 31 серпня 2020 року по 17 листопада 2020 року в загальній сумі 25 329,15 грн.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

Згідно з частиною четвертою 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Матеріалами справи встановлено, що повний розрахунок з позивачем проведено 17 листопада 2020 року, що не заперечувалось відповідачем.

Згідно наведеного позивачем розрахунку заборгованості, середньоденна заробітна плата становить 460,53 грн (7 500 - заробітна плата за червень 2020 року + 10 000 грн заробітна плата за серпень 2020 року): (15+23) в розрахунку на один робочий день.

Період затримки розрахунку при звільнені з 31 серпня 2020 року по 17 листопада 2020 року становить 55 днів, а тому середній заробіток за період затримки при звільнені: 460,53х55 = 25 329,15 грн.

Відповідач не спростовував вказаних позивачем розмірів заробітної плати, крім того, судом неодноразово у відповідача витребовувалась довідка про середньоденну заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» за клопотанням позивача, однак останнім її до суду надано не було. У зв`язку з викладеним, суд вважає за можливе здійснити розрахунок за наявними в матеріалах справи доказами для забезпечення захисту порушеного права позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що вихідні дані позивача, використані у розрахунку середнього заробітку за період затримки розрахунку, а також сам розрахунок, є арифметично правильним.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 102 645,14 грн.

При цьому, суд враховує роз`яснення, викладені у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З огляду на вказане, суд вважає необхідним зазначення в резолютивній частині рішення суду, що розмір середнього заробітку визначається без врахування утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір у розмірі 840,80 грн, підлягають стягненню на її користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 43 Конституції України, статтями 3, 36, 44, 47, 116, 117 КЗпП України, статтями 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроукраїна» на користь ОСОБА_1 25 329,15 грн (двадцять п`ять тисяч триста двадцять дев`ять гривень 15 коп.) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.) судового збору.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроукраїна», код ЄДРПОУ: 42210549, місцезнаходження: 03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 66-Л.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна