Постанова

від 22.12.2022 по справі 201/9046/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6233/22 Справа № 201/9046/21 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервісбуд» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, понесених збитків

за апеляційноюскаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервісбуд»

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року, -

В С Т А Н О В И В:

06 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Інтерсервісбуд» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, понесених збитків, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача вартість ремонтно-відновлювальних робіт в розмірі 9151 ,00 грн.; вартість проведення експертного дослідження у розмірі 3000,00 грн.; витрати по оплаті юридичних послуг у розмірі 13830,00 грн.; моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. (а.с.1-10).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Інтерсервісбуд» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, понесених збитків задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Інтерсервісбуд» на користь ОСОБА_1 вартість ремонтно-відновлювальних робіт в розмірі 9151 гривню. Стягнуто з ТОВ «Інтерсервісбуд» на користь ОСОБА_1 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ТОВ «Інтерсервісбуд» на користь ОСОБА_1 3000 гривень в рахунок відшкодування вартості проведення експертного дослідження. Стягнуто з ТОВ «Інтерсервісбуд» на користь ОСОБА_1 908 гривень в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.143-147).

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Інтерсервісбуд» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду 1 інстанції скасувати, в задоволені позову відмовити (а.с.154-161).

В порядку ст. 360 ЦПК України від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючи на законність та обґрунтованість рішення суду, просила, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (а.с.180-185).

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом 1 інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 14 жовтня 1999 року № 67п-87-174 (а.с. 59).

29 січня 2021 року та 30 квітня 2021 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується актами № 06 від 29 січня 2021 року та № 27 від 30 квітня 2021 року, які було складено комісією у складі: майстра технічної дільниці № 3 ОСОБА_2 та слюсара-сантехніка ОСОБА_3 КП «Жилкомсервіс-14 ДМР». Причиною залиття є недбале ставлення до сантехнічного обладнання вище розташованої квартири АДРЕСА_2 (а.с. 12-13).

У судовому засіданні від 22 листопада 2021 року представник відповідача підтвердив той факт, що ТОВ «Інтерсервісбуд» є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 109).

Таким чином, суд приходить висновку, що затоплення квартири позивача сталося з вини відповідача.

З метою визначення вартості спричинених залиттям збитків позивач звернувся до ТОВ НВП «Фінансова та технічна експертиза» де було складено звіт про оцінку майна. Вартість послуги склала 3000 грн. (а.с. 17).

Відповідно до висновку ТОВ НВП «Фінансова та технічна експертиза» збитки, що завдані внаслідок затоплення затоплення квартири АДРЕСА_1 становить 9 151,00 грн. (а.с. 18-57).

Оскільки відповідач відмовляється відшкодувати завдані збитки, позивач був вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що розмір матеріальної шкоди доведений, як доведені моральні страждання позивача та оплата вартості проведення експертного дослідження, суд відмовив у стягнення витрат на оплату юридичних послуг, у зв`язку з їх недоведеністю.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ч. 2 ст. 1166 ЦК України цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичної підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник, зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення та з`ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття. Форма вказаного акта встановлена в додатку №4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Виходячи з вищевикладених норм, суд першої інстанції, встановивши факт залиття квартири позивача, що підтверджується відповідним актом, причину та розмір завданої шкоди майну позивача, який підтверджений звітом про оцінку матеріального збитку, зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності актів залиття та звіту зводяться до переоцінки доказів, при цьому правом оцінки доказів наділений суд, який надав обґрунтовану оцінку та прийняв їх як належні та допустимі.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не скориствася своїм правом клопотати про призначення експертизи, для спростування вказаного звіту чи акту.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в ст. 23, 1167 ЦК України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з порушенням права власності, інших цивільних прав при настанні негативних наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди завданої відповідачем позивачу залиттям, проте, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає за необхідне зменшити стягнуту оскаржуваним рішенням суму стягнуту у рахунок відшкодування моральної шкоди з 5000 грн. до 2000 грн.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

В іншій частині рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервісбуд» - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року - змінити, зменшити розмір суми у рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервісбуд» на користь ОСОБА_1 , з 5000 грн. до 2000 грн.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: