Ухвала

від 06.12.2022 по справі 757/35171/22-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35171/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017110230000448 від 11.03.2017,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2022 Прокурор першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12017110230000448 від 11.03.2017, а саме на:

№Вид машиниРік випускуНомер1Обприскувач самохідний UNIPORT 3030201363099AA2Обприскувач самохідний JACTO UNIPORT 4530201667633AA3Обприскувач самохідний UNIPORT НОМЕР_1 5Обприскувач самохідний JACTO UNIPORT 4530201667632AA6Обприскувач самохідний UNIPORT 3030201669678AA7Обприскувач самохідний UNIPORT 3030201564722АА8Обприскувач самохідний UNIPORT 3030201564720АА9Обприскувач самохідний JACTO UNIPORT 4530201667635AA10Обприскувач самохідний JACTO UNIPORT 4530201667634AA

№Вид машиниРік випускуНомер1Обприскувач самохідний UNIPORT НОМЕР_2 2Обприскувач самохідний UNIPORT 3030201361492АА3Обприскувач самохідний JACTO UNIPORT 4530201768240AA

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів.

З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Управлінням з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017110230000448 від 11.03.2017 за фактом сприяння посадовими особами Державної митної служби України незаконному ввезенню на територію України засобів захисту рослин, які не зареєстровані в Україні в установленому законом порядку, ухилення окремими суб`єктами господарювання від сплати митних платежів, обов`язкових податків і зборів до державного бюджету за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 3 ст. 321, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у зв`язку із введенням Урядом російської федерації в дію рішення про заборону ввезення на митну територію російської федерації товарів сільськогосподарського призначення, продукції та сировини, що походять з України, що завдає значної шкоди і обмежує реалізацію законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, відповідно до положень Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Кабінет Міністрів України заборонив ввезення на митну територію України окремих товарів, що походять з російської федерації, у тому числі засобів захисту рослин.

Так, російські компанії з виробництва агрохімікатів використовують майданчики деяких країн Європейського союзу, а також пострадянських країн, для поставки в Україну продукції. У цій схемі задіяні як підприємства інших держав, так і різноманітні логістичні можливості російських компаній в третіх країнах.

Також обсяги забороненої для ввезення імпортної продукції походженням з російської федерації, які постійно зростають протягом останніх років, створюють неконкурентну ситуацію на внутрішньому ринку України і завдають відчутної шкоди національним підприємствам хімічної галузі.

Встановлено, що розробниками групи засобів захисту рослин і органо-мінеральних добрив, що поставляються на територію України, є акціонерне товариство «Фирма «Август» одна з найбільших російських компаній з виробництва хімічних засобів захисту рослин.

Так, російська компанія «Август» створила міцну виробничу базу на своїх чотирьох основних заводах: завод «Август-Алабуга» (російська федерація, республіка татарстан) і філія закрите акціонерне товариство «Фирма «Август» Вурнарский завод сумішей препаратів (російська федерація, чуваська республіка), закрите акціонерне товариство «Август-Бел» (республіка білорусь), Чанчжоу Август Агрокем Компани Лимитед («Changzhou August Agrochem Ltd.», Китай, місто Чанджоу).

До недавнього часу АТ «Фирма «Август» безперешкодно поставляла продукцію російського виробництва на територію України в тому числі і через закрите акціонерне товариство «Август-Бел», що підтверджується свідченнями реєстрації препаратів, виданих Мінекології України.

Таким чином асортимент засобів захисту рослин створено за рахунок російської компанії, яка свої технологічні розробки не надає в користування безкоштовно, тому вважається, що до складу собівартості продукції ЗАТ «Август-Бел» зараховуються витрати по сплаті за користування «інтелектуальною власністю», тобто всі права на продукцію компанії «Август», в тому числі нібито виготовлену на ЗАТ «Август-Бел», належать російській компанії.

В судове засідання слідчий/прокурор не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Прокурор подав до суду заяву про розгляд вказаного клопотання у відсутність сторони обвинувачення, клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про наявність підстав для накладення арешту на вилучене в ході проведення обшуків майно слідчий суддя виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Управлінням з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017110230000448 від 11.03.2017 за фактом сприяння посадовими особами Державної митної служби України незаконному ввезенню на територію України засобів захисту рослин, які не зареєстровані в Україні в установленому законом порядку, ухилення окремими суб`єктами господарювання від сплати митних платежів, обов`язкових податків і зборів до державного бюджету за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 3 ст. 321, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

07.07.2022 винесено постанову про визнання речовим доказом вищевказаного майна, яке було вилучено під час проведення обшуку.

Разом з тим, матеріалами клопотання не підтверджено, що дане майно містить відомості, які можуть слугувати доказами у розслідуваному кримінальному провадженні або мають відношення до нього та існує необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.

За таких обставин слідчий суддя вважає недоведеним, що майно, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а тому підстави для накладення на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів відсутні. Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для накладення арешту на нього.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.98,167, 170-173,175,309,372,392,532 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_4 ОСОБА_5