Рішення

від 22.12.2022 по справі 902/1030/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2022 р. Cправа № 902/1030/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська/просп. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул. Лисенка, 89, с. Мазурівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23608)

про стягнення 193 653,49 грн,

В С Т А Н О В И В :

Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення 193 653,49 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором позики №45 від 16.06.2020 в частині повного та своєчасного повернення отриманих коштів, внаслідок чого Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" 193 653,49 грн, з яких: 150 000 грн - основного боргу; 3 403 грн - 6% за користування кредитом; 4 226,74 грн - 3% річних та 36 023,75 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 24.10.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1030/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання заяв по суті спору.

Ухвалу про відкриття провадження у справі, яка направлялася на адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей, що містяться в ЄДРЮОФОП, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "за закінченням терміну зберігання". Водночас таку ухвалу направлено на адресу електронної пошти позивача, зазначену у позовній заяві.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день прославлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка стосується попередньої редакції ГПК України та на даний час є чинною).

Окрім того, суд зазначає, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі №902/1030/22 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

16.06.2020 між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (Позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (Позичальник, відповідач) укладено Договір позики №45 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Позикодавець надає Позичальнику грошові кошти, а Позичальник зобов`язується повернути вказані грошові Позикодавцю в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Цільове призначення позики: позика надається Позичальнику із ціллю будівництва 8-ми квартирного житлового будинку по вул. Радянській, б/н, в смт Крижопіль, Вінницької області (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору загальна сума позики за Договором складає 150000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень.

За користування грошовими коштами Позичальник сплачує Позикодавцю відсотки в розмірі 6% (шести) відсотків річних, які нараховуються по день повного повернення позики (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору днем надання позики є день фактичної передачі (перерахування) Позикодавцем грошових коштів Позичальнику.

Згідно з п. 3.2. Договору позика надається в безготівковому вигляді у національній валюті України - гривні.

Строк користування позикою сторони погодили за змістом п. 4.1. Договору: Позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором в строк до 20 липня 2020 року відповідно до Додатку до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Цей договір позики набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 7.1. Договору).

Додатковою угодою №1 від 20.07.2020 до договору позики №45 від 20.07.2020 пункт 4.1. Договору викладено в наступній редакції: "Позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором в строк до 01 листопада 2020 року відповідно до Додатку до цього договору та є його невід`ємною частиною". Цією ж Додатковою угодою змінено і викладено в новій редакції Додаток до Договору.

Згідно з Додатком до договору позики №45 від 16.06.2020 сторони визначили:

Дата початку погашення кредиту - 16.06.2020.

Дата закінчення погашення кредиту - 01.11.2020.

Всього сума, що підлягає поверненню у визначений строк - 153 403 грн, з яких: 150 000 грн - сума кредиту; 3 403 грн - 6% річних за користування кредитом.

Перерахування кредитних коштів відповідачу за Договором в сумі 150 000 грн відбулося 16.06.2020, що підтверджується платіжним дорученням №184 від 16.06.2020 на вказану суму (а.с. 21, т.1).

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів з одночасним погашенням 6% річних слугувало підставою для звернення Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" із даним позовом до суду.

Поряд з цим позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані в порядку ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Проаналізувавши укладений між позивачем та відповідачем Договір позики №45 від 16.06.2020, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під регулювання таких статей чинного законодавства.

В силу приписів ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач (Позичальник) отримав від позивача кредитні кошти в сумі 150 000 грн, які повинен був повернути останньому разом із відсотками за користування кредитом згідно з передбаченим за Договором графіком до 01.11.2020, чого останнім здійснено не було, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

Отже, у відповідача виникла прострочена заборгованість за кредитом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення основний борг в сумі 150 000 грн, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо суми основного боргу у вказаному розмірі.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 403 грн - 6% за користування кредитом; 4 226,74 грн - 3% річних та 36 023,75 грн - інфляційних втрат.

В ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом, що становить 6% річних, які нараховуються по день повного повернення позики.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заборгованості в частині стягнення відсотків за користування кредитом, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є методологічно правильним. Водночас за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" судом встановлено, що розрахунок позивача перебуває в межах розрахунку суду (інфляційні втрати та 3% річних нараховано на суму 150 000 грн за період прострочення з 02.11.2020 до 10.10.2022), тому заявлені складові заборгованості підлягають задоволенню у визначених позивачем сумах.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню, окрім 150 000 грн основного боргу, 3 403 грн - 6% за користування кредитом; 4 226,74 грн - 3% річних та 36 023,75 грн внаслідок прострочення виконання зобов`язання за Договором.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву, доказів в спростування позовних вимог, власного контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 2 904,8 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул. Лисенка, 89, с. Мазурівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23608; код ЄДРПОУ 20095161) на користь Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська/просп. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009; код ЄДРПОУ 24893824) 150 000 грн - основного боргу; 3 403 грн - 6% за користування кредитом; 4 226,74 грн - 3% річних; 36 023,75 грн - інфляційних втрат та 2 904,8 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відому суду адресу електронної пошти позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Повне рішення складено 22 грудня 2022 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Замостянська/просп. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009;

3 - відповідачу - вул. Лисенка, 89, с. Мазурівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23608.