Рішення

від 20.12.2022 по справі 907/878/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2022 р. м. УжгородСправа № 907/878/22

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши справу у судовому засіданні,

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", код ЄДРПОУ - 00131529, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСІ", Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Другетів, 60, оф. 4, код ЄДРПОУ - 22104527,

про: стягнення коштів,

секретар судового засідання Сінкіна Е.В.

від позивача - Чекан Вікторія Василівна, адвокат, ордер серія АО № 1074349 від 21.11.2022 року

від відповідача - Гайович Констянтин Петрович, адвокат, посвідчення № 58 від 08.02.2013 року

в с т а н о в и в:

ТОВ "Закарпаттяобленерго" звернулось до суду з позовом до ТОВ "КОРСІ" про стягнення заборгованості за договором з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики №019/20 від 01.05.2020 у загальному розмірі 42 491,97 грн.

Описова частина рішення.

Ухвалою суду від 23.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

07.12.2022 на адресу суду надійшла заява від представника позивача про розподіл судових витрат після постановляння рішення судом першої інстанції, в якій вона просить стягнути з боржника на користь позивача 15 000,00 грн. без ПДВ витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Рішення про розподіл судових витрат заявниця просить ухвалити після постановляння рішення судом першої інстанції за результатами розгляду господарської справи №907/878/22.

20.12.2022 на адресу суду надійшла заява з процесуальних питань від представника позивача, в якій вона просить провадження по справі №907/878/22 в частині стягнення з ТОВ "КОРСІ" основного боргу в сумі 31 005,55 грн. - за послуги з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики - закрити. Заявниця просить стягнути з ТОВ "КОРСІ" 6674,09 грн. - інфляційних втрат; 840,58 грн. - 3% річних; 3971.75 грн. - сума нарахованої пені, що разом складає 11 486.42 грн., а також 2481,00 грн. сплаченого судового збору.

20.12.2022 на адресу суду також надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому він зазначає, що ним сплачено основну заборгованість, що є предметом цього спору у розмірі 31013,85 грн., що підтверджується доданою платіжною інструкцією №946 від 16.12.2022 року. Відповідач також просить відмовити позивачу в задоволенні позову в частині сплати інфляційних втрат в розмірі 6674,00 грн., 3 відсотків річних в розмірі 840,58 грн. і 3971,75 грн. - суми нарахованої пені, оскільки порушення договору відбулось без вини відповідача внаслідок дії форс-мажорної обставини - війни. Щодо витрат на правову допомогу позивача, то відповідач вказує, що справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження і зазначена сума винагороди позивача є завищеною і необґрунтованою.

В судовому засіданні 20.12.2022 суд розглянув справу по суті, вийшовши з нарадчої кімнати проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

І. Суть спору за позицією Позивача.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач покликається на те, що 01.05.2020 між сторонами був укладений договір з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики №019/20 (далі - договір).

Позивач зазначає, що відповідно до ліцензії виданої НКРЕКП №1534 від 27.11.2018 він проводить господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Закарпатської області, тобто позивач є оператором системи розподілу. Для здійснення прав та обов`язків оператора системи розподілу позивач має у власності об`єкти електроенергетики (в т.ч. повітряні лінії), а відтак позивач є власником інфраструктури об`єктів електроенергетики.

Згідно п. 2.1. договору, вартість доступу до однієї одиниці інфраструктури за договором становить 12,00 грн., в т. ч. ПДВ - 2,00 грн. Як вбачається з додатку №1 до договору, відповідачу згідно вказаного договору було надано доступ до 311 одиниць об`єктів електроенергетики. Таким чином, загальний розмір щомісячної плати згідно договору становить 3732,00 грн.

Позивач вказує, що 10.06.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, якою внесено зміни і доповнення, а саме збільшено кількість об`єктів електроенергетики до яких надано доступ для розміщення технічних засобів до 320. Таким чином, розмір щомісячної плати згідно додаткової угоди становить 3840,00 грн.

01.10.2021 між сторонами було укладено ще одну додаткову угоду до договору, якою внесено зміни і доповнення в додаток №1 і додаток №2, а саме збільшено кількість об`єктів електроенергетики до яких надано доступ для розміщення технічних засобів до 371. Таким чином, розмір щомісячної плати згідно додаткової угоди становить 4452,00 грн.

Також 01.10.2021 між сторонами була укладена додаткова угода до договору, якою збільшено кількість об`єктів електроенергетики до яких надано доступ для розміщення технічних засобів до 436. Таким чином, розмір щомісячної плати згідно додаткової угоди становить 5232,00 грн.

01.12.2021 між сторонами була укладена ще додаткова угода до договору, якою збільшено кількість об`єктів електроенергетики до яких надано доступ для розміщення технічних засобів до 443. Таким чином, розмір щомісячної плати згідно додаткової угоди становить 5316,00 грн.

01.02.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, якою збільшено кількість об`єктів електроенергетики до яких надано доступ для розміщення технічних засобів до 465. Таким чином, розмір щомісячної плати згідно додаткової угоди становить 5580,00 грн.

Позивач зазначає, що в порушення вимог договору, ТОВ "КОРСІ" не сплатило вартість послуг доступу до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість перед позивачем, з врахуванням часткових оплат, на загальну суму 31 004,55 грн. Додатково позивач вказує, що 31.10.2022 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким заборгованість станом на 31.10.2022 становить 31 004,55 грн.

Позивач зазначає, що відповідачу були нараховані 6674,09 грн. - інфляційних втрат; 840,58 грн. - 3% річних за користування чужими коштами і 3971.75 грн. - сума нарахованої пені.

Отже у відповідача наявне зобов`язання зі сплати позивачу 42 491,97 грн. загальної суми заборгованості.

В поданій заяві з процесуальних питань від 20.12.2022 представник позивача зазначає, що після відкриття провадження у даній справі, відповідачем 16.12.2022 добровільно було здійснено оплату основного боргу, а саме 31 005,55 грн. заборгованості за послуги з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики. Відтак представник позивача просить суд провадження по справі №907/878/22 в частині стягнення з ТОВ "КОРСІ" основного боргу в сумі 31 005,55 грн. - за послуги з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики - закрити. Позивач просить стягнути з відповідача 11 486,42 грн. заборгованості, а саме 6674,09 грн. - інфляційних втрат; 840,58 грн. - 3 % річних, 3971,75 грн. - суму нарахованої пені і 2481,00 грн. - сплаченого судового збору при поданні позовної заяви.

ІІ. Позиція Відповідача у справі.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву від 20.12.2022 визнає суму основної заборгованості за договором в сумі 31 005.55 грн. виникнення якої зумовлено дією форс-мажорної обставини - війною.

Відповідач зазначає, що 16.12.2022 ним оплачено позивачу основну заборгованість, що є предметом цього спору у розмірі 31 013.85 грн., що підтверджується доданою до відзиву платіжною інструкцією №946 від 16.12.2022 року.

Відповідач також просить відмовити позивачу в задоволенні позову в частині сплати інфляційних втрат в розмірі 6674,00 грн., 3 відсотків річних в розмірі 840,58 грн. і 3971,75 грн. - суми нарахованої пені, оскільки порушення договору відбулось без вини відповідача внаслідок дії форс-мажорної обставини - війни.

Щодо витрат на правову допомогу позивача, то відповідач вказує, що справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження і зазначена сума винагороди позивача є завищеною і необґрунтованою.

ІІІ. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке:

3.1. 01.05.2020 між сторонами був укладений договір з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики №019/20 (далі - договір) (а. с. 19 - 27).

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник (відповідач) замовляє та оплачує, а власник (позивач) надає право доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики для розміщення технічних засобів телекомунікації відповідно до погодженої власником проектної документації на доступ.

Перелік елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, наданих для доступу, є невід`ємною частиною договору та оформляється додатком до договору.

Згідно п. 2.1. договору, вартість доступу до однієї одиниці інфраструктури за договором становить 12,00 грн., в т. ч. ПДВ - 2,00 грн. Як вбачається з додатку №1 до договору, відповідачу згідно вказаного договору було надано доступ до 311 одиниць об`єктів електроенергетики. Таким чином, загальний розмір щомісячної плати згідно договору становить 3732,00 грн.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що плата за доступ за поточний період здійснюється з дати укладення договору за поточний місяць. У подальшому плата за доступ здійснюється замовником до кінця поточного місяця на основі рахунка, який надається власником.

Згідно п. 2.5. договору, сторони щомісяця засвідчуюють факт надання доступу актом надання доступу.

Власник надає щомісяця до 10 числа замовнику: акт надання доступу і рахунок на оплату доступу.

Замовник підписує та повертає власнику 1 примірник акта надання доступу не пізніше 10 числа наступного місяця або надає мотивовану письмову відмову від його підписання.

Відповідно до п. 1 п. 3.1. договору, власник має право на своєчасне отримання плати за доступ згідно з умовами договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що у разі недотримання строків оплати, зазначених у п. 2.2. і 2.3. договору, замовник сплачує власнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 7.1. договору, договір набирає чинності з 01.05.2020 і діє протягом 1 року, а в частині оплати - до повного його виконання.

3.2. 10.06.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду №019-1/20 до договору (а. с. 28 - 32), якою внесено зміни і доповнення, а саме збільшено кількість об`єктів електроенергетики до яких надано доступ для розміщення технічних засобів до 320. Таким чином, розмір щомісячної плати згідно додаткової угоди становить 3840,00 грн.

3.3. 01.10.2021 між сторонами було укладено ще одну додаткову угоду №019-2/21 до договору (а. с. 33 - 37), якою внесено зміни і доповнення в додаток №1 і додаток №2, а саме збільшено кількість об`єктів електроенергетики до яких надано доступ для розміщення технічних засобів до 371. Таким чином, розмір щомісячної плати згідно додаткової угоди становить 4452,00 грн.

3.4. 01.10.2021 між сторонами було укладено ще одну додаткову угоду №019-3/21 до договору (а. с. 38 - 42), якою внесено зміни і доповнення в додаток №1 і додаток №2, а саме збільшено кількість об`єктів електроенергетики до яких надано доступ для розміщення технічних засобів до 436. Таким чином, розмір щомісячної плати згідно додаткової угоди становить 5232,00 грн.

3.5. 01.12.2022 між сторонами було укладено ще одну додаткову угоду №019-4/21 до договору (а. с. 43 - 47), якою внесено зміни і доповнення в додаток №1 і додаток №2, а саме збільшено кількість об`єктів електроенергетики до яких надано доступ для розміщення технічних засобів до 443. Таким чином, розмір щомісячної плати згідно додаткової угоди становить 5316,00 грн.

3.6. 01.02.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, якою збільшено кількість об`єктів електроенергетики до яких надано доступ для розміщення технічних засобів до 465. Таким чином, розмір щомісячної плати згідно додаткової угоди становить 5580,00 грн.

3.7. Протягом дії договору між сторонами були підписані акти надання доступу (а. с. 53 - 62), якими погоджувалась загальна вартість наданих послуг з доступу.

Розрахунком основного боргу (а. с. 64), передбачено, що розмір основної заборгованості за договором складає 31 004,55 грн. - за послуги з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики.

Протягом дії договору позивачем направлялись відповідачу рахунки для оплати наданих послуг (а. с. 65 - 77).

31.10.2022 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків (а. с. 78), згідно з яким заборгованість станом на 31.10.2022 становить 31 004,55 грн.

Розрахунком інфляційних та 3 % по ТОВ "КОРСІ" (а. с. 79) передбачено, що сума нарахованих інфляційних складає 6674.09 грн.; сума нарахованих 3% річних складає 840,58 грн. Розрахунком пені по ТОВ "КОРСІ" (а. с. 80) сума нарахованої пені складає 3971.75 грн.

3.8. 09.02.2022 позивач направив ТОВ "КОРСІ" вимогу №12 про сплату заборгованості (а. с. 81 - 83), якою вимагав у 7-ми денний строк, з моменту отримання вимоги, сплатити заборгованість за надані послуги згідно з договором, а також інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

3.9. Платіжною інструкцією №946 від 16.12.2022 підтверджується сплата відповідачем на користь позивача суми основної заборгованості за договором у розмірі 31 013.85 грн.

Аналогічно випискою по рахунку на дату 16.12.2022 підтверджується зарахування на рахунок позивача від відповідача сплаченої суми у розмірі 31 013.85 грн.

3.10. Дослідивши долучені сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО" є обґрунтованими, оскільки належними та допустимими доказами підтверджується існуюча непогашена заборгованість відповідача перед позивачем. Однак, суд дійшов висновку про необхідність зменшення нарахованої позивачем пені відповідно до ст. 233 ГКУ.

Перевіряючи доводи і заперечення сторін, суд зазначає таке.

3.11. Норми законодавства, що регулюють спірні відносини.

Цивільний кодекс України.

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків

1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

Стаття 509. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення.

1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання.

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання.

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 549. Поняття неустойки.

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 551. Предмет неустойки.

3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 599. Припинення зобов`язання виконанням.

1. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов`язання.

1. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 626. Поняття та види договору.

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629. Обов`язковість договору.

1. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Стаття 631. Строк договору.

1. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

2. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

3. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

4. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Господарський кодекс України.

Стаття 174. Підстави виникнення господарських зобов`язань.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов`язань.

1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

3. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

4. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

5. Зобов`язана сторона має право виконати зобов`язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

6. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

7. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

8. Управлена сторона, приймаючи виконання господарського зобов`язання, на вимогу зобов`язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов`язання повністю або його частини.

Стаття 230. Штрафні санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 233. Зменшення розміру штрафних санкцій.

1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

3.12. Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Як вже зазначалося вище та як підтверджується належними і допустимими доказами непогашена заборгованість відповідача перед позивачем складає 11 486,42 грн. заборгованості, а саме 6674,09 грн. - інфляційних втрат; 840,58 грн. - 3 % річних, 3971,75 грн. - суму нарахованої пені і 2481,00 грн. - сплаченого судового збору при поданні позовної заяви.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до вимог ст. 526 ЦКУ, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим до виконання.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявлених сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки проведені вірно та відповідають умовам чинного законодавства.

В силу вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що загальна сума пені становить понад 10 % від суми основної заборгованості. При цьому, у Позивача зберігається право на стягнення з Відповідача грошових втрат, що передбачені законом як річні та інфляційні. Отже, враховуючи обставини, що наведені судом вище та на які покликався Відповідач, суд погоджується з твердженням останнього, що загальна сума штрафних санкцій у цих відносинах є надмірною.

Суд звертає увагу на те, що наявність у постачальника можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності.

Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, як зазначає Верховний Суд, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача пені у повному розмірі 3971,75 грн., є обтяжливим для нього.

Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованої пені згідно умов договору.

Окрім того, суд враховує поведінку відповідача, а саме той факт, що відповідач повністю погасив свою заборгованість перед позивачем, зокрема оплатив 31 013.85 грн. в рахунок своєї заборгованості перед Позивачем.

Позивач ж у заяві з процесуальних питань 20.12.2022 також просив провадження у справі №907/878/22 в частині стягнення з ТОВ "КОРСІ" основного боргу в сумі 31 005,55 грн. - за послуги з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики - закрити.

Суд в цій частині згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закриває провадження у справі за відсутності предмета спору.

Суд також враховує той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Торгово-промислова палата України у своїй заяві №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення Указом Президента України №64/2022 військового стану. ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, поточна неплатоспроможність та війна є об`єктивними причинами, які цілком імовірно будуть перешкоджати в майбутньому Відповідачеві виконати свої грошові зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені (з 3971,75 грн. до 900,00 грн.), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Щодо обґрунтованості рішення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У цій справі суд вважає достатніми обґрунтування свого рішення про часткову відмову у задоволенні позовних вимог.

ІV. Розподіл судових витрат.

Згідно платіжного доручення №10042 від 12.11.2022 (а. с. 17) позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн. та згідно платіжного доручення №7873 від 15.11.2022 сплачено судовий збір у розмірі 211,00 грн. (а. с. 18).

Відповідно, загальна сума сплаченого судового збору складає 2481.00 грн.

Таким чином, судові витрати слід покласти на відповідача згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 15 000,00 грн. буде вирішуватись судом при ухваленні додаткового рішення в межах даної справи.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 129, 231, 236, 238, 241 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСІ", Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Другетів, 60, оф. 4, код ЄДРПОУ - 22104527, на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", код ЄДРПОУ - 00131529, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57, заборгованість з інфляційних втрат в сумі 6 674.09 грн. (шість тисяч шістсот сімдесят чотири гривень 09 копійок); 840,58 грн. (вісімсот сорок гривень 58 копійок) - 3% річних та 900,00 грн. (дев`ятсот гривень 00 копійок) - нарахованої пені за договором з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики №019/20 від 01.05.2020 року.

3. Судові витрати покласти на відповідача повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСІ", Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Другетів, 60, оф. 4, код ЄДРПОУ - 22104527, на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", код ЄДРПОУ - 00131529, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57, 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривень 00 копійок) - суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Провадження у справі щодо стягнення 31 013.85 грн. - закрити

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя П.Д. Пригуза