Рішення

від 21.12.2022 по справі 910/6900/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2022 р. м. УжгородСправа № 910/6900/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТОР-УЖГОРОД», м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКАРД-УКРАЇНА» м. Київ

про стягнення 1 665 466,54 грн.

Секретар судового засідання Соханич В.М.

За участі представників сторін:

від позивача -

від відповідача -

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач заявив позов про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення № 01-04/21 від 01 квітня 2021 року та Договором оренди обладнання № 01/12/15 від 01 грудня 2015 року у загальному розмірі 1 665 466,54 грн в тому числі, основна сума боргу у розмірі 1 542 123,18 грн, 3% річних у розмірі 17 487,17 грн, інфляційні втрати у розмірі 105 856,19 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.08.2022 постановлено матеріали справи №910/6910/22 передати на розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.09.2022 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

29.09.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнав існування основної заборгованості, проте просив відмовити у задоволенні стягнення в частині штрафних санкцій.

03.11.2022 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог на суму 70 884,95 грн.

08.11.2022 відповідач подав до суду пояснення на заяву позивача про збільшення позовних вимог у яких визнав наявність заборгованості з орендної плати.

Ухвалою суду від 08.11.2022 закрито підготовче провадження і призначено судовий розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 21.12.2022 замінено позивача по справі ТОВ «А.В.П.» (код 22088768) його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Дастор-Ужгород» (код 34325992).

21.12.2022 позивачем подано клопотання про закриття провадження по справі в частині основної заборгованості.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач вказує, що 01 квітня 2021 року між ТОВ «А.В.П.», як орендодавцем, та ТОВ "БРОКАРД-УКРАЇНА", як орендарем, був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 01-04/21, згідно п. 1.1 якого, об`єктом оренди є нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТЦ на другому поверсі, загальною площею 147 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: 88005, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 89, ТЦ «Дастор». Крім того, 01 грудня 2015 року між ТОВ «А.В.П.», як орендодавцем, та ТОВ "БРОКАРД-УКРАЇНА", як орендарем, був укладений договір оренди обладнання № 01/12/15 (оренда стелли для розміщення рекламно-інформаційних матеріалів). Однак, відповідач взяті на себе за договорами оренди зобов`язання належним чином не виконує, а саме починаючи з лютого 2022 року систематично здійснює затримку та не сплачує орендну плату та інші платежі передбачені договорами на користь ТОВ «А.В.П.». Відповідно позивач просив суд стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення № 01-04/21 від 01 квітня 2021 року та Договором оренди обладнання № 01/12/15 від 01 грудня 2015 року у загальному розмірі 1 665 466,54 грн. в тому числі, основна сума боргу у розмірі 1 542 123,18 грн, 3% річних у розмірі 17 487,17 грн, інфляційні втрати у розмірі 105 856,19 грн.

Позиція відповідача

Відповідач визнає основну заборгованість за договорами оренди, але, водночас, заперечує проти стягнення із нього штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із наявністю форс-мажорних обставин.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

01 квітня 2021 року між ТОВ «А.В.П.», як орендодавцем, та ТОВ "БРОКАРД-УКРАЇНА", як орендарем, був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 01-04/21 (далі договір оренди нежитлового приміщення № 01-04/21 від 01 квітня 2021 року) згідно п. 1.1 якого, об`єктом оренди є нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТЦ на другому поверсі, загальною площею 147 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: 88005, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 89, ТЦ «Дастор».

Відповідно до пункту 2 Додатку № 5-1 до даного договору, Розмір орендної плати за оди місяць складається з: 2.1. мінімальної фіксованої місячної орендної плати, яка розраховується шляхом множення мінімальної фіксованої орендної ставки в розмірі 176,00 грн. (сто сімдесят шість гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 20 %за 1 кв. метр, на площу Приміщення, та 2.2. орендна плата з обороту, яка становить 10% (десять відсотків) від обороту Орендаря, тобто від сумарної вартості надходження грошових коштів, отриманих Орендарем від продажу товарів то послуг в Приміщенні у даний розрахунковий період, за мінусом грошових коштів повернених покупцю. Розрахунковим періодом для цілей нарахування орендної плати від обороту вважається календарний місяць.

Крім того, відповідно до пункту 5.7. Договору оренди нежитлового приміщення № 01-04/21 від 01 квітня 2021 року, Орендар сплачує (компенсує) витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія по лічильнику), відповідно до виставлених рахунків-фактур Орендодавцем. Водопостачання, опалення , кондиціонування та витрати на комунальні послуги, які споживають відповідачі в місцях загального користування враховані в сумі орендної плати за місяць.

01 грудня 2015 року між ТОВ «А.В.П.», як орендодавцем, та ТОВ "БРОКАРД-УКРАЇНА", як орендарем, був укладений договір оренди обладнання № 01/12/15 у відповідності до якого в оренду було передано трьохсторонню стеллу розміром 2,05 м х 0,75 м в кількості 1 шт., що розміщена за адресою: 88005 м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 89, ТЦ «Дастор» для розміщення на ній рекламно-інформаційних матеріалів та зобов`язується сплачувати Орендареві орендну плату.

Пунктом 5.1. даного договору передбачено, що розмір орендної плати складає 850 грн (вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.) з ПДВ за один місяць за все обладнання.

Водночас, відповідач взяті на себе за договорами оренди зобов`язання належним чином не виконував, а саме починаючи з лютого 2022 року систематично не сплачував орендну плату та інші платежі передбачені договорами на користь ТОВ «А.В.П.».

Станом на 30 жовтня 2022 року заборгованість відповідача за Договором оренди нежитлового приміщення № 01-04/21 від 01 квітня 2021 року та Договором оренди обладнання № 01/12/15 від 01 грудня 2015 року складала 1 542 123,18 грн. Крім того, позивачем на суму простроченої заборгованості нараховано 3% річних у розмірі 17 487,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 105 856,19 грн.

30 листопада 2022 року між ТОВ «А.В.П.» (Сторона 1) та ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (Сторона 2) було підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до якого відбулося погашення основної заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення № 01-04/21 від 01 квітня 2021 року та Договором оренди обладнання № 01/12/15 від 01 грудня 2015 року.

13 грудня 2022 року ТОВ «А.В.П.» (код 22088768) було припинене шляхом приєднання до ТОВ «Дастор-Ужгород» (код 34325992), яке відповідно є правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «А.В.П.».

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення або відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо основного боргу

Позивачем подано клопотання про закриття провадження по справі в частині стягнення основного боргу у сумі 1 542 123,18 грн. у зв`язку із проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «А.В.П.» та відповідачем. Відповідач, в свою чергу факт зарахування зустрічних однорідних вимог підтвердив.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зважаючи на наведене, та на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, суд доходить висновку про закриття провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 542 123,18 грн.

Щодо 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна позиція наведена у постанові ВС від 30.01.2019 року у справі №922/175/18.

Порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Аналогічна позиція наведена у постанові ВСУ від 12 квітня 2017 р. у справі № 3-1462гс16 та постанові ВС від 20.06.2018 р. у справі № 913/869/14.

Вказаним вище спростовуються заперечення відповідача щодо наявності підстав для відмови у позові в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат по причині форс-мажорних обставин, оскільки позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат, які не є штрафними санкціями.

Відповідно з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 17 487,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 105 856,19 грн.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

При зверненні з позовом до суду позивачем було сплачено 23918 грн. 73 коп. судового збору. При поданні заяви про збільшення позовних вимог позивачем було сплачено 1 063 грн. 27 коп. Відповідно загальна сума сплаченого позивачем судового збору у межах даної справи складає 24 982,00 грн.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом). Оскільки, в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 542 123,18 грн. суд закриває провадження, судовий збір у розмірі 23 131,85 грн. (1 542 123,18 грн. х 1,5%) суд може повернути ухвалою суду за клопотанням позивача.

Оскільки, позивач у клопотанні про закриття провадження в частині основного боргу клопотав про повернення судового збору в цій частині.

За таких обставин, з огляду на заявлене позивачем клопотання, судовий збір у сумі 23 131,85 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням № 607 від 21 липня 2022 року на суму 23 918,73 грн, підлягає поверненню заявнику (платнику) правонаступнику ТОВ «А.В.П.» (код 22088768) Товариству з обмеженою відповідальністю «Дастор-Ужгород» (код 34325992 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 89) з Державного бюджету України в установленому законом порядку.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається 1 850,15 грн. (24 982,00 - 23 131,85) грн. витрат на оплату судового збору.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», статтями 2, 13, 53, 73, 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТОР-УЖГОРОД» задовільнити.

2. Провадження, в частині стягнення основного боргу 1 542 123,18 грн - закрити.

3. Судовий збір у сумі 23 131,85 грн (двадцять три тисячі сто тридцять одна гривня 85 коп.) сплачений згідно з платіжним дорученням № 607 від 21 липня 2022 року на суму 23 918,73 грн, підлягає поверненню заявнику (платнику) правонаступнику ТОВ «А.В.П.» (код 22088768) Товариству з обмеженою відповідальністю «Дастор-Ужгород» (код 34325992 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 89) з Державного бюджету України.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКАРД-УКРАЇНА" (04073, місто Київ, вул. Фрунзе, будинок 134-А), код ЄДРПОУ: 24597296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАСТОР-УЖГОРОД" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 89, Код ЄДРПОУ - 34325992) суму 123 343,36 грн. (сто двадцять три тисячі триста сорок три гривні 36 коп.), в тому числі 17 487,17 грн. 3% річних та 105 856,19 грн. інфляційні втрати, та 1 850,15 грн (одна тисяча вісімсот п`ятдесят гривень 15 коп.) відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядаєтьсяhttp://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 22.12.2022

Суддя Андрейчук Л.В.