Рішення

від 20.12.2022 по справі 908/241/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/15/22-34/18/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2022 Справа № 908/241/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концур Г.А.,

розглянувши матеріали справи

позовної заяви Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області (вул. Єдності, б. 28, м. Пологи, Запорізька область, 70600; адреса для листування вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69002) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

позивач-1 Оріхівська міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи 20519891 (вул. Шевченка, б. 11, м. Оріхів, Запорізька область, 70500)

позивач-2 Комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги Оріхівської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 38608709 (вул. Покровська, б. 26, м. Оріхів, Запорізька область, 70500)

до відповідача Приватної науково-виробничої фірми Хімбіодез, ідентифікаційний код юридичної особи 31473689 (пр. Соборний, б. 180-А, м. Запоріжжя, 69035; вул. Вороніна, 9, кв. 259, м. Запоріжжя)

про визнання недійсним пункту договору та стягнення коштів

за участі уповноважених представників сторін:

від позивача 1: не з`явився

від позивача 2: не з`явився

від відповідача: Скаковський В.М., директор, виписка ЄДР, паспорт НОМЕР_1 859161

прокурор: Гапонова В.М., посвідчення № 058626 від 14.12.2020

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся Перший заступник керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області з позовом ) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Оріхівської міської ради та Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Оріхівської міської ради до відповідача Приватної науково-виробничої фірми Хімбіодез, в якому просить:

1.Визнати недійсним п. 2.3. договору №761 від 07.04.2020, укладений між Комунальним некомерційним підприємством Центр первинної медико-санітарної допомоги Оріхівської міської ради та Приватною науково-виробничою фірмою Хімбіодез в частині врахування до загальної ціни договору податку на додану вартість у сумі 5945,00 грн.

2.Стягнути з Приватної науково-виробничої фірми Хімбіодез на користь Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Оріхівської міської ради кошти у розмірі 5945,00 грн, сплачені за договором №761 від 07.04.2020 як набуті без достатньої правової підстави.

26.01.2022 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/241/22, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.02.2022 № 908/241/22 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 01.03.2022 о 11 год. 30 хв.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2022, справу 908/241/22, з метою недопущення порушення встановленого Господарським процесуальним кодексом України процесуального строку розгляду справи, враховуючи відрахування судді Топчій О.А. зі складу Господарського суду Запорізької області на підставі наказу голови Господарського суду Запорізької області від 01.03.2022 №2к/ап, справу № 908/241/22 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.03.2022 № 908/241/22 прийнято справу до провадження, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, про дату судового засідання учасників процесу повідомити додатково.

19.10.2022 на адресу суду від Пологівської окружної прокуратури Запорізької області надійшло клопотання про призначення у справі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 № 908/241/22 призначено підготовче засідання на 23.11.2022 об 11 год. 40 хв.

В судовому засіданні 23.11.2022 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Суд відкрив підготовче засідання з розгляду справи № 908/241/22. Перевірив явку представників сторін. Відводів складу суду не заявлено. Суд запитав про наявність клопотань. Прокурор повідомила суд про відсутність клопотань.

За наслідками судового засідання 23.11.2022, у зв`язку з тим, що питання, визначені ч. 2 ст.182 ГПК України, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні, суд відклав підготовче засідання у справі № 908/241/22 на 06.12.2022 о 12 год. 20 хв.

02.12.2022 від позивачів 1, 2 на адресу суду надійшли клопотання про розгляд справи без участі представників.

В судовому засіданні 06.12.2022 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Суд продовжив підготовче засідання з розгляду справи № 908/241/22. Перевірив явку представників сторін. Відводів складу суду не заявлено. Суд запитав про наявність клопотань. Прокурор повідомила суд про відсутність клопотань. Представник відповідача також повідомив суд про відсутність клопотань. Суд оголосив про надходження вищевказаних клопотань, які прийнято судом до розгляду, приєднано до матеріалів справи та задоволено. Суд запитав прокурора та представника відповідача щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Прокурор не заперечила. Представник відповідача повідомив суд, що ним не буде надаватися суду відзив на позовну заяву та будь-які інші заяви по суті спору.

За наслідками судового засідання 06.12.2022, на підставі ст. 185 ГПК України, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 20.12.2022 о 11 год. 30 хв.

20.12.2022 від відповідача надійшла заява про долучення платіжних доручень.

В судовому засіданні 20.12.2022 здійснювалась відеоконференція та фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Судом задоволено заяву відповідача та долучено до матеріалів справи платіжні доручення від 18.12.2022 № 1835 та від 12.12.2022 № 1832.

Позовні вимоги мотивовані таким. Пологівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя встановлено порушення Приватною науково-виробничою фірмою Хімбіодез вимог Закону України №530-IX від 30.03.2020, п. 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про публічні закупівлі. Так, позивачем 2 та відповідачем укладено договір № 761 від 07.04.2020 відповідно до п. 1.2. якого, предметом договору є товар для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію пандемії короновірусної хвороби (COVID-19) на території України, згідно специфікації (додаток №1 до даного Договору), яка є невід`ємною частиною цього Договору. Вказані у специфікації дезінфікуючи засоби вимогами законодавства, чинного на момент укладення цього договору та здійснення оплати за ним, віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість. Таким чином, укладання Договору та фактичне постачання товару ПНВФ Хімбіодез здійснено після набрання чинності Закону України від 30.03.2020 №540-ХХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Отже, включення до вартості закуповуваних дезінфекційних засобів згідно Договору податку на додану вартість у розмірі 5945 грн. та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам п. 71 п. 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020. Посилаючись на ст.ст. 131-1, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 2, 13, 23, 24 Закону України Про прокуратуру, ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, ст.ст. 202, 203, 215, 216, 217, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. 185, розділ XX Перехідні положення ПК України, Закону України №530-IX від 30.03.2020р., прокурор просить суд визнати недійсним п.2.3. договору №761 від 09.04.2020 р. в частині врахування до загальної ціни договору податку на додану вартість у сумі 5945 грн. та стягнути з відповідача суму в розмірі 5945 грн. на користь позивача 2.

Прокурор в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити з урахування добровільної сплати відповідачем спірної суми ПДВ.

Представник Приватної науково-виробничої фірми Хімбіодез в судовому засіданні проти позову не заперечив, та зазначив про сплату 5945 грн. суми ПДВ на користь позивача 2.

В судовому засіданні 20.12.2022 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Оріхівської міської ради (покупець, замовник), на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.ua 08.04.2020 опубліковано оголошення про проведення закупівлі за № UА-2020-04-08-001878-b та відомості про укладання 07.04.2020 договору з Приватною науково-виробничою фірмою Хімбіодез (переможець, продавець) закупівлі товару № 761, за умовами якого постачальник зобов`язувався на умовах та в порядку, визначеному цим договором, здійснювати передачу товару у власність замовнику, а замовник зобов`язується прийняти товар згідно із специфікацією, яка є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами укладеного Договору продавець зобов`язується поставити Покупцю Дезаріус хлор, дезінфекційний засіб «Клін стрім», в асортименті, кількості та за ціною зазначеною у специфікації (додаток №1 до даного Договору), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору ціна договору складає 35 670,00 грн, в тому числі ПДВ: 5945,00 грн.

Згідно із специфікацією до договору поставки № 761 від 07.04.2020 КНП «ЦПМСД» Оріхівської міської ради закуплено - Дезаріус хлор 370 таблеток у кількості 10 шт., ціна однієї без ПДВ складає - 327,00 грн в тому числі ПДВ та дезінфекційний засіб «Клін стрім», 5 л, рідка форма у кількості 25 шт., ціна однієї без ПДВ складає 1 296,00 грн.

Строк дії договору визначено пунктом 7.1 договору № 761 з моменту підписання і до 31.12.2020.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов не підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999, під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 сформований правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що порушення вимог законодавства призвели до фактичних втрат бюджетних коштів, що засвідчує нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів та становить безумовне порушення інтересів держави у бюджетній сфері. Оріхівською міською радою та Комунальним некомерційним підприємством Центр первинної медико-санітарної допомоги Оріхівської міської ради не вжито достатніх заходів для повернення бюджетних коштів, безпідставно сплачених ПНВФ Хімбіодез в рахунок податку на додану вартість.

КНП «ЦПМСД» Оріхівської міської ради листом № 938 від 01.07.2021 повідомило, що на виконання листа окружної прокуратури № 56/3-1716 вих. 21 від 10.06.2021 до ПНВФ «Хімбіодез» направлено лист від 11.06.2021 № 838 щодо повернення суми податку на додану вартість, зокрема, за договором № 761 від 07.04.2020 в сумі 5945 грн., але кошти не повернуті.

Листом відповіддю № 13/07-5 від 13.07.2021 ПВНФ «Хімбіодез» повідомило, що оскільки в назві Постанови КМУ № 224 мова йде про звільнення від сплати ПДВ лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, у той час коли в назві не згадано про дезінфекційні засоби - ПДВ поверненню не підлягає.

Проте, ПНВФ «Хімбіодез» не взято до уваги, що дезінфекційним засобам, антисептикам та обладнанню для проведення дезінфекції, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у постанові КМУ №224 присвячено цілий розділ, до якого, згідно Коду УКТЗЕД № 3808 входить Засіб на спиртовій основі для протирання рук зі вмістом ізопропілового спирту 60-80% та Хлорвмісні препарати, у т.ч. таблетки 0,1% активного хлору для розчину, які були предметом постачання згідно договору № 761 від 07.04.2020.

Крім того, листом № 2609 від 21.12.2021 КНП «ЦПМСД» Оріхівської міської ради повідомило, що не буде звертатися з позовом до ПНВФ «Хімбіодез» щодо повернення податку на додану вартість в розмірі 5 945 грн. за договором № 761 від 07.04.2020, у зв`язку з відсутністю можливості самостійно здійснювати таке представництво.

Враховуючи те, що з моменту укладання оспорюваного правочину та його фактичного виконання минуло більше ніж рік, позивачами не вжито достатніх заходів для повернення коштів, сплачених за ПДВ відповідно до умов Договору, вказане свідчить про наявність порушення інтересів держави у розумінні ст. 23 Закону України Про прокуратуру та наявність підстав для представництва органами прокуратури.

Також у матеріалах справи міститься повідомлення від 24.01.2022 № 56-352 вих-22, адресоване позивачам, щодо подання позовної заяви про визнання недійсним договору № 761 від 07.04.2020 в частині суми ПДВ та стягнення 5945 грн.

Отже, при зверненні з даним позовом прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено уповноважений орган місцевого самоврядування та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі бездіяльності позивачів.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, заявником при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, який набрав чинності з 02.04.2020, пункт 71 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України викладений у такій редакції: "71. Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року".

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість (назва Переліку в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224). Вказана постанова набрала чинності 21.03.2020.

За змістом вказаного переліку, засіб на спиртовій основі для протирання рук, розчин, що містить еталон 60-80%, (код 2207, 2208) а також хлоровмісні та інші за способом дії препарати для дезінфекції поверхонь, матеріалів, обладнання у формі порошків, таблеток, гранул, концентратів, які містять 0,1% активного хлору для розчину (код 3808), визначено як дезінфекційні засоби, антисептики та обладнання для проведення дезінфекції, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до паспорту №11/20015 встановлено, що дезінфекційний засіб рідина антисептична «Клін Стрім» відповідає вимогам ТУ У 20.4-39353694-001:2015, масова частка етанолу становить не менше ніж 70,0 % (±2,5). Вказане підтверджується також висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 11.07.2016 №05.03.02-04/16896. Дезінфекційний засіб «Дезаріус хлор» у формі таблеток масою 2,7 г, містить у якості діючої речовини 99,7% натрієвої солі дихлоризоцианурової кислоти із вмістом ставного хлору в речовині 58%. При розчині однієї таблетки у воді виділяється 1,5 г активного хлору та згідно з висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 602-123-20-5/40631 від 28.12.2017, відповідає вимогам ТУ BY690592654.007-2016. Таким чином, Дезінфекційний засіб «Клін стрім» та дезінфекційний засіб Дезаріус хлор», які є предметом Договору поставки № 761 від 07.04.2020, відповідно до законодавства, чинного на момент укладення цього договору та здійснення оплати за ним, віднесені до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.

Законом України від 30.03.2020 № 540-ХІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» пункт 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якої від оподаткування податком на додану вартість звільняються такі операції:

- з введення на митну територію України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України;

- з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемії та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

При цьому норми пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України застосовуються до операцій, здійснених в період, починаючи з 17 березня 2020 року і до останнього числа місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином, укладання договору та фактичне постачання товару ПНВФ «Хімбіодез» здійснено після набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-ХХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Вказане підтверджується безпосередньо Договором №761 від 07.04.2020 і специфікацією до нього, рахунком-фактурою № СФ-0000761 від 07.04.2020, видатковою накладною №РН-0000740 від 07.04.2020 та платіжним дорученням № 14 від 08.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» встановлено карантин на всій території України, дія якого продовжувалася відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

Тобто, у період укладення та виконання договору № 761 від 07.04.2020 на території України діяв карантин під час якого застосовуються карантинні заходи, в тому числі щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання дезінфекційних засобів і антисептиків, необхідних для боротьби з коронавірусною хворобою (COVID-19).

З наведеного вбачається, що включення до вартості закуповуваних дезінфекційних засобів згідно Договору податку на додану вартість у розмірі 5 945,00 грн. та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам п. 71 п. 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020.

За приписами ч. 1 ст. 189 ГК України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Таким чином, укладання договору та фактичне постачання товару ПНВФ Хімбіодез здійснено після набрання чинності Закону України від 30.03.2020 №540-ХХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, станом на час укладення та виконання спірного договору поставка товару мала здійснюватися без нарахування податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи викладене, договір №761 від 07.04.2020 в частині п. 2.3 щодо врахування до загальної суми договору 5 945,00 грн. підлягає визнанню недійсним.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 викладена така правова позиція: кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 вказав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18. А якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі № 6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі № 6-100цс15.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи визнання п. 2.3 договору №761 від 07.04.2020 в частині включення до ціни товару ставки податку на додану вартість недійсним, сума ПДВ підлягала поверненню позивачу 2.

Платіжним дорученням від 18.12.2022 № 1835 відповідачем перераховано Комунальному некомерційному підприємству Центр первинної медико-санітарної допомоги Оріхівської міської ради 5945 грн. ПДВ за договором № 761 від 07.04.2020. Помилково здійснено посилання на справу № 908/474/22, хоча згідно платіжного від 12.12.2022 № 1832 у справі № 908/474/22 здійснено також повернення ПДВ в сумі 3000 грн. за договором № 878 від 14.04.2020.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність предмету спору станом на день розгляду даної справи, суд, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, закриває провадження у даній справі в частині стягнення 5945 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

У зв`язку з закриттям провадження у даній справі в частині стягнення 5945 грн. основного боргу, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, прокурору підлягає поверненню з держбюджету 2481 грн. судового збору за позовом відповідною ухвалою суду.

Керуючись ст. ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Приватної науково-виробничої фірми «Хімбіодез» (пр. Соборний (Леніна), 180-а, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 39029713) на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Оріхівської міської ради (вул. Покровська, буд. 26, м. Оріхів, Запорізька область, 70500, ідентифікаційний код юридичної особи 38608709, кошти у розмірі 5 945 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн., сплачених за договором №761 від 07.04.2020.

3. Визнати недійсним п. 2.3 договору № 761 від 07.04.2020, укладений між Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Оріхівської міської ради та Приватною науково-виробничою фірмою «Хімбіодез» в частині врахування до загальної ціни договору податку на додану вартість у сумі 5 945 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок п`ять) гривень 00 коп.

4. Стягнути з Приватної науково-виробничої фірми «Хімбіодез» (пр. Соборний (Леніна), 180-а м. Запоріжжя, ідентифікаційний код юридичної особи 39029713) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Пологівської окружної прокуратури Запорізької області (стягувач: вул. Єдності, 28, м. Пологи, Запорізька область, 70600, розрахунковий рахунок: UА438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату судового збору у 2022 році при здійсненні представництва інтересів держави в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути Запорізькій обласній прокуратурі в особі Пологівської окружної прокуратури Запорізької області (стягувач: вул. Єдності, 28, м. Пологи, Запорізька область, 70600, розрахунковий рахунок: UА438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату судового збору у 2022 році при здійсненні представництва інтересів держави в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. за позовом відповідною ухвалою суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 22.12.2022.

Суддя А.О. Науменко