Рішення

від 22.12.2022 по справі 910/7711/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2022Справа № 910/7711/22Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Твій Власний Дім"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Технобуд"

про стягнення 430 312,37 грн.

Представники сторін: не викликались.

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Твій Власний Дім" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Технобуд" про стягнення 430 312,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір позики №2ВБК/2018П від 16.01.2018 року, відповідно до якого позивачем надано відповідачу позику в розмірі 800 000,00 грн.

В порушення умов договору відповідач відсотки нараховані за договором позики не сплатив.

У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по нарахованим відсотках за договором позики в сумі 430 312,37 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2022 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

08.09.2022 до канцелярії суду позивач подав супровідний лист з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 92859563 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.08.2022 року, а саме: 02095, м. Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 9/Літера А/, офіс 369.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 13.09.2022 р. повернута до суду у зв`язку з: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/7711/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Твій Власний дім" є інститутом спільного інвестування, який здійснює свою діяльність відповідно до вимог Закону України "Про інститути спільного інвестування" (Свідоцтво № 1292-1 про внесення до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування від 31.07.2014року, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, реєстраційний код 1331292) і діє відповідно до Статуту, Регламенту та Проспекту емісії.

Частиною четвертою статті 48 ЗУ "Про інститути спільного інвестування" передбачено, що до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов`язання. Такі зобов`язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами відступлення прав вимоги, позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством. Венчурний фонд має право надавати кошти у позику.

За твердженням позивача, в період з січня по травень 2018р. між ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Твій Власний Дім" від імені та в інтересах якого діяла Компанія з управління активами, на той час ПАТ "Прикарпатська інвестиційна компанія "Прінком" та ТОВ "ВБК Технобуд" було укладено 16 договорів позики (відсоткової), відповідно до умов яких позикодавець надав позичальнику грошові кошти, а останній зобов`язувався прийняти позику і повернути її позикодавцеві у визначений строк, а також сплатити проценти за весь термін надання грошових коштів. На виконання вказаних договорів позивач в період з 15.01.2018р. по 15.05.2018р. перерахував на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 17 930 000,00 грн., з яких 16.01.2018 року - 800 000,00 грн. за договором позики (відсоткової) №2ВБК/2018П від 16.01.2018.

Відповідно до актів взаєморозрахунків згідно договорів позик заборгованість позичальника за нарахованими відсотками станом на 30.09.2021р. становить 9 483 996,17 грн., з них за договором позики (відсоткової) №2ВБК/2018П від 16.01.2018р. - 430 312,27 грн. у зв`язку з чим звернувся до суду.

З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2018 року між публічним акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Твій Власний Дім" від імені та в інтересах якого діє приватне акціонерне товариство "Прикарпатська інвестиційна компанія "Прінком" (позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Технобуд" (позичальник) укладено договір позики (відсоткової) №2ВБК/2018П.

Відповідно до пункту 1.1 договору позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується надати позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на поточний рахунок п/р НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Восток» м. Київ, МФО 307123 у розмірі визначеному цим договором, а останній зобов`язується прийняти позику і повернути названу позику позикодавцеві у визначений цим договором строк, а також сплатити проценти за весь термін надання грошових коштів у строк та розмірах, що обумовлені умовами цього договору. Грошовими коштами за цим договором є національна українська валюта - гривня.

Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Сума позики становить за цим договором 800 000,00 грн. (п.2.1 договору).

Строк надання позики позичальнику становить 5 (п`ять) років з моменту, що вказаний в п.4.3 цього договору (п.3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що остаточною датою повернення позики є 16 січня 2023р.

Позикодавець перераховує суму позики у безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника протягом одного робочого дня після підписання даного договору разовим платежем або частинами (траншами) (п.4.2 договору).

Позика вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку позикодавця в банківській установі, що його обслуговує (п.4.3 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач 16.01.2018 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 800 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку за період з 15.01.2018 по 10.05.2018, з призначенням платежу: «позика (відсоткова) зг. дог. №2ВБК/2018П від 16.01.18р.».

Згідно з ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.2.2 договору розмір відсоткової ставки за цим договором складає 14,5% річних від суми позики.

Нарахування відсотків здійснюється позикодавцем щоквартально на останній день кварталу за час фактичного використання позики. Сплата позичальником нарахованих відсотків здійснюється протягом перших 5 (п`яти) банківських днів місяця наступним за кварталом на підставі акту взаєморозрахунків, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

Позивачем зазначено, що відсотки нараховані за договором позики відповідачем не сплачено та станом на 30.09.2021 заборгованість по нарахованим відсоткам становить 430 312,37 грн.

Так, в матеріалах справи наявні акти взаєморозрахунків згідно договорів позик, підписані та скріплені печатками сторін, відповідно до яких позикодавець нарахував відсотки, зокрема, згідно договору №2ВБК/2018П від 16.01.18р., а саме:

- від 31.03.2018 року за І квартал 2018 року в розмірі 23 835,62 грн.,

- від 30.06.2018 року за квітень, травень, червень 2018 року в розмірі 28 920,55 грн.,

- від 30.09.2018 року за ІІІ квартал 2018 року в розмірі 29 238,36 грн.,

- від 31.12.2018 року за ІV квартал 2018 року в розмірі 29 238,36 грн.,

- від 31.03.2019 року за І квартал 2019 року в розмірі 28 602,74 грн.

Також, в матеріалах справи наявні підписані тільки позивачем (проте, наявні докази їх направлення на адресу відповідача) акти взаєморозрахунків згідно договорів позик, підписані та скріплені печатками сторін, відповідно до яких позикодавець нарахував відсотки, зокрема, згідно договору №2ВБК/2018П від 16.01.18р., а саме:

- від 30.06.2019 року за ІІ квартал 2019 року в розмірі 28 920,55 грн.,

- від 30.09.2019 року за ІІІ квартал 2019 року в розмірі 29 238,36 грн.,

- від 31.12.2019 року за ІV квартал 2019 року в розмірі 29 238,36 грн.,

- від 31.03.2020 року за І квартал 2020 року в розмірі 28 920,55 грн.,

- від 30.06.2020 року за ІІ квартал 2020 року в розмірі 28 920,55 грн.,

- від 30.09.2020 року за ІІІ квартал 2020 року в розмірі 29 238,36 грн.,

- від 31.12.2020 року за ІV квартал 2020 року в розмірі 29 238,36 грн.

- від 31.03.2021 року за І квартал 2021 року в розмірі 28 602,74 грн.,

- від 30.06.2021 року за ІІ квартал 2021 року в розмірі 28 920,55 грн.,

- від 30.09.2021 року за ІІІ квартал 2020 року в розмірі 29 238,36 грн.

Позивачем зазначено, що на час подання позову відповідач не повернув позивачу підписані примірники актів взаєморозрахунків згідно договорів.

Нарахування та сплата відсотків здійснюється позичальником самостійно без окремої вимоги позикодавця (п.2.5 договору).

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Будь-яких доказів сплати відповідачем відсотків за договором матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по нарахованим відсоткам за договором позики (відсоткової) №2ВБК/2018П від 16.01.18р. в розмірі 430 312,37 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, ч.9 ст. 165, ст.ст. 129, 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Технобуд" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, будинок 9/Літера А/, офіс 369, ідентифікаційний код 40340091) на користь публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Твій Власний Дім" (58029, Чернівецька обл.., місто Чернівці, вул.. Небесної Сотні, будинок 14А; ідентифікаційний код 35883808) заборгованість по нарахованим відсоткам в розмірі 430 312 (чотириста тридцять тисяч триста дванадцять) грн. 37 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 454 (шість тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 69 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий