Рішення

від 07.12.2022 по справі 910/2492/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2022Справа № 910/2492/22

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Петрук Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1

до Житлово-будівельного кооперативу "Вчитель-1"

вул. Миколи Василенка, буд. 14-Г, м. Київ, 03124

про визнання недійсним рішення зборів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Вчитель-1" (далі-відповідач) про визнання недійсним рішення зборів, оформлених протоколом №2 від 31.10.2021.

Ухвалою суду від 23.05.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

29.06.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 23.05.2022.

Ухвалою суду від 05.07.2022 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи №910/2492/22 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 20.07.2022.

Протокольною ухвалою суду від 20.07.2022 судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів та відкладено підготовче засідання на 07.09.2022.

11.08.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти позову заперечує з підстав необґрунтованості, недоведеності та відсутності порушених прав позивача.

01.09.2022 відповідачем подано до суду клопотання про долучення доказів по справі.

Протокольною ухвалою суду від 07.09.2022 судом залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та відкладено розгляд справи на 05.10.2022.

Протокольною ухвалою суду від 05.10.2022 судом оголошено перерву до 26.10.2022.

07.10.2022 третьої особою без самостійних вимог подано письмові пояснення по справі та клопотання про розгляд справи без участі представника.

Протокольною ухвалою суду від 26.10.2022 судом, відповідно до статті 185 ГПК України оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.11.2022.

Протокольною ухвалою суду від 23.11.2022 судом оголошено перерву до 07.12.2022.

07.12.2022 в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивачів підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

У судовому засіданні 07.12.2022 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.11.2021, керівником Житлово-будівельного кооперативу «Вчитель-1» далі по тексту (Кооператив) визначено громадянина України ОСОБА_2 .

До проведення реєстрації зміни керівника Кооперативу, керівництво кооперативом здійснювалось ОСОБА_1 (Позивач).

Позивачем було встановлено, що реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, було здійснено на підставі: Протоколу №2 зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Вчитель-1» від 31.10.2021 (далі Протокол від 21.10.2021 )

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що рішення прийняті зборами членів Кооперативу від 31.10.2021 підлягають визнанню недійсними, оскільки були прийняті із грубими порушеннями вимог законодавства.

31 жовтня 2021 року було проведено Збори членів ЖБК «Вчитель-1», далі - Збори. Відповідно до порядку денного Зборів було заслухано проміжний звіт ревізійної комісії за результатами роботи з 9 вересня 2021 року по 30 жовтня 2021 року; розглянуті заяви про вступ до членів ЖБК «Вчитель-1»; проведені вибори правління та голови правління ЖБК «Вчитель-1». Також було розглянуті питання про обрання голови та секретаря Зборів, а також у частині Зборів під назвою « Інше » було розглянуто питання про, неправомірні дії в технічному приміщення на поверсі 1 з боку ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що згідно Протоколу від 31.10.2021 на порядок денний було винесено наступні питання:

1 .«Обрання Голови зборів членів ЖБК «Вчитель1»»;

2. «Обрання секретаря зборів членів ЖБК «Вчитель1»»;

3. «Проміжний звіт ревізійної комісії за результатами роботи з 09.09.2021 по 30.10.2021»;

4. «Розгляд заяв на вступ до членів кооперативу»;

5. «Вибори правління кооперативу ЖБК «Вчитель-1»;

6. «Вибори Голови правління ЖБК «Вчитель-1».

Позивач вказує, що ні правління, ні голова, які були повноважними в період до 31 жовтня 2021 року, не ініціювали проведення загальних зборів, тому Збори не можуть бути черговими. З ініціативою про проведення позачергових загальних зборів ніхто з тих, хто має на це відповідне право, не виступав, тому Збори не можуть вважатися позачерговими.

Крім того, за твердженням позивача, було порушено порядок повідомлення про проведення Зборів, оскільки ні за 10, ні за 20 днів до дати проведення Зборів ніхто членам ЖБК «Вчитель-1» не повідомляв про дату їх проведення та порядок денний.

На переконання позивача, з окремих питань порядку денного також було допущено низку порушень, які є основою для визнання таких питань прийнятими всупереч до закону та статуту та неправомірними.

Пунктом 4 порядку денного Зборів передбачено розгляд заяв про вступ до членів ЖБК «Вчитель-1». У п. 4 протоколу Зборів зазначено, що запропоновано розглянути заяви на вступ до членів ЖБК «Вчитель-1» 15 осіб та запропоноване пакетне голосування за це питання. Відповідно до результатів голосування 43 голоси було «За», а рішення зазначене, як прийняте. В цьому ж пункті протоколу після фіксації результатів голосування було зазначено, що відтепер на Зборах присутні 52 члени.

Позивач зауважує, що відповідно до п. 4 протоколу Зборів питання про прийняття до членів кооперативу не розглядалося - було запропоновано «розглянути заяви на вступ» та «пакетне голосування» з цього питання. За результати розгляду заяв, тобто прийом чи відмову у прийомі, взагалі не голосували.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Відповідно до п. 12 статуту ЖБК «Вчитель-1» заява про вступ до кооперативу подається до правління кооперативу та підлягає розгляду на чергових загальних зборах.

Відповідно до пп. 10 п. 51 статуту ЖБК «Вчитель-1» правління готує пропозиції про прийом до членів кооперативу.

За твердженням позивача, котрими обґрунтовуються позовні вимоги, до правління, яке було повноважним до 31 жовтня 2021 року, не надходило заяв про прийом до членів кооперативу, відповідно це питання правлінням не розглядалося та на чергові загальні збори не подавалося. Особи, які перелічені в п. 4 протоколу Зборів, як такі, що подали заяви на прийом до членів кооперативу, ніяких внесків не робили, тому, навіть за умови відсутності інших порушень законодавства та статуту, не могли стати членами ЖБК «Вчитель-1» в день проведення Зборів.

Також за переконання позивача, Збори не можуть бути визнані черговими, а тому питання про прийом до членів кооперативу взагалі не могло бути розглянутим на них, отже прийняття будь-яких нових членів ЖБК «Вчитель-1» на Зборах є нелегітимними.

Пунктом 5 протоколу Зборів зафіксовано прийняття рішення про обрання нового складу правління ЖБК «Вчитель-1». При цьому до початку голосування надійшло дві пропозиції - обрати непарну кількість членів правління та обрати шість конкретних осіб членами правління. Також було запропоновано провести пакетне голосування замість голосування за кожну окрему особу. 45 голосами рішення було прийняте. З протоколу неможливо визначити, за яке ж саме рішення відбулося голосування та яке рішення було прийняте.

Відповідно до п. 50 статуту ЖБК «Вчитель-1» членом правління може бути член кооперативу. Якщо припустити, що новообраним членом правління стала ОСОБА_3 (квартира АДРЕСА_2 ), то її обрання до членів ЖБК «Вчитель-1» на цих самих Зборах (п. 4 протоколу Зборів, як зазначалося вище, є нелегітимним, отже і обрання її членом правління також нелегітимне.

Пунктом 6 протоколу Зборів зафіксовано вибори голови правління самим правлінням та погодження цього рішення Зборами.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про кооперацію» голова правління обирається загальними зборами членів кооперативу.

Відповідно до п. 50 статуту ЖБК «Вчитель-1» правління обирає із свого складу голову та його заступників. позивач вказує на відсутність повноважень загальних зборів щодо обрання голови правління у відповідності до статуту ЖБК «Вчитель1».

Також позивач зауважує, що відповідно до п. 52 статуту ЖБК «Вчитель-1» засідання правління скликаються його головою, членами правління або ревізійної комісії. Жодної інформації про відповідну вимогу в жодному документі не зафіксовано.

Зазначена у п. 6 протоколу Зборів зазначено, що за обрання голови правління голосувало 6 осіб. При цьому не зрозуміло, хто ці особи.

Таким чином, з тверджень позивача вбачається, що рішенням позачергових зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Вчитель-1», оформлених протоколом від 31.10.2021, рішенням засідання членів правління Кооперативу, оформлених протоколом № 2 від 31.10.2021 сфальсифіковано факт проведення самих зборів членів Кооперативу та членів Правління, порушено право Позивача на працю, шляхом виконання його безпосередніх обов`язків на посаді Голови правління, порушено його право, як члена Кооперативу на участь в таких зборах та висловлення своїх міркувань з приводу питань порядку денного.

Частиною 1 статті 94 ГК України передбачено, що кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені Законом України "Про кооперацію".

Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (стаття 2 Закону України "Про кооперацію").

Статтею 4 Закону України "Про кооперацію" визначено, що кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

Статтею 12 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що до основних прав члена кооперативу відносяться, зокрема, право на участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом.

Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов`язки його членів.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 17.12.2019 у справі №904/4887/18 вказала, що члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Статтею 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під час розгляду корпоративних спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи, господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення акціонера (учасника) можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

У відповідності до ч.1-5 ст.15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора);

органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є.

Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Згідно із ч.10 ст.15 Закону України "Про кооперацію" кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Судом встановлено, що 27 березня 2021 було організовано та проведено чергові Загальні збори членів Житлово-будівельного кооперативу "Вчитель1", на якому були присутні 111 осіб, з них 57 членів кооперативу, що підтверджується Протоколом від 31.10.2021.

Зокрема, на чергових Загальних зборах членів Житлово-будівельного кооперативу «Вчитель-1» від 30.10.2021р. були прийняті наступні рішення: затверджено Проміжний звіт ревізійної комісії за результатами роботи з 09.09.2021 по 30.10.2021»; розглянуто та прийнято 15 заяв на вступ до членів кооперативу, обрано правління кооперативу ЖБК «Вчитель-1» та Голову правління ЖБК «Вчитель-1».

На підставі прийнятих рішень до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені відповідні зміни щодо зміни керівника ЖБК " Вчитель-1" із ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , що підтверджується Випискою від 01.11.2021 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до аб. 1 ст. 16 ЗУ «Про кооперацію», виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Відповідно до вимог аб. 5 ст. 16 ЗУ «Про кооперацію», визначено, шо члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років.

Відповідно до вимог аб. 6 ст. 16 ЗУ «Про кооперацію», визначено, що порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ГК України, господарська діяльність, шо здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог ч. З ст. З ГК України, визначено, що діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 52 ГК України, визначено, що некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, шо здійснюється суб`єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 52 ГК України, визначено, що некомерційна господарська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб`єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 65 ГК України, визначено, то управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 ГК України, визначено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 65 ГК України, визначено, шо для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Щодо аргументу Позивача про те, що ні Голова правління, ні саме Правління не скликало загальні збори, а також відсутній будь-який інший суб`єкт ініціювання та/або скликання загальних зборів, так само як і відсутнє було повідомлення про скликання загальних зборів, Відповідач зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про кооперацію» чергові збори членів кооперативу мають проводитися не рідше одного разу на рік. Втім, Позивач, будучи головою правління, впродовж останніх шести років не скликала загальних зборів членів кооперативу, доказів зворотнього матеріали справи не містять. На всі звернення членів кооперативу щодо скликання загальних зборів та звітування перед ними, Позивач відмовляла.

Саме тому ініціативна група членів кооперативу (у кількості більше третини від загального числа членів кооперативу), а також ревізійна комісія ініціювали проведення загальних зборів безвідносно до позиції Голови Правління.

За твердженням відповідача, котре належними та допустимими доказами не спростовано позивачем, всі члени кооперативу були попереджені про час, дату, місце проведення та порядок денний через оголошення в під`їзді будинку - на спеціально відведеному місці (іншого способу повідомлення ні Статут Відповідача, ні Закон України «Про кооперацію» не передбачає). Доказом того, що всі члени ЖБК були належним чином повідомлені є те, що на зборах були особисто присутніми більше 75% від загальної кількості членів кооперативу, а також додатково особи, які лише виявили бажання вступити до кооперативу.

Щодо аргументів позовної заяви про прийняття нових членів ЖБК, суд зауважує наступне.

Згідно пункту 4 протоколу № 2 від 31.10.2022 року очевидним є той факт, що учасники зборів вирішили проголосувати за вступ нових членів до кооперативу «пакетно», тобто за весь запропонований список, а не проводити голосування окремо за кожну кандидатуру. Рішення про вступ усіх кандидатів було прийнято одностайно.

Позивачу незрозуміло, чому після прийняття 15 нових членів на зборах зафіксували участь 52 осіб - членів кооперативу (замість: 43+15=58 осіб). З пояснень відповідача встановлено, що із 15 осіб, що стали новими членами ЖБК, лише дев`ять осіб були особисто присутніми на зборах, що підтверджується Реєстром присутніх осіб. Тому загальна кількість членів ЖБК на зборах збільшилась саме на 9 осіб.

Відповідно до ст. 11 Закону «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Кожна з 15-ти вищевказаних осіб надала письмову заяву. Що ж до вступного внеску і паю, то профільний Закон містить відсилку до Статуту. В той же час, чинний Статут ЖБК «Вчитель-1» не встановлює розміру ні вступного внеску, ні паю. Більше того, згідно п. 28 Статуту вступний внесок вноситься до здачі будинку в експлуатацію, що взагалі не є актуальним на даний час.

Якщо рішення про прийняття нових членів приймається правлінням чи головою кооперативу, то таке рішення, згідно ч. 2 ст. 11 Закону підлягає затвердженню Загальними зборами. В той же час, Загальні збори не позбавлені права самостійно приймати рішення про прийом нових членів кооперативу. Так, відповідно до ст. 15 Закону «Про кооперацію» рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші (прямо не передбачені законом) питання діяльності кооперативу. Відповідно до пункту 3 абз. 3 ст. 47 Статуту кооперативу, чинного на момент проведення зборів (затверджений протоколом Загальних зборів № 2 від 09.11.2016 року), Загальні збори приймають громадян до членів кооперативу та виключають з кооперативу. Таким чином, ще в 2016 році Загальні збори віднесли до своєї компетенції питання прийняття нових членів кооперативу, а, отже, вирішення питання №4 зі спірного протоколу № 2 від 31.10.2021 було в межах компетенції загальних зборів членів ЖБК «Вчитель-1».

Щодо обрання нових членів правління та голови правління, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог аб. 9 ст. 15 ЗУ "Про кооперацію" визначено, що загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Відповідно до вимог аб. 10 ст. 15 ЗУ "Про кооперацію" визначено, шо кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Відповідно до вимог аб. 11 ст. 15 ЗУ "Про кооперацію" визначено, що рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об 'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Відповідно до аб. 11 ст. 15 ЗУ "Про кооперацію" визначено, що рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Відповідач у відзиві заперечуючи проти позовних вимогах вказує, що станом на дату проведення загальних зборів 31.10.2021 року не було жодного члена правління з чинними повноваженнями, адже максимальний строк повноважень члена правління - 5 років, а збори не проводились вже більше шести років.

По-друге, аналогічно до попереднього пункту, було запропоноване «пакетне» голосування за усіх запропонованих до обрання членів правління, а не за кожного окремо. Відповідно, рішення про обрання усіх шести запропонованих кандидатів було підтримане сорока п`ятьма голосами присутніх членів кооперативу.

Голову правління було обрано відповідно до ст. 50 Статуту ЖБК «Вчитель-1», так і відповідно до ст. 16 Закону «Про кооперацію» шляхом голосування за відповідну кандидатуру загальними зборами - за підсумками відкритого голосування «ЗА» ОСОБА_2 проголосували 52 члени ЖБК «Вчитель-1».

Разом з тим, статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з системного аналізу ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

При цьому, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина 3 статті 45 ГПК).

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Отже, відсутність права та охоронюваного законом інтересу у позивача або недоведеність факту його порушення, а також невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам є підставою для відмови у позові.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №756/12113/16-ц судом висловлено правову позицію про те, що підставою для пред`явлення позову про визнання зборів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час їх проведення, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Слід зазначити, що позивач не навів обґрунтувань та не довів яким саме чином прийняті рішення, зокрема, про висловлення недовіри діючому Голові правління, правлінню, ревізійній комісії; про вступ до членів кооперативу; про обрання членів правління кооперативу ЖБК «Вчитель-1»; про обрання членів ревізійної комісії ЖБК «Вчитель-1»; про звільнення діючого Голови правління, правління та ревізійної комісії ЖБК «Зварювальних -2», порушують права позивача.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до ст.74 ГПК обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем.

Тому ОСОБА_1 повинна був обґрунтувати, в чому саме полягає порушення її прав та законних інтересів як члена Кооперативу та/або колишньої голови правління у зв`язку з ухваленням загальними зборами відповідних рішень.

Тобто по суті позивач висловив незгоду з ухваленим рішенням загальних зборів Кооперативу. Однак сама по собі незгода члена кооперативу та/або його голови з таким рішенням, в тому числі, якщо воно стосується його особи, але не порушує його прав/законних інтересів, не означає безумовної незаконності відповідного рішення.

Усі інші твердження та заперечення сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості вимог позивача та необхідності відмови у задоволенні позовних вимог.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 21.12.2022

Суддя М.О. Лиськов