Рішення

від 16.12.2022 по справі 910/5092/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2022 Справа № 910/5092/22

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр діагностики залізничної інфраструктури акціонерного товариства Українська Залізниця, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик, м. Львів

про стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Брошко І.Б.

Представники:

Від позивача: Гончарук О. представник;

Від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ

Супровідним листом від 18.08.2022 року (вх.№ 2226/22 від 01.09.2022 року) на розгляд Господарського суду Львівської області ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 року надіслано за підсудністю матеріали справи №910/5092/22 за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр діагностики залізничної інфраструктури акціонерного товариства Українська Залізниця, м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик, м. Львів про стягнення 439 602,82грн. заборгованості, з якої: 280510,41грн. основний борг, 28 094,05грн. інфляційні втрати, 111 362,63грн. штрафні санкції, 19 635,73грн. додаткові штрафні санкції.

Ухвалою суду від 06.09.2022 року позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.

08.09.2022 року від позивача - на електронну адресу та 12.09.2022 року на поштову адресу суду надійшла заява за вх.№18681/22 про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунено недоліки позовної заяви та надано документи згідно вказаного додатку.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та розгляд підготовчого засідання призначено на 06.10.2022 року на 10год. 40хв.

У судовому засіданні 06.10.2022 року, повідомлено що від відповідача жодних заяв процесуального характеру до суду не надходило, конверт від відповідача не повертався, відтак у звязку з неявкою в судове засідання відповідача у справі та враховуючи думку представника позивача, суд постановив підготовче засідання відкласти на 27.10.2022 року на 11год. 10хв.

У судовому засіданні 27.10.2022 року, у звязку з неявкою в судове засідання відповідача у справі та враховуючи думку представника позивача, з метою виконання завдань підготовчого провадження, суд постановив підготовче засідання відкласти на 10.11.2022 року на 10год. 50хв.

Ухвалою суду від 10.11.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 24.11.2022 р. о 11:00 год.

Судове засіданні 24.11.2022 року о 11год. 00хв. не відбулося, у звязку з відсутністю світла, про що складено акт, відтак ухвалою суду від 25.11.2022 року призначено судове засідання на 16.12.2022 о 11:00 год.

В судове засідання 16.12.2022 року, позивач явку уповноваженого представника забезпечив, підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити.

В судове засідання 16.12.2022 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, суд належним чином та завчасно (29.11.2022 року) повідомив відповідача про день та час розгляду справи, про що свідчить список розсилки поштової кореспонденції, жодних заяв чи відзиву від відповідача станом нас розгляду справи не надходило.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.04.2020 року між філією Центр діагностики залізничної інфраструктури акціонерного товариства Українська Залізниця (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (постачальник) за результатами проведеної тендерної закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2020-03-13-000771-b|) укладено договір поставки №ЦДЗІ-20/15, відповідно до умов п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар: ДК 021:2015 - 09130000-9 - нафта і дистиляти ( паливо дизельне), а покупець - прийняти і оплатити такий товар на умовах даного договору.

Відповідно до специфікації до Договору, що міститься в Додатку №1 до Договору, що міститься в додатку №1 до Договору, сторони узгодили асортимент, кількість та якість товару, а саме: паливо дизельне пальне у кількості 25750 літрів за ціною 16,50грн. на суму 509 850,00грн.

Станом на 31.12.2020 року Відповідач не поставив Позивачу відповідно до умов Договору дизельне пальне на загальну суму 280 510,41грн. та підтверджується наданим позивачем залишком товарно-матеріальних цінностей запасів палива, придбаного у відповідача, які обліковуються позивачем.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо поставки оплаченого позивачем товару, порушення строків поставки товару та поставку товару в недостатній кількості, позивач просить стягнути з відповідача, згідно прохальної частини позовної заяви пеню за 397 днів прострочення постачання товару за Договором у сумі 111 362,63 грн, штраф у розмірі 19 635,73 грн. та 28 094,05грн. інфляційні втрати.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Обставини, встановлені судом

Предметом доказування є обставини з яким пов`язує факт укладення договору поставки, його неналежне виконання в частині непоставки товару, застосування за прострочення виконання грошового зобов`язання (за неналежне виконання) нарахування пені та штрафу у спосіб визначеним договором та інфляційних втрат згідно закону.

17.04.2020 року між філією Центр діагностики залізничної інфраструктури акціонерного товариства Українська Залізниця (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (постачальник) укладено договір поставки №ЦДЗІ-20/15.

Відповідно до специфікації до Договору, що міститься в Додатку №1 до Договору сторони узгодили асортимент, кількість та якість товару, а саме: паливо дизельне пальне у кількості 25750 літрів за ціною 16,50грн. на суму 509 850,00грн.

Згідно п.3.2. Договору ціна Договору становить 509 850,00грн. з врахуванням ПДВ в сумі 84 975,00 грн.

Відповідно до п.9.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2020 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Відповідно до п. 2.3. Договору Постачальник гарантує дійсність талонів (скретч-карт) не менше 12 місяців з дня їх активації.

Пунктом 2.7. Договору передбачено, що Постачальник на підставі виставленої претензії в термін не більше 20 днів, робить за свій рахунок заміну невідповідного асортименту, заміну неякісного товару.

Згідно п. 5.4. Договору талони повинні бути номіналом по 10, 20 або 50 літрів, мають бути дійсними не менше 12 місяців з дня активації та діяти на всіх заправних станціях запропонованої мережі АЗС, зазначених в Додатку 2, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. поставка талонів (скетч-карт) на нафтопродукти здійснюється згідно Специфікації №1 до Договору на вказану кількість Товару протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання Постачальником рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару.

На виконання умов п.5.1. Договору Покупець надав рознарядку на поставку Товару від 13.05.2020 року №ЦДЗІ-08/1598. Рахунок на оплату Постачальником виставлено від 14.05.2020 №846 на суму 509 850 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.5.7. Договору, видаткової накладної ТзОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК» від 14.05.2020 №14052020/7, обома Сторонами підписано акт приймання передачі паливних карток на пальне від 14.05.2021 №140520/7 (подаються).

Для отримання всього обсягу (або частини) Товару від Постачальника представник Покупця - особа, у якої наявний відповідний талон, звертається до будь-якої із автозаправних станцій, зазначених в Додатку №2 до Договору (пункт 5.8. Договору).

Претензією від 15.10.2020 за №ЦДЗІ-08/384 Відповідач вимагав у Позивача негайно усунути недоліки щодо незручностей при отриманні палива та забезпечити активацію талонів на всіх заправних станціях запропонованих мереж АЗС.

Відповіддю на претензію від 29.10.2020 року за №10691 відповідач повідомив позивача, що причиною неможливості здійснити заправку були технічні збої в автоматизованій системі видачі та обліку палива.

Претензією від 02.12.2020 за №ЦДЗІ-08/4524 Відповідач повторно вимагав у Позивача вирішити питання та усунути недоліки щодо незручностей при отримання палива, забезпечити активацію талонів на всіх заправних станціях запропонованих мереж АЗС.

Відповіддю на претензію від 09.12.2020 року за №11906 відповідач просить позивача, надіслати усі талони для заміни старого зразка на новий з супровідним листом, де зазначено кількість та вид палива для подальшої діяльності вашої установи.

Відповідно до матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача листами (претензіями) з проханням усунути недоліки щодо незручностей при отримання палива, забезпечити активацію талонів (скретч-карт) на всіх заправних станціях запропонованих мереж АЗС, згідно додатку 2 до договору.

Отже, станом на час закінчення договору Відповідач не поставив Позивачу відповідно до умов Договору дизельне пальне на загальну суму 280 510,41грн. та позивач не має змоги активувати талони (скетч-картки) на зазначену суму, у зв`язку з недійсністю талонів та відмовами АЗС та підтверджується наданим позивачем залишком товарно-матеріальних цінностей запасів палива, придбаного у відповідача, які обліковуються позивачем.

Відповідно до п.7.3 Договору за несвоєчасну поставку товару, постачальник сплачує покупцю 0,1 відсотка вартості несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо поставки оплаченого позивачем товару, порушення строків поставки товару та поставку товару в недостатній кількості, позивач просить стягнути з відповідача, згідно прохальної частини позовної заяви пеню за 397 дні прострочення постачання товару за Договором у сумі 111 362,63 грн, штраф у розмірі 19 635,73 грн. та інфляційні втрати у розмірі 28 094,05грн.

Норми права та мотиви суду.

Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання відповідачем умов договору, а відтак настання відповідальності.

Статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як встановлено судом, умовами п п. 5.1. поставка талонів (скетч-карт) на нафтопродукти здійснюється згідно Специфікації №1 до Договору на вказану кількість Товару протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання Постачальником рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару. Оплата товару згідно Договору була здійснена на підставі видаткової накладної №140520/7 від 14 травня 2020 року на суму 509 850,00грн.

Таким чином, факт підписання сторонами видаткової накладної №140520/7 від 14 травня 2020 року по договору поставки №ЦДЗІ-20/15 від 17.04.2020 року на суму 509 850,00грн. з ПДВ, не свідчив про факт передачі товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі скретч-карток/талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар за договором поставки №ЦДЗІ-20/15 від 17.04.2020 року: дизельне пальне на суму 280 510,41грн.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач своїми листами-відповідями повідомляв позивача, визнавав факт непоставки пального, пояснюючи, що відмова у реалізації пального відбувається по причині технічних збоїв в автоматизованій системі видачі та обліку палива.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 280 510,41грн. за договором поставки №ЦДЗІ-20/15 від 17.04.2020 року є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення та підтверджується матеріалами справи.

Щодо стягнення пені та штрафу

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем свого обов`язку щодо поставки оплаченого позивачем товару, порушення строків поставки товару та поставку товару в недостатній кількості, Позивач просить стягнути з відповідача, згідно прохальної частини позовної заяви пеню за 397 дні прострочення постачання товару за Договором у сумі 111 362,63 грн., та штраф у розмірі 19 635,73грн.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Відповідно до п.7.3 Договору за несвоєчасну поставку товару, постачальник сплачує покупцю 0,1 відсотка вартості несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем здійснена нарахування штрафних санкцій з 31.12.2020 року (днем закінчення договору).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Відтак, строк з якого повинно відбуватися нарахування пені настає у позивача з 04.01.2021 року.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Одночасно, слід зазначити, що щодо нарахування Позивачем пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, то суд зазначає, що статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд зазначає, що пунктом 7, 19 Розділу IX

Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відтак, суд перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені та штрафу, перевіривши періоди нарахування пені, які зазначені неправильно, з врахуванням вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені та штрафу, з врахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», та згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в розмірі 110 521,10грн. та 7% штрафу в розмірі 19 635,73грн., а в задоволенні решти пені слід відмовити.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 28 094,05грн. інфляційних нарахувань, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильний період та сума боргу від якої здійснювались нарахування інфляційних втрат та стягненню з відповідача на користь позивача підлягають стягнення інфляційні втрати в сумі 28 094,05рн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню підлягають: 280 510,41грн. основного боргу, 110 521,10грн. пені, 19 635,73грн. штрафу та 28 094,05грн. інфляційні втрати, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 6594,04грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 6581,41грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик (79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б, ідентифікаційний код 39046990) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії Центр діагностики залізничної інфраструктури акціонерного товариства Українська Залізниця (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 13, код ЄДРПОУ 41303988заборгованості у розмірі 280 510,41грн. основного боргу, 110 521,10грн. пені, 19 635,73грн. штрафу, 28 094,05грн. інфляційні втрати та 6581,41грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2022 р.

Суддя Коссак С.М.