Постанова

від 23.11.2022 по справі 908/70/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 908/70/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Громак В. О.

за участю представників: АТ "Державний експортно-імпортний банк України" - адвоката Гижка О. Л.; ПП "Бізон-Тех 2006" - адвокатів: Хомутова Г. В., Буйного А. О. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду касаційні скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2022

у справі №908/70/22

про банкрутство Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006",-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022 відкрито провадження у справі № 908/70/22 про банкрутство ПП "Бізон-Тех 2006", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Клименка О. Ю.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.05.2022 у справі №908/70/22 за результатами попереднього засідання, зокрема, визнано вимоги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк"), що забезпечені заставою майна боржника, на суму 4 116 800,00 грн. Відхилено кредиторські вимоги АТ "Укрексімбанк" до боржника на суму 236 372 918,29 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2022 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.05.2022 у справі №908/70/22 в частині відхилення кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк" скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про визнання кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк" на суму 236 372 918,29 грн, з яких 236 276 293,99 грн боргу (4 черга), 96 624,30 грн штрафних санкцій (6 черга) та 4 962,00 грн судового збору (1 черга).

У касаційній скарзі АТ "Укрексімбанк" просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2022 у справі №908/70/22 в частині віднесення грошових вимог АТ "Укрексімбанк" на суму 236 276 293,99 грн до 4 черги задоволення вимог кредиторів - змінити; вимоги АТ "Укрексімбанк" до ПП "Бізон-Тех 2006" у розмірі 236 276 293,99 грн визнати як такі, що забезпечені заставою майна боржника та окремо підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів у справу про банкрутство ПП "Бізон-Тех 2006".

Касаційна скарга АТ "Укрексімбанк" з підстав, передбачених п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

АТ "Укрексімбанк" зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування ч. ч. 2, 3 ст. 45 КУзПБ, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №905/2028/18, від 24.09.2020 у справі №905/2852/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №902/492/17.

В обґрунтування вимог касаційної скарги АТ "Укрексімбанк" також зазначено, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права (ст. ст. 7, 73, 76,86, ч. 5 ст. 236 ГПК України), оскільки не було належним чином досліджено та не надано оцінки наявним у матеріалах справи договорам застави № 19-13ZZ0004 від 28.02.2019 та №19-13ZZ0004-007 від 19.06.2020, витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а відтак помилково віднесено грошові вимоги АТ "Укрексімбанк" в сумі 236 276 293,99 грн до 4 черги задоволення вимог кредиторів.

У відзиві ПП "Бізон-Тех 2006" просить залишити касаційну АТ "Укрексімбанк" без задоволення.

ПП "Бізон-Тех 2006" зазначає, що ним було доведено в судах попередніх інстанцій факт переходу до новоствореної юридичної особи кредитних зобов`язань перед АТ "Укрексімбанк" та майна, що було предметом забезпечення. При цьому, боржник стверджує, що АТ "Укрексімбанк" не зверталось до суду з кредиторськими вимогами як забезпечений кредитор.

У касаційній скарзі ПП "Бізон-Тех 2006" просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2022 у справі №908/70/22 скасувати і залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.05.2022 у справі №908/70/22.

Підставами касаційного оскарження постави суду апеляційної інстанції ПП "Бізон-Тех 2006" вказано п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

ПП "Бізон-Тех 2006" вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування ст. ст. 109, 520 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду від 24.06.2019 у справі №805/4082/17-а, від 12.04.2018 у справі № 922/2688/17, від 28.11.2018 у справі № 916/2563/16.

Боржник не погоджується із висновком апеляційного суду, що заміна боржника правонаступником у зобов`язанні внаслідок виділу відповідно до ст. 109 ЦК України є неможливою без згоди кредитора.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги АТ "Укрексімбанк" та ПП "Бізон-Тех 2006" підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між АТ "Укрексімбанк" та ПП "Бізон-Тех 2006" (позичальник) укладено генеральну кредитну угоду №18-13КG0003 від 27.07.2018, в рамках якої укладено кредитні договори:

- №18-13КV0007 від 27.07.2018 з кінцевим терміном погашення кредиту - 30.11.2021;

- №20-13КО0001 від 10.01.2020 з кінцевим терміном погашення кредиту - 24.12.2021.

Ліміт Генеральної кредитної угоди склав екв. 532 000 000,00 грн.

Відповідно до умов генеральної кредитної угоди сторонами погоджено сплату процентів за користування кредитом, який визначається у відповідному кредитному договорі: за кредитним договором від 27.07.2018 для заборгованості у гривні - 16,0 % річних; для заборгованості у доларах США - 8,35 % річних; за кредитним договором від 10.01.2020 15,8 % річних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов генеральної угоди банк добросовісно виконав свої зобов`язання, що підтверджується виписками по рахункам.

Згідно з п. 9.2 кредитного договору від 27.07.2018 та п. 9.2.3 кредитного договору від 10.01.2020 позичальник взяв на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі повернути банку кредит, сплачувати проценти за кредитом, комісії та інші платежі за договором.

Пунктом 9.2.7 кредитного договору від 10.01.2020 передбачено зобов`язання позичальника здійснити погашення кредиту, процентів за кредитом, комісій та інших платежів за цим договором у повному обсязі протягом 10 банківських днів з дня відправлення банком позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення, у випадках передбачених умовами цього кредитного договору, в тому числі у разі, якщо позичальником порушено виконання будь-якого зобов`язання за цим договором.

У зв`язку із тим, що позичальником було прострочено строк виконання зобов`язання щодо сплати основного боргу та у зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору (порушення строків оплати основного боргу та процентів) банк направив позичальнику вимогу №0000600-2688 від 10.12.2021 щодо погашення заборгованості за генеральною кредитною угодою.

Відповідно до умов кредитних договорів банк вимагав від позичальника сплатити непогашену частину кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі за кредитними договорами протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги. Вказану вимогу позичальник отримав 21.12.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте вимоги банку виконані не були а вимога залишена позичальником без задоволення.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за генеральною кредитною угодою між банком (заставодержателем) та ПП "Бізон-Тех 2006" (заставодавець) укладено наступні договори:

- договір застави №20-13ZM0001 від 19.06.2020 з наступними змінами та доповненнями, предметом застави є майнові права на виручку дійсну та й ту, що виникне у майбутньому за договорами поставки, які є предметом застави за цим договором. Згідно з листом №0023606/8721-21 від 12.03.2021 заставодержатель повідомив заставодавця, що заставна вартість предмету застави за договором застави 1 становить 1 (одна) гривня;

- договір застави №19-13ZZ0004 від 28.02.2019 з наступними змінами та доповненнями, предметом застави є товари в обороті у вигляді посівного матеріалу;

- іпотечний договір №20-13ZІ0001 від 14.02.2020 з наступними змінами та доповненнями, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевковою О. В. та зареєстрований за №717. Предметом іпотеки є: нежитлова будівля загальною площею 685,84 кв.м., яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Томаківський район, смт. Томаківка, вул. Ярослава Мудрого, буд. 47А та нежитлова будівля загальною площею 956,1 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Томаківський район, смт. Томаківка, вул. Ярослава Мудрого, буд. 47Б;

- іпотечний договір №20-13ZІ0003 від 28.07.2020 з наступними змінами та доповненнями, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевковою О. В. та зареєстрований за №3522. Предметом іпотеки є нерухомість, склад ядохімікатів, загальною площею 1 848,2 кв.м., який належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.09.2018 та розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,6151 га, з кадастровим номером 1223285000:01:011:0001, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, сільська рада Орлівщинська, вул. Аграрна, 1;

- іпотечний договір №20-13ZІ0004 від 30.09.2020 з наступними змінами та доповненнями, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевковою О. В. та зареєстрований за №5033. Предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира 42, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 110, загальною площею 40,1 кв.м., житловою площею 27,0 кв.м. та належить боржнику на праві власності.

Загальна заставна вартість майна за вказаними договорами іпотеки становить 4 116 800,00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 19.01.2022 у позичальника утворилась заборгованість перед АТ "Укрексімбанк" за генеральною кредитною угодою, яка складає:

- сума заборгованості за кредитом (основний борг): за кредитним договором від 27.07.2018 - 30 022 866,42 грн, за кредитним договором від 10.01.2020 - 177 361 823,60 грн (162 174,00 доларів США). Всього - 207 384 690,02 грн;

- проценти за користування кредитом: за кредитним договором від 27.07.2018 - 3 076 601,43 грн, за кредитним договором від 10.01.2020 - 18 366 802,17 грн (8 764,39 доларів США). Всього - 21 443 403,60 грн;

- комісія за управління кредитом: за кредитним договором від 27.07.2018 - 394 580,79 грн, за кредитним договором від 10.01.2020 - 2 251 623,08 грн. Всього - 2 646 203,86 грн;

- 3 % річних згідно із ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань: за кредитним договором від 27.07.2018 - 225 867,46 грн, за кредитним договором від 10.01.2020 - 1 093 517,99 грн. Всього - 1 319 385,45 грн;

- інфляційні втрати: за кредитним договором від 27.07.2018 - 555 933,86 грн, за кредитним договором від 10.01.2020 - 2 165 657,42 грн. Всього - 2 721 591,28 грн;

- штраф за кредитним договором від 27.07.2018 - 96 624,30 грн.

За результатами розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість грошових вимог АТ "Укрексімбанк" до боржника в сумі 4 116 800,00 грн як таких, що забезпечені заставою майна боржника за іпотечними договорами №20-13ZІ0001 від 14.02.2020, №20-13ZІ0003 від 28.07.2020, №20-13ZІ0004 від 30.09.2020.

Ухвала в частині відхилення кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк" на суму 236 372 918,29 грн мотивована тим, що усі зобов`язання ПП "Бізон-Тех 2006", за якими АТ "Укрексімбанк" є кредитором, було передано за розподільчим балансом від 21.12.2021 до новоствореного ПП "БТ-22", внаслідок чого ПП "Бізон-Тех 2006" перестав бути боржником перед АТ "Укрексімбанк" і несе лише субсидіарну відповідальність за переданими зобов`язаннями.

Господарський суд Запорізької області зазначив, що за розподільчим балансом до ПП "БТ-22" перейшли: у складі активів - усі товари на суму 232?806 тис. грн; у складі пасивів - усі зобов`язання перед АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 232?756 тис. грн та частина зареєстрованого (пайового) капіталу у розмірі 50 тис. грн., всього на суму?232?806 тис. грн.

Водночас, за висновком суду першої інстанції, доказів настання субсидіарної відповідальності у боржника перед АТ "Укрексімбанк", передбачених ст. 619 ЦК України, заявником не надано, а отже його вимоги у цій частині до боржника є передчасними і не підлягають задоволенню.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду в частині відхилення грошових вимог АТ "Укрексімбанк", суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно зі ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом, що також було передбачено 12.1.5 генеральної кредитної угоди.

З огляду на те, що як боржник, так і розпорядник майна боржника не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кредитор - АТ "Укрексімбанк" надав згоду на переведення боргу на ПП "БТ-22" (мав відповідну волю), апеляційний господарський суд вважав, що боржником за кредитними договорами є саме ПП "Бізон-Тех 2006".

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що суд першої інстанції безпідставно послався на необхідність оскарження кредитором рішення боржника про виділ й створення нової юридичної особи, оскільки кредитор незалежно від вчинення боржником дій по виділу юридичної особи має право вимагати виконання боржником умов генеральної кредитної угоди №18-13KG0003 від 27.07.2018 та інших укладених на її виконання угод.

Крім того, за висновком апеляційного суду, надані боржником та розпорядником майна до матеріалів справи докази не підтверджують факт дотримання боржником вимог законодавства при складенні розподільчого балансу та здійсненні виділу нової юридичної особи, що виключає можливість застосування субсидіарної відповідальності до даних правовідносин.

В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції також зазначено, що в судовому засіданні 28.09.2022 представники АТ "Укрексімбанк" посилались на те, що усі кредиторські вимоги забезпечені майном боржника. Проте, такі доводи скаржника апеляційним господарським судом відхилені з посиланням на те, що в заяві з кредиторськими вимогами та апеляційній скарзі кредитор зазначав, що його вимоги до боржника, крім вимог за договорами іпотеки, не забезпечені заставою майна боржника.

За змістом ст. 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

В силу положень ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 45 КУзПБ).

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між боржником та АТ "Укрексімбанк" існували кредитні зобов`язання, які забезпечувались, зокрема, заставою рухомого майна - товарів в обороті у вигляді посівного матеріалу.

Звертаючись із грошовими вимогами до боржника, АТ "Укрексімбанк" зазначило у своїй заяві про відсутність предмету застави, оскільки відповідне рухому майно наразі обліковується на балансі новоствореного шляхом виділу підприємства- ПП "Бізон-Тех 2006".

При цьому, в ході розгляду справи АТ "Укрексімбанк" заперечувало обставини переходу зобов`язань за кредитними договорами до новоствореної юридичної особи, посилаючись на ненадання згоди на заміну боржника у зобов`язанні.

В свою чергу боржник заперечував проти визнання грошових вимог АТ "Укрексімбанк" у цій частині та зазначав, що відповідні кредитні зобов`язання та заставне майно було передано за розподільчим балансом до створеної внаслідок виділу юридичної особи - ПП "БТ-22".

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Отже, виділ це один із способів створення юридичної особи. В результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому, стара юридична особа не припиняється.

Згідно з ч. ч. 2 - 4 ст. 109 ЦК України після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 520 ЦК України).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 922/2688/17 зазначено, що із приписів ст. 109 та ст. 520 ЦК України вбачається, що поняття "виділ" та "заміна боржника у зобов`язанні" є самостійними та різними за змістом поняттями, що регулюються різними правовими нормами. Поняття виділу є більш широким за змістом, ніж поняття заміна боржника у зобов`язанні, оскільки при виділі може відбуватися перехід від юридичної особи частини майна, прав та обов`язків до виділеного товариства, а при заміні боржника відбувається лише переведення боргу виключно в існуючих зобов`язальних відносинах. Тому виділ не може розглядатися як одна з форм заміни боржника у зобов`язанні.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції наведеного висновку Верховного Суду не враховано та помилково ототожнено виділ і заміну боржника у зобов`язанні на підставі договору.

У зв`язку із наведеним обґрунтованими є доводи ПП "Бізон-Тех 2006" про не врахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування ст. ст. 109, 520 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду 12.04.2018 у справі № 922/2688/17.

За таких обставин передчасними є висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості переходу прав та обов`язків боржника за кредитним договором до юридичної особи, утвореної шляхом виділу із боржника.

Водночас колегія суддів відхиляє доводи від 24.06.2019 у справі №805/4082/17-а, від 28.11.2018 у справі № 916/2563/16, оскільки правовідносини у вказаних справах із справою, яка розглядається не є подібними.

Касаційний суд вважає частково обґрунтованими також є доводи АТ "Укрексімбанк" про неправильне застосування судом апеляційної інстанції ч. 2 ст. 45 КУзПБ, оскільки в матеріалах справи відсутня заява АТ "Укрексімбанк" про відмову від забезпечення грошових вимог. При цьому судом апеляційної інстанції не було перевірено обставин наявності/відсутності у володінні боржника рухомого майна, що було предметом забезпечення.

В свою чергу, суд першої інстанції при розгляді спору у даній справі також припустився порушень вимог чинного законодавства, зокрема, щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи, оцінки доказів, а також не надав оцінки доводів усіх учасників справи.

Приписами ч. 4 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було перевірено обставин та надано оцінки доводам сторін щодо доведеності факту завершення процедури виділу, обсягу та виду зобов`язань і майна, які перешли від боржника до створеної шляхом виділу юридичної особи.

У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановивши зазначені порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційні скарги АТ "Укрексімбанк" та ПП "Бізон-Тех 2006" підлягають частковому задоволенню, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2022 та ухвала Господарського суду Запорізької області від 12.05.2022 у справі №908/70/22 в частині кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк" на суму 236 372 918,29 грн - скасуванню, а справа № 908/70/22 у скасованій частині - направленню на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції та ухвала місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягають скасуванню, а справа у скасованій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України судом не здійснюється.

Керуючись ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - задовольнити частково.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" - задовольнити частково.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2022 у справі №908/70/22 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.05.2022 у справі №908/70/22 в частині кредиторських вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 236 372 918,29 грн - скасувати.

Справу №908/70/22 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.

Судді Жуков С. В.

Огороднік К. М.