Постанова

від 22.12.2022 по справі 580/2468/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 580/2468/21

адміністративне провадження № К/9901/42937/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЙЛІН" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року (суддя Кульчицький С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року (головуючий суддя Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Кобаль М.І.) у справі №580/2468/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЙЛІН" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пойлін" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 7 грудня 2020 року №1919/23-00-09-0121, який застосовано штрафні санкції до позивача за порушення у розмірі 250 000, 00 грн; №1895/23-00-09-0121, який застосовано штрафні санкції до позивача за порушення у розмірі 180 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, позивач не здійснював продаж пального після отримання 11 серпня 2020 року листа від 1 липня 2020 року №13788/23-00- 32-0313, яким йому повідомлено про призупинення ліцензії. Крім того, вважає, що відповідачем застосовано штраф у розмірі 180 000, 00 грн за порушення, які не відображено у акті перевірки.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що лист про призупинення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним отримано позивачем 8 липня 2020 року. Також суди зазначили, що відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 180000,00 грн, оскільки обладнання акцизних складів на території ТОВ "Пойлін" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі лише 28 квітня 2020 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що твердження відповідача про те, що розпорядження про призупинення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним отримано позивачем 8 липня 2020 року не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до даних сайту Укрпошти за тренінгом відправлення та листа Укрпошти вказана кореспонденція з розпорядженням про призупинення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним вручено позивачу лише 11 серпня 2020 року. Такі обставини спростовують висновки судів про реалізацію пального без ліцензії, оскільки саме з моменту отримання такого розпорядження вважається, що дія ліцензії вважається призупиненою.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 22 жовтня 2020 року №1778-п та направлень виданих Головним управлінням ДПС у Черкаській області №98/23-00-09-0119, №99/23-00-09-0119 від 23 жовтня 2020 року здійснена фактична перевірка діяльності ТОВ "ПОЙЛІН" за податковою адресою: Черкаська область, м. Тальне, вул. Гагаріна, 60 з питань дотримання вимог законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування вального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального та спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами - лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, здійснення функцій, значених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального за місцем фактичного провадження діяльності за період з 1 липня 2019 року по 4 листопада 2020 року.

Перевіркою встановлено, що згідно виторгів з баз даних АІС "Податковий блок" та касових періодичних звітів в період з 8 липня 2020 року по 22 липня 2020 року, ТОВ "Пойлін" у згаданому періоді здійснювало реалізацію пального (Бензин А-92, А-92 Євро, А-95, Дизпаливо та Дизпаливо евро) за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 7 грудня 2020 року №1919/23-00-09-0121 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень за порушення ч. 20 ст. 15 Закону № 481 та №1895/23-00-09-0121 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень за порушення п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.

На скаргу позивача на податкові повідомлення рішення від 7 грудня 2020 року №1919/23-00-09-0121 та №1895/23-00-09-0121, рішенням Державної податкової служби від 30 березня 2021 року №7149/6/99-00-06-03-01-06 таку залишено без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 7 грудня 2020 року №1895/23-00-09-0121, суд звертає увагу на таке.

Згідно з підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (пп. 14.1.141-1 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.6 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп. 14.1.224. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 230.1 статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу. (пп. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 12 підрозділу 5 Розділу XX ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Ця норма внесена до Податкового кодексу України у зв`язку із набранням чинності 1 січня 2019 року Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року №2628-VIII.

Як передбачено було пунктом 18 підрозділу 5 Розділу XX ПК України до 28 грудня 2019 року норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються з 1 січня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів.

У зв`язку із набранням чинності 29 грудня 2019 року Закону № 391-IX пункт 18 підрозділу 5 Розділу XX ПК України цього Кодексу викладено редакції, відповідно до якої норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються з 1 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем обладнано акцизний склад за адресою: Черкаська область, Тальнівський район, м. Тальне, вул. Гагаріна, буд. 60 рівнемірами-лічильниками у кількості 5 шт. відповідно до кількості резервуарів пального та витратомірами-лічильниками у кількості 4 шт. на місцях відпуску пального, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі 28 квітня 2020 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідальність розпорядників акцизних складів за відсутність обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення, перероблення, змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витрагомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками наступає з 1 квітня 2020 року.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 7 червня 2022 року у справі №340/2620/21.

Позивач під час судового розгляду не наводив обставин, які б свідчили про неможливість реалізації передбаченого підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України обов`язку до 1 квітня 2020 року, як і не наводив обставин, підтверджених належними доказами, що реалізація такого обов`язку перебувала винятково поза межами його впливу.

Таким чином, в частині зазначеного порушення суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку стосовно того, що відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 180 000, 00 грн, оскільки обладнання акцизних складів, на території ТОВ "ПОЙЛІН" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі лише 28 квітня 2020 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 7 грудня 2020 року №1919/23-00-09-0121, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Згідно статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, в поїздах, на морських або річкових суднах видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України, в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем формування поїзда (приписки судна).

Дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.

Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.

Згідно статті 16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року № 790, за приписами п.5 якого підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, акт перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

Згідно пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, доказом, що підтверджує отримання документів є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 94 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 №270 для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.

Згідно положень, встановлених у Правилах надання послуг поштового зв`язку, рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату під підпис.

Суди попередніх інстанцій встановили, що розпорядження про призупинення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 11 липня 2019 №23220314201900166 отримано позивачем 8 липня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням, на якому міститься підпис особи ОСОБА_1. Вказана особа є бухгалтером ТОВ "Пойлін", що вбачається з акту відмови від підписання акта перевірки від 5 листопада 2020 року №42.

Товариство посилається на те, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини справи та неправильно надано оцінку доказам, що в свою чергу є одним із основним доводом касаційної скарги.

Проте, даний довід не містить достатніх обґрунтувань та зводиться не стільки до наявності у справі не встановлених обставин та/або не досліджених доказів, або оцінки зібраних доказів з порушенням норм процесуального права, скільки до їх переоцінки, що, виходить за межі касаційного перегляду, які встановлені статтею 341 КАС України.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Позивачем в касаційній скарзі не зазначено про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановлені фактичних обставин справи, а надані сторонами докази досліджено та надано їм обґрунтований аналіз з урахуванням доводів наведених сторонами, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЙЛІН" залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №580/2468/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва