Постанова

від 23.10.2007 по справі 2/1298-нм(2-507/07)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

23 жовтня 2007 р.                                                                                  

№ 2/1298-НМ(2-507/07) 

Вищий  господарський суд України у складі колегії

суддів:

головуючого, судді          М.В.Кузьменка,

судді                                        І.М.Васищак,

судді                                        В.М.Палій,

розглянувши   

касаційну скаргу ОСОБА_1

на                         постанову Житомирського

апеляційного господарського суду

                      від 31.05.2007р.

у справі        №2-507/07

за позовом  

ОСОБА_2

до                      Відкритого акціонерного

товариства "Завод "Будматеріали"

3-ті особи      1) ОСОБА_3

                    2) ОСОБА_1

                     3) ОСОБА_4

про                    визнання недійсними рішень

загальних зборів,

за участю представників:

від

позивача: не з'явився,

від

відповідача: Орєхов Р.В. (довіреність у справі),

від

3-тьої особи 1:  не з'явився,

від

3-тьої особи 2: не з'явився,

від

3-тьої особи 3: ОСОБА_5.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2звернулася до Корольовського

районного суду м.Житомира з позовом до Відкритого акціонерного товариства

"Завод "Будматеріали", 3-ті особи без самостійних вимог на

предмет спору ОСОБА_3., та ОСОБА_1., і просила суд визнати недійсними рішення

загальних зборів акціонерів відповідача 

від 11.06.2005р. та від 24.09.2005р.

Одночасно позивач звернувся до суду

із заявою про забезпечення позову  та

просив заборонити відповідачу до моменту вирішення спору по суті здійснювати

проведення загальних зборів товариства відповідача з будь-яких питань, зокрема,

з питань переобрання керівних органів, керівництва, директора,

адміністративного персоналу та апарату, а також членів та голови наглядової

ради, ревізійної комісії; заборонити відповідачу здійснювати відчуження

власного рухомого та нерухомого майна, а також накласти арешт на все рухоме та

нерухоме майно відповідача.

Окрім того, позивач просив

відсторонити від обов'язків неправомірно обране на загальних зборах

11.06.2005р. та 24.09.2005р. керівництво відповідача, а саме: голову правління

Рябія О.В., заступника голови правління Волтарніста Ю.А., голову наглядової

ради Кривошеєнко Л.С., члена наглядової ради ОСОБА_3. та голову і членів

ревізійної комісії, а також покласти на попереднє законно обране керівництво

обов'язки по керівництву товариством відповідача.

Ухвалою Корольовського районного

суду м.Житомира від 17.11.2006р. заяву позивача про забезпечення позову

задоволено частково: заборонено відповідачу здійснювати  проведення загальних зборів та вчиняти

будь-які дії на відчуження нерухомого майна товариства до прийняття рішення по

суті заявленого позову.

Постановою Житомирського

апеляційного господарського суду від 31.05.2007р. (головуючий, суддя Гулова

А.Г., судді Пасічник С.С., Шкляр Л.Т.) ухвалу суду першої інстанції про вжиття

заходів до забезпечення позову скасовано з мотивів неповного з'ясування

обставин справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Не погоджуючись з вказаною

постановою, ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною

скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм

процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про

вжиття заходів до забезпечення позову.

Колегія суддів, приймаючи до уваги

межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі

фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні

оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає

задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.151 ЦПК України,

суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення

позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи,

якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання

рішення суду.

В силу ст.152 ЦПК України, позов

забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать

відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні

дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам

здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього

інші зобов'язання; зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов про

право власності на це майно або про виключення його з опису; зупиненням

стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у

судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим

особам.

У разі необхідності судом можуть

бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька

видів забезпечення позову.

Про вжиття тих чи інших заходів,

перелік яких міститься в статті 152 ЦПК України, належить суду, який

виходить із предмету спору, конкретних обставин та пропозицій заявника.

Заходи до забезпечення позову

застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи

охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання

рішення суду.

У вирішенні питання про

забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника

щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Отже, вирішуючи питання про

забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на

підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами

дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення

виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг

позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду

забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою

заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної

відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати

господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку

діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення

позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб,

права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При 

розгляді  справ,  предметом 

яких є оскаржене рішення загальних 

зборів  господарського  товариства,  

судам   необхідно враховувати,  що 

заборона  проводити  такі збори порушує право на участь у них та

управлінні товариством тих його 

учасників,  котрі не оскаржили це

рішення,  і суперечить змісту заходів

забезпечення та меті їх застосування, 

яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні

(порушенні) прав інших осіб.

Суд не повинен вживати таких заходів

забезпечення позову, які пов'язані 

із  втручанням  у 

внутрішню  діяльність  господарських товариств   (наприклад,  

забороняти   скликати   загальні  

збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у

них,  надавати реєстр  акціонерів 

та  приміщення  для 

проведення зборів,  підбивати  підсумки 

голосування з питань порядку денного тощо).

Окрім того, розглядаючи питання про

доцільність вжиття заходів до забезпечення позову при розгляді спорів про

визнання недійсним рішення загальних зборів, суди мають виходити з того, що

наслідком визнання акта недійсним є втрата цим актом обов'язкового характеру

для осіб, яким він був адресований. Тому немає підстав вважати, що відсутність

заборони проведення загальних зборів може призвести до ускладнення або

унеможливлення виконання рішення суду про визнання акта недійсним. (додатково

дивись постанову Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006р, узагальнення Судової палати у

господарських справах ВСУ від 01.01.2004р. 

судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону

України "Про господарські товариства" у частині регулювання

діяльності акціонерних товариств).

Предметом позову у даній справі є

визнання недійсним рішень загальних зборів акціонерів відповідача.

Колегія суддів вважає, що суд

апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність  забезпечення судом першої інстанції позову

шляхом заборони  відповідачу здійснювати  проведення загальних зборів, оскільки

заборона їх проведення фактично паралізує роботу вищого органу акціонерного

товариства і є втручанням у його господарську діяльність.

Окрім того, у разі задоволення

позову про визнання недійсним рішень загальних зборів суд ухвалить рішення, на

виконання якого наказ не видається. 

Отже, примусове виконавче провадження за цим рішенням не здійснюється

(за винятком рішення в частині стягнення судових витрат), і тому небезпека

утруднення чи неможливість виконання відповідного судового рішення не виникає.

Також погоджується колегія суддів з

судом апеляційної інстанції  про

відсутність зв'язку між таким заходом, як 

заборона відповідачу вчиняти будь-які дії на відчуження нерухомого майна

товариства, та предметом позовної вимоги про визнання недійсним рішень

загальних зборів акціонерів. Такий захід не спроможний забезпечити фактичне

виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Відповідно до частин 2, 7 ст.319,

частин 1, 2 ст.321 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна

будь-які дії, які не суперечать закону; діяльність власника може бути обмежена

чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його

майном інших осіб лише у випадку і в порядку, встановлених законом;

право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього

права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права

власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку,

встановлених законом.

Проте,  у суду першої інстанції не було законних

підстав для обмеження відповідача у здійсненні ним права власності його

нерухомим майном.

Враховуючи викладене, оскаржувана

постанова відповідає нормам процесуального права, ґрунтується на матеріалах

справи, а тому підстав для її зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119 -11111 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити

без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від

31.05.2007р. у справі №2-507/07  - без

змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                               

І.М.Васищак

Суддя                                                                               

В.М.Палій