Рішення

від 22.12.2022 по справі 369/4451/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4451/22

Провадження № 2/369/4164/22

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Одинцов О.С.

за участі

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівсько-Рубежівська сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа Ірпінська міська рада Бучанського району Київської області про визнання права власності,

в с т а н о в и в :

У червні 2022 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка в АДРЕСА_1 . Оригінал правовстановлюючого документу перебував в житловому будинку, де вона проживала, та був втрачений через повне руйнування її житлового будинку у зв`язку зі збройною агресією. Своє право власності вона не встигла зареєструвати у відповідному державному реєстрі, а тому відсутні будь-які відомості про власність. Сільська рада відмовилась видати їй дублікат документи, оскільки у воєнний стан всі реєстри закриті. Іншим чином зареєструвати своє право власності на землю вона не має можливості. Вважає своє право порушеним та на підставі ст.392 ЦК України право власності може бути визнано в судовому порядку, що буде відповідати як найкращому захисту та відновлення порушеного права.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3222485201:01:010:0063, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1500га; слухати справу у її відсутність.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала. Просила позов задоволити.

У судове засідання представники Михайлівсько-Рубежівськасільської радиКиєво-Святошинськогорайону Київськоїобласті,третя особаІрпінська міськарада Бучанськогорайону Київськоїобласті не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялись, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник третьої особи просив слухати у відсутність їхнього представника за доказами, наявними у справі.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-як ого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. 41 Конституції України та ст.ст. 316, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно бути позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст.ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Михайлівсько-Рубежівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області №21/1 від 25 липня 2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність площею 0,1500га; передати ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1500га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 ; доручено ТОВ НВФ «Абрис» винести проект в натурі й виготовити державний акт на право приватної власності на землю.

Відомості про отримання позивачем державного акту на право власності на земельну ділянку чи свідоцтва про право власності матеріали справи не містять.

Як вбачається зі ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою стороною, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про - визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

З огляду на те, що відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.328, ч.4 ст.334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини першоїстатті 13 ЦК Україницивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійснені цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства.

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності - одні з керівних засад цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, а також права та інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення, закріплення можливості адекватного захисту порушеного права або інтересу.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради №1061 від 07 квітня 2006 року по земельно-обліковим документам за ОСОБА_1 числиться земельна ділянка загальною площею 0,15га.

Позивачем надано Акт передачі на зберігання встановлених межових знаків земельної ділянки, яке містить посилання на рішення ради від 20 січня 2006 року, яке відсутнє в матеріалах справи.

З даної довідки та Акту взагалі не зрозуміло, про яку саме земельну ділянку йде мова, не вказано ні її розташування, ні площа, ні цільове призначення, або інші ідентифікуючі ознаки.

Подані суду висновки відділу містобудування та архітектури №6429-05-11 від 07 липня 2006 року, №6480-05-11 від 07 липня 2006 року не можуть підтверджувати отримання позивачем державного акту на право власності на земельну ділянку, а підтверджують лише сам факт розроблення проектної документації.

Роздруківка з мережі Інтернет по кадастровим номером за 23 лютого 2018 року, що не може підтверджувати актуальності даних на час розгляду справи. Крім того, позивачка у позові стверджує, що не встигла зареєструвати своє право власності земельної ділянки, але витяг містить інформацію про державну реєстрацію земельної ділянки.

Суд критично оцінює покази допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки вони правовстановлючих документів не бачили, про належність ділянки позивачу їм відомо зі слів позивачки.

Інші докази на підтвердження виникнення у позивача права власності на нерухоме майно, у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 не надала. Подані документи можуть підтверджувати лише факт розпочинання процедури приватизації, а не її завершення. Клопотань про витребування доказів ОСОБА_1 також не заявила, у разі складнощів в їх отриманні. Крім того, позивачка не надала суду доказів на те, що вона позбавлена можливості отримати дублікат втрачених документів, про що нею вказувалось у позові.

У зв`язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Михайлівсько-Рубежівська сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа Ірпінська міська рада Бучанського району Київської області про визнання права власності відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 22 грудня 2022 року.

Суддя