Постанова

від 12.12.2022 по справі 914/1377/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2022 р. Справа №914/1377/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Марка Р.І.,

Суддів:Матущака О.І.,

Скрипчук О.С.,

секретар судового засіданняБагряк Ю.А.

за участі представників сторін:

від позивача: Калиновський В.В;.

від відповідача: Штендер М.В.;

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА б/н від 11.11.2022 року (вх. № 01-05/2740/22 від 14.11.2022 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 18.10.2021 року (повний текст рішення складено 26.10.2021 року)

у справі №914/1377/22 (суддя М.В. Юркевич)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА, м. Мостиська,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЬВІВСЬКА МАНУФАКТУРА НОВИН, с. Лопушанка-Хомина,

про захист ділової репутації,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «ЛЬВІВСЬКА МАНУФАКТУРА НОВИН» про захист ділової репутації, в якому просило визнати недостовірною і такою, що принижує та порушує право на ділову репутацію ТОВ «Агрокультура Мостиська», інформацію опубліковану ТОВ «Львівська мануфактура новин» у всесвітній мережі Інтернет на веб-ресурсі «www.lmn.in.ua», опублікована стаття опублікована стаття під назвою «На Львівщині працює агрокомпанія, яка має зв`язки з рф», в якій позивач не погоджується з наступною інформацією:

- «група компаній «Агрокультура» (до якої входить ТОВ «Агрокультура Мостиська»;

- «Аналіз інформації з відкритих джерел показує явний зв`язок між ТОВ «Агрокультура Мостиська» та російськими грошима»;

- «Фактичним засновником підприємства є Микола Фартушняк»;

- «у 2021 році засновник ТОВ «Агрокультура Мостиська» вочевидь, щоб приховати будь-які зв`язки з країною-окупантом, змінює керівника, призначаючи на цю посаду львів`янку Потер Єлизавету Валентинівну »;

- «всі девіденди від прибутку йдуть в Сінгапур, а звідти виплачуються кінцевому власнику, з великою ймовірністю у рф»;

- «згідно з результатами перевірки сервісу youcontrol.com.ua зазначено, що підприємство «Агрокультура Мостиська» потребує особливої уваги та додаткових перевірок на наявність зв`язків з рф».

Вказану про компанію інформацію в опублікованій статті, позивач вважає недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ТзОВ «Агрокультура Мостиська». У зв`язку із наведеним, позивач просить спростувати вищевказану інформацію у такий же спосіб у який вона була поширена, зокрема шляхом розміщення в у всесвітній мережі Інтернет на веб-ресурсі «www.lmn.in.ua» повідомлення (статті) під заголовком «спростування» без власних зауважень та коментарів, протягом деясяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду у даній справі, за власний рахунок, наступного змісту: Інформація, що була поширена на цьому сайті 10.04.2022 у статті під назвою «На Львівщині працює агрокомпанія, яка має зв`язки з рф» є недостовірною інформацією, та спростовується даним повідомленням.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.10.2021 відмовлено в задоволені позову ТОВ «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА» до відповідача: ТОВ «ЛЬВІВСЬКА МАНУФАКТУРА НОВИН» про захист ділової репутації.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки інформація викладена у статті ТОВ «Львівська мануфактура новин» («На Львівщині працює агрокомпанія, яка має зв`язки з рф»), яка викладена у всесвітній мережі інтернет на веб-ресурсі «www.lmn.in.ua», містить оціночні судження подій, щодо яких вже висвітлювалась журналістська діяльність в інших медіа ресурсах. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем у справі не доведено, що поширена відносно позивача недостовірна інформація вплинула на сформовану і широко розповсюдженню позитивну думку відносно її діяльності, в тому числі не надано жодного документа, з якого би вбачалося ознаки зниження його ділової активності після появи оскаржуваної інформації на веб-сайті відповідача.

Щодо додаткової перевірки обслуговуючим банком позивача, то суд апеляційної інстанції зазначив, що пов`язати її проведення з опублікованою статтею не вбачається за можливе. Поряд з тим, самим банком підтверджено інформацію, що кінцевим бенефіціарним власником товариства залишається ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА», оскаржило таке в апеляційному порядку.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що єдиним засновником ТОВ «Агрокультура Мостиська» була ОСОБА_2 , єдиним учасником товариства, який володіє часткою в розмірі 100% від статутного капіталу, є приватна компанія з обмеженою відповідальністю «АРНО ЛІМІТЕД» (з 24.11.2021), яка володіє часткою в розмірі 100% від статутного капіталу товариства (акціонером (власником) якої є приватна компанія з обмеженою відповідальністю «ТВІНВЕСТ ЛІМІТЕД»). При цьому, зазначає апелянт, кінцевим бенефіціарним власником позивача є ВІКЛЕР ЖОРЖ ФЕЛІКС, що підтверджується відомостями з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Такі дані на думку апелянта, підтверджують той факт, що ОСОБА_3 не був засновником товариства, не є його учасником чи кінцевим бенефіціарним власником, тому інформація, що фактичним засновником підприємства є ОСОБА_3 не відповідає дійсності.

Також позивач заперечує наявність зв`язку з російськими грошима, оскільки не містить жодних банківських рахунків у російській федерації чи наявності грошової одиниці російської федерації (рублі) на рахунку позивача.

Окрім того, в апеляційній скарзі апелянт також не погоджується з інформацією в опублікованій статті про те, що у 2021 році засновник ТзОВ «Агрокультура Мостиська», вочевидь, щоб приховати будь-які зв`язки з країною-окупантом, змінює керівника, призначаючи на цю посаду львів`янку ОСОБА_4 . Скаржник вказує, що ОСОБА_4 є керівником ТзОВ «Агрокультура Мостиська» з 09.06.2015, що підтверджується наказом про прийняття на роботу, протоколом загальних зборів учасників позивача про призначення директора, відомостями з ЄДРПОУ, тощо.

Також скаржник зазначає, що ТзОВ «Агрокультура Мостиська» починаючи з дати свого створення не виплачувало дивідендів жодному із своїх засновників/ учасників, а навіть якщо би виплачувала такі, то кінцевим отримувачем коштів (дивідендів) був би ОСОБА_5 , громадянин Великого Герцогства Люксембург. З наведеного вбачається, вважає скаржник, що інформація в статті про те, що всі дивіденди від прибутку йдуть в Сінгапур, а звідти виплачуються кінцевому власнику, з великою ймовірністю у рф, не відповідає дійсності.

Зміст поширеної недостовірної інформації про зв`язок агропідприємства з російською федерацією на тлі війни росії проти України, зазначає скаржник, завдає шкоди діловій репутації позивача, оскільки спрямована на створення негативної соціальної оцінки позивача в очах оточуючих. В підтвердження негативних наслідків опублікованої статті апелянт зазначає, що обслуговуючий банк Позивача: АТ «ОТП Банк», який обслуговує банківські рахунки ТОВ «АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА», проводить додаткову перевірку позивача.

Доводи відповідача про те, що інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, має характер оціночних суджень, апелянт вважає безпідставними, оскільки ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт, повідомляється чітко, точно та є констатацією факту з боку відповідача. За характером висловлювань і вжитих словосполучень, вказує скаржник, поширена відповідачем негативна інформація про позивача є фактичними твердженнями, містить посилання на обставини, як такі, що реально існували, проте правдивість такої інформації не підтверджується жодними доказами, а навпаки спростована позивачем відповідними доказами. Інформація, поширена про позивача є фактичним твердженням, а не критикою чи оціночним судженням.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Львівська Мануфактура Новин» зазначає, що оскаржуване позивачем рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2021 у справі № 914/1377/22 є законним та обгрунтованим. Відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що опублікована у всесвітній мережі Інтернет, стаття щодо позивача містить оціночні судження. Окрім того, зазначає відповідач, описана ним у статті інформація вже висвітлювалась в іншій журналістській діяльності в інших медіа ресурсах

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2022 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Матущака О.І., Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 12.12.2022.

У судовому засіданні 12.12.2022 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залиши без змін, з огляду на наступне.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи 10.04.2022 на інтернет-ресурсі веб-сайту www.lmn.in.ua, який належить ТзОВ «Львівська мануфактура новин» опубліковано статтю під назвою «На Львівщині працює агрокомпанія, яка має зв`язки з рф». Дана стаття містить інформацію про ТзОВ «Агрокультура Мостиська» (позивача), зокрема, як стверджує позивач, недостовірну інформацію про ТзОВ «Агрокультура Мостиська», що принижує ділову репутацію ТОВ «Агрокультура Мостиська», а саме наступні твердження:

1.«група компаній «Агрокультура» (до якої входить ТОВ «Агрокультура Мостиська».

2.«Аналіз інформації з відкритих джерел показує явний зв`язок між ТОВ «Агрокультура Мостиська» та російськими грошима».

3.«Фактичним засновником підприємства є Микола Фартушняк».

4.«у 2021 році засновник ТОВ «Агрокультура Мостиська» вочевидь, щоб приховати будь-які зв`язки з країною-окупантом, змінює керівника, призначаючи на цю посаду львів`янку Поттер Єлизавету Валентинівну».

5.«всі девіденди від прибутку йдуть в Сінгапур, а звідти виплачуються кінцевому власнику, з великою ймовірністю у рф».

6.«згідно з результатами перевірки сервісу youcontrol.com.ua зазначено, що підприємство «Агрокультура Мостиська» потребує особливої уваги та додаткових перевірок на наявність зв`язків з рф».

Саме зазначену вище інформацію позивач просить спростувати вищевказану інформацію у такий же спосіб у який вона була поширена, зокрема шляхом розміщення в у всесвітній мережі Інтернет на веб-ресурсі «www.lmn.in.ua» повідомлення (статті) під заголовком «спростування» без власних зауважень та коментарів, протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду у даній справі, за власний рахунок, наступного змісту: Інформація, що була поширена на цьому сайті 10.04.2022 у статті під назвою «На Львівщині працює агрокомпанія, яка має зв`язки з рф» є недостовірною інформацією, та спростовується даним повідомленням.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає , що апеляційна скаргу позивача не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Положеннями ч. 4 ст. 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

За положеннями ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

статтею 200 ЦК України визначено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про інформацію", приписи якої кореспондуються з ч. 1 ст. 200 ЦК України, під інформацією розуміються будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно із ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ст 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Під діловою репутацією особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

За змістом ч. 1 ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка порушує право на ділову репутацію юридичної особи.

При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

При розгляді справ зазначеної категорії необхідно враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Тобто, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Отже, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

У п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02.06.2016 зазначено, що суд у своїй практиці розрізняє твердження щодо фактів та оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється ст. 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії», п. 46). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції», п. 55). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення у справі «Бразільє проти Франції», заява № 71343/01, п. 37, від 11.04.2006), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення «Патурель проти Франції», заява № 54968/00, п. 37, від 22.12.2005).

У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії » Європейський суд з прав людини зазначив: « 37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до ч. 2 ст. 10 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню.

Предметом даного спору є вимоги позивача про визнання недостовірною і такою, що принижує ділову репутацію ТзОВ «Агрокультура Мостиська», інформацію, опубліковану ТзОВ «Львівська мануфактура новин» у всесвітній мережі Інтернет на веб-ресурсі «city-adm.lviv.ua», щодо протиправних, на думку позивача, тверджень про наявність зв`язків між ним та російською федерацією. Так, позивач не погоджується зі змістом опублікованої відповідачем статті, яка стосується господарської діяльності ТОВ «Агрокультура Мостиська» під назвою: «На Львівщині працює агрокомпанія, яка має зв`язки з рф».

Як вірно зазначено судом першої інстанції чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Водночас, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.Разом з тим, як зазначено вище, предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Тома проти Люксембургу" заява № 38432/97 від 29.03.2001 у суд зазначив, що для обмеження поширення інформації, що вже була оприлюднена та широко обговорюється, повинні існувати переконливі підстави; покарання журналіста за те, що він допомагав поширювати твердження, зроблені іншою особою, серйозно перешкоджатиме участі преси у обговоренні проблем, які становлять громадський інтерес, і його не слід передбачати, хіба що за наявності особливо переконливих підстав для того, що це зробити (п.58 рішення).

Як вбачається з матеріалів справи твердження відповідача в опублікованій статті про те, що «група компаній «Агрокультура» (до якої входить ТОВ «Агрокультура Мостиська»), було вжито відповідачем у спірній статті з покликанням на вже опубліковану раніше на інтернет ресурсі юридичної газети інформацію про товариство позивача (посилання на статтю: https://yur-gazeta.com/golovna/avellum-partners-konsultuvala/mhp-sa-u-zvyazku-z-ugodoyu-z-obminu-yiyi-aktiviv-.html). Крім того, як встановлено судом першої інстанції, вжиття терміну «група компаній» в даному випадку означало не пов`язаність певних юридичних осіб спільними учасниками, власниками чи керівниками, а існуванням між ними правовідносин (зв`язків) у виді їх діяльності агробізнесі.

Про тезу у статті: «Аналіз інформації з відкритих джерел показує явний зв`язок між ТОВ «Агрокультура Мостиська» та російськими грошима», то судом першої інстанції вірно досліджено і зроблено висновки про те, що відповідач висвітлюючи таку інформацію покликався на ряд інформаційних джерел, в яких ще до опублікування спірної статті містилася така ж інформація. Фактично, в даному випадку жодних нових тверджень чи встановлених фактів пов`язаних з позивачем відповідач не навів, а лише описав взяту з інших джерел опубліковану публічно інформацію. Зокрема, відповідач покликався на такі інформаційні ресурси як: infoindustria.com.ua, goloskarpat.info, chas.news.

Як вірно звернуто увагу судом першої інстанції, в матеріалах даної справи відсутні докази оскарження позивачем достовірності опублікованої раніше у вищенаведених джерелах інформації.

Щодо тверджень про засновника підприємства, яким є ОСОБА_3 , то слід зазначити, що з наявних у матеріалах справи доказів, а саме роздруківки з витягу про вчинення реєстраційних дій щодо ТзОВ «Агрокультура Мостиська», справді вбачається, що ОСОБА_1 було виведено з переліку бенефіціарів та засновників ТОВ «Агрокультура Мостиська», натомість одночасно єдиним бенефіціарним власником позивача було зазначено ОСОБА_5 . Тобто судом встановлено, що на певному етапі господарської діяльності ОСОБА_1 мав безпосередній зв`язок до ТОВ «Агрокультура Мостиська».

Водночас, про зв`язок ОСОБА_6 та позивача зазначалося 05.07.2021 на веб-сайті zahid.espreso.tv у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також у статті на веб-сайті leopolis.news від 27.10.2021. Таким чином, інформація була опублікована ще задовго до написання оспорюваної статті відповідачем, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідач в даному випадку на підставі аналізу альтернативних джерел інформації зробив оціночне судження про структуру власності позивача.

Щодо інформації про «виплату позивачем девідендів від прибутку товариства у Сінгапур, а звідти з великою ймовірністю в рф», то суд також вважає такі твердження відповідача оціночними, виходячи із сукупності інформації про ТОВ «Агрокультура Мостиська», яка була опублікована у вищезгаданих джерелах. Більше того, висновок про можливу виплату дивідендів в Сінгапур відповідач зробив на підставі того, що на час публікації статті ТОВ «Твінвест Лімітед», яке є власником позивача у справі, про що стверджує сам позивач, зареєстроване саме в Сінгапурі, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, який міститься в матеріалах справи. Суд звертає увагу на те, що у зазначеній тезі статті відповідач не стверджує якихось встановлених ним фактів, а на підставі відкритої інформації лише припускає про ймовірність надходження коштів позивача до рф через пов`язаних осіб, що є його оціночним судженням, які не підкріпляються якимись доказами.

Щодо оспорюваного позивачем твердження у статті про те, що «згідно з результатами перевірки сервісу youcontrol.com.ua зазначено, що підприємство «Агрокультура Мостиська» потребує особливої уваги та додаткових перевірок на наявність зв`язків з рф», то таке судження, що випливає з наведеного вище, було здійснено ним на підставі описаних вище статей у різних інтернет-виданнях, де зазначалося про російське коріння позивача. Тому, і в цьому випадку слід зробити висновок, що таке судження є оціночним та не містить будь-якого наклепу щодо позивача, яке принижує чи може принизити його ділову репутацію, а є лише особистим висновком зробленим на підставі інших згаданих вище джерел інформації.

Таким чином, з наявних у матеріалах справи доказів, беручи до уваги норми чинного та міжнародного законодавства, які регулюють питання поширення інформації про особу, в тому числі критерії за якими інформація відноситься до такої, що принижує ділову репутацію юридичної особи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірна опублікована відповідачем стаття містить оціночні судження про позивача, його господарську діяльність та структуру управлінських органів, його керівників та пов`язаних з ними осіб. Окрім того, інформація опублікована в оспорюваній статті, була взята із раніше опублікованих інших джерел (статей) в мережі інтернет на таку ж тему. І такі статті позивачем не оскаржувались.

Також суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що ділова репутація набувається юридичною особою не з моменту створення останньої, а у процесі здійснення нею професіональної чи підприємницької діяльності, внаслідок чого формується позитивна громадська оцінка або широко розповсюджена думка відносно ділових якостей юридичної особи, іміджу, престижу та довіри до його діяльності. В силу наведеного, юридична особа повинна довести, що поширена відносно неї недостовірна інформація вплинула на сформовану і широко розповсюджену позитивну думку відносно її діяльності.

В матеріалах даної справи відсутні докази того, що опублікована відповідачем стаття спричинилася до зниження його ділової активності.

Твердження ж позивача про те, що внаслідок опублікованої статті обслуговуючий банк позивача АТ «ОТП Банк» розпочав перевірку клієнта на предмет достовірності фактів, викладених у даній статті, чим, на думку скаржника, позивачу власне і спричинені негативні наслідки, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими

Зі змісту наданого позивачем листа від банку про надання інформації щодо структури власності ТОВ «Агрокультура Мостиська» (а. с. 160-161) не вбачається, що перевірка банком розпочалася через публікацію спірної статті. Підставою перевірки перевірка зумовлена пп. 4) п. 2 ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-ІХ. Разом з тим, даний лист містить інформацію що кінцевим беніфіціарним власником товариства залишається ОСОБА_1 . Щодо спірної статті, то у листі банку до позивача лише містилося прохання підтвердити чи спростувати інформацію, що міститься в публічних джерелах у тому числі в мережі Інтернет.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (с. 280 ГПК України).

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржниками не доведено наявності підстав, визначених ст.280 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційні скарги прокуратури та позивача без задоволення.

В силу положень ст. 129, 130 ГПК України судовий збір покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2021 у справі № 914/1377/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.12.2022.

Головуючий суддяМарко Р.І.

СуддіМатущак О.І.

Скрипчук О.С.