Рішення

від 04.07.2022 по справі 454/4304/20

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/4304/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2022 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О. А. ,

за участю секретаря Баран О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальне підприємство "Міська лікарня Соснівської міської ради" про зміну дати, формулювання звільнення стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку-,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до відповідача КП "Міська лікарня Соснівської міської ради", третя особа Первинна профспілкова організація Вільної профспілки медичних працівників України КП «Міська лікарня Соснівської міської ради» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 01.10.2019 р. позивач працювала на посаді бухгалтера ІІ категорії в КП «Міська лікарня Соснівської міської ради».

16.11.2020 року позивач звернулася з заявою до директора КП «МЛ СМР» Стецька А.Я. про звільнення мене за власним бажанням 16.11.2020 року з підстав порушення роботодавцем законодавства про працю, а саме за несвоєчасну та неповну виплату заробітної плати, зміну істотних умов праці без попередження за два місяці і вчинення морального та психологічного примусу з боку адміністрації установи

( підстави передбачені ч.3 ст. 38 КЗпП України).

16.11.2020 року її не звільнили. З 17.11.2020 року та в подальшому вона до роботи не приступала.

19.11.2020 року позивач звертаюся з заявою до директора КП «МЛ СМР» Стецька А.Я. в якій прошу здійснити звільнення згідно поданої заяви від 16.11.2020 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України та провести розрахунок, згідно чинного законодавства, зокрема виплатити вихідну допомогу, відповідно до ст. 44 КЗпП України.

25.11.2020 року позивач знову скеровує директору КП «МЛ СМР» ОСОБА_2 заяву де прошу звільнити її за ч.3 ст.38 КЗпП України з 16.11.2020 року (заява від 16.11.2020 року) та провести повний розрахунок.

Листом від 26.11.2020 року директор КП «МЛ СМР» Стецько С.Л. її повідомив, що заява, яка написана 16.11.2020 року, щодо звільнення за власним бажанням з підстав порушення роботодавцем законодавства про працю за ч.3 ст.38 КЗпП України, зареєстрована 16.11.2020 року за вх. №16. Адміністрація підприємства при розгляді заяви не вбачає порушень на які Ви вказуєте, тому Ваша заява розглядається відповідно до п.1 ст.38 КЗпП України, а саме: «звільнення за власним бажанням де працівник попереджає роботодавця про розірвання трудового договору за два тижні».

В свою чергу у відповідь на лист КП «МЛ СМР» від 26.11.2020 року позивач письмово листом від 27.11.2020 року повідомила, що станом на 16.11.2020 року заборгованість з виплати заробітної плати перед нею складала 17428, 24 грн (зокрема за вересень 8714,12 грн., жовтень 8714,12 грн), що є порушенням законодавства про оплату праці, зокрема ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці». Вказала на те, що 16.11.2020 року трудові відносини між нами припинено, згідно ч.3 ст.38 КЗпП України.

Наказом КП «МЛ СМР» від 30.11.2020 року №262-к/тр її звільнено із займаної посади за власним бажанням, згідно ч.1 ст.38 КЗпП України з 30.11.2020 року (з наказом ознайомленна 02.12.2020 року).

З таким формулюванням звільненням, несвоєчасною виплатою розрахункових в строки визначенх законодавством не погоджуюсь виходячи з наступного.

Підтверджує, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Позивач просить Визнати незаконним формулювання причини та дату звільнення з роботи ОСОБА_1 зазначених у наказі Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» за № 262-к/тр від 30.11.2020 року: «звільнити із займаної посади за власним бажанням згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України з 30.11.2020 року».

Змінити формулювання причини та дату звільнення з роботи ОСОБА_1 у наказі Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» за № 262-к/тр від 30.11.2020 року із «звільнити із займаної посади за власним бажанням згідно ч.1ст..38 КЗпП України з 30.11.2020 року» на «звільнити із займаної посади за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю, ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 16.11.2020 року».

Стягнути з Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 32475 грн (тридцять дві тисячі чотириста сімдесят п`ять грн. 00 коп).

Стягнути з Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги у розмірі 13090,48 грн (тринадцять тисяч дев`яносто грн. 48 коп).

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав, зазначив, що процедура звільнення позивачки проведена в рамках закону.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши докази по справі суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року в справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява №20347/03) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 36 КЗпП України, однією з підстав припинення трудового договору, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України).

Відповідно до ч. 3 ст.38КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Звільнення з роботи за частиною третьою статті 38 КЗпП України, передбачає згідно ст. 44 КЗпП України виплату вихідної допомоги у розмірі трьохмісячного середнього заробітку.

Для визначення правової підстави розірвання трудового договору за вказаною підставою значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, оскільки поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника значення не мають.

Отже, за змістом ст.38КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово. Розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) - не підтверджуються або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч.1 ст.38 КЗпП України.

Підставою для безумовного застосування частини третьої статті 38 КЗпП України є сам факт порушення трудового законодавства, а не істотність, причини такого порушення.

Зазначена вище правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі №754/1936/16-ц. Аналогічна висловлювалась Верховним Судом України в постанові ВСУ № 6-120цс12 від 31.10.2012 року та постанові ВСУ від 22.05.2013 року №6-34цс13.

Відмовляючи у звільненні за ч.3 ст. 38 КЗпП України відповідач в листі від 26.11.2020 року зазначає, що при розгляді заяви не вбачає порушень за ч.3 ст.38 КЗпП України, а тому вважає, що заява розглядається відповідно до п.1 ст.38 КЗпП України, а саме: «звільнення за власним бажанням де працівник попереджає роботодавця про розірвання трудового договору за два тижні» не відповідає фактичним обставинам та законодавству.

Як уже зазначалось вище, для звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України законодавець не вимагає проводити оцінку допущеного роботодавцем порушення трудового законодавства, а достатнім для звільнення з цієї підстави є сам факт допущення працедавцем такого порушення.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України).

Пунктом 5.7 розділу 5 Колективного договору між КП «МЛ СМР» та представницьким органом у складі первинної профспілкової організації ВПМПУ Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» і Незалежною первинною професійною спілкою працівників КП «Міської лікарні Соснівської міської ради» передбачено, що згідно ст. ст.23,24 Закону України «Про оплату праці» виплачувати заробітну плату в грошових знаках України двічі на місяць: аванс до 20 числа кожного місяця; остаточний розрахунок до 5 числа кожного місяця. У разі якщо день виплати заробітної плати співпадає з вихідним днем напередодні цього дня.

Як встановлено в ході розгляду справи, Згідно довідки про доходи від 14.12.2020 року КП «МЛ СМР» заборгованість перед мною станом на 16.11.2020 року (день подання заяви про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України) склала 17428, 24 грн («чистими»).

З довідки АТК «Приват Банк» від 27.11.2020 року №89E54R381H2HKA65 вбачається, що станом на 16.11.2020 року останнім переводом на зарплатну картку ОСОБА_1 датується 02.11.2020 роком (зарплата за серпень 2020 року).

З довідки АТК «Приват Банк» від 11.12.2020 року №А5ТHOR5OMCB5UBJN та

довідки про доходи від 14.12.2020 року КП «МЛ СМР» вбачається, що розрахунок при звільненні за ч.1 ст.38 КЗпП України проведено 11.12.2020 року.

В даному випадку умови колективного договору відповідачем в частині оплати праці були порушенні.

Відтак, навіть цього порушення достатньо для висновку про наявність правових підстав для звільнення з роботи за ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок..

Крім того, ч.2 ст. 42 КЗпП України передбачені й інші обставини, які враховуються при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації працівника та є перевагами в залишенні на роботі.

Проте наявність у позивача інших обставин, передбачених ч.2 ст. 42 КЗпП України, які надають право на переважне залишення на роботі, відповідачем не досліджувалось.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність у позивача переважного права на залишення на роботі під час проведення процедури вивільнення працівників у зв`язку зі скороченням штату і чисельності працівників.

Тому оспорюваний позивачем наказ не може вважатися таким, що винесений відповідачем обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення його на роботі підлягають до задоволення.

Згідно п.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Окрім цього, за правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Згідност. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок) передбачено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата (абз. 3 п. 2). Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Відповідно довідки 503,48 грн (10825,00 грн /21,5), кількість робочих днів у розрахунковому періоді з 23.11.2020 по 29.12.2020 (день подання позову) 26 днів, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 12587 грн (503,48 грн х 26 = 13090,48 грн).

Враховуючи те, що правовою підставою для звільнення позивача з роботи за заявою від 16.11.2020 року є частина третя статті 38 КЗпП України, тому у відповідності до ст.44 цього Кодексу мені підлягає до виплати вихідна допомога у розмірі трьохмісячного середнього заробітку, що становить 10 825,00 грн х 3 = 32475 грн (вказана сума визначена без вирахування обов`язкових платежів і зборів).

Розрахунок сум середнього заробітку та вихідної допомоги здійснений на підставі довідки про доходи від 14.12.2020 року КП «МЛ СМР».

Слід зазначити, що згідно абзацу 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд зазначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

В свою чергу, що стосується строку звернення ОСОБА_1 із даним позовом до суду, судом встановлено, наступне.

Згідно ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст. 234 КЗпП, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Крім цього, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при поданні позову, судові витрати в справі слід стягнути з відповідача.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а при поданні позовної заяви немайнового характеру фізичною особою судовий збір справляється у 0,4 розміру від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за звернення до суду з апеляційною скаргою - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характер, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, згідно вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2724,00 грн., від сплати якого позивач звільнений відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 81, 247, 263-265, 268, 272-273, 354 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним формулювання причини та дату звільнення з роботи ОСОБА_4 зазначених у наказі Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» за № 262-к/тр від 30.11.2020 року: «звільнити із займаної посади за власним бажанням згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України з 30.11.2020 року».

Змінити формулювання причини та дату звільнення з роботи ОСОБА_4 у наказі Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» за № 262-к/тр від 30.11.2020 року із «звільнити із займаної посади за власним бажанням згідно ч.1ст. 38 КЗпП України з 30.11.2020 року» на «звільнити із займаної посади за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю, ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 16.11.2020 року».

Стягнути з Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» на користь ОСОБА_4 вихідну допомогу у розмірі 32475 грн (тридцять дві тисячі чотириста сімдесят п`ять грн. 00 коп).

Стягнути з Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги у розмірі 158 596,20 грн (сто п`ятдесят вісім тисяч грн п`ятсот дев`яносто шість грн 20 коп ).

При винесенні рішення врахувати, що викладені в позовній заяві порушення з боку відповідача відносно ОСОБА_4 встановлені письмовими доказами, зокрема заходами державного контролю Головного управління Держпраці у Львівській області (лист Держпраці від 21.01.2021 року №879/4/14-04 є в матеріалах справи).

.

Стягнути з відповідача КП "Міська лікарня Соснівської міської ради" на користь держави 2724 грн. 00 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського Апеляційного суду.

Головуючий: О. А. Веремчук