Ухвала

від 23.12.2022 по справі 331/4823/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

23.12.2022

Справа № 331/4823/22

Провадження № 1-кс/331/1562/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2022 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню № 22022080000002189 від 09.11.2022 за підозрою ОСОБА_4 та інших осіб, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу прокуратури Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, по кримінальному провадженню № 22022080000002189 від 09.11.2022 за підозрою ОСОБА_4 та інших осіб, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.

В обґрунтування вищезазначеного клопотання зазначено, що 15.12.2022 гр. України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог Глави 11 КПК України належним чином повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно на початку червня 2022 року, але не раніше ніж 01.06.2022 (точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені), громадянин України ОСОБА_4 , перебуваючи на території смт. Веселе, Мелітопольського району Запорізької області, яка з 26.02.2022 по теперішній час є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, будучи колишнім співробітником Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області, маючи відповідну освіту, фахові знання та значний досвід роботи у правоохоронному органі, діючи умисно, із власних корисливих мотивів та з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями російської федерації, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, прийняв пропозицію невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників збройних формувань та окупаційної адміністрації держави агресора та добровільно зайняв посаду оперативного чергового чергової частини територіального підрозділу незаконно створеного правоохоронного органу «Веселовского отделения Главного управления МВД в Запорожской области», розташованого за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Веселе, вул. Козацька, 46.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Так, згідно п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відтак, санкцією ч.7 ст.111-1 КК України, за якою ОСОБА_4 повідомлено про підозру, передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Таким чином, з урахуванням санкції ч.5 ст.111-1 КК України, орган досудового розслідування відповідно до п.3 ч.1 ст.170 КПК України повинен вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні з метою його конфіскації.

Відтак, досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваному ОСОБА_4 на праві власності належить наступне майно:

- житлова квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою №316927455 від 06.12.2022;

- 2/3 частини житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 316927551 від 06.12.2022;

- земельна ділянка. кадастровий номер 2321255100:07:012:0002, що підтверджується інформаційною довідкою № 316927673 від 06.12.2022;

- земельна ділянка, кадастровий номер 2321255100:07:010:0001, що підтверджується інформаційною довідкою № 316927743 від 06.12.2022;

- транспортний засіб ВАЗ 21124 д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та інформацією ТСЦ МВС №2343 від 08.12.2022.

Окрім того, наразі в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що наявні ризики відчуження наведеного вище переліку майна підозрюваного ОСОБА_4 , з метою унеможливлення застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна та подальшої його конфіскації, орган досудового розслідування вважає за доцільне, здійснити розгляд цього клопотання без повідомлення про це підозрюваного та сторону захисту, з метою запобігання настанню негативних наслідків для кримінального провадження.

Враховуючи цей факт, керуючись вимогами ч.2 ст.172 КПК України, відповідно до яких клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, просить провести розгляд клопотання без виклику підозрюваного ОСОБА_4 .

На підставі вищевикладеного просить слідчого суддю клопотання про арешт майна задовольнити. Накласти арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- житлову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 2/3 частини житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ,

- земельну ділянку кадастровий номер 2321255100:07:012:0002;

- земельну ділянку, кадастровий номер 2321255100:07:010:0001;

- транспортний засіб марки ВАЗ 21124 д.н.з. НОМЕР_1 .

Однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про статус суддів»: суддя, при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об`єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Із зазначеного слідує, що розгляд справи за відсутності, слідчого, прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Слідчий суддя, взявши до уваги заяву слідчого, вивчивши доводи клопотання та долучені до нього копії документів, прийшов до наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-її). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А « 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи.

Таким чином, враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, а також те, що незастосування арешту майна, може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна є доведеним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 16, 21, 93, 98-100, 117, 131, 132, 167, 170-174 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню № 22022080000002189 від 09.11.2022 за підозрою ОСОБА_4 та інших осіб, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України - задовольнити.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- житлову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 2/3 частини житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ,

- земельну ділянку кадастровий номер 2321255100:07:012:0002;

- земельну ділянку, кадастровий номер 2321255100:07:010:0001;

- транспортний засіб марки ВАЗ 21124 д.н.з. НОМЕР_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її винесення.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя: ОСОБА_6 ОСОБА_7