Ухвала

від 19.12.2022 по справі 755/6610/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/6610/22

Провадження №: 2/755/4994/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2022 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., за участі секретаря Бурячек О.В., розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву представника відповідача - директора Закладу дошкільної освіти №447 Панькової Л.П. про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти №447 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

26 вересня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти №447 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін.

Учасники цивільного процесу в судове засідання не з`явились, від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, від представника відповідача - директора Закладу дошкільної освіти №447 Панькової Л.П. надійшла заява про закриття провадження у цивільній справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору та розгляд заявленого клопотання у її відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. (ч. 2 ст.247 ЦПК України)

Дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку наведеним представником відповідача підставам для закриття провадження у цивільній справі, суд приходить до наступних висновків.

Зі змісту статті 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони у справі на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами щодо предмета спору (частина 3 статті 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, може лише сприяти учасникам судового процесу в реалізації таких прав, ураховуючи при цьому засади (принципи) верховенства права, рівності учасників процесу перед законом та судом.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

За змістом положень пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.

Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням наведеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Постанова Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).

Відповідно до предмету позову, ОСОБА_1 пред`явила позов до відповідача - Закладу дошкільної освіти №447, з вимогами:

«Поновити ОСОБА_1 на посаді комірника і костелянки за сумісництвом у Закладі дошкільної освіти №447.

Стягнути з Закладу дошкільної освіти №447 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 лютого 2022 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить 69115 гривень 20 копійок.

Стягнути з Закладу дошкільної освіти №447 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 17500,00 гривень та судовий збір в розмірі 992 гривні 40 копійок».

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Як убачається з матеріалів цивільної справи, за наказом № 85-К виданого 07 лютого2022 року директором Закладу дошкільної освіти №447 Ларисою Пеньковою «Про звільнення працівника» - звільнено ОСОБА_1 , комірника і костелянку за сумісництвом, за прогули без поважних причин, пункт 4 частини 1 статі 40 КЗпП України 19 квітня 2022 року.

27 квітня 2022 року директором Закладу дошкільної освіти №447 Ларисою Пеньковою видано наказ за № 101-К «Про анулювання наказу від 20 квітня 2022 року №85-К.

27 квітня 2022 року директором Закладу дошкільної освіти №447 Ларисою Пеньковою видано наказ за № 102-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».

За наказом № 293-К виданого 16 грудня 2022 року директором Закладу дошкільної освіти №447 Ларисою Пеньковою «Про звільнення ОСОБА_1 » - внесені зміни до наказу від 27 квітня 2022 року №102 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Викладено п.1 наказу від 27 квітня 2022 року №102 «Про звільнення ОСОБА_1 » в новій редакції:

«Звільнити ОСОБА_1 , комірника і костелянку за сумісництвом, 19 квітня 2022 року за власним бажанням ст.38 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_1 ».

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. (ч.1 ст. 233 КЗпП України)

З`ясувавши обставини справи, які підлягають доведенню в межах даного спору, судом встановлено, що на день подання позовної заяви до суду у позивача були підстави для звернення до суду з вимогою про поновлення на посаді комірника і костелянки за сумісництвом у Закладі дошкільної освіти №447, у звзяку із звільенням за прогули без поважних причин, пункт 4 частини 1 статі 40 КЗпП України, - з 19 квітня 2022 року (підстава: наказ №102-К від 27 квітня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 »),, що неможливо без його скасування або визнання нечинним.

Проте на стадії судового розгляду до ухвалення судового рішення предмет спору відсутній внаслідок вирішенням між сторонами (Роботодавцем та Працівником) спірних трудових відносин стосовно підстав звільнення працівника, про що видано наказ №293-К виданого 16 грудня 2022 року директором Закладу дошкільної освіти №447 Ларисою Пеньковою про внесення змін до наказу від 27 квітня 2022 року №102 «Про звільнення ОСОБА_1 », яким п.1 наказу від 27 квітня 2022 року №102 «Про звільнення ОСОБА_1 » викладено в новій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 , комірника і костелянку за сумісництвом, 19 квітня 2022 року за власним бажанням ст.38 КЗпП України (підстава: заява ОСОБА_1 ), тому суд позбавлений можливості розглядати спір та вимоги про поновлення позивача на посаді комірника і костелянки за сумісництвом, у зв`язку з виявленням позивачем бажання звільнити займані посади за власним бажанням.

В той же час , вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними та безпосередньо залежать від вирішення судом спору в частині доведення обставин незаконного звільнення працівника та його поновлення на займаний посаді, в даному випадку сторонами врегульовано спір шляхом зміни формулювання підстав звільнення ( ст.38 КЗпП України - за власним бажанням), при цьому дата звільнення працівника залишилась незміною - «з 19 квітня 2022 року», тому відсутні підстави для розгляду цих вимог окремо від основної вимоги зважаючи на те, що позивачем не оспорюється сума виплаченої заробітної плати та інших обов`язкових платежів при звільненні.

Враховуючи предмет позову та суб`єктний склад учасників справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у цивільній справі, оскільки наведені сторонами обставини та долучені до справи докази, свідчать про відсутність предмета спору, що дає підстави для застосування положень п. 2 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.256 Цивільного процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Згідно ч.2 ст. ст.255 Цивільного процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Положеннями п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 255, 256, 258-261, 263, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти №447 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на підставі п.2 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

С у д д я