Ухвала

від 23.12.2022 по справі 280/6400/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

23 грудня 2022 року Справа № 280/6400/20 м. ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МаксименкоЛ.Я., розглядаючи у порядку письмового провадження справу

за позовною заявою Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод (70002, Запорізька обл., Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, буд. 65, код ЄДРПОУ 38993915)

про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод (далі відповідач), в якому позивач просить суд стягнути кошти з рахунків платника податків у всіх банках, що належать такому платнику податків Товариству з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків:

- з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів 6 367 474, 96 грн. (код платежу 14060100 на р/р UA 668999980313000029000008079 на користь УК у Вільнян.р.-ні./Вільнян.р,- н./14060100, код отримувача ЄДРПОУ 37997149 Казначейство України ЕАП.);

- з податку на прибуток підприємства 5 835 139, 95 грн. (код платежу 11021000 на р/р UA498999980333199318000008079 на користь УК у Вільнян.р.-ні./Вільнян.р.-н../ 11021000, код отримувача ЄДРПОУ 37997149 Казначейство України ЕАП.).

В обґрунтування позовної заяви вказав, що за ТОВ Вільнянський молокозавод обліковується заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів 6 367 474, 96 грн. та з податку на прибуток підприємства 5 835 139, 95 грн. Стверджує, що податковим органом вживались заходи, направлені на погашення податкового боргу та боржнику направлялась податкова вимога форми «Ю» №38713-59 від 04.08.2020, яка залишилась без виконання. З огляду на викладене, позивач просить суд задовольнити позов та стягнути вказані суми з відповідача.

27.10.2020 до суду від відповідача надійшов відзив вх. № 11609, де вказано, що сума у розмірі 12 202 614 грн. 91 коп. (з урахуванням основної суми зі штрафними санкціями у розмірі 8 569 867 грн. 50 коп. та 3 632 748 гри. 39 коп. пені) не є податковим боргом ТОВ «Вільнянський молокозавод», оскільки податкове зобов`язання на сьогоднішній день не є узгодженим, через те, що оскаржується в судовому порядку, а, отже, у контролюючого органу не виникло права на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 21.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/6400/20 без виклику сторін.

Ухвалою суду від 05.11.2020 розгляд адміністративної справи №280/6400/20 продовжено за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 02 грудня 2020 року.

Ухвалою суду від 02.12.2020 зупинено провадження у справі №280/6400/20 до набрання законної сили рішенням у справі №280/4819/20.

Ухвалою суду від 08.06.2021 поновлено провадження у справі №280/6400/20 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті на 15 липня 2021 року.

У судовому засіданні 15.07.2021 оголошено перерву до 27.09.2021.

Ухвалою суду від 27.09.2021 провадження у справі №280/6400/20 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод про стягнення коштів за податковим боргом, зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №908/3411/20 та №908/2147/21.

Ухвалою суду від 14.02.2022 поновлено провадження в адміністративній справі №280/6400/20. Судове засідання призначити на 03 березня 2022 року

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні оголошено воєнний стан строком па 30 днів, починаючи з 24.02.2022.

28.02.2022 тимчасово виконуючим обов`язки голови Запорізького окружного адміністративного суду у зв`язку з загрозою життю, здоров`ю і безпеці відвідувачів суду, працівників суду та суддів був виданий наказ № 11 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану», яким з розгляду були зняті всі адміністративні справи, призначені до розгляду в період з 01.03.2022 по 04.03.2022.

Наказами тимчасово виконуючого обов`язки голови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2022 № 12, від 11.03.2022 № 13, від 18.03.2022 № 14, від 25.03.2022 № 15, від 01.04.2022 № 16, від 08.04.2022 № 17, від 15.04.2022 № 18, від 22.04.2022 № 21, від 29.04.2022 № 22 строк дії наказу від 28.02.2022 № 11 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану» продовжений до 06.05.2022 включно.

Розпорядженням від 07.06.2022 призначено повторний розподіл справи, у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації судді Лазаренка М.С.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2022 справу передано на розгляд головуючому судді Максименко Л.Я.

Ухвалою суду від 09.06.2022 прийнято справу №280/6400/20 до провадження та продовжено її розгляд за правилами загального позовного провадження. Призначено судове засідання на 04 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 04.07.2022 відкладено розгляд справи №280/6400/20 на 07 вересня 2022 року.

Клопотанням від 07.09.2022 вх. №34850 представник позивача просить суд розглянути справу у порядку письмового провадження. Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" визначає суб`єкт владних повноважень як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Поряд із цим, у п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18 жовтня 2018 року № 2597-VІІІ та введеним в дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо). Отже, КУзПБ у порівнянні з попереднім процесуальним законом розширив свою дію щодо суб`єктів, які підпадають під його регулювання (неплатоспроможних фізичних осіб), що зумовило розгляд у господарському суді спорів про неплатоспроможність фізичних осіб, незалежно від того, чи займаються вони підприємницькою діяльністю.

Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою як най повнішого задоволення у ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.

З моменту відкриття провадження у справі про банкрутство наступає строк виконання всіх зобов`язань боржника, що має наслідком обов`язок усіх конкурсних (забезпечених) кредиторів пред`явити вимоги до боржника, а їх задоволення може здійснюватися лише у порядку, передбаченому КУзПБ, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом; провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню (частини чотирнадцята, сімнадцята статті 39 КУзПБ); активи боржника, що перебувають у податковій заставі, можуть бути звільнені господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала у судовому засіданні за участю контролюючого органу, уповноваженого відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень (ч. 10 ст. 41 КУзПБ).

Отже, при врегулюванні відносин неплатоспроможності законодавець відійшов від принципу їх розподілу за ознаками наявності у сторони (кредитора боржника) владних повноважень чи свободи волевиявлення, що характерно для цивільних правовідносин, об`єднавши їх в єдине провадження у справі про банкрутство з огляду на необхідність формування єдиного реєстру грошових вимог кредиторів та задоволення їх згідно з визначеною законом черговістю та пропорційністю. Зазначене дозволяє ефективно захистити право особи (кредитора, боржника) в межах одного судового провадження, уникаючи розподілу його на способи захисту, характерні для окремих юрисдикцій (адміністративної чи цивільної).

Застосувавши принцип концентрації у справі про банкрутство ряду майнових та немайнових спорів, КУзПБ розширив підсудність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та які раніше розглядалися судами інших юрисдикцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Частиною 3 ст. 7 КУзПБ визначено процесуальні наслідки щодо необхідності надіслання до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство та який розглядає спір по суті, матеріалів справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відтак, ст.. 7 КУзПБ, як процесуальним законом, змінено юрисдикцію розгляду ряду спорів фізичних осіб - боржників щодо їх майна, які раніше розглядалися у цивільних судах, а також віднесено до господарської юрисдикції ряд інших спорів юридичних осіб, які стосуються майна боржника(юридичної чи фізичної особи), зокрема й тих, які виникають з кредиторами - контролюючими органами щодо сплати податків та зборів.

Так, абзацом 4 ч. 2 ст. 7 КУзПБ передбачено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Такі повноваження суду характерні для адміністративного судочинства, яким розглядаються спори осіб із суб`єктами владних повноважень. Отже, законодавцем наділено господарські суди у справі про банкрутство повноваженнями щодо розгляду спору між боржником та суб`єктом владних повноважень за правилами офіційного з`ясування всіх обставин справи, характерними для розгляду адміністративних спорів (щодо виявлення та витребування доказів з ініціативи суду), що не передбачено загальними нормами ГПК України.

Специфіка правовідносин у процедурі банкрутства полягає у необхідності комплексного та збалансованого регулювання приватно-правових та публічно-правових інтересів щодо неплатоспроможної особи, що вимагає застосування приватно-правових та публічно-правових механізмів у ході провадження у справі про банкрутство. У різні періоди свого розвитку законодавець по-різному проводив межу між приватним та публічним інтересом в регулюванні відносин неплатоспроможності. Законодавство про неплатоспроможність є комплексним, воно об`єднує правові норми приватного та публічного права заради досягнення єдиної мети - найбільш повного задоволення у процедурі банкрутства вимог приватних та публічних кредиторів (податкових органів, органів соціального забезпечення), оскільки по завершенню ліквідаційної процедури таке задоволення унеможливлюється ліквідацією юридичної особи чи використанням майна боржника для задоволення вимог інших кредиторів, які включені до реєстру вимог кредиторів в ході провадження у справі про банкрутство.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас урегульована однопредметними нормативно-правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило «Lex posterior derogat priori» - наступний закон скасовує попередній (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 № 4-зп).

За загальним правилом, публічно-правові відносини у сфері адміністрування податків, сплати загальнообов`язкових соціальних внесків регулюються податковим кодексом та законами, які визначають порядок виникнення і сплати податкових зобов`язань та зобов`язань зі сплати цих внесків.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України). Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також елементи податку, підстави надання податкових пільг та порядок їх застосування, відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються ПК України або законами, які вносять до нього зміни (статті 4, 7 ПК України).

Поряд із цим, законодавець не ототожнює поняття виникнення податкових зобов`язань з поняттями «стягнення податкового боргу» чи «погашення податкового боргу». Процедура стягнення (погашення) податкового боргу може регулюватися ПК України та іншими нормативними актами.

Зокрема, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені КУзПБ, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (пункт 1.3 статті 1 ПК України).

Отже, з прийняттям КУзПБ законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.

Велика Палата Верховного Суду, визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, уже неодноразово зазначала про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб`єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб`єктами приватно-правових відносин) щодо майна боржника в межах процедури банкрутства. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19, від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення у справу про банкрутство, реалізувати свої права та отримати задоволення своїх вимог.

КУзПБ та ГПК України є нормативними актами рівної юридичної сили - процесуальними законами, які мають визначену законодавцем сферу правового регулювання.

Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20).

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 року відкрито провадження у справі № 908/2147/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнянський молокозавод» (код за ЄДРПОУ 38993915).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.07.2021 року у справі №908/3411/20зобов`язано кредитора - Головне управління ДПС у Запорізькій області вчинити певні дії, а саме: виконати план санації Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнянський молокозавод» до відкриття провадження у справі про банкрутство, схвалений рішенням загальних зборів кредиторів ТОВ «Вільнянський молокозавод», яке оформлене протоколом від 29.12.2020 року, затверджений ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.01.2021 року у справі№908/3411/20,шляхом списання (прощення) кредиторської заборгованості, що складається з податкового боргу у розмірі 12 202 614 грн. 91 коп., з яких: основний борг - 6 855 894,00 грн. та штрафні санкції - 5 346 720,91 грн. Зобов`язано кредитора - Головне управління ДПС у Запорізькій області вчинити певні дії, а саме: виключити з інтегрованої картки платника податків ТОВ «Вільнянський молокозавод» кредиторську заборгованість що складається з податкового боргу у розмірі 12 202 614 грн. 91 коп., з яких: основний борг - 6 855 894,00 грн. та штрафні санкції - 5 346 720,91 грн.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що оскільки господарським судом стосовно відповідача порушено справу про банкрутство, то в силу приписів вказаних норм цей позов, як кредитора має бути розглянутий цим же судом, що вже ним і зроблено по суті.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, провадження у даній справі за позовною заявою Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод про стягнення коштів за податковим боргом слід закрити.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №280/6400/22 за позовною заявою Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) до Товариства з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод (70002, Запорізька обл., Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, буд. 65, код ЄДРПОУ 38993915) про стягнення коштів за податковим боргом, - закрити.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Я. Максименко