Рішення

від 22.12.2022 по справі 520/821/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 грудня 2022 року Справа № 520/821/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Світайло" (с. Пільна, Вовчанський район, Харківська область, 62542, код ЄДРПОУ 40700240) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №00306950706 від 22.12.2021 та №0030699706 від 22.12.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без урахування усіх обставин, відтак останні підлягають скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою суду від 14.02.2022 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до його електронного кабінету 23.02.2022 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали по суті справи доводи та докази на їх обґрунтування, встановив такі обставини.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Фермерського господарства «СВІТАЙЛО».

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки Фермерського господарства «СВІТАЙЛО» Головним управлінням ДПС у Харківській області складено акт про результати позапланової документальної виїзної перевірки Фермерського господарства «СВІТАЙЛО» від 01.12.2021 №22644/20-40-07-06-10/40700240.

Згідно висновку вказаного акту перевірки встановлено порушення ФГ «СВІТАЙЛО» вимог п. 198.1. п. 198.3 ст. 198. п. 201.1. п. 201.7. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2020 року на суму 574 279,0 грн та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2020 року сумі 75 721,0 грн.

На підставі акту перевірки від 01.12.2021 №22644/20-40-07-06-10/40700240 відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№00306950706 від 22.12.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 574 279,0 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 143 569,75 грн.;

№0030699706 від 22.12.2021, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2020 року на суму 75 721,0 грн.

Не погоджуючись із правомірністю прийнятих відповідачем рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Таким чином, на позивача покладено обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Судом встановлено, що ФГ «СВІТАЙЛО» зареєстроване в якості юридичної особи 29.07.2016.

До видів діяльності позивача віднесено (основний) 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; Інші: 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.

Згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Контролюючим органом у висновках акту перевірки зазначено, що ФГ «СВІТАЙЛО» порушено вимоги п. 198.1. п. 198.3 ст. 198. п. 201.1. п. 201.7. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2020 року на суму 574 279,0 грн та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2020 року сумі 75 721,0 грн.

У постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №520/2088/21 визначено, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Джастін Трейд» (в якості постачальника) укладено договір №201001 від 20.10.2020.

За результатами здійсненої господарської операції складені наступні первинні документи: податкова накладна №179 від 05.11.2020; видаткова накладна №179 від 05.11.2020; товарно-транспортна накладна №0083 від 05.11.2020.

Оплата за отриманий товар здійснена згідно платіжних доручень №1050 від 20.01.2021; №1075 від 09.03.2021, №1076 від 09.03.2021.

Придбання товару у ТОВ «Джастін Трейд» зумовлено господарською потребою, а саме необхідністю захисту грунту від бур`янів.

Придбаний товар позивачем використано у власній господарській діяльності підтвердженням чого є витяг з книги складського обліку матеріалів, витяг з книги обліку матеріалів, меморіальний ордер №51 за листопад 2020 р., меморіальний ордер №6/1 за квітень 2021 року, лімітно-забірна карга на отримання матеріальних цінностей №2.

Розвантажування придбаного товару відбувалося силами працівників позивача, оскільки згідно довідки про загальну інформацію щодо ФГ «СВІТАЙЛО» за результатами його діяльності за період листопад 2020 року, що є додатком №2 до акту перевірки, станом на 31.12.2020 загальна кількість працюючих па підприємстві склала 9 осіб.

Також до виконання вказаних робіт залучено орендований транспортний засіб, трактор МТЗ-80, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту належать суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не належать до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т. п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, яке містить аналогічні норми.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №1540/3501/18 вказано, що податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Надані документи підтверджують факт здійснення господарських операцій та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

ПК України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов`язань.

Податкова накладна, на підставі якої позивач сформував податковий кредит зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 560/2648/19, від 02 лютого 2022 року у справі №560/4185/19, вказано, що враховуючи положення пунктів 12, 13, 14, 17 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, зокрема в частині здійснення розшифрування та проведення перевірки податкових накладних після їх надходження до ДПС, у випадку недотримання форми та порядку заповнення податкових накладних податковий орган наділений повноваженнями відмовити у реєстрації податкової накладної, або зупинити її реєстрацію. У свою чергу відповідачем не подано до суду жодних доказів того, що у податкового органу під час здійснення реєстрації зведених податкових накладних виникли сумніви з приводу дотримання позивачем вимог щодо форми та порядку заповнення податкових накладних.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі №1640/2968/18 вказано, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу, підряду чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а тому, наявність недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних чи відчутність таких документів не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість, факт передання товару позивачу та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи. Товарно-транспортні накладні не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Посилання відповідача на недотримання податкового законодавства контрагентом позивача є неприйнятним.

Так, законодавством України, зокрема ПК України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину.

При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

Стаття 6 КАС України, передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Чинним законодавством, не передбачено і не визначено обов`язку підприємства встановлювати ланцюг суб`єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами позивача вимог податкового законодавства (постанова Верховного Суду 27 квітня 2022 року у справі № 200/5932/19-а).

Верховний Суд в постановах від 02.04.2019 у справі № 811/1772/13-а, від 11.11.2020 у справі №320/1147/19, від 24.11.2020 у справі №813/3034/15 від 19.05.2022 у справі №1640/2968/18, виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відносно твердження про наявність помилок, розбіжностей в оформленні первинних документів, суд зазанчає наступне.

Верховний суд неодноразово робив висновок у своїх постановах (зокрема, але не виключно у постановах від 12.02.2021 у справі №804/2317/18, від 23.04.2021 у справі N826/551117) про те, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів випливає, шо фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Внаслідок спірних операцій позивача з контрагентом відбувся рух активів та виникли відповідні зобов`язання, що підтверджується наданими відповідачу та долученими до матеріалів справи копіями первинних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вказані документи містятьдостатні дані про зміст господарських операцій, дають змогу ідентифікувати їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення.

У постанові Верховного суду від 12.02.2021 у справі №804/2317/18 судом зазначено, що посилання контролюючого органу на недоліки в заповненні товарно- транспортних накладних, як на підставу для невизнання реальності господарських операцій, суди обгрунтовано відхилили, оскільки не зазначення в товарно-транспортних накладних певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ.

Позивачем в додатках до позову надані копії первинних документів, які дозволяють ідентифікувати осіб у часників господарської операції, тому посилання відповідача на відсутність необхідних підписів на вказаних документах не відповідає дійсності.

Стосовно твердження про незазначення у товарно-транспортній накладній у графі «Пункт розвантаження» назви вулиці, а лише зазначення: с. Пільна, слід зауважити, що податкові інспектори не беруть до уваги ту обставину, що офіційною адресою згідно відомостей СДРГЮУ є Україна, 62542, Харківська область, Вовчанськнй р-н. село Пільна. тому відсутні підстави для вимоги про зазначення в ТТН вулиці.

Щодо твердження про те, що згідно баз даних АІС «Податковий блок», звіту 1 ДФ у ТОВ «Джастін Трейд» у 4 кварталі не числиться водій ОСОБА_1 , суд зазанчає, що відповідач в рамках проведення перевірки позивача не досліджував (в тому числі шляхом проведення зустрічних звірок) трудові відносини ТОВ «Джастін Трейд» з його працівниками чи особами, що могли надавати послуги, в тому числі на підставі цивільно-правових договорів (разові послуги фізичних осіб).

До того ж при допущенні ТОВ «Джастін Трейд» ОСОБА_1 до виконання роботи водія без оформлення з ним трудового договору, не може мати негативних наслідків для позивача, оскільки юридична відповідальність згідно ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер.

Відносно висновку контролюючого органу про неможливість визначити легальність походження придбаного товару, оскільки позивачем не надано сертифікатів якості на поставлений товар, суд зазначає, що Верховний суд неодноразово робив висновок у своїх постановах (від 12.02.2021 у справі №804/2317/18, від 23.04.2021 у справі №826/5511/17) про те, що сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, шо посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність такого сертифікату сама но собі не може свідчити про відсутність господарської операції.

Щодо висновку відповідача про неподання журналу видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, судом встановлено наступне.

01 січня 2015 року набирав чинності Наказ Міністерства фінансів України віт 30.09.2014 року № 987 (далі - Наказ № 987). на підставі якого втратила чинність Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99.

Починаючи з 01 січня 2015 року суб`єкти господарювання не зобов`язані оформляти довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей на кожну окрему поставку.

Положеннями Наказу №987 визначено, шо повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи- підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відтак, для підтвердження повноважень особи, яка в інтересах юридичної особи на здійснення господарської операції та отримання ТМЦ достатньо письмовою договору.

Стосовно ненадання документів стосовно навантажувальних та розвантажувальних робіт.

Як вже встановлено судом, розвантажування ТМЦ відбувалося силами працівників позивача, який маг достатню кількість працівників.

У довідці про загальну інформацію щодо ФГ «СВІТАЙЛО» за результатами його діяльності за період листопад 2020 року, що є додатком №2 до акту перевірки, податковими інспекторами зазначено, що станом на 31.12.2020 загальна кількість працюючих на підприємстві склала 9 осіб. Також позиачем нажано, а судом досліджені документи про кількість працівників позивача у листопаді 2020 року.

Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах у справах №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018, №808/4100/16 (СН/280/33/18) 08.02.2022, №826/6126/18 від 11.05.2022, надана критична оцінка посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У спорах щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту (постанова Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 120/712/20-а).

Щодо висновку про ненадання актів прийняття-передачі ТМЦ, суд зазанчає, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов`язкове оформлення факту поставки ТМЦ шляхом підписання сторонами актів приймання-передачі ТМЦ.

Пунктом 4.4. договору поставки №2010/10 від 20.10.2020 передбачено, що перехід права власності на товар від продавця до покупця та перехід ризиків випадкового знищення та або пошкодження товару, відбувається в момент поставки товару. Датою поставки є дата, коли товар наданий покупцю в місці поставки, тобто дата підписання видаткової накладної.

Таким чином, сторони в договорі погодили фіксацію факту передачі ТМЦ шляхом підписання видаткової накладної.

Отже, підписання акту приймання-передачі товару - це право, а не обов`язок сторін договірних відносин.

Відносно зауважень контролюючого органу в частині підписанта договору з ТОВ «Джастін Трейд» Судом встановлено, що ОСОБА_2 підписував договір поставки №2010 10 від 20.10.2020 на підставі довіреності.

Вказана обставина жодним чином не спростовує факту реальності здійснення господарської операції.

Відносно наявної у відповідача узагальненої податкової інформації щодо ТОВ «ДЖАСТІН ТРЕЙД», відповідно до якої ТОВ «Джастін Трейд» залучене в схемах формування податкового кредиту та витрат по ряду підприємств по яких порушені кримінальні справи а також про те, що ТОВ «Джастін Трейд» відсутнє за місцезнаходженням, з якого мало б проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснюватись управління і облік.

Верховний суд неодноразово звертав увагу на неможливість використання, як доказ податкових правопорушень платника податку, податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як доказ наявності податкових правопорушень, оскільки така інформація не грунтується па безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. (постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 26.06.2018 у справі №826/3006/14 та від 06.02.2018 у справі №821/589/17.)

ТОВ «Джастін Трейд» зареєстроване за адресою: 61103, Харківська область, місто Харків, вул. Балакірєва, будинок 17-В, кімната 3.

Згідно висновків акту перевірки (стор. 10) приміщення (площею 72 м.кв.) є офісом контрагента.

Тобто, відповідач сам в акті перевірки визнає наявність офісу контрагента за вказаною вище адресою.

Посилання на лист ГУ ДФС у Харківській області від 13.05.2021, яким нібито встановлено відсутність за вищевказаною адресою не може бути належним та допустимим доказом, оскільки по-перше, він датований 13.05.2021, тобто через пів року після здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Положеннями статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - платники податку.

За приписами пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим.

Отже, відповідальність є персональною, обов`язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, та загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Даний правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 17.09.2020 у справі №818/138/17.

Посилання податкового органу на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагентів, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 12.04.2018 року у справі №804/698/26).

Стосовно висновку про те, що у відповідача наявна інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень про причетність ТОВ «Джастін Трейд» до функціонування протиправної діяльності та про інші відомості, шо свідчать про нереальність господарських операцій ТОВ «Джастін Трейд», суд зазанчає настпуне.

Верховний суд неодноразово робив висновки з приводу вказаного, зокрема, але не виключно у постанові від 12.02.2021 у справі №804/2317/18, в якій зазначав про те, що відповідачем не надано доказів наявності вироку у кримінальному провадженні, а отримані відомості в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, на які як на докази посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

В акті перевірки відсутні посилання на наявність вироків по кримінальним справам.

Щодо висновку про те, що аналізом бази встановлено відсутність придбання ТОВ «Джастін Трейд» по ланцюгу постачання товару, ідентичного тому, що було поставлено позивачу, суд вказує таке.

З акту перевірки вбачається, що вказані висновки відповідач робить виключно на підставі своїх внутрішніх інформаційно-аналітичних баз, що не може бути визнано як доказ наявності податкових правопорушень, оскільки така інформація не грунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Вказана правова позиція суду викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 26.06.2018 у справі №826/3006/14 та від 06.02.2018 у справі №821/589/17.

Посилання податкового органу на податкову інформацію є не коректним доказом, в силу того що автоматизоване співставлення, або перевірка податкової звітності не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов`язань, а тому добуті таким чином докази не можуть визнаватись належними відповідно до норм адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду від 17 травня 2022 року № 808/2099/17).

Наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (постанови Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі № 440/2536/19, від 24 листопада 2021 року у справі №420/1109/20).

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №620/3138/19).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарської операції, невідповідність господарської операції цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Підсумовуючи викладене вище, податкові повідомлення-рішення №00306950706 від 22.12.2021 та №0030699706 від 22.12.2021 прийняті протиправно, відтак підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем у рамках даного позову сплачено судовий збір у розмірі 7935,70 грн згідно платіжного доручення №1287 від 04.01.2022.

Таким чином, з урахуванням прийнятого судом рішення та ст. 139 КАС України, враховуючи задоволення вимог, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 134, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства "Світайло" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00306950706 від 22.12.2021 та №0030699706 від 22.12.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Фермерського господарства "Світайло" (с. Пільна, Вовчанський район, Харківська область, 62542, код ЄДРПОУ 40700240) суму сплаченого судового збору у розмірі 7935,70 грн. (сім тисяч дев`ятсот тридцять пять гривень 70 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 грудня 2022 року.

Суддя Кухар М.Д.