Постанова

від 22.12.2022 по справі 620/14076/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/14076/21 Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 рокум. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючогоВасиленка Я.М.,

суддівГанечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Аклавік» про стягнення податкового боргу та накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ:

ГУ ДПС у Львівській області звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- стягнути з ТОВ «Аклавік» (ЄДРІІОУ 40739963) грошові кошти до бюджету в розмірі 46 607,78 грн., які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та готівкових коштів;

- накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «Аклавік» (ЄДРПОУ 40739963), що знаходяться у банках.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Аклавік» (ЄДРПОУ 40739963) грошові кошти до бюджету в розмірі 46 607, 78 грн., які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та готівкових коштів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ГУ ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, як таке, що постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість ТОВ «Аклавік» згідно з довідкою про заборгованість від 26.08.2021 № 10042/5/13-01-13-02 складає 46 607,78 грн. та виникла:

- по податку на додану вартість в сумі 45 587,78 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення № 0093315605 від 17.10.2018 на суму 170, 00 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0118035605 від 21.11.2018 на суму 45 077, 78 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0000721202 від 30.01.2019 на суму 170, 00 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0252251213 від 25.03.2019 на суму 170, 00 грн.;

- по податку на прибуток в сумі 1 020, 00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення № 0646081212 від 02.08.2019 на суму 1 020, 00 грн.

Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов`язань у розмірі 46 607,78 грн. обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки у ТОВ «Аклавік» виник податковий борг, який є узгодженим, то позовні вимоги в частині його стягнення підлягають задоволенню. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Аклавік» (ЄДРПОУ 40739963), що знаходяться у банках, суд першої інстанції зазначив, що наявні в матеріалах справи докази не можуть слугувати безумовним підтвердженням відсутності у відповідача майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу. Також, позивачем не надано доказів щодо виходу на адресу місцезнаходження відповідача і опису наявного там майна.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Положення пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачають, що умовами для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків є наявність податкового боргу, а також відсутність або недостатність майна або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 14 лютого 2019 року у справі № 813/4345/16, 11 червня 2019 року у справі № 826/16002/14, від 19 вересня 2019 року у справі № 804/17275/14, про те, що пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачені додаткові та самостійні випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені у ст. 94 цього Кодексу.

Наявність у ТОВ «Аклавік» податкового боргу в розмірі 46 607,78 грн. підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, звертаючись до суду із адміністративним позовом та апеляційною скаргою, ГУ ДПС у Львівській області не довело наявності іншої обов`язкової умови для накладення арешту на кошти платника податків, а саме відсутність майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У відповідності до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Перелік об`єктів, які не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, зазначені у п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України.

Дослідивши надану апелянтом інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, з якої вбачається відсутність в реєстрах інформації щодо перебування у власності ТОВ «Аклавік» будь-якого нерухомого майна.

Також, позивачем додано лист Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Львівській області від 28.09.2021 про відсутність інформації щодо наявності транспортних засобів, зареєстрованих за вказаною юридичною особою.

Інформація аналогічного характеру викладена в листі Головного управління Держпраці у Львівській області від 04.10.2021.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Згідно частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

У справі, що розглядається, контролюючим органом не було надано та не було доведено належними та допустимими доказами відсутність у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Зокрема, контролюючим органом не було зроблено запити до відповідних установ про наявність зареєстрованих за платником податків земельних ділянок, цінних паперів, корпоративних прав, прав інтелектуальної власності, різного роду устаткування, обладнання тощо.

Апелянтом не надані докази вжиття ним заходів щодо встановлення факту наявності або відсутності у відповідача готівкових коштів, зокрема, у касі підприємства. Також, апелянтом не було надано відомостей щодо виходу на адресу місцезнаходження відповідача і опису наявного там майна.

З огляду на ненадання контролюючим органом доказів відсутності у відповідача майна та/або того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, колегія суддів вважає, що підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, відсутні.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 28.07.2021 року у справі № 825/2351/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 98614789), 10.12.2020 у справі № 520/6837/19, від 14.05.2020 у справі №820/5660/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89251708) та від 28.08.2019 у справі № 825/2146/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83883641).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Аклавік» (ЄДРПОУ 40739963), що знаходяться у банках.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:Василенко Я.М.

Судді:Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.