Рішення

від 13.12.2022 по справі 902/673/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2022 р.Cправа № 902/673/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Козятинські чорноземи", 22141, Вінницька обл., Козятинський р-н, село Махаринці, вулиця Леніна, будинок 14-А, ідентифікаційний код юридичної особи 39553326

до Козятинської міської ради, 22100, Вінницька обл., місто Козятин(пн), вулиця Героїв Майдану, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 23063121

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, 21027, місто Вінниця, вул. Келецька, буд. 63, ідентифікаційний код юридичної особи 39767547

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі у редакції позивача

за участю представників:

від позивача адвокат Тиховський М.О., згідно ордеру

від відповідача не з`явився

від третьої особи - не з`явився

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 29.07.2022 надійшла позовна заява б/н від 29.07.2022 (вх. №676/22 від 29.07.2022) Фермерського господарства "Козятинські чорноземи" до Козятинської міської ради у якій позивач просить визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 877 від 07.11.2014 року, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.12.2014 року номер запису 7934560, з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, у редакції позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою суду від 03.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/673/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.09.2022 року о 10:30 год.

У судовому засіданні 01.09.2022 року суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/673/22 на 20.09.2022 року о 15:00, яку занесено до протоколу судового засідання.

05.09.2022 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 02.09.2022 (вх. № 01-34/7325/22 від 05.09.2022) про долучення копії витягу з технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки до матеріалів справи.

05.09.2022 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 02.09.2022 (вх. № 01-34/7326/22 від 05.09.2022) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вулиця Келецька, будинок 63, ідентифікаційний код юридичної особи 39767547).

09.09.2022 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 09.09.2022 (вх. № 01-34/7575/22 від 09.09.2022) про збільшення позовних вимог, у якій представник позивача просить прийняти вказану заяву до розгляду, зобов`язати Козятинську міську раду зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521487000:02:003:0011 площею 39,0018 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Сестринівської сільської ради (за межами населеного пункту) Хмільницького (Козятинського) району Вінницької області.

20.09.2022 до суду від відповідача надійшов лист № 1593/22 від 19.09.2022 (вх. № 01-34/7894/22 від 20.09.2022) у додатку до якого долучено документи на виконання вимог суду.

За наслідком розгляду заяви про залучення третьої особи суд у судовому засіданні 20.09.2022 постановив ухвалу про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 63, ідентифікаційний код юридичної особи 39767547), яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 20.09.2022 року суд постановив ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, відкладення розгляду заяви представника позивача про збільшення позовних вимог, оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/673/22 до 18.10.2022 року о 14:30, які занесено до протоколу судового засідання.

11.10.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №1719/22 від 06.10.2022 (вх. № 01-34/8548/22 від 11.10.2022) у якому останній проти позову заперечує з підстав зазначених у ньому, у задоволенні позову просить відмовити.

18.10.2022 до суду від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву № 0-2-0.6-3700/2-22 від 13.10.2022 (вх. № 01-34/8750/22 від 18.10.2022). У вказаних поясненнях Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області клопотало поновити строк для подання пояснень на позовну заяву та зазначило, що при розгляді цієї справи покладається на розсуд суду та просить розгляд справи провести без участі представника управління.

У судовому засіданні 18.10.2022 суд ухвалив задовольнити клопотання представника третьої особи про поновлення строку для надання письмових пояснень на позовну заяву та долучив їх до матеріалів справи.

Ухвалою від 18.10.2022 судом заяву представника Фермерського господарства "Козятинські чорноземи" про збільшення позовних вимог з доданими до неї документами повернуто без розгляду, закрито підготовче провадження у справі № 902/673/22 та призначено справу № 902/673/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 15.11.2022 о 12:00 год.

У судовому засіданні 15.11.2022 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті у справі № 902/673/22 на 13.12.2022 року о 14:15 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

18.11.2022 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 15.11.2022 (вх. № 01-34/9882/22 від 18.11.2022) про виправлення описки, у якому останній зазначає, що у позовній заяві мала бути зазначена нумерація пунктів додаткової угоди 1., 2., 3., 4.,, а не 1., 3., 4., 5. та просить вважати вірною у другій позовній вимозі при зазначенні пунктів додаткової угоди до Договору оренди землі № 877 від 07.11.2014 року нумерацію пунктів додаткової угоди 1., 2., 3., 4. відповідно.

На визначену судом дату у судове засідання 13.12.2022 з`явився представник позивача. Відповідач, третя особа у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання представники відповідача були повідомлені у судовому засіданні 18.11.2022 під розпис.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, третя особа у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у судовому засіданні і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, зважаючи на клопотання представника третьої особи про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача, третьої особи за наявними матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням клопотання про виправлення описки, просив позовні вимоги задовольнити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 13.12.2022 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

Після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Фермерське господарство "Козятинські чорноземи" (далі - позивач, орендар, ФГ "Козятинські чорноземи") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Козятинської міської ради (далі відповідач, рада) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі № 877 від 07.11.2014 року, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.12.2014 року номер запису 7934560, з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, у викладеній позивачем редакції.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.11.2014 року між громадянином ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області було укладено договір оренди землі №877, відповідно до якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 0521487000:02:003:0011 площею 39,0018 га ріллі. Договір оренди був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.12.2014 року, номер запису 7934560.

За договором оренди земельна ділянка надавалась із земель сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства із земель запасу Сестринівської сільської ради (за межами населеного пункту) Козятинського району Вінницької області.

Відповідно до пункту 8 договору він укладений терміном на 7 (сім) років. Після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну договору 06.11.2021 року.

Позивач зазначив, що на виконання вимог Закону України «Про фермерське господарство» Богатирчук Ігор Ігорович заснував Фермерське господарство «Козятинські чорноземи» та після створення фермерського господарства фактичним користувачем земельної ділянки, що є об`єктом договору оренди від 07.11.2014 року № 877 є Фермерське господарство «Козятинські чорноземи».

В жовтні місяці 2021 року (за місяць до закінчення договору оренди землі) громадянин Богатирчук Ігор Ігорович як голова Фермерського господарства «Козятинські чорноземи» звернувся до Козятинської міської ради з клопотанням про продовження договору оренди землі №877 від 07.11.2014 року.

До заяви (клопотання) про поновлення договору оренди землі позивачем було додано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копію договору оренди землі та проект додаткової угоди (договору) про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Позивач зазначає, що орендарем було виконано всі необхідні та передбачені законодавством дії для продовження договору оренди землі.

Після спливу місячного строку, жодної відповіді від відповідача про результати розгляду поданого орендарем клопотання отримано не було. На офіційному веб-сайті відповідача було виявлено проект рішення 16 сесії 8 скликання "Про поновлення договору оренди землі ОСОБА_2 " відповідно до якого було вирішено "поновити ОСОБА_2 договір землі №877 від 07.11.2014", проте жодного проголосованого та прийнятого рішення розміщено не було.

Позивач зазначає, що продовжує користуватися земельною ділянкою, належно виконує свої обов`язки щодо сплати орендної плати та згідно вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» зі свого боку виконав всі необхідні дії для продовження строку договору оренди, а відповідач не прийняв рішення щодо поновлення договору оренди та упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

Враховуючи те, що відповідачем було протиправно допущено бездіяльність у поновленні договору оренди землі та порушено вимоги Закону України «Про оренду землі» позивач вважає, що належним способом захисту його порушеного права є визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі №877 від 07 листопада 2014 року в редакції викладеній у прохальній частині позовної заяви.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позову заперечив, просив суд у задоволенні позовних вимог ФГ «Козятинські чорноземи» відмовити у повному обсязі.

На обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що відсутність листа-повідомлення орендодавця, тобто Козятинської міської ради, про заперечення у поновленні договору оренди землі не можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, так як проект рішення «Про поновлення договору оренди ОСОБА_2 » було оприлюднено на офіційному сайті Козятинської міської ради, що не може засвідчувати факт «мовчазної згоди».

Відповідач зазначає, що Козятинська міська рада є представницьким колегіальним органом місцевого самоврядування, тому прийняття відповідного рішення належить виключно до компетенції пленарного засідання ради і тільки шляхом обговорення. Рішення, які не набрали необхідної кількості голосів на підтримку вважаються відхиленими.

Рішення ради надсилаються відповідним підприємствам, організаціям і установам, посадовим особам і доводяться до відома громадян не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження/підписання документа.

Оскільки рішення «Про поновлення договору оренди землі ОСОБА_2 » розглядалося на 16 сесії 8 скликання 29 жовтня 2021 року, 04 листопада 2021 року було надіслано лист за №2263 щодо відхилення прийняття рішення про поновлення договору оренди.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що твердження позивача про те, що відповідачем протиправно було допущено бездіяльність у поновленні договору оренди землі та порушено вимоги Закону України «Про оренду землі» не відповідає дійсності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області у письмових поясненнях щодо позову зазначило, що в силу законодавчих змін Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не має повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, при вирішенні справи покладається на розсуд суду та просить розглядати справу за відсутності його представника.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.11.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі № 877, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу Сестринівської сільської ради (за межами населеного пункту), Козятинського району, Вінницької області (далі- договір).

Згідно пунктів 2, 14, 15 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 39,0018 га - рілля. Кадастровий номер: 0521487000:02:003:0011. Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства код цільового призначення - 01.02.

Згідно пункту 8 договору оренди, договір укладений на 7 (сім) років. Після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну договору 06.11.2021 року.

У пунктах 5, 9 договору сторони передбачили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 978 448 (дев`ятсот сімдесят вісім тисяч чотириста сорок вісім) гривень. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 39 137,92 (тридцять дев`ять тисяч сто тридцять сім) гривень, 92 коп. за 1 рік.

Згідно пункту 19 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється після підписання цього договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до положень пункту 44 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

07.11.2014 року сторонами договору оренди підписано акт передавання приймання орендованої земельної ділянки.

Згідно витягу від 04.12.2014 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 04.12.2014 року за орендарем ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельної ділянки на строк сім років з правом пролонгації на підставі договору оренди землі № 877 від 07.11.2014 року.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців від 23.12.2014 року 18.12.2014 року зареєстровано Фермерське господарство «Козятинські чорноземи» (ідентифікційний код юридичної особи 39553326). Керівник юридичної особи ОСОБА_1 .

Згідно пункту 1.6. статуту Фермерського господарства «Козятинські чорноземи», зареєстрованого 18.12.2014 року, засновником та головою фермерського господарства є громадянин України ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.09.2021, від 02.09.2022 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 0521487000:02:003:0011 становить 1 198 497,79 гривень.

Із матеріалів справи вбачається, що 22 вересня 2021 року орендар через Центр надання адміністративних послуг Козятинської міської ради звернувся до Козятинської міської ради з листом - повідомленням про поновлення договору оренди землі №877 від 07.11.2014 року без зміни цільового призначення строком на 7 років і встановленням орендної плати у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі.

До листа - повідомлення орендарем було додано копію витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копію договору оренди земельної ділянки та проект договору оренди з умовою про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається із листаповідомлення про поновлення строку дії договору оренди землі та доданого до нього проекту договору оренди землі орендар просив орендодавця поновити договір оренди землі на той самий строк - 7 років, викласти договір оренди землі у новій редакції, у пунктах 5, 9 якого зазначити чинний розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендну плату у розмір 10% від нормативної грошової оцінки землі.

Листом від 04.11.2021 року №2263/21, Козятинська міська рада (на звернення орендаря від 22.09.2021) про поновлення договору оренди землі повідомила, що проект рішення про поновлення договору оренди землі ОСОБА_2 було винесено на розгляд 16 сесії 8 скликання, засідання якої відбулося 29.10.2021 року. Рішення не прийнято, оскільки не набрало достатньої кількості голосів (за-4, проти-1, утрималися-14, не голосували-6).

У матеріалах справи міститься проект рішення «Про поновлення договору оренди землі ОСОБА_2 ».

Із змісту цього проекту рішення вбачається, що Козятинською міською радою на 16 сесію 8 скликання винесено проект рішення «Про поновлення договору оренди землі ОСОБА_2 , яким було передбачено поновити ОСОБА_2 договір оренди землі № 877 від 07.11.2014 року площею 39,0018 га, кадастровий номер 0521487000:02:003:0011, для ведення фермерського господарства терміном на 7 років, орендну палату за землю встановити в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки.

На сайті Козятинської міської ради розміщено протокол 16 сесії 8 скликання Козятинської міської ради.

Згідно пункту 22.29 вказаного протоколу, витяг з якого судом долучено до матеріалів справи, рішення з питання поновлення договору оренди землі ОСОБА_2 за результатами голосування не прийнято (за-4, проти-1, утрималися-14, не голосували-6, відсутніх - 2).

Позивач зазначає, що продовжує користуватися земельною ділянкою та належно виконує свої обов`язки щодо сплати орендної плати. Відповідач вказаної обставини не заперечив.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутнє рішення відповідача про відмову у поновленні спірного договору оренди землі, а також заперечення щодо продовження дії договору оренди направлені позивачу після спливу строку цього договору.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі №877 від 07.11.2014 року у редакції позивача з посиланням на обставини своєчасного звернення позивача до відповідача з пропозицією поновити дію договору оренди шляхом укладення відповідної додаткової угоди (договору оренди землі у новій редакції) та відсутністю рішення відповідача про відмову щодо його поновлення, а також відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлений чинним законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суд має виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами та має бути спрямований на захист порушеного права.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина перша статті 5 названого Закону).

Положеннями статті 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключних повноважень органу місцевого самоврядування віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із пунктом «а» частини першої статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад на території сіл, селищ, міст.

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11 грудня 2020 року № 44-ОТГ Козятинській міській раді (Козятинській міській територіальній громаді) у комунальну власність за актом приймання-передачі, що додається до наказу, передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 1859,3860 га, які розташовані на території Козятинської міської територіальної громади Хмільницького (Козятинського) району Вінницької області, у тому числі спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0521487000:02:003:0011 площею 39,0018 га, що є об`єктом оренди за договором оренди землі № 877 від 07.11.2014 року.

27 травня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин» відповідно до якого Головні управління Держгеокадастру в областях не розпоряджаються земельними ділянками сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, які в силу закону є комунальною власністю відповідної громади.

Підпунктом 58 п. 4 розділу І вказаного Закону, внесено зміни до розділу Х Перехідні положення ЗК України, зокрема, доповнено пунктом 24 такого змісту:

З дня набрання чинності цим Законом, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, Державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Із наведених норм слідує, що з 27.05.2021 та до моменту державної реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою на землі державної форми власності органи виконавчої влади, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області автоматично втратило повноваження по розпорядженню земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованими за межами населених пунктів, незалежно від того, чи зареєструвала територіальна громада за собою такі земельні ділянки, у тому числі і щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12.08.2022 року земельна ділянка з кадастровим номером 0521487000:02:003:0011 площею 39,0018 га належить до земель державної власності та відомості щодо належності цієї земельної ділянки до комунальної власності Козятинської міської ради станом на день розгляду справи у Державному земельному кадастрі не відображені.

Водночас, враховуючи відомості щодо передачі за актом приймання-передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, вищенаведені норми закону, зміст проекту рішення відповідача щодо поновлення договору оренди, суд дійшов висновку, що земельна ділянка належить до комунальної форми власності та розпорядником земельної ділянки, що є об`єктом оренди за спірним договором оренди землі та відповідно орендодавцем за договором є саме Козятинська міська рада.

Відповідно до вимог частин 1-2 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Правові підстави та порядок поновлення договору оренди землі врегульовано положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі".

16.01.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Спірний договір оренди землі 07.11.2014 року укладено під час дії Закону України "Про оренду землі" у редакції закону № 161-XIV.

Таким чином, поновлення договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди земельної ділянки).

Частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 зазначеного Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №159/5756/18 за позовом про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки визначила алгоритм дій для орендаря та орендодавця, які відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" мають намір поновити договір оренди землі.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, щодо порядку поновлення договору оренди землі.

Касаційний суд визначив, що для виникнення підстави для поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендар зобов`язаний повідомити орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення не має самостійного правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", якщо орендарем не дотримано процедури, встановленої, зокрема, частиною 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме не надано до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, орендар зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі").

І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у справі № 912/1803/21 зазначено, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) в контексті дій сторін договору виглядає наступним чином:

- якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

Якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Суд зауважував, що оскільки відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у даних спірних правовідносинах є орендар. Тому у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Наведені правові висновки викладені також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2011 у справах № 917/103/20, № 917/104/20, № 917/105/20.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах 3, 5-8, 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Із матеріалів справи вбачається, що спірний договір оренди землі укладено 07.11.2014 року. Згідно пункту 8 договору оренди, договір укладений на 7 (сім) років. Після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну договору 06.11.2021 року.

Судом встановлено, що позивач своєчасно до закінчення строку дії договору оренди звернувся до відповідача із листом - повідомленням про поновлення договору оренди землі № 877 від 07.11.2014 року.

До листа - повідомлення було додано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копію договору оренди землі та проект договору оренди землі про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки.

Листом від 04.11.2021 року №2263/21, Козятинська міська рада (на звернення орендаря від 22.09.2021) про поновлення договору оренди землі повідомила, що проект рішення про поновлення договору оренди землі Богатирчуку І.І. було винесено на розгляд 16 сесії 8 скликання, засідання якої відбулося 29.10.2021 року. Рішення не прийнято, оскільки не набрало достатньої кількості голосів (за-4, проти-1, утрималися-14, не голосували-6).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26, статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

У пункті 4.6 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 910/4790/20 зазначено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття сесією відповідного рішення.

Таким чином, закріплений у статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" принцип колегіальності місцевого самоврядування та вимоги пункту 34 частини 1 статті 26 зазначеного Закону передбачають прийняття рішення з питання регулювання земельних відносин, у тому числі з розгляду клопотань про надання в оренду земельних ділянок, укладення, зміни, продовження, поновлення договорів оренди землі, виключно колегіально на пленарному засіданні ради у формі рішення ради.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення щодо поновлення спірного договору оренди землі відповідачем не прийнято, внаслідок відсутності необхідної кількості голосів за результатами голосування.

Надаючи оцінку вказаній обставині, суд дійшов висновку, що за наслідками звернення орендаря до відповідача із листом - повідомленням щодо поновлення дії договору оренди землі, на пленарному засіданні сесії Козятинської міської ради за результатами розгляду винесеного на порядок денний проекту рішення щодо поновлення спірного договору оренди землі у встановленому законом порядку не прийнято жодного рішення по суті за результатами його розгляду, у тому числі щодо поновлення договору чи щодо відмови у його поновленні.

З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними доводи відповідача, що за результатами голосування з питання поновлення договору оренди землі рішення є відхиленим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, сформовано такий правовий висновок: "Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше".

Зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду підтвердила раніше висловлені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), зокрема щодо виникнення в орендаря права на поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції у випадку порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі у відповідь на лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди.

Водночас за висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення має самостійне правове значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», якщо орендар дотримався процедури, встановленої, зокрема, частиною третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме надав до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.

Судом встановлено, що за відсутності рішення з боку відповідача щодо поновлення дії договору оренди, орендар продовжував використовувати земельну ділянку, що є об`єктом спірного договору оренди та сплачував орендну плату, що підтверджується квитанцією від 30.06.2022 року, що міститься у матеріалах справи та не спростовано відповідачем.

Судом також встановлено, що протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди землі відповідач не надіслав орендареві листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди землі.

Під час розгляду справи представники відповідача заперечували проти задоволення позову також з тих підстав, що стороною спірного договору оренди є фізична особа ОСОБА_1 , а не Фермерське господарство «Козятинські чорноземи».

Суд відхиляє цей аргумент з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Приписами статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом, для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

У пунктах 32, 33 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 483/1863/17 викладено висновок, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Отже, з моменту, коли громадянин створив фермерське господарство, у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Отже, в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства, права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі №348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі №628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі №922/538/19, від 30.06.2020 у справі №927/79/19.

Водночас, згідно правового висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі №927/79/19 укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.

У пунктах 6.22, 6.23 цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що з моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього за нормами Закону № 973-IV переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі. Отже, в цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, що обмежено частиною першою статті 8-1 Закону № 161-XIV, а здійснюється встановлений нормами Закону № 973-IV перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону № 973-IV та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.

Приймаючи до уваги, що з дня державної реєстрації фермерського господарства права й обов`язки орендаря спірної земельної ділянки за договором оренди землі перейшли від громадянина до фермерського господарства, позивач є фактичним орендарем цієї земельної ділянки та належною стороною спору у цій справі.

З урахуванням наведеного, безпідставними також є доводи представників відповідача, що Богатирчук Ігор Ігорович звертався до Козятинської міської ради про поновлення договору оренди землі як фізична особа, а не як керівник фермерського господарства, адже цільовим призначення земельної ділянки є ведення фермерського господарства, яке протягом дії договору не змінювалося та використовувалася саме Фермерським господарством "Козятинські чорноземи".

При вирішенні цього спору судом враховано, що за загальним правилом визначеним у частині шостій статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах без внесення змін до умов договору оренди.

Водночас, відповідно до змісту додаткової угоди, у редакції якої позивач просить суд поновити дію договору оренди на той же строк 7 років, позивачем викладені зміни до пункту 9 договору оренди щодо зазначення чинної нормативної грошової оцінки землі та орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Визначаючись щодо можливості визнання судом поновленим договору оренди на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції додаткової угоди до договору оренди викладеній позивачем, суд враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У первісній редакції пункту 9 договору оренди землі зазначено, що орендна плата становить 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Звертаючись до відповідача із листом - повідомленням про поновлення дії договору оренди землі, орендарем було додано проект договору оренди землі у новій редакції, який, зокрема, передбачав поновлення дії договору оренди на 7 років, зміни до пункту 9 договору оренди щодо зазначення чинної нормативної грошової оцінки землі та орендної плати у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У проекті рішення про поновлення договору оренди відповідачем було передбачено поновити ОСОБА_2 договір оренди землі № 877 від 07.11.2014 року площею 39,0018 га, кадастровий номер 0521487000:02:003:0011 для ведення фермерського господарства терміном на 7 років, орендну палату за землю встановити в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до частини 1 статті стаття 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Положеннями частини п`ятої статті 5 Закону України "Про оцінку землі" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпунктів 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Поновлення договору оренди землі обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду.

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк.

Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 909/1213/17 за змістом частин 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону до 16.01.2020) умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Якщо ж орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про визнання додаткової угоди укладеною на нових узгоджених істотних умовах.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи волевиявлення позивача та відсутність заперечень відповідача під час судового розгляду щодо визначення у договорі орендної плати у розмірі 12 % від чинної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд дійшов висновку, що сторони дійшли згоди щодо визначення орендної плати в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є істотною умовою договору оренди землі.

Розглянувши викладену позивачем у прохальній частині позову редакцію додаткової угоди із змінами до договору оренди землі в частині поновлення договору оренди на 7 років, зазначення чинної нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі, що є максимальним розміром орендної плати, встановленим Податковим кодексом України, суд вважає, що поновлення умов спірного договору оренди землі на той же строк та на умовах викладених у додатковій угоді в редакції позивача відповідає вимогам щодо істотних умов договору оренди землі.

За приписами частини 9 статті 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Враховуючи, що викладені позивачем у додатковій угоді умови не порушують прав та інтересів орендодавця та орендаря та забезпечують правову визначеність у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі у викладеній позивачем редакції додаткової угоди з урахуванням заяви про виправлення описки.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Враховуючи встановлені судом обставини своєчасного звернення орендаря до відповідача із листом повідомленням про поновлення договору оренди землі, надання ним проекту додаткової угоди про поновлення договору (проекту договору у новій редакції) на той самий строк та запропонованих змін до договору щодо зазначення чинної нормативної грошової оцінки земельної ділянки та збільшеного розміру орендної плати, відсутність рішення відповідача з питання щодо поновлення чи відмови у поновленні договору оренди після закінчення строку його дії, продовження використання позивачем земельної ділянки, а також відсутність заперечення відповідача протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі у редакції позивача.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно квитанції № 2151-6589-2531-0120 від 29.07.2022 року сплачено судовий збір у розмірі 2 481,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об`ємі, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 481,00 гривень покладаються на відповідача.

При розгляді справи по суті, до закінчення судових дебатів представником позивача заявлено усне клопотання про намір подати до суду докази на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. З урахуванням наведеного, питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу слід призначити до розгляду у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати укладеною додаткову угоду до Договору оренди землі № 877 від 07.11.2014 року, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.12.2014 року, номер запису 7934560, з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили в наступній редакції:

Додаткова угода

до договору оренди землі від №877 від 07.11.2014 року

м. Козятин «___»

Козятинська міська рада в особі міського голови Єрмолаєвої Тетяни Миколаївни яка діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про оренду землі», іменована далі за текстом Орендодавець, з однієї сторони, та ФГ «Козятинські чорноземи» в особі голови Богатирчука Ігоря Ігоровича іменований в подальшому «Орендар» з іншої сторони, згідно зі ст.ст. 19, 21, 30, 33 Закону України "Про оренду землі" уклали цю додаткову угоду про нижченаведене:

1. Сторони дійшли згоди поновити договір оренди землі №877 від 07.11.2014 року, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.12.2014 року, номер запису 7934560 строком на 7 (сім) років.

2. Пункт 9 Договору оренди земельної ділянки №877 від 07.11.2014 року, викласти в наступній редакції:

«Орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки що складає 143819,74 грн. в рік.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1198497,79 грн. (один мільйон сто дев`яносто вісім тисяч чотириста дев`яносто сім гривень 79 коп.).»

3. Всі інші умови вищевказаного договору оренди земельної ділянки не визначені даною угодою, залишаються незмінними.

4. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі № 877 від 07.11.2014 року та набирає чинності після набрання законної сили рішення суду та її державної реєстрації, яка оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Реквізити сторін

Орендодавець Орендар

Козятинська міська рада Фермерське господарство

«Козятинські чорноземи» в особі

вул. Героїв Майдану, 24, м. Козятин голови Богатирчука Ігоря Ігоровича

Вінницька область, 22100

Код ЄДРПОУ 23063121 вул. Леніна, 14-А с. Махаринці,

Тел. 2-01-05 Козятинський район, Вінницька область

E-mail: rada@komr.gov.ua Україна, 22141

Код ЄДРПОУ 39553326

Тел. +380677638598

Підпис

М.П. М.П.

3. Стягнути з Козятинської міської ради (22100, Вінницька обл., місто Козятин(пн), вулиця Героїв Майдану, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 23063121) на користь Фермерського господарства "Козятинські чорноземи" (22141, Вінницька обл., Козятинський р-н, село Махаринці, вулиця Леніна, будинок 14-А, ідентифікаційний код юридичної особи 39553326) 2481,00 гривень (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню) витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 27.12.2022 о 12:30 год.

6. Для подання суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу встановити позивачу строк п`ять днів після ухвалення рішення суду. Зобов`язати позивача у цей же строк надіслати копії вказаних доказів відповідачу у справі, докази відправлення надати суду.

7. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: advpodilzahyst@ukr.net; rada@komr.gov.ua; vinnytsia@land.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2022 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 22141, Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Махаринці, вул. Леніна, 14-А; advpodilzahyst@ukr.net;

3 - відповідачу, 22100, Вінницька обл., м. Козятин, вул. Героїв Майдану, буд. 24, rada@komr.gov.ua;

4 - третій особі, 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 63; vinnytsia@land.gov.ua.