Рішення

від 30.11.2022 по справі 907/740/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"30" листопада 2022 р. м. Ужгород Справа №907/740/21

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Вікос, м. Ужгород Закарпатської області

про розірвання Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №22-18/06-08 від 22.08.2018; стягнення 1468,99 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 161,86 грн пені та 146,90 грн штрафу (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог),

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача Глоба Л.В., представник у порядку самопредставництва

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів Львівської області заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Вікос, м. Ужгород Закарпатської області про розірвання Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №22-18/06-08 від 22.08.2018; стягнення 728,95 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 117,50 грн пені та 72,95 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2021 відкрито провадження у справі №907/740/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.11.2021. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 24.11.2021, 14.12.2021, 08.02.2022, 10.03.2022, 02.06.2022, 16.08.2022 та 06.09.2022 підготовчі засідання відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.06.2022 задоволено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог №28 від 19.11.2021 (вх. №02.3.1-02/8457/21 від 22.11.2021), якою останній просить стягнути з відповідача суму 1468,99 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 161,86 грн пені, 146,90 грн штрафу та розірвати Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №22-18/06-08 від 22.08.2018.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2022 закрито підготовче провадження у справі №907/740/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 03.11.2022. Явка уповноважених представників учасників процесу судом визнана на власний розсуд.

Ухвалою суду від 03.11.2022 судове засідання відкладено на 30.11.2022 з підстав, наведених в ухвалі суду.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, на виклик суду впродовж розгляду даної справи жодного разу не з`явився.

Надіслана на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвали суду від 22.10.2021, 24.11.2021, 14.12.2021, 08.02.2022, 10.03.2022, 06.09.2022, 05.10.2022 та 03.11.2022) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відмітками за закінченням терміну зберігання, адресат відсутній за вказаною адресою.

В даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 03.11.2022 явка учасників справи в судове засідання 30.11.2022 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить задоволити позов у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, в обґрунтування чого покликається на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №22-18/06-08 від 22.08.2018 в частині сплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача станом на 31.10.2021 виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 1468,99 грн. Крім того, за порушення строків оплати відповідачу нараховано 161,86 грн пені за період із 15.11.2019 по 15.10.2021 та 146,90 грн штрафу на підставі п. 3.8. Договору. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, що знайшли вияв у тривалій несплаті орендних платежів, позивач також просить суд розірвати вищевказаний договір оренди.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча розгляд справи судом неодноразово відкладався. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

22.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер Вікос (орендарем, відповідачем у справі) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №22-18/06-08 (далі Договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: підвальні приміщення (поз. 11-16) загальною площею 102,1 кв.м. частини будівлі літ. А, реєстровий номер 37713243.1.АААГБГ729 (далі майно), що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Миру, 16 та перебуває на балансі Управління Державної казначейської служби України у Виноградівському районі Закарпатської області, код ЄДРПОУ 37713243 (далі балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.05.2018 і становить за незалежною оцінкою 180 259 грн без урахування ПДВ. Майно передається в оренду з метою: розміщення торговельного об`єкта з продажу продовольчих товарів для пільгових категорій громадян (п. 1.1. та 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1., 2.2. та 2.3. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати державної реєстрації права оренди за цим Договором та підписання акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Майно передається в оренду без права викупу орендарем. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку.

У розділі 3 Договору сторони дійшли згоди, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2018 298,33 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць з врахуванням чинного законодавства. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.1., 3.3. та 3.6. Договору).

На підставі п. 3.7. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 3.8 Договору визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 5.3. Договору, орендар зобов`язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

За умовами п. 10.1. та 10.2. Договору, цей Договір укладено строком на 20 років, що діє з 22.08.2018 по 21.08.2038 включно. Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань.

Факт передачі нежитлового приміщення в оренду за Договором підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом приймання-передавання майна в оренду від 22.08.2018.

Подальше невиконання відповідачем умов Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належать до державної власності №22-18/06-08 від 22.08.2018 в частині сплати орендної плати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем станом на 31.10.2021 у розмірі 1468,99 грн, стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми боргу з орендної плати та розірвання договору оренди в примусовому порядку. Крім того, за порушення строків оплати позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 161,86 грн за період із 15.11.2019 по 15.10.2021 та штраф у сумі 146,90 грн на підставі п. 3.8. Договору.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2, 19, 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції, що діяла на момент укладення Договору оренди) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату встановлену договором своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності; за невиконання зобов`язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Статтею 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції, що діяла на момент укладення Договору оренди) визначено істотні умови договору оренди: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов`язання (зобов`язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Враховуючи доведеність та обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми орендної плати в розмірі 1468,99 грн, відсутність письмових заперечень та контррозрахунків із боку відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

У відповідності до п. 3.7., 3.8. Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 161,86 грн пені за період із 15.11.2019 по 15.10.2021 та 146,90 грн штрафу.

На підставі п. 3.7. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 3.8 Договору визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу, суд зазначає, що пеня в розмірі 161,86 грн, а також штраф у розмірі 146,90 грн нараховані правомірно (розгорнутий розрахунок пені та штрафу міститься в матеріалах справи) та підлягають стягненню з відповідача повністю.

У даному контексті суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, за яким можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 1468,99 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 161,86 грн пені та 146,90 штрафу, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Таким чином, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивач просить суд розірвати Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №22-18/06-08 від 22.08.2018, покликаючись на порушення відповідачем істотних умов договору.

Відповідно до п. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому, повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Зі змісту статті 782 Цивільного кодексу України випливає, що однією з підстав для дострокового розірвання договору є невнесення плати протягом трьох місяців підряд.

Визначена ст. 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є комунальним, а тому, на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов`язань.

Із системного аналізу вищенаведених правових норм слідує, що договір оренди комунального майна може бути за рішенням суду достроково розірваний у випадку істотного порушення умов договору другою стороною.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 13.11.2019 у справі №908/1399/17.

Норми статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції, що діяла на момент укладення Договору оренди) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Беручи до уваги вищенаведене, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами факт невиконання відповідачем усіх умов договору, без будь якого обґрунтування з боку відповідача причин їх відсутності, тобто матеріалами справи доведено, що відповідач у порушення умов договору не виконував вимоги щодо своєчасної оплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору, приписів глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу п`ятого глави 30 Господарського кодексу України, які регулюють відносини оренди (найму), а також майнових прав позивача, як власника цього майна.

Виходячи із матеріалів справи, які свідчать про наявність заборгованості по сплаті орендної плати, враховуючи ту обставину, що зазначена умова спірного договору віднесена законодавством до істотних умов договору, несплата орендної плати судом трактується як суттєве порушення умов договору у розумінні статті 610, п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України законодавець визначає розірвання договору, у зв`язку з чим позовна вимога про розірвання Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №22-18/06-08 від 22.08.2018 підлягає задоволенню.

Таким чином, керуючись вищевикладеним, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №22-18/06-08 від 22.08.2018 є обґрунтованими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 4540 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №22-18/06-08 від 22.08.2018, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. та зареєстрований у реєстрі за №1160, що укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер Вікос.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Вікос, вул. Говорова, будинок 11, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39007679) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, вул. Коперника, будинок 4, м. Львів, 79005 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 42899921) 1468,99 грн (Одну тисячу чотириста шістдесят вісім гривень 99 коп) заборгованості по сплаті орендної плати, 161,86 грн (Сто шістдесят одну гривню 86 коп) пені, 146,90 грн (Сто сорок шість гривень 90 коп) штрафу, а також суму 4540 грн (Чотири тисячі п`ятсот сорок гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 23.12.2022.

Суддя Пригара Л.І.