Рішення

від 23.12.2022 по справі 910/8200/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2022Справа № 910/8200/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8200/22

за позовом Заступника керівника обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Комунального некомерційного підприємства Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб Чернігівської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Екотехноінвест

про стягнення грошових коштів,

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

26 серпня 2022 року до Господарського суду міста Києва від Заступника керівника обласної прокуратури (прокурор) надійшла позовна заява № 15/3/2-1329-22 від 23.08.2022 року в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби (позивач-1) та Комунального некомерційного підприємства Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб Чернігівської обласної ради (позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю Екотехноінвест (відповідач) про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 341 451,46 грн (триста сорок одна тисяча чотириста п`ятдесят одна гривня 46 копійок).

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено про те, що внаслідок укладення додаткових угод № 1-7 до договору про постачання природного газу № 666 від 24.04.2020 року, ціна на газ у 2020 році зросла на 80,11%, а обсяг поставки газу зменшився на 52,36%. На думку прокурора, додаткові угоди № 1-7 до договору про постачання природного газу № 666 від 24.04.2020 року укладені з порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі, а тому є нікчемними в силу ст. 37 цього Закону. Прокурор вважає, що оскільки різниця між сумою коштів, які фактично перераховано відповідачу за газ по ціні, визначеній з урахуванням додаткових угод, та сумою за газ по ціні відповідно до договору про постачання природного газу № 666 від 24.04.2020 року без урахування додаткових угод, становить 341 451,46 грн, то відповідач повинен повернути частину сплачених йому коштів у сумі 341 451,46 грн за не поставлений товар відповідно до положень ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України. Прокурор просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 341 451,46 грн, внаслідок неправомірного збільшення ціни на газ шляхом укладання додаткових угод № 1-7 з порушенням законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8200/22, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю Екотехноінвест за адресою: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, яка вказана в позовній заяві та відповідала адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час відкриття провадження у справі.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою відділення поштового зв`язку кінець терміну зберігання - 03.10.2022 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

13.09.2022 через відділ діловодства суду від позивача-1 надійшли письмові пояснення, які позивач-2 просив суд врахувати при винесенні рішення у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні суд розглядає дану справу з перевищенням встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальним некомерційним підприємством Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб Чернігівської обласної ради (далі КНП Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб, позивач-2) на веб-порталі публічних закупівель Prozorro розміщено оголошення про проведення відкритих торгів № UA-2020-03-19-002136-а про намір здійснити закупівлю газового палива (природного газу) обсягом 295 000 куб.м, джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджету та тендерну документацію з вимогами до учасників та предмету закупівлі.

У відкритих торгах взяли участь 6 учасників, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю Екотехноінвест (далі ТОВ Екотехноінвест, відповідач) з остаточною ціновою пропозицією 993 592,50 грн з ПДВ.

Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету КНП Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб від 10.04.2020 № 40, за результатами проведеного аукціону, який відбувся 06.04.2020, було вирішено визнати пропозицію ТОВ Екотехноінвест найбільш економічно-вигідною, ТОВ Екотехноінвест переможцем та в подальшому заключити з ним договір на закупівлю Код за ДК 021:2015:09120000-6 Газове паливо (Природний газ) на 2020 рік.

24.04.2020 між КНП Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб (далі споживач) та ТОВ Екотехноінвест (далі постачальник) укладено Договір про постачання природного газу № 666 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник постачає «Код за ДК 021:2015: 09120000-6 - Газове паливо (Природний газ ) (далі - газ або товар) споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що постачальник передає споживачу по 31 грудня 2020 року (включно) газ обсягом 295 000 куб. м, у тому числі по місяцях (куб. м) (Додаток № 2 до Договору)

Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору ціна за 1 м куб. газу за цим Договором становить 3,36811 грн з ПДВ. Загальна вартість цього Договору становить 827 993,75 грн, крім того ПДВ 165 598,75 грн, разом з ПДВ - 993 592,50 грн.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

- зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

В такому випадку постачальник письмово повідомляє про такі зміни споживача та надає відповідні докази таких змін, а саме оригінал або нотаріально завірену копію довідки Управління статистики України, або оригінал чи нотаріально завірену копію довідки Торгово-промислової палати України, або інші документи спеціально уповноважених органів, що підтверджують коливання (зміну) ціни на ринку товару, шо є предметом даної закупівлі за цим договором.

Вищезазначені документи мають обов`язково містити інформацію про середню ринкову ціну за одиницю товару на період подання тендерної пропозиції та інформацію про середню ринкову ціну за одиницю товару на дату письмового звернення. На підставі отриманих документів сторони укладають додаткову угоду до Договору щодо зміни ціни за одиницю товару але тільки на відсоток коливання.

Відповідно до п. 12.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ Екотехноінвест в інформаційній платформі оператора ГТС, а саме з 24.04.2020 до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунку - до їх повного здійснення.

У п. 12.2 Договору передбачено, що усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються повноважними особами сторін.

До Договору сторонами було внесено наступні зміни:

- додатковою угодою № 1 від 25.09.2020 до Договору змінено його умови з 01.08.2020 в частині збільшення ціни за 1 куб.м газу до 3,64766 грн. (з урахуванням послуг з транспортування), тобто ціна за 1 куб.м газу зросла на 8,2%;

- додатковою угодою № 2 від 30.09.2020 до договору, якою змінено його умови з 01.09.2020 в частині збільшення ціни за 1 куб.м газу до 3,96865 грн. (з урахуванням послуг з транспортування), тобто ціна за 1 куб.м газу зросла на 8,8%;

- додатковою угодою № 3 від 16.10.2020 до договору, якою змінено його умови з 15.09.2020 в частині збільшення ціни за 1 куб.м газу до 4,36552 грн. (з урахуванням послуг з транспортування тобто ціна за 1 куб.м газу зросла на 10%;

- додатковою угодою № 4 від 26.10.2020 до договору, якою змінено його умови з 01.10.2020 в частині збільшення ціни за 1 куб.м газу до 4,78548 грн. (з урахуванням послуг з транспортування), тобто ціна за 1 куб.м газу зросла на 9,63%;

- додатковою угодою № 5 від 27.10.2020 до договору, якою змінено його умови з 15.10.2020 в частині збільшення ціни за 1 куб.м газу до 5,15540 грн. (з урахуванням послуг з транспортування), тобто ціна за 1 куб.м газу зросла на 7,74 %;

- додатковою угодою № 6 від 02.11.2020 до договору, якою змінено його умови з 23.10.2020 в частині збільшення ціни за 1 куб.м газу 5,51473 грн. (з урахуванням послуг з транспортування) тобто ціна за 1 куб.м газу зросла на 7%;

- додатковою угодою № 7 від 23.12.2020 до договору, якою змінено його умови з 16.12.2020 в частині збільшення ціни за 1 куб.м газу до 6,06620 грн. (з урахуванням послуг з транспортування), тобто ціна за 1 куб.м газу зросла на 10% (далі разом додаткові угоди № 1-7).

Відтак, шляхом укладання додаткових угод № 1-7 реальна вартість 1 куб.м газового палива по Договору зросла на 2,69806 грн або на 80,11%

На виконання умов Договору між позивачем та відповідачем підписано наступні акти приймання-передачі природного газу:

- акт приймання-передачі природного газу № 1 від 15.06.2020 про приймання позивачем-2 природного газу в об`ємі 8,07697 за 1000 куб.м по ціні 2 806,76 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м, на загальну суму 27 204,14 грн. (з ПДВ). Згідно платіжного доручення від 15.06.2020 № 967 позивачем-2 перераховано на рахунок відповідача кошти у сумі 27 204,14 грн;

- акт приймання-передачі природного газу № 7 від 21.07.2020 про приймання позивачем-2 природного газу в об`ємі 7,49139 тис. куб.м, по ціні 2 806,76 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м, на загальну 25 231,84 грн. (з ПДВ). Згідно платіжного доручення від 21.07.2020 № 1070 967 позивачем-2 перераховано на рахунок відповідача кошти у сумі 25 231,84 грн;

- акт приймання-передачі природного газу № 7 від 18.08.2020 про приймання природного газу позивачем-2 в об`ємі 9,1269 тис. куб.м, по ціні 2 806,76 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м, на загальну 3740,42 грн (з ПДВ). Згідно платіжного доручення від 18.08.2020 № 1165 позивачем-2 перераховано на рахунок відповідача кошти у сумі 30 740,42 грн;

- акт приймання-передачі природного газу № 9 від 05.10.2020 про приймання природного газу позивачем-2 в об`ємі 10,40665 тис. куб.м, по ціні 2 806,76 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м, на загальну 35 050,76 грн (з ПДВ). Згідно платіжного доручення від 05.10.2020 № 1302 позивачем-2 перераховано на рахунок відповідача кошти у сумі 35 050,76 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу № 1233 від 16.10.2020 про приймання позивачем-2 природного газу в об`ємі 8,29102 тис. куб.м, по ціні 3 307,21 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м, на загальну 32 904,17 грн (з ПДВ). Згідно платіжного доручення від 16.10.2020 № 1380 позивачем-2 перераховано на рахунок відповідача кошти у сумі 32 904,17 грн;

- акт приймання-передачі природного газу № 1700 від 18.11.2020 про приймання позивачем-2 природного газу в об`ємі 2,04554 тис. куб.м, по ціні 3 987,90 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м, на загальну 9 788,89 грн (з ПДВ). Згідно платіжного доручення від 18.11.2020 № 1509 позивачем-2 перераховано на рахунок відповідача кошти у сумі 9 788,89 грн;

- акт приймання-передачі природного газу № 1701 від 18.11.2020 про приймання позивачем-2 природного газу в об`ємі 16,47926 тис. куб.м, по ціні 4296,17 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м, на загальну 84 957,24 грн (з ПДВ). Згідно платіжного доручення від 18.11.2020 № 1508 позивачем-2 перераховано на рахунок відповідача кошти у сумі 84 658,18 грн та від 18.11.2020 № 1510 - 299,06 грн;

- акт приймання-передачі природного газу № 363-П від 17.12.2020 про приймання позивачем-2 природного газу в об`ємі 38,14288 тис. куб.м, по ціні 4 595,61 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м, на загальну суму 210 347,76 грн (з ПДВ). Згідно платіжного доручення від 29.12.2020 № 1737 позивачем-2 перераховано на рахунок відповідача кошти у сумі 210 347,76 грн;

- акт приймання-передачі природного газу № 2317 від 23.12.2020 про приймання позивачем-2 природного газу в об`ємі 54,75659 тис. куб.м, по ціні 4 595,61 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м, на загальну суму 301 967,92 грн (з ПДВ). Згідно платіжного доручення від 23.12.2020 № 1682 позивачем-2 перераховано на рахунок відповідача кошти у сумі 294 655,39 грн та від 23.12.2020 № 1678 7 312,53 грн;

- акт приймання-передачі природного газу № 364-П від 29.12.2020 про приймання позивачем-2 природного газу в об`ємі 38,805052 тис. куб.м, по ціні 5 055,17 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м, на загальну 235 399,36 грн (з ПДВ). Згідно платіжного доручення від 29.12.2020 № 1736 позивачем-2 перераховано на рахунок відповідача кошти у сумі 235 399,36 грн.

Таким чином, позивачу-2 за Договором фактично поставлено природний газ у обсязі 193,622252 тис. куб.м на загальну суму 993 592,5 грн.

Прокурор зазначив, що шляхом укладання додаткових угод № 1-7 реальна вартість 1 куб.м газового палива по Договору зросла на 2,69806 грн або на 80,11%, тоді як обсяг поставки товару зменшився до 193622 куб.м або на 52,36%. Позивачем-2 фактично здійснено оплату товару за значно вищою ціною, ніж обумовлено під час укладення Договору.

Згідно з частиною 4 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі (тут і далі - в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (пункт 2)

Відповідно до статті 37 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Отже, Закон України Про публічні закупівлі встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі, а саме згідно пункту 2 частини 4 наведеної норми - у разі коливання ціни товару на ринку (зміна ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків).

Прокурор вважає, що внесення змін до Договору шляхом укладення додаткових угод № 1-7 здійснено в порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України, оскільки належним чином не обґрунтовано, не пропорційно та суперечать інтересам суспільства та держави, а відтак стверджує, що укладені додаткові угоди № 1- 7 є нікчемними в силу ст. 37 Закону України Про публічні закупівлі.

Нікчемність додаткових угод № 1 - 7 до Договору поставки природного газу від 24.04.2020, в свою чергу, означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором.

Прокурор зазначив, що виходячи з первісної ціни у Договорі № 666 від 24.04.2020 за 1 куб.м - 3,36811 грн (з ПДВ), без урахування додаткових угод, позивач-2 за фактично поставлений природний газ мав сплатити 652 141,04 грн (3,36811 грн х 193,622252 тис. куб.м). Отже, різниця між сумою коштів, які фактично перераховано відповідачу (993 592,5 грн) за газ по ціні, визначеній з урахуванням додаткових угод № 1-7, та сумою за газ по ціні відповідно до Договору № 666 від 24.04.2020 без урахування додаткових угод № 1-7 (652 141,04 грн), становить 341 451,46 грн з ПДВ (993592,5 грн - 652 141,04 грн = 341 451,46 грн).

Враховуючи наведене, прокурор вважає, що відповідач повинен повернути частину сплачених коштів у сумі 341 451,46 грн за не поставлений товар відповідно до положень ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Відтак, прокурор в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та КНП Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб Чернігівської обласної ради звернувся з даним позовом до суду з позовними вимогами до ТОВ Екотехноінвест про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 341 451,46 грн.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію: "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Враховуючи, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Захист від порушень права власності Українського народу, безперечно, належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.

За загальним правилом, інтереси держави охоплюють собою і суспільні (публічні) інтереси, оскільки основне покликання держави (стаття 3 Конституції України гарантує те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави) - це максимально забезпечувати інтереси всіх соціальних груп для досягнення в суспільстві справедливості як найвищого блага.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), визначено, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (пункт 1).

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п. 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17).

З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

Чернігівською обласною прокуратурою листом від 29.12.2020 № 15/3/2-505вих-20 поінформовано Північний офіс Держаудитслужби про встановлені порушення під час виконання Договору постачання природного газу № 666 від 24.04.2020, укладеного між КНП Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб та ТОВ Екотехноінвест.

Листом від 27.01.2021 № 262531-17/439-2021 Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області повідомило Чернігівську обласну прокуратуру щодо прийняття рішення про початок моніторингу процедури закупівлі природного газу, проведеною КНП Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб.

За результатами моніторингу встановлено порушення у сфері закупівель, які зафіксовано у висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2020-03-19-002136-а від 17.02.2021.

На їх усунення Управління Північного офісу Держаудитслужби у Чернігівській області зобов`язало замовника (КНП Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб) вжити заходи щодо розірвання додаткових угод відповідно до законодавства та повернення надмірно сплачених коштів.

КНП Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб звернулося з позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування висновку Управління Північного офісу Держаудитслужби у Чернігівській області про результати моніторингу закупівлі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі № 620/1519/21 за позовом КНП Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб Чернігівської обласної ради до Управління Північного офіса Державної аудиторської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ТОВ Екотехноінвест, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 скасовано. Позов КНП Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб Чернігівської обласної ради задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано Висновок Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про результати моніторингу процедури закупівлі від 17 лютого 2021 року № UA-2020-03-19-002136-а в частині зобов`язання КНП Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб Чернігівської обласної ради вжити заходів щодо розірвання додаткових угод №3 від 16 жовтня 2020 року, №4 від 26 жовтня 2020 року, №5 від 27 жовтня 2020 року, №6 від 02 листопада 2020 року, №7 від 23 грудня 2020 року відповідно до законодавства та щодо припинення зобов`язань по додатковій угоді №8 від 08 січня 2021 року з дотриманням положень Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України. У решті позову відмовлено.

Згідно наведеної постанови, колегія суддів уважала, що висновок відповідача (Управління Північного офіса Державної аудиторської служби України) в частині порушення позивачем (КНП Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб Чернігівської обласної ради) положень частини 4 статті 36 Закону України №922-VIII законним та обґрунтованим. Колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до частини 1 статті 37 Закону України №922-VIII договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 36 цього Закону, отже, висновок в частині зобов`язання позивача вжити заходів щодо розірвання таких додаткових угод є помилковим та підлягає скасуванню.

Листами від 15.06.2022 № 07-01/143, від 24.06.2022 № 07-01/167 та від 10.08.2022 № 07-01/452 КНП Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб Чернігівської обласної ради поінформувало обласну прокуратуру, що джерелом фінансування закупівлі є кошти обласного бюджету та Національної служби здоров`я України та що підприємство з позовом до ТОВ Екотехноінвест не зверталося.

Разом з тим, вимога Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області до КНП Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб Чернігівської обласної ради про повернення надмірно сплачених коштів залишається не виконаною.

Дії щодо зобов`язання вжити заходи підконтрольним органом до повного виконання висновку про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2020-03-19-002136-а від 17.02.2021 відповідно до законодавства Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області не вживалися.

Прокурор зазначив, що необхідність звернення з даним позовом зумовлена потребою захистити інтереси, у зв`язку з нездійсненням тривалий час (з 15.09.2021 - дата винесення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 620/1519/21) відповідних повноважень органом Державної аудиторської служби України - Північним офісом Держаудитслужби, який держава наділила повноваженнями щодо реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, зокрема при здійсненні державних закупівель (ст. 7 Закону України Про публічні закупівлі, ст.ст. 5, 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, Положення про Державну аудиторську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43).

Обгрунтовуючи підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді у даному випадку, прокурор також зазначив, що порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни за природний газ після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави. Як наслідок, укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства може призвести до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Предметом позову у даній справі є вимога стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 341 451,46 грн (відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви). Правовою підставою таких позовних вимог прокурор визначив, зокрема, частину першу статті 670 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і далі - в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Частиною першою статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом "Про публічні закупівлі".

Приписами пунктів 1, 2 частини четвертої статті 36 зазначеного Закону передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Системний аналіз положень частини першої статті 525, статті 526, частини першої статті 651 ЦК України та положень частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Отже, існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведено належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Верховний Суд у постанові від 25.11.2021 у справі № 927/563/20 дійшов висновків, що положеннями статті 36 Закону "Про публічні закупівлі" закріплено можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, що запобігає ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. З огляду на положення статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 13 ЦК України, Верховний Суд у наведеній постанові погоджується з висновками апеляційного суду про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше значне підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Судом встановлено, що за результатами процедури закупівлі (відкриті торги) газового палива (природного газу) 24.04.2020 між позивачем-2 та відповідачем укладено Договір та в подальшому додаткові угоди № 1-7 до цього Договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та зменшення загальної кількості товару.

Судом досліджено, що:

- додатковою угодою №1 від 25.09.2020 змінено ціну з 01 серпня 2020 року на підставі на підставі листа ТОВ «Екотехноінвест» від 04.08.2020 № 0107, яким на підтвердження коливання ціни газового палива надано висновки Київської торгово-промислової палати від 04.08.2020 № Ц-810/3 щодо середньозваженої ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 03.08.2020 - 4248,19 грн за 1 тис. куб.м та від 04.09.2020 № Ц-961 щодо вартості природного газу на європейському хабі TTF до кордону України станом на 12.04.2020 - 3920,00 грн за 1 тис. куб.м;

- додатковою угодою №2 від 30.09.2020 змінено ціну з 01 вересня 2020 року на підставі листа ТОВ «Екотехноінвест» від 21.08.2020 № 0109, направленого ще до підписання додаткової угоди № 1 від 25.09.2020, яким на підтвердження коливання ціни газового палива надано висновок Київської торгово-промислової палати від 18.08.2020 № Ц-869 щодо середньозваженої ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 17.08.2020 (ресурс вересня 2020 року) - 4622,51 грн за 1 тис. куб.м:

- додатковою угодою №3 від 16.10.2020 змінено ціну з 15 вересня 2020 року на підставі листа ТОВ «Екотехноінвест» від 20.09.2020 № 0110, яким на підтвердження коливання ціни газового палива надано висновок Київської торгово-промислової палати від 04.09.2020 № Ц-967 щодо ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 02.09.2020 (ресурс вересня 2020 року, передплата) - 5237,90 грн за 1 тис. куб.м;

- додатковою угодою №4 від 26.10.2020 змінено ціну з 01 жовтня 2020 року на підставі листа ТОВ «Екотехноінвест» від 26.09.2020 № 0114, яким на підтвердження коливання ціни газового палива надано висновок Київської торгово-промислової палати від 11.09.2020 № Ц-968/1 щодо ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 03.09.2020 (ресурс жовтня 2020 року, передплата) 5 742 грн за 1 тис. куб.м;

- додатковою угодою №5 від 27.10.2020 змінено ціну з 15 жовтня 2020 року на підставі листа ТОВ «Екотехноінвест» від 15.10.2020 № 0115, яким на підтвердження коливання ціни газового палива надано висновок Київської торгово-промислової палати від 15.10.2020 № Ц-1150/2 щодо ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 08.10.2020 (ресурс жовтня 2020 року, передплата) 6 186 грн за 1 тис. куб.м;

- додатковою угодою №6 від 02.11.2020 змінено ціну з 23 жовтня 2020 року на підставі листа ТОВ «Екотехноінвест» від 26.10.2020 № 0116, яким на підтвердження коливання ціни газового палива надано висновок Київської торгово-промислової палати від 26.10.2020 № Ц-1195/2 щодо ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 23.10.2020 (ресурс жовтня 2020 року, передплата) 6 617,66 грн за 1 тис. куб.м;

- додатковою угодою №7 від 23.12.2020 змінено ціну з 16 грудня 2020 року на підставі листа ТОВ «Екотехноінвест» від 16.12.2020 № 0116, яким на підтвердження коливання ціни газового палива надано висновок Київської торгово-промислової палати від 16.12.2020 № Ц-1421 щодо ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 16.12.2020 (ресурс грудня 2020 року, післяплата) 7 450 грн за 1 тис. куб.м.

Оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінета Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Втім, наявні в матеріалах справи висновки Київської торгово-промислової палати не можуть уважатись належними та допустимими доказами на підтвердження факту коливання ціни на товар. Так, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Надані постачальником (відповідачем) на підтвердження коливання ціни на товар висновки Київської торгово-промислової палати інформації щодо коливання ціни на товар в межах зазначених періодів не містять, зміна ціни за різними додатковими угодами обґрунтовувалася одними і тим ж підставами. Натомість зміст наданих висновків обмежується інформацією про ціну газу на зазначену у них дату, яка не співпадає з датами додаткових угод. До того ж такі висновки містять застереження про їх інформативний характер.

Таким чином, вищевказані експертні висновки не можуть виступати у якості належного підтвердження коливання ціни товару на ринку та не можуть бути розцінені як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до Договору, у зв`язку з чим додаткові угоди № 1-7 до Договору укладені з порушенням вимог частини 4 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі.

Додатково суд звертає увагу, що постачальником також не обґрунтовано для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у Договорі. Зокрема, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання Договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного Договору стало для нього вочевидь невигідним, а також що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У постановах Верховного Суду від 09.01.2019 у справі № 759/2328/16-ц, від 12.05.2020 у справі №917/84/19 зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

Положеннями частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" однією з підстав нікчемності договору про закупівлю було прямо визначено укладення такого договору з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Отже, встановивши, що додаткові угоди № 1-7 до Договору укладені з порушенням вимог частини 4 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі, суд доходить висновку, що в силу ст. 37 цього Закону додаткові угоди № 1-7 є нікчемними.

Системний аналіз положень статей 11, 202, 1212 ЦК України свідчить про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Як встановлено судом, додаткові угоди № 1-7 до Договору є нікчемними.

Водночас нікчемність додаткових угод № 1-7 не спростовує наявності між сторонами договірних відносин, оскільки такі додаткові угоди є похідними від основного договору і були спрямовані на зміну його істотних умов (ціни та кількості товару).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

За приписами ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З огляду на положення статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", статей 669, 670, частини другої статті 712 Цивільного кодексу України нікчемність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором, а отримана відповідачем оплата на суму 341 451,46 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі частини першої статті 670 ЦК України.

Відповідний висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 25.11.2021 у справі № 927/563/20, а також у постановах від 07.09.2021 у справі № 910/11068/20, від 14.09.2021 у справі № 914/159/13, від 08.12.2021 у справі № 916/1577/19, у справі № 914/1945/19, від 02.12.2021 у справі № 921/371/20.

Суд звертає увагу, що прокурор вірно зазначив, що 341 451,46 грн підлягають стягненню з відповідача на підставі частини першої статті 670 Цивільного кодексу України, втім визначення таких коштів як "безпідставно отримані" є помилковим.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 дійшов висновку про необхідність відступлення від висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 щодо можливості задоволення вимоги прокурора про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК внаслідок недійсності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі". Оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 ЦК України, а ст. 1212 ЦК України застосуванню до цих правовідносин не підлягає.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Приписами статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача 341 451,46 грн (надмірно сплачені кошти) як обґрунтовані, підтверджені належними і допустимими доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати прокурора по сплаті судового збору в сумі 5 121,77 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 77, 76, 78, 79, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Екотехноінвест (ідентифікаційний код 34933742; адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14) на користь Комунального некомерційного підприємства Чернігівський обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб Чернігівської обласної ради (ідентифікаційний код 02006107; адреса: 15501, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Новий Білоус, Зелений масив №1) грошові кошти: 341 451,46 грн (триста сорок одну тисячу чотириста п`ятдесят одну гривню 46 копійок).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Екотехноінвест (ідентифікаційний код 34933742; адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14) до загального фонду Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: прокуратура Чернігівської області, UA 248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк ДКСУ м. Київ) судовий збір 5 121,77 грн (п`ять тисяч сто двадцять одну гривню 77 копійок).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.12.2022р.

СуддяО.В. Котков