Рішення

від 13.12.2022 по справі 910/9948/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2022Справа № 910/9948/20Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

5) ОСОБА_5

6) ОСОБА_6

7) ОСОБА_7

8) ОСОБА_8

9) ОСОБА_9

10) ОСОБА_10

11) ОСОБА_11

про відшкодування шкоди у розмірі 21 806 013,02 грн.

Представники:

від позивача:Присяжнюк Р.В., Таболін О.С.

від відповідача 1:Гринько В.Ф.

від відповідача 2:Гринько В.Ф.

від відповідача 3:Гринько В.Ф.

від відповідача 4:Шевченко А.В.

від відповідача 5:не з`явився

від відповідача 6:не з`явився

від відповідача 7:Шевченко А.В.

від відповідача 8:Шевченко А.В.

від відповідача 9:Шевченко А.В.

від відповідача 10:Шевченко А.В.

від відповідача 11:Шевченко А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про відшкодування шкоди у розмірі 21806013,02 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачами, які є пов`язаними з ПАТ Укргазбанк особами, були прийняті рішення, що спричинили шкоду банку та його кредиторам, з огляду на викладене позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів майнову шкоду у розмірі 21806013,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 суд звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Києво-Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації з запитом про надання інформацію про місце проживання/перебування фізичної особи ОСОБА_7 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з запитом про надання інформацію про місце проживання/перебування фізичної особи ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з запитом про надання інформацію про місце проживання/перебування фізичної особи ОСОБА_6 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з запитом про надання інформацію про місце проживання/перебування фізичної особи ОСОБА_10 (реєстраційний номер НОМЕР_4 ).

28.07.2020 через відділ діловодства суду від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надійшла відповідь на запит, у якому зазначено, що ОСОБА_10 на території Дарницького району міста Києва зареєстрованим не значиться.

12.08.2020 через відділ діловодства суду від Києво-Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла відповідь на запит, в якій зазначено про відсутність у структурі Києво-Святошинської районної державної адміністрації відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, в зв`язку з чим відсутня можливість задовольнити запит. Рекомендовано звернутись за відповідною інформацією до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області.

Відповіді на запити щодо місця проживання/перебування фізичних осіб ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_6 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) до суду не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 суд ухвалив: звернутися до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичних осіб ОСОБА_7 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_6 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_10 (реєстраційний номер НОМЕР_4 ) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016. Зобов`язати Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичних осіб ОСОБА_7 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_6 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_10 (реєстраційний номер НОМЕР_4 ).

28.09.2020 через відділ діловодства суду від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області надійшли відповіді на запити.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов до висновку, що вказаний позов підлягає залишенню без руху, оскільки позовну заяву подано без додержання вимог ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 суд ухвалив: позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати докази, які підтверджують направлення відповідачам ( ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 ) копії позовної заяви з додатками листом з описом вкладення за належною адресою; встановити позивачу строк для усунення недоліків протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

22.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 01.12.2020.

01.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача 7, відповідача 8, відповідача 9, відповідача 10 та відповідача 11 надійшли відзиви на позов.

У підготовче засідання 01.12.2020 прибули представники позивача, відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3, відповідача 7, відповідача 8, відповідача 9, відповідача 10 та відповідача 11. Представники відповідача 4, відповідача 5 та відповідача 6 в підготовче засідання не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

У підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 26.01.2021.

11.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

13.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 надійшли відзиви на позов.

20.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 26.01.2021 прибули представники позивача, відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3, відповідача 7, відповідача 8, відповідача 9, відповідача 10 та відповідача 11. Представники відповідача 4, відповідача 5 та відповідача 6 в підготовче засідання не прибули.

Представник позивача подав заяву про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.02.2021.

У підготовче засідання 09.02.2021 прибули представники позивача, відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3, відповідача 7, відповідача 8, відповідача 9, відповідача 10 та відповідача 11. Представники відповідача 4, відповідача 5 та відповідача 6 в підготовче засідання не прибули.

Розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі, суд прийшов до висновку про його обґрунтованість.

Пунктом 7 ч. 1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 зупинено провадження у справі № 910/9948/20 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про відшкодування шкоди у розмірі 21 806 013,02 грн до перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2018 року та постанови Північного апеляційного Господарського суду від 13 травня 2019 року в справі № 910/11027/18, прийнятих у подібних правовідносинах.

23.08.2022 через відділ діловодства суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку з тим, що Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 25.05.2021 за результатами перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 910/11027/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 поновлено провадження у справі № 910/9948/20 та призначено підготовче засідання на 04.10.2022.

06.09.2022 через відділ діловодства суду від ОСОБА_8 надійшли письмові пояснення.

16.09.2022 через відділ діловодства суду від відповідача 6 та 5 надійшли заяви про виключення їх з переліку відповідачів по справі.

04.10.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідачів 1 та 2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

У підготовче засідання 04.10.2022 прибув представник позивача та представник відповідачів 4, 7, 8, 9, 10 та 11, представники інших відповідачів не прибули.

Представник відповідача 4 подав відзив та клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Представник позивача просив суду оголосити перерву у підготовчому засіданні та не заперечував проти клопотання відповідачів 1 та 2.

Представник відповідачів 4, 7, 8, 9, 10, 11 не заперечував проти задоволення клопотання позивача та проти клопотання відповідачів 1 та 2.

За наслідками розгляду клопотання відповідачів 1 та 2 про відкладення судового засідання, судом відмовлено у його задоволенні, оскільки, відповідачами не зазначено підстав та не надано доказів на підтвердження саме об`єктивної неможливості прибуття в судове засідання.

Разом з тим, дослідивши письмові пояснення ОСОБА_8 , у яких ОСОБА_8 просила суд з`ясувати дійсне місце проживання відповідача 8 ( ОСОБА_8 ), оскільки її реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_5 та дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, інші ніж у відповідача 8 у даній справі, суд прийшов до висновку про необхідність звернення до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із запитами щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_8 (реєстраційний номер НОМЕР_6 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 суд ухвалив: звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із запитами щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_8 (реєстраційний номер НОМЕР_6 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ); зобов`язати Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області протягом п`яти днів з моменту отримання запиту суду надати інформацію про місце проживання/перебування фізичної особи ОСОБА_8 (реєстраційний номер НОМЕР_6 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ); підготовче засідання відкласти на 08.11.2022.

14.10.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.10.2022 через відділ діловодства суду від Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області надійшла відповідь на запит.

07.11.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.

У підготовче засідання 08.11.2022 прибули представники позивача, відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3, відповідача 4, відповідача 7, відповідача 8, відповідача 9, відповідача 10 та відповідача 11. Представники відповідача 5 та відповідача 6 в підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.11.2022.

У підготовче засідання 22.11.2022 прибули представники позивача, відповідача 4, відповідача 7, відповідача 8, відповідача 9, відповідача 10 та відповідача 11. Представники відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3, відповідача 5 та відповідача 6 в підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 22.11.2022 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.12.2022.

06.12.2022 через відділ діловодства суду від відповідача 3 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання 13.12.2022 прибули представники позивача, відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3, відповідача 4, відповідача 7, відповідача 8, відповідача 9, відповідача 10 та відповідача 11. Представники відповідача 5 та відповідача 6 у судове засідання не прибули.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 13.12.2022, за відсутності представників відповідача 5 та відповідача 6, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 13.12.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.07.2014 на засіданні Кредитного комітету ПАТ «Укргазпромбанк» було прийнято рішення (протокол № 265 від 30.07.2014) про набуття у власність Банку дисконтних облігацій (ISIN: НОМЕР_7 , емітента ТОВ «ІТС Україна ЛТД», загальною кількістю 34 776 штук, номінальною вартістю 1000,00 грн/штуку, загальною вартістю 25 560 622,20 грн) в обмін на належні Банку облігації ISIN: НОМЕР_8 емітента ТОВ «УХЛ-МАШ-ХЛІБ» кількістю 24 862 штук. Вказане рішення приймали: ОСОБА_7 (голова Кредитного комітету), ОСОБА_9 (заступник голови Кредитного комітету), ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 (члени кредитного комітету).

30.07.2014 Правління ПАТ «Укргазпромбанк» розглянуло питання доцільності набуття у власність Банку цінних паперів емітента ТОВ «ІТС Україна ЛТД» в кількості 34 776 штук в обмін на належні Банку облігації ISIN: НОМЕР_8 емітента ТОВ «УХЛ-МАШ-ХЛІБ» кількістю 24 862 штук та винесло це питання на розгляд Спостережної Ради Банку (протокол № 167 від 30.07.2014). Вказане рішення приймали: ОСОБА_9 ( В.о. Голови Правління), ОСОБА_11 , ОСОБА_8 (члени Правління).

30.07.2014 на засіданні Спостережної Ради ПАТ «Укргазпромбанк» було прийнято протокол № 38, яким надано дозвіл на здійснення Банком операцій щодо набуття у торговий портфель ПАТ «Укргазпромбанк» облігацій ISIN: НОМЕР_7 , емітента ТОВ «ІТС Україна ЛТД» в кількості 34 776 штук в обмін на належні Банку облігації ISIN: НОМЕР_8 , емітента ТОВ «УХЛ-МАШ-ХЛІБ» кількістю 24 862 штуки. Ціна взаємного обміну 25 560 622,20 грн. Вказане рішення приймали: ОСОБА_1 (Голова Наглядової Ради), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (члени Наглядової ради).

На виконання викладених вище рішень органів управління Банку, 30.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю інноваційно-інжинірингова компанія «Будфінконсалтинг» (Сторона-1) та ПАТ «Укргазпромбанк» (Сторона-2) було укладено договір № ДД-5 міни цінних паперів за яким:

- Сторона-1 передає в обмін, а Сторона-2 приймає без оплати грошовими коштами дисконтні іменні облігації, ISIN: НОМЕР_7 , емітента ТОВ «ІТС Україна ЛТД» (код ЄДРПОУ: 33194878) загальною кількістю 34 776 штук, номінальною вартістю 1000,00 грн/штуку; загальною номінальною вартістю 34 776 000,00 грн. Вартість облігацій становить 25 560 622,20 грн. (п. 1.1.1.-1.1.2. Договору);

- Сторона-2 передає в обмін, а Сторона-1 приймає без оплати грошовими коштами дисконтні іменні облігації, ISIN: НОМЕР_8 , емітента ТОВ «УХЛ-МАШ-ХЛІБ» (код ЄДРПОУ: 24369661) загальною кількістю 24 862 штук, номінальною вартістю 1000,00 грн/штуку; загальною номінальною вартістю 25 560 622,20 грн. Вартість облігацій становить 25 560 622,20 грн. (п. 1.1.3.-1.1.4. Договору).

Разом з тим, постановою Правління Національного Банку України від 7 квітня 2015 року № 217 Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних та 14 вересня 2015 року постановою НБУ № 602 вирішено відкликати банківську ліцензію ПАТ «Укргазпромбанк».

Рішенням Фонду від 14 вересня 2015 року № 168 розпочато процедуру ліквідації Банку. Рішеннями позивача: від 27 липня 2017 року, від 23 серпня 2018 року та від 29 липня 2019 року, неодноразово продовжувався термін ліквідаційної процедури Банку до кінцевої дати 14 вересня 2020 року.

На виконання статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час ліквідаційної процедури Банку Фондом було прийнято рішення про реалізацію облігацій ТОВ " ІТС Україна ЛТД ". Вказані облігації 21 жовтня 2019 року були реалізовані на відкритих тогах (аукціоні) за ціною 0,03 грн за 1 штуку на загальну суму 925,67 грн.

18 листопада 2019 року рішенням Фонду № 2947 затверджено ліквідаційний баланс та звіт про завершення процедури ліквідації Банку.

Як вбачається з вказаного звіту позивача, загальна сума акцептованих вимог кредиторів Банку склала 628 844 130,40 грн, вимоги кредиторів було задоволено в розмірі 223 402 539,75 грн, незадоволені вимоги склали 405 441 590,65 грн.

26 грудня 2019 року проведено державну реєстрацію ліквідації Банку.

09.04.2020 Фонд направив відповідачам Вимогу про відшкодування шкоди в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 46-4909/20 від 07.04.2020, у якій зазначив, що в результаті укладання відповідачами Договору міни цінних паперів № ДД-5 від 30.07.2014 Банку та його кредиторам завдано шкоду на суму 21 806 013,02 грн, які Фонд вимагає відшкодувати протягом 7 календарних днів з моменту надсилання цієї вимоги шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Фонду.

Однак, як стверджує Фонд, грошові зобов`язання, про які зазначено у Вимозі № 46-4909/20 від 07.04.2020, відповідачами виконано не було, що і стало підставою для звернення до суду з позовом у справі № 910/9948/20.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачами, які є пов`язаними з ПАТ Укргазбанк особами, були прийняті рішення щодо набуття у торговий портфель ПАТ «Укргазпромбанк» облігацій ISIN: НОМЕР_7 , емітента ТОВ «ІТС Україна ЛТД» в кількості 34 776 штук, які були низьколіквідними, а емітент мав ознаки фіктивності. Зазначений правочин спричинив майнову шкоду банку та його кредиторам. Відтак, з огляду на викладене, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів майнову шкоду у розмірі 21 806 013,02 грн.

Заявлений до стягнення розмір майнової шкоди Фонд розрахував як різницю між сумою, витраченою Банком для придбання вказаних облігацій ТОВ "ІТС" у 2014 році, та сумою, отриманою позивачем від їх продажу в 2019 році в процедурі ліквідації Банку (21 806 938,69 грн 925,67 грн = 21 806 013,02 грн).

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечують, вважають їх необґрунтованими та безпідставними. У своїх запереченнях посилаються, зокрема, на наступне:

- згідно з ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних» вимоги кредиторів до банку, що були незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, таким чином правові підстави для звернення Фонду з даним позовом до суду відсутні, поряд з цим, Фондом не надано належних доказів на підтвердження розміру недостатності майна для задоволення вимог кредиторів;

- положення про солідарну відповідальність керівників банку за збитки, завдані банку їх діями (бездіяльністю) на момент вчинення спірного правочину (30.07.2014) в Законі України «Про банки і банківську діяльність» не було, відтак, у даному випадку такі положення не можуть бути застосовані;

- жодна пов`язана з Банком особа не була визнана винною та притягнута до кримінальної відповідальності за статтею 218-1 Кримінального кодексу України, відтак, належних доказів на підтвердження вини відповідачів, матеріали даної справи не містять;

- приймаючи рішення про надбання у власність облігацій за договором міни № ДД-5 від 30.07.2014 працівники банку діяли в межах законодавства та статутних документів ПАТ «Укргазбанк»;

- позивачем не надано належних доказів на підтвердження фіктивності емітента ТОВ «ІТС Україна ЛТД», що свідчить про необґрунтованість тверджень Фонду, що містяться у позові;

- Фондом пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду регулює ст. 1166 ЦК України.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України).

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- протиправна поведінка, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

- наявність шкоди, під якою необхідно розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправну поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Разом з цим, зі змісту ч. 2 ст. 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди (аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18). Тому спростування цієї вини (у тому числі, з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідачів (як пов`язаних з банком осіб) солідарно шкоду, заподіяну ними банку як посадовими особами, тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню і ст. 92 ЦК України.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

За ст. 63 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, зазначено, що згідно з вимогами ст. 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (аналогічні висновки містяться і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17).

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Згідно зі ст. 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній станом на 2014 рік) органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку, органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.

Статтею 39 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній станом на 2014 рік) до функцій спостережної ради банку належать контроль за діяльністю правління (ради директорів) банку, інші повноваження щодо контролю діяльності банку.

За змістом ст. 40 цього ж Закону (у редакції, чинній станом на 2014 рік) правління (рада директорів) банку здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку; правління несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній станом на 2014 рік) при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; приймати рішення в межах наданих повноважень; не використовувати службове становище у власних інтересах; забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Стаття 44 цього Закону містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком. Банк зобов`язаний утворити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, в якому зосереджені функції з управління ризиками та який відповідає за розроблення, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень.

Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення; комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають; тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

За змістом Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою правління НБУ № 368 від 28.08.2001 (Інструкція № 368). Метою регулювання діяльності банків в Інструкції № 368 зазначено забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція (в редакції, що діяла протягом 2014 року) встановлює нормативи ліквідності, кредитного ризику та інвестування, яких мають дотримуватися банки протягом всього періоду своєї діяльності.

З аналізу вказаної Інструкція вбачається, що банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів зі збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку. Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду. Оскільки в банку, що ліквідується, єдиною особою, яка має повноваження і обов`язок діяти від імені та в інтересах банку, є уповноважена особа Фонду, то положення ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначають мінімальні стандарти поведінки Фонду та уповноваженої особи Фонду і не обмежують повноважень щодо звернення до суду з позовами до власників істотної участі, контролерів, керівників банку, пов`язаних з банком осіб, а також до будь-яких інших осіб про відшкодування ними шкоди в повному обсязі.

Суд зазначає, що предметом доказування у цій справі є, зокрема:

1) персональний склад органів управління банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з банком особи;

2) факт ухвалення рішення органом управління банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

3) факт вчинення банком сумнівного правочину (укладення договору);

4) факт виконання банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав);

5) факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики банку, відсутність в банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам банку тощо);

6) збитки банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації банку) та їх причини;

7) розмір недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків банку та шкоди, завданої кредиторам банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації банку).

Так, частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).

За приписами частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладів (у редакції, чинній на момент вчинення спірного правочину) Фонд мав право звертатися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, останній мав право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.

Істотна участь це пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи (стаття 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент вчинення спірного правочину).

Керівниками банку є: голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку (абзац 1 статті 42 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент вчинення спірного правочину).

Контролер це фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином (стаття 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент вчинення спірного правочину).

Отже, відповідно до приписів норм вищезазначеного законодавства, на час проведення спірної фінансової операції, голова на члени кредитного комітету не були віднесені до кола осіб, які відповідають своїм майном за збитки, понесені банком та/або завдання шкоди кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними, оскільки такі посадові особи не підпадали під жодну з вищезазначених категорій.

Враховуючи викладене, позовні вимоги, пред`явлені до ОСОБА_7 , як голови кредитного комітету Банку, а також позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , як до членів цього комітету, є необґрунтованими, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову Фонду щодо цих осіб.

Крім того, суд звертає увагу, що 30.07.2014 на засіданні Спостережної Ради ПАТ «Укргазпромбанк» було прийнято протокол № 38, яким надано дозвіл на здійснення Банком операцій щодо набуття у торговий портфель ПАТ «Укргазпромбанк» облігацій ISIN: НОМЕР_7 , емітента ТОВ «ІТС Україна ЛТД» в кількості 34 776 штук в обмін на належні Банку облігації ISIN: НОМЕР_8 , емітента ТОВ «УХЛ-МАШ-ХЛІБ» кількістю 24 862 штуки. Ціна взаємного обміну 25 560 622,20 грн. Вказане рішення приймали: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , однак, підпису члена Наглядової ради Рибчич І.Й. зазначений протокол не містить, що викликає обґрунтовані сумніви у питанні щодо наявності схвалення спірного правочину зі сторони відповідача-4. Більше того, сам відповідач-4 стверджує, що участі у засіданні Наглядової ради 30.07.2014 не брав.

Обґрунтовуючи протиправну поведінку відповідачів, Фонд зазначив, що перед тим як укласти Договір міни цінних паперів № ДД-5 від 30.07.2014 члени кредитного комітету не отримали обов`язкових висновків доцільності такого придбання з відповідних відділів Банку.

Згідно з пунктом 4.4. Положення про інвестиційну політику Банку кредитний комітет приймає рішення щодо кожної окремої інвестиції Банку та у випадках, визначених статутом, за погодженням з наглядовою радою, зважаючи на її якість та кількісні характеристики, з урахуванням ризиковості та прогнозованої прибутковості; встановлює ліміти за окремими видами цінних паперів; затверджує суму резерву за операціями з цінними паперами.

Однак зі змісту вказаного положення не випливає прямого обов`язку кредитного комітету на отримання згоди від інших відділів при інвестуванні коштів Банку в цінні папери.

Розроблення інвестиційної політики будується на аналізі прибутковості від вкладення коштів у інвестиції, строків інвестування та ризиків, що супроводжують зазначені операції (пункт 1.4.1. Положення про інвестиційну політику).

Відповідно до Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 грудня 2013 року № 2998 серія облігацій це сукупність облігацій одного емітента в межах одного випуску облігацій, що мають один реєстраційний номер, однакові умови розміщення та строки укладення договорів з першими власниками, обігу, виплати доходу та погашення і надають їх власникам однакові права.

Зі змісту протоколу правління Банку від 30 липня 2014 року № 167 вбачається, що фактична ціна придбаних Банком цінних паперів була нижчою від їх номінальної вартості, тоді-як, фактична ціна відчужених Банком цінних паперів навпаки була вищою від їх номінальної вартості. Метою вчинення зазначеного правочину були подальший перепродаж та отримання торгового прибутку.

Рішення щодо надання дозволу на здійснення ПАТ «Укргазпромбанк» правочину щодо придбання дисконтних облігацій ТОВ «ІТС Україна ЛТД» кількістю 34 776 штук, було прийнято членами Правлінням Банку за результатами розгляду пропозиції кредитного комітету (протокол № 265 від 30.07.2014).

У свою чергу з Протоколу № 265 від 30.07.2014 вбачається, що цінні папери перебувають на другому рівні лістингу на ПАТ «Київська міжнародна фондова біржа», біржовий курс 900,0067 грн станом на 22.07.2014.

Поряд з цим, з копії листа НБУ від 29 січня 2015 року № 42-011/5521/БТ вбачається, що за результатами інспектування Банку станом на 1 вересня 2014 року були встановлені лише порушення нормативів кредитного ризику (Н7, Н9) внаслідок надання кредитів групі пов`язаних осіб: ПАТ "Топаз" та ПАТ "Граніт"; надання кредиту інсайдеру ТОВ "ФК "ФФБ"; надання кредитів в іноземній валюті позичальникам, які не мали достатніх валютних надходжень.

У вказаному листі зазначено, що система управління ризиками Банку недостатня, потребує змін у частині виконання функцій щодо аналізу та контролю за кредитним ризиком, ринковим та ризиком ліквідності підрозділом з ризик-менеджменту, а також покращення якості роботи такого підрозділу. За результатами вказаної перевірки зазначено, що ефективна ставка відсотка за операціями ТОВ "Енертер", ТОВ "ФФБ" та ТОВ "ФК "ЦФП" є нижчою, ніж ринкова.

Однак вказаною перевіркою НБУ, як органом, що здійснює державне регулювання діяльності банків, не було встановлено порушень під час укладення Договору міни цінних паперів № ДД-5 від 30.07.2014, а також факт збитковості вказаної фінансової операції.

Судом також встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2016 року в справі № 826/26255/15, яка набрала законної сили 26 квітня 2016 року, було визнано протиправною бездіяльність НБУ в період з серпня 2011 року по вересень 2014 року щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Банку на підставі проведеної перевірки та складеного звіту про інспектування Банку, що є порушенням вимог статті 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність". Визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках Банку. Однак, у вказаному судовому рішенні не було встановлено порушень у діях НБУ щодо перевірки спірного правочину.

Суд звертає увагу, що спірний правочин, факт укладання якого, на переконання Фонду, завдав збитків кредиторам Банку, є договором міни.

Відповідно до ст. 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Договором міни цінних паперів № ДД-5 від 30.07.2014 передбачено, що:

- Сторона-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю інноваційно-інжинірингова компанія «Будфінконсалтинг») передає в обмін, а Сторона-2 (ПАТ «Укргазпромбанк») приймає без оплати грошовими коштами дисконтні іменні облігації, ISIN: НОМЕР_7 , емітента ТОВ «ІТС Україна ЛТД» (код ЄДРПОУ: 33194878) загальною кількістю 34 776 штук, номінальною вартістю 1000,00 грн/штуку; загальною номінальною вартістю 34 776 000,00 грн. Вартість облігацій становить 25 560 622,20 грн. (п. 1.1.1.-1.1.2. Договору);

- Сторона-2 передає в обмін, а Сторона-1 приймає без оплати грошовими коштами дисконтні іменні облігації, ISIN: 4000150429, емітента ТОВ «УХЛ-МАШ-ХЛІБ» (код ЄДРПОУ: 24369661) загальною кількістю 24 862 штук, номінальною вартістю 1000,00 грн/штуку; загальною номінальною вартістю 25 560 622,20 грн. Вартість облігацій становить 25 560 622,20 грн. (п. 1.1.3.-1.1.4. Договору).

Обґрунтовуючи розмір завданої Банку шкоди та збитковість спірної операції з обміну облігацій, Фонд посилався на звіт Про незалежну експертну оцінку майна, що належать Банку, виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю Міжнародна юридична компанія Соломон-Груп та звіт Про незалежну оцінку облігацій нефінансових підприємств, виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю Північно-Східна консалтингова група, з яких вбачається, що ринкова вартість облігацій ТОВ «ІТС Україна ЛТД» складає 1,00 грн.

У звіті ТОВ Північно-Східна консалтингова група оцінювач дійшов висновку про те, що ціна облігацій ТОВ «ІТС Україна ЛТД» на дату їх придбання складала 1 грн. Проте у тексті даного документа вказано, що висновки оцінювачів обмежуються тільки наведеними у цьому звіті доводами, припущеннями й обмежуючими умовами і є їх власним професійним судженням.

У звіті ТОВ Міжнародна юридична компанія Соломон-Груп також вказано, що ринкова вартість пакету спірних іменних дисконтних облігацій станом на 4 січня 2016 року, за розрахунками оцінювача, складала 1 грн. Однак, самих розрахунків та документів, на підставі аналізу яких оцінювачем було зроблено висновки щодо вартості облігацій ТОВ «ІТС Україна ЛТД» до суду подано не було, що викликає сумніви в обґрунтованості такого висновку.

За загальним правилом розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо.

Як було зазначено вище, облігації емітента ТОВ «ІТС Україна ЛТД» набуті Банком шляхом обміну на облігації емітента ТОВ «УХЛ-МАШ-ХЛІБ», разом з тим, позивачем не надано доказів того, що облігації емітента ТОВ «УХЛ-МАШ-ХЛІБ» були більш ліквідними, ніж спірні облігації, що свідчить про недоведеність позивачем обставини завдання відповідачами збитків саме внаслідок укладення спірного правочину.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За приписами частин 1, 2 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент тимчасової адміністрації) уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з пунктами 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент запровадження тимчасової адміністрації) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

За приписами частини 4 статті 38 вказаного Закону уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку (частини 5, 6 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Таким чином, розцінюючи спірний договір як такий, що вчинений його сторонами з порушенням приписів законодавства, Фонд був зобов`язаний у визначений законом строк виявити такий правочин та мав дійсну можливість, передбачену вищевказаними нормативними приписами, для збереження активів Банку та їх повернення.

Судом встановлено, що в порушення частини 4 статті 38 Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації Банку сторін спірного правочину про його нікчемність не повідомляв, дій щодо застосування наслідків нікчемності такого правочину не вчиняв.

У той же час, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю інноваційно-інжинірингова компанія «Будфінконсалтинг» (код ЄДРПОУ 36087718), який є стороною спірного правочину, не перебуває в стані припинення. Статутний капітал цього товариства становить 102 000 000,00 грн; емітент цінних паперів ТОВ "ІТС Україна ЛТД" (код ЄДРПОУ 33194878) на дату вирішення даного спору, також, не перебуває в стані припинення. Статутний капітал цього товариства становить 105 000 000,00 грн.

Незважаючи на вказані обставини, Фонд прийняв рішення про реалізацію облігацій ТОВ "ІТС Україна ЛТД" на відкритих торгах за ціною 925,67 грн за весь пакет облігацій.

За таких обставин, наведені позивачем доводи щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та розміром завданої Банку шкоди, також, є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Фонд не довів наявності всіх елементів складу цивільно-правового правопорушення, зокрема, наявності неправомірної поведінки відповідачів під час укладення спірного правочину, обставини завдання відповідачами збитків саме внаслідок укладення спірного договору міни цінних паперів та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою, що є підставою для відмови в позові.

Суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Щодо заяв відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то суд зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Відтак, оскільки, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, наслідки спливу строку позовної давності в даному спорі застосовані бути не можуть.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, оскільки, позивачем не доведено належними доказами наявності всіх елементів складу цивільно-правового правопорушення, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про відшкодування шкоди у розмірі 21806013,02 грн.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.12.2022

СуддяЮ.В. Картавцева