Рішення

від 23.12.2022 по справі 910/10894/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2022справа №910/10894/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/10894/22

за позовом акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код 30019801)

до комунального підприємства «Київпастранс» (вул. Набережне Шосе, буд. 2, 04070, м. Київ, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 31725604) в особі його філії «Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо №2» (вул. Довженка, буд. 7, м. Київ, 03057; ідентифікаційний код 03328758)

про стягнення 7 875,15 грн,

без виклику представників сторін.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства «Київпастранс» (далі Підприємство) в особі його філії «Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо №2» (далі Філія): 7 079,59 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за квітень травень 2016 року; 89,29 грн 3% річних та 706,27 грн втрат від інфляції, а всього 7 875,15 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач, ігноруючи положення частини другої статті 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі Закон) та ухиляючись від виконання зобов`язання, встановленого вказаним Законом, не здійснює оплату належних позивачу грошових коштів, якими продовжує протиправно користуватися; у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо стягнення заборгованості підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію за спожитий природній газ без подання номінації протягом періоду з 01.12.2015 по 31.12.2019, Товариством нараховано 89,29 грн 3% річних та 706,27 грн втрат від інфляції.

2. Стислий зміст заперечень відповідача на позов

Підприємство 25.11.2022 подало суду відзив на позовну заяву, в якому вказало таке:

- підставою для стягнення заборгованості Товариство визначає частину другу статті 8 Закону, дія якого поширюється на відносини з врегулювання заборгованості підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 01.12.2015 по 31.12.2019 здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій; як правильно зазначив позивач, для стягнення грошових коштів на підставі Закону необхідна наявність умови до учасників процедури, а саме: платник підприємство ПЕК; отримувач оператор газотранспортної системи, який здійснював вказані функції до 31.12.2019; однак Підприємство не є підприємством ПЕК, а тому на нього не розповсюджуються норми Закону;

- також на підтвердження позовних вимог Товариство зазначає, що дізналося про порушення своїх прав лише 24.06.2021 (дата набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2021 зі справи №910/11215/18), при цьому позивач надає звіти АТ «Київгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу за постачальниками за квітень травень 2016 року; вказані обставини підтверджують факт обізнаності Товариства про порушення його прав починаючи з 2016 року, з огляду на що відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

06.12.2022 Підприємство подало суду додаткові пояснення, в яких вказало про те, що всупереч вимогам чинного законодавства позивач з даним предметом позову і такими самими підставами вже звертався до відповідача з позовом в рамках судового провадження у справі №910/13268/21, а тому Підприємство просить закрити провадження у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Наведена частина статті 231 ГПК України містить вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі.

Разом з тим, пунктом 3 частини першої статті 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Судом встановлено, що предметом спору у справі №910/13268/21 є відшкодування коштів за природний газ, який було відібрано Підприємством в особі його Філії з газотранспортної системи в обсязі 18,928 тис. куб.м. у квітні травні 2016 року без поданих номінацій обсягів природного газу на суму 245 599,88 грн, а той же час предметом даного спору є стягнення з Підприємства в особі його Філії компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за квітень травень 2016 року на підставі Закону.

Отже, і предмети позовів у справах №910/13268/21 та №910/10894/22 і підстави позовних вимог є різними, з огляду на що провадження у даній справі закриттю або залишенню даного позову без розгляду не підлягає.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Товариство у серпні 2021 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства в особі Філії про стягнення 245 599,88 грн заборгованості.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Товариство зазначило, що для відбору Філією у квітні травні 2016 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є Товариство, через газорозподільну систему, оператором якої є АТ «Київгаз», Філія повинна була мати постачальника ввідних обсягів природного газу, а за його відсутності вона не мала підстав здійснювати відбір природного газу та повинна була самостійно припинити власне газоспоживання, як це передбачено абзацом другим пункту 3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та послуг від 30.09.2015 №2493, та пункту 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496.

За доводами Товариства, Філія, незважаючи на відсутність у неї постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з Товариством здійснила відбір 18,928 тис. куб.м. природного газу, що підтверджується звітами про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу АТ «Київгаз» з ресурсу НАК «Нафтогаз Україна», в яких у графі «Фактично обсяг за місяць» вказано фактично відібрані Філією з газотранспортної системи обсяги природного газу.

Товариство вказало, що оскільки Філії у квітні травні 2016 року не було подано до транспортної системи обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 18,928 тис. куб.м. природного газу Філією був здійснений з обсягів природного газу Товариства.

За таких підстав, Товариство просило суд стягнути з Філії вартість безпідставно набутого майна у сумі 245 599,88 грн.

Господарський суд міста Києва, встановивши обставини відбору Філією у квітні травні 2016 року природного газу в загальному обсязі 18,928 тис. куб.м. з газотранспортної системи, оператором якої є Товариство, за відсутності при цьому постачальника природного газу для Філії, визнав позовні вимоги обґрунтованими, проте рішенням від 08.11.2021 у справі №910/13268/21 відмовив у задоволенні позову з огляду на пропуск Товариством строку позовної давності та не підтвердженням поважності причин такого пропуску.

Разом з тим, постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 визнано причини пропущення Товариством строку позовної давності поважними, а його майнове право таким, що підлягає захисту, у зв`язку з чим скасовано рішення від 08.11.2021 у справі №910/13268/21, прийнято нове рішення яким позов Товариства задоволено повністю; стягнуто з Підприємства в особі Філії на користь Товариства 245 599,88 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 18,928 тис. куб.м.

Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на встановлення у справі №910/13268/21 обставин відібрання Філією з газотранспортної системи природного газу в обсязі 18,928 тис. куб.м. у квітні травні 2016 року без поданих номінацій обсягів природного газу на суму 245 599,88 грн, такі обставини у межах розгляду даної справи повторному встановленню не підлягають.

У даній справі позивач просить стягнути з Філії 7 079,59 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за квітень травень 2016 року на підставі частини другої статті 8 Закону.

Відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (пункт 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Відповідно до статті 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно зі статтею 1 Закону учасники процедури врегулювання заборгованості це підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу, товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», суб`єкт господарювання, що здійснює функції постачальника «останньої надії», оператор газотранспортної системи та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, оператори газорозподільних систем, електропостачальники або оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Частиною другою статті 8 Закону передбачено, що підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість:

відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;

послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.

Відповідно до пунктів 10 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» захищені споживачі це побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

ВИСНОВКИ

Так, Товариство, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо підстав застосування до Підприємства положень частини другої статті 8 Закону, посилається на те, що відповідач є захищеним споживачем, який є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Разом з тим, до захищених споживачів також відносяться і побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи.

Оскільки жодних доказів, які б підтверджували належність споживача (Підприємства) до категорії виробників теплової енергії Товариством не подано, то і підстав вважати, що відповідач є виробником теплової енергії у суду немає, а враховуючи визначення поняття захищений споживач, Підприємство є побутовим споживачем, до якого не можуть бути застосовані положення частини другої статті 8 Закону.

Відтак, позовні вимоги Товариства є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76 79, 86, 129, 232, 233, 236 238, 240, 247-252 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код 30019801) до комунального підприємства «Київпастранс» (вул. Набережне Шосе, буд. 2, 04070, м. Київ, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 31725604) в особі його філії «Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо №2» (вул. Довженка, буд. 7, м. Київ, 03057; ідентифікаційний код 03328758) про стягнення 7 875,15 грн.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на акціонерне товариство «Укртрансгаз» (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код 30019801).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.12.2022.

Суддя Оксана Марченко