Рішення

від 20.12.2022 по справі 911/1720/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1720/22

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», м. Київ

до Обслуговуючого кооперативу «Кооперативне підприємство «АПЕЛЬСИН ГРУП», м. Біла Церква, Київська область

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача І.В.Петруньок

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» б/н від 19.09.2022 року (вх. №1488/22 від 19.09.2022) (далі позивач) до Обслуговуючого кооперативу «Кооперативне підприємство «АПЕЛЬСИН ГРУП» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії №220075114 від 29.06.2017 у сумі 93654,74 грн., з яких 24613,70 грн. 3% річних та 69041,04 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 20.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1720/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.10.2022 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 18.10.2022 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Ухвалою суду від 18.10.2022 року відкладено підготовче засідання на 08.11.2022 року.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 08.11.2022 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 08.11.2022 року продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 29.11.2022 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 07.11.2022 року (вх. №15838/22 від 08.11.2022), в якому відповідач позов визнає частково та просить суд зменшити розмір стягнення до 9365,00 грн.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 29.11.2022 року (вх. №17295/22 від 29.11.2022) про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 29.11.2022 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 29.11.2022 року закрито підготовче провадження у справі №911/1720/22 та призначено розгляд справи по суті на 20.12.2022 року.

Відповідач, повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 20.12.2022 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 20.12.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Судом враховано, що ухвалу про відкриття провадження у справі від 20.09.2022 року вручено відповідачу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103281763516. У подальшому ухвали суду направлялися на електронну адресу відповідача, зазначену ним у відзиві на позовну заяву.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що відповідач належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи, а також, керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов`язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 20.12.2022 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПрАТ "Київобленерго" (в подальшому змінено найменування на ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі") (за договором постачальник) та ОК "КП "Апельсин групп" (за договором споживач) 29.06.2017 року укладено Договір про постачання електричної енергії №220075114 (далі - договір постачання електричної енергії), відповідно до п.1.1 якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 175 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами вказаного договору. Відповідно до п. 9.4 Договору, постачання електричної енергії він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2017. Договір вважається продовження на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов.

Відповідно до акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін №1 від 29.06.2017 за об`єктом - нежитловим приміщеннім за адресою: Біла Церква, Ярослава Мудрого, 1, корп. 1 балансова належність електромереж визначена таким чином: - постачальник: ТП-39; - споживач: 2 КЛ-0,4кв від РУ-0,4 кВ ТП-39 до ВРП-0,4 кВ, ЩО-0,4 кВ (щит обліковий 0,4 кВ на фасаді ТП-39). Також, згідно пп. 2, 4 вказаного акта сторони погодили, що відповідальність за технічний стан і експлуатацію контактних з`єднань на межах балансової належності - кабельних приєднаннях в РУ 0,4 кВ ТП-39, несе постачальник.

Водночас, згідно актів про передачу на відповідальне збереження приладу обліку та пломб, встановлених на ньому №№524973, 524975 від 16.01.2018 на об`єкті ОК "КП "Апельсин групп" - кафе за адресою: Ярослава Мудрого, 1, на фасаді ТП-39 споживачу встановлено та передано на зберігання прилади обліку - лічильники електроенергії, відповідно: типу А1140 №№05019283, 05019285, разом зі встановленими на них пломбами. Копії вказаних актів наявні в матеріалах справи. Надалі, за доводами позивача, за первісним позовом, у зв`язку з отриманням ліцензії згідно постанови НКРЕКП від 08.11.2018 №1382, ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" з 01.01.2019 здійснює відповідну господарську діяльність з розподілу електричної енергії, як оператор системи розподілу, та між ним і ОК "КП "Апельсин групп" існують правовідносини, врегульовані публічним договором про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, відповідно до п. 2.1. якого оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим поставною НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексом системи розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об`єктом, технічні параметри якого фікусуються в паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи. В підтвердження вказаних доводів позивачем за первісним позовом надано копії примірного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та паспорту точки (точок) розподілу електричної енергії. Так, відповідно до паспорту точки (точок) розподілу електричної енергії за об`єктом розподілу електричної енергії - нежитловим приміщенням за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 1, зафіксовано ЕІС коди точок розподілу, а також такі дані, зокрема: ступінь напруги - 0,4 кВ, схема живлення - 3-фазна, приєднана потужність -175 кВт, категорія надійності струмоприймачів - II, режим роботи струмоприймачів - 720. Вказані вище обставини відповідач за первісним позовом не заперечив

27.08.2019 року на вказаному вище об`єкті проведено контрольний огляд засобів обліку електричної енергії та знято показники, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією завдання на зйом показників №К268774А від 27.08.2019.

В обґрунтування первісного позову позивачем зазначено, що 07.12.2019 року проведено технічну перевірку та виявлено в схемах підключення засобів обліку електричної енергії №№05019283, 05019285 пошкодження пластикових кришок, які встановлюються на корпусі трансформаторів струму з метою обмеження доступу до вторинних дооблікових струмових кіл та встановлення шунтуючих перемичок на вторинних колах обліку трансформаторів струму, за наслідками чого складено акти про порушення №№К041216, К041684 (далі - акт про порушення №К04121б, акт про порушення №К041684/акти про порушення), копії яких наявні в матеріалах справи.

22.01.2020 року рішеннями комісії по розгляду вказаних вище актів про порушення, оформлених протоколами № №211, 212, позивачем за первісним позовом, посилаючись на розділ 8, пункти 8.4.2,8.4.10 ПРРЕЕ, з використанням формули 4, за період 102 дні з 27.08.2019 по 07.12.2019 нараховано відповідачу 445404,36 грн. вартості необлікованої, внаслідок порушення електричної енергії.

Так, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з ОК "КП "Апельсин групп" 445404,36 грн. вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення.

Відповідач за первісним позовом із заявленою ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" вимогою не погодився, а тому, вважаючи вказані вище рішення про нарахування суми необлікованої електричної енергії оперативно-господарською санкцією, подав зустрічний позов до ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про їх скасування.

22.01.2020 рішеннями комісії по розгляду вказаних вище актів про порушення, оформлених протоколами № № 211, 212, позивачем за первісним позовом, посилаючись на розділ 8, пункти 8.4.2, 8.4.10 ПРРЕЕ, з використанням формули 4, за період 102 дні з 27.08.2019 по 07.12.2019 нараховано відповідачу за первісним позовом 445404,36 грн. вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ. Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів ОК "КП "Апельсин групп" стосовно незаконності рішень комісії ПрАТ "Київобленерго", перейменованого на ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі", з розгляду актів про порушення №№К04121б, К041684 від 07.12.2019, оформлених протоколами №№211, 212 від 22.01.2020, які були вручені відповідачу 20.01.2020, про що свідчать відмітки «Вручено» на протоколах, копії додаються. Згідно абз. 1-3 п. п. 8.2.7. ПРРЕЕ, кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи. Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.02.2021 року у справі №911/2471/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 року у задоволенні зустрічних позовних вимог Обслуговуючого кооперативу "Кооперативне підприємство "Апельсин груп" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про скасування оперативно-господарської санкції Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (попереднє найменування Приватне акціонерне товариство "Київобленерго"), оформленої протоколом №211 засідання комісії по розгляду акту №К041684 від 07.12.2019 про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії від 22.01.2020; скасування оперативно-господарської санкції Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (попереднє найменування Приватне акціонерне товариство "Київобленерго"), оформленої протоколом №212 засідання комісі`ї по розгляду акту №К041216 від 07.12.2019 про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії від 22.01.2020, відмовлено повністю. Первісні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" до Обслуговуючого кооперативу "Кооперативне підприємство "Апельсин груп" про стягнення 445404,36 грн. задоволено. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Кооперативне підприємство "Апельсин груп" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 445404 (чотириста сорок п`ять тисяч чотириста чотири) грн 36 коп. вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення та 6681 (шість тисяч шістсот вісімдесят одну) грн 07 коп. судового збору.

В період з 10.12.2021 по 21.01.2022 відповідачем здійснено погашення заборгованості за основним боргом у сумі 445404,36 грн.

Предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 24613,70 грн., нараховані за період з 23.02.2020 по 21.01.2022 та інфляційні втрати у сумі 69041,04 грн., нараховані за період з 23.02.2020 по 21.01.2022 за неналежне виконання грошового зобов`язання, які не були предметом розгляду у справі №911/2471/20.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, відповідні факти, встановлені вказаним рішенням суду, не потребують доведення у даній справі.

Між тим, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

У зв`язку з продовженням невиконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленого природного газу, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогами щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати до 9365,00 грн. посилаючись на те, що відповідач є неприбутковою організацією та отримує кошти виключно від членів кооперативу. Відповідач вважає, що сума 3% річних та інфляційних втрат є неспівмірною та обтяжуючою для відповідача, оскільки, через запровадження в Україні воєнного стану, а також, відключення електроенергії, члени кооперативу, які є людьми похилого віку, практично не здійснюють підприємницьку діяльність.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), ст. 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням оплати 445404,36 грн. вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 24613,70 грн., нараховані за період з 23.02.2020 по 21.01.2022 та інфляційні втрати у сумі 69041,04 грн., нараховані за період з 23.02.2020 по 21.01.2022 відповідно до виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вони є арифметично вірними, обґрунтованими, відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому, підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення на загальну суму 93654,74 грн., з яких: 24613,70 грн. 3% річних та 69041,04 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і, відповідно, підлягають задоволенню повністю. Стосовно заявленого відповідачем у відзиві клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 99% від нарахованих сум. В обґрунтування клопотання про зменшення заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначає, що повністю виконав свої зобов`язання за договором, а також, посилається на скрутне фінансове становище, спричинене збройною агресією російської федерації проти України.

Розглянувши подане клопотання відповідача, суд дійшов висновку що таке клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, право суду щодо зменшення розміру неустойки розширено: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно п. 4.1. Постанови ВГСУ №14 від 17.12.13 р., сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. (п. 8.33. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 18.03.2020 № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18).

При цьому, слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).

Крім того, судом враховано також, що за відповідачем заборгованість виникла у 2020 році і не сплачувалася відповідачем до 2022 року, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом, а нараховані суми відсотків річних та інфляційних втрат не є значними в порівнянні із сумою заборгованості.

З огляду на викладене, судом не вбачається підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, суд зазначає, про відсутність підстав для зменшення інфляційних нарахувань, оскільки, чинним законодавством цього не передбачено (аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові №918/116/199 від 04.02.2020 року.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до Обслуговуючого кооперативу «Кооперативне підприємство «АПЕЛЬСИН ГРУП» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Кооперативне підприємство «АПЕЛЬСИН ГРУП» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 1, код ЄДРПОУ 41236697) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (04136, м. Київ, вул. Стеценка 1-А, код ЄДРПОУ 23243188) 24613 (двадцять чотири тисячі шістсот тринадцять) грн. 70 коп. 3% річних, 69041 (шістдесят девять тисяч сорок одну) грн. 04 коп. інфляційних втрат та 2841 (дві тисячі вісімсот сорок одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 22.12.2022 року.

Суддя Д.Г. Заєць