Рішення

від 23.12.2022 по справі 922/1892/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1892/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДанКо Декор" про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДанКо Декор" про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу № 09420WLR8CBP016 від 01.10.2016 року у розмірі 246870,21 грн. за розподіл природного газу за період травень-липень 2022 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.10.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 28.10.2022 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 01.11.2022 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників справи роз розгляд даної справи.

18.11.2022 року відповідачем було надано до суду відзив, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на на форс-мажорні обставини, спричинені військовою агресією та введенням на території України військового стану, а також вказує на оплату останнім фактично спожитого газу з посиланням на Постанову НКРЕКП від 24.05.2022 року № 528, якою передбачено можливість подання споживачами заявок на зменшення величини замовленої потужності.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ДанКо Декор" підписано заяву-приєднання до умов типового договору розподілу природного газу №09420WLR8CBP016 від 01 жовтня 2016 року на суб`єкти, розташовані за адресою: смт. Нова Водолага, вул. Заводська, 1. Як суб`єкту ринку природного газу було присвоєно персональний ЕІС-код: 56ХО0000W1RSC00V та підписано типовий договір розподілу природного газу від 01 жовтня 2016 року, отже відповідач приєднався до типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП № 2498 від 30 вересня 2015 року.

Відповідно до пункту 2.1. договору, оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Постановою НКРЕКП № 2080 від 07 жовтня 2019 року внесено зміни до кодексу ГРМ, згідно яких з 01 січня 2019 року запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній рік.

Згідно пункту 12.2. договору якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання чинності крім випадків, для яких цим договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

В разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом 10 календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатись про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживача з внесеними до цього договору змінами.

Відповідно до пункту 6.1. договору, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно пункту 6.3. договору визначено, що величина річної замовленої потужності об`єкта споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Споживач, що не є побутовим, оплачує замовнику потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених в заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу IV Кодексу ГРМ річна замовна потужність об`єкта споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року (згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ).

На виконання вимог Кодексу ГРМ та договору, позивачем здійснено розрахунок величини річної замовленої потужності сумарно по всіх об`єктах на розрахунковий календарний 2020 рік.

Для розрахунку об`єму було взято обсяги фактично розподіленого природного газу відповідачу з 01 жовтня 2020 року по 30 вересня 2021 року, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 року та склав 575642,84 м.куб. величина річної замовленої потужності на 2022 рік та відповідно місячний розмір замовленої потужності становить 47970,24 м. куб.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості 1 м3 замовленої потужності.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно пункту 2 глави 6 розділу IV Кодексу ГРМ, фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.

Відповідно до пункту 6.5. Типового договору передбачено, що визначення фактичного обсягу використання потужності (протягом календарного року) та замовленої споживачем річної потужності здійснюється сумарно по всіх об`єктах споживача, що є не побутовим, що знаходяться в газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ, крім випадків, передбачених главою 6 розділу IV Кодексу газорозподільних систем.

Нормами Кодексу газорозподільних систем передбачено, що якщо на дату розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу фактичний обсяг споживання сумарно по всіх об`єктах цього споживача або об`єкту, який було вилучено з заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу буде перевищувати оплачену річну замовлену потужність поточного календарного року з урахуванням місяця, в якому розірваний договір або вилучений об`єкт із заяви-приєднання, споживач зобов`язаний в десятиденний строк з дня виставлення рахунку сплатити оператору ГРМ різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності. При цьому за наявності двох і більше об`єктів споживача величина оплаченої вартості річної потужності по об`єкту визначається пропорційно розміру річної замовленої потужності такого об`єкта до загального розміру річної замовленої потужності цього споживача (п. 9 гл. 6 розд. VI).

Згідно пункту 6.5. договору, споживач, що не є побутовим, зобов`язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання оператором ГРМ рахунку на оплату.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було надано відповідачу послуги з розподілу природного газу, що підтверджується наступними актами наданих послуг:

- від 30.05.2022 року згідно з яким об`єм розподіленого природного газу споживачу у травні 2022 року склав 47970,23 м.куб. та вартість наданих послуг складає 114552,91 грн.;

- від 30.06.2022 року згідно з яким об`єм розподіленого природного газу споживачу у червні 2022 року склав 47970,24 м.куб. та вартість наданих послуг складає 114552,94 грн.;

- від 31.07.2022 року згідно з яким об`єм розподіленого природного газу споживачу у травні 2022 року склав 47970,24 м.куб. та вартість наданих послуг складає 114552,94 грн.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2782 від 30 грудня 2020 року встановлено з 01 лютого 2020 року тариф на послуги розподілу природного газу - в розмірі 1,79 грн. за 1м3 (без урахування ПДВ) та 2,148 грн. (з ПДВ).

В свою чергу, відповідачем були лише частково оплачені послуги за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 96788,58 грн., у зв`язку з чим за розрахунком позивача заборгованість відповідача за період з травня по липень 2022 року складає 246870,21 грн.

26.04.2022 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за розподілений та поставлений природний газ.

16.05.2022 року відповідачем було надано відповідь на вищезазначену вимогу, у якій зазначено, що війська агресія та відповідно введення на території України військового стану спричинили зупинення виробництва та відповідні обставини є форс-мажором, який підтверджується листом ТПП України, а також просило позивача розглянути можливість оплати фактично поставленого газу , а не величин замовленої потужності, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем підприємства.

25.05.2022 року позивачем було направлено відповідачу лист, в якому зазначено про те, що введення на території України військового стану не є безумовною обставиною для звільнення від виконання обов`язків по договору та має доводитись у кожному окремому випадку окремо. Крім того позивачем було зазначено, що відповідно до п. 6.1 договору оплата проводиться за річну замовлену потужність та договором не передбачено сплати фактичного об`єму спожитого газу. Крім того позивач вказує на те, що є підприємством критичної інфраструктури та у даний час є вкрай необхідною своєчасна оплата отриманих послуг, в той час, затримка в оплаті негативно впливає на фінансування господарської діяльності підприємства.

10.06.2022 року відповідачем було направлено начальнику Зміївського відділення АТ "Харківгаз" звернення, в якому зазначено про вирішення питання щодо коригування величини замовленої потужності у бік зменшення до 199557 м.куб. у відповідності до постанови НКРЕКП від 24.05.2022 року № 528 та здійснення перерахунку у відповідності до зменшеної величини.

17.06.2022 року позивачем було надано відповідачу відповідь на вищезазначене звернення, в якому зазначено про те, що коригуванню річної замовленої потужності підлягають споживачі, які подали заявки на відповідні величини, про що зазначено в абц. 10 п. 2 постанови НКРЕКП від 24.05.2022 року № 528, в той час, як відповідачем відповідна заявка на 2022 рік на подавалась та величина річної потужності була визначена відповідачу виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу за період з 01.10.2020 року по 30.09.2021 року, який згідно актів наданих послуг був підписаний відповідачем. Таким чином, позивач зазначив про відсутність можливості провести коригування річної замовленої потужності.

Враховуючи вищенаведені обставини та те, що відповідачем не було сплачено заборгованість з розподілу природного газу за травень-липень 2022 року, яка становить 246870,21 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на форс-мажорні обставини, спричинені військовою агресією та введенням на території України військового стану, а також вказує на оплату останнім фактично спожитого газу з посиланням на Постанову НКРЕКП від 24.05.2022 року № 528, якою передбачено можливість подання споживачами заявок на зменшення величини замовленої потужності. Також відповідач зазначає, що останнім за період з 01.01.2022 по 31.10.2022 року сплачено 475 962.99 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Згідно статтей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 509, 510 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статей 525 - 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

АТ "Харківгаз" є оператором газорозподільної системи.

Згідно Кодексу ГРМ, оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться в його власності або користуванні відповідно до законодавства та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Відповідно до пункту 1 розд. 3 глави VI Кодексу ГРМ споживачі, у т.ч. побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (в т.ч. побутовим споживачем) відповідно о вимог кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Згідно пункту 3 глави 3 розд. VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та за формою Типового договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 4 глави 3 розд. VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання зави-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території цього ліцензованої діяльності з розподілу газу і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Як вже було зазначено вище, відповідач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу №09420WLR8CBP016 від 01 жовтня 2016 року на суб`єкти, розташовані за адресою: смт. Нова Водолага, вул. Заводська, 1.

В свою чергу на виконання умов договору сторонами було підписано акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 року, відповідно до якого величина річної замовленої потужності на 2022 рік склала 575642,84 м.куб. та відповідно місячний розмір замовленої потужності становить 47970,24 м. куб.

Позивачем на підтвердження виконання зобов`язань за договором було надано акти наданих послуг :

- від 31.05.2022 року згідно з яким об`єм розподіленого природного газу споживачу у травні 2022 року склав 47970,23 м.куб. та вартість наданих послуг складає 114552,91 грн.;

- від 30.06.2022 року згідно з яким об`єм розподіленого природного газу споживачу у червні 2022 року склав 47970,24 м.куб. та вартість наданих послуг складає 114552,94 грн.;

- від 31.07.2022 року згідно з яким об`єм розподіленого природного газу споживачу у травні 2022 року склав 47970,24 м.куб. та вартість наданих послуг складає 114552,94 грн.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем були лише частково оплачені послуги за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 96788,58 грн., у зв`язку з чим за розрахунком позивача заборгованість відповідача за період з травня по липень 2022 року складає 246870,21 грн.

Щодо заперечень відповідача стосовно можливості коригування величин замовлено потужності на підставі постанови НКРЕКП від 24.05.2022 року № 528, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 4 та 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, введеного відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та продовженого Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято Постанову № 528, якою постановлено:

1. Операторам газорозподільних систем з дня набрання чинності цією постановою:

розглянути заявки на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності об`єктів споживачів, що не є побутовими, які замовили річну потужність на 2022 календарний рік відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494;

на підставі заявок, визначених цим пунктом, здійснити перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу за весь 2022 календарний рік відповідно до пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494.

2. У тижневий строк з дня набрання чинності цією постановою операторам газорозподільних систем повідомити споживачів, що не є побутовими, які замовили річну потужність на 2022 календарний рік відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, про право таких споживачів одноразово подати заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх об`єктах на 2022 календарний рік з дня набрання чинності цією постановою до 15 вересня 2022 року (включно).

3. Ця постанова набирає чинності з дня її прийняття та діє до 15 вересня 2022 року (включно).

Отже, вищезазначеною Постановою передбачено можливість подання заявок на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності об`єктів споживачів, що не є побутовими, які замовили річну потужність на 2022 календарний рік відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494.

В свою чергу, матеріали справи не містять заявки відповідача на замовлену річну потужність на 2022 рік та як зазначено позивачем у листі від 17.06.2022 року останнім річна величина замовленої потужності на2022 рік визначалась виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу за період з 01.10.2020 року по 30.09.2021 року, який згідно актів наданих послуг за жовтень 2020 року - вересень 2021 року, який підписані відповідачем, становить 575642,84 м.куб.

Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу IV Кодексу ГРМ річна замовна потужність об`єкта споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

На підставі наведеного позивачем не було розглянуто заявку відповідача щодо зменшення величини замовленої річної потужності на 2022 рік.

Таким чином матеріали справи не містять доказів проведення коригування величин замовленої річної потужності на 2022 рік на об`єкті відповідача.

Крім того в матеріалах справи відсутня заявка на величину замовленої потужності на 2022 рік та відповідно узгодження відповідних величин з позивачем.

Абзацами восьмим, десятим пункту 2 глави 6 Кодексу ГРМ, до яких було внесено зміни постановою НКРЕКП від 07.10.2019 № 2080, передбачено, що: Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати Споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом (об`єктами Споживача) за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту).

Така інформація може бути надана Споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передач і природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо. Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену Споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена Споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

У Постанові Верховного Суду від 08 липня 2021 року по справі № 903/719/20 зазначено, що при цьому положеннями Кодексу ГРМ не передбачено можливості уточнення величини річної замовленої потужності, яка визначена Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу об`єктом Споживача за попередній газовий рік, у разі нездійснення Споживачем замовлення річної потужності у строк не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому.

В той час, як вже було зазначено вище, в матеріалах справи відсутня заявка відповідача на замовлення величин потужності на 2022 рік та об`єм газу було визначено позивачем на підставі попереднього газового року.

Також суд зауважує, що докази оскарження відповідної відмови позивача від проведення коригування величин потужності на 2022 рік в матеріалах справи відсутні.

Стосовно заперечень відповідача щодо можливості здійснення оплати за фактично розподілений газ, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.1. договору, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно пункту 6.3. договору визначено, що величина річної замовленої потужності об`єкта споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Споживач, що не є побутовим, оплачує замовнику потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених в заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Таким чином, умовами договору передбачено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за річну замовлену потужність з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

В той час, як умовами договору не передбачено оплати за фактично розподілений газ.

Крім того, як вже було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні докази погодження з позивачем зменшення замовленої потужності природного газу за 2022 рік.

Таким чином, з урахуванням положень договору та вимог Кодексу газорозподільних систем, відповідачем має здійснюватись оплата за річну замовлену потужність та можливість здійснення оплати за фактично розподілений газ не передбачено.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, спричинені військовою агресією РФ та відповідно військовим станом, суд зазначає наступне.

28 лютого ТПП повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

Одночасно сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази причинно-наслідкового зв`язку між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань.

Відповідно до п. 10.3 договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Таким чином, умовами договору передбачено порядок повідомлення сторонами про настання форс-мажорних обставин.

В свою чергу в матеріалах справи відсутні докази виконання обов`язку, визначено п. 10.3 договору відповідачем.

Отже, за відсутності в матеріалах справи доказів письмового повідомлення відповідача про настання вищезгаданих обставин, посилання та такі обставини є необґрунтованими.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об`єктивні обставини, які стали підставою не виконання зобов`язання за спірним договором відповідачем також надано не було.

Одночасно судом береться до уваги, що сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази причинно-наслідкового зв`язку між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань.

Так, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ВС) від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: «… Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом …».

Відповідач не надав доказів, які свідчать про те, як саме форс-мажорні обставини пов`язані з введенням воєнного стану в Україні безпосередньо вплинули на виконання ним зобов`язань за договором. Також, в обґрунтування своїх доводів відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження скрутного фінансового становища загалом, та його погіршення після введення воєнного стану.

Форс-мажор повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Відтак посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від виконання обов`язку за договором є безпідставними.

Щодо посилань відповідача на те, що за період з 01.01.2022 по 31.10.2022 року останнім було сплачено 475 962.99 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами склалися тривалі договірні відносини та відповідно до оборотно-сальдової відомості за період з 01.01.2022 року 20.09.2022 року, наданої позивачем, оплати, здійснені відповідачем за вказаний період були враховані.

В той час, як з платіжного доручення № 407 від 13.10.2022 року на суму 41176,28 грн., наданого відповідачем, вбачається, що його було сплачено згідно рахунка № 62006061, який не є предметом даного спору та не входить і суму, заявленої позивачем заборгованості.

В той час, як докази оплати заборгованості за період з травня по липень 2022 року в повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено зменшення річної замовленої потужності на 2022 рік, в той час, як умовами договору та Кодексом ГРМ передбачена оплата споживачем саме замовленої потужності, а не фактично розподіленого газу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу № 09420WLR8CBP016 від 01.10.2016 року у розмірі 246870,21 грн. за розподіл природного газу за період травень-липень 2022 року. є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 3703,05 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДанКо Декор" (63200, Харківська область, смт Нова Водолага, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 32783300) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500) 246870,21 грн. заборгованості та 3703,05 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "23" грудня 2022 р.

СуддяН.С. Добреля